Сеньйор Федеріко, заспівайте знову!

Фредді весь ранок ходив колами й курив, розсипаючи попіл, і Марсі довелося затиснути його в куточку і трохи відволікти. І все одно перед виїздом, щоб не гальмувати, Фредді прийняв заспокійливе з тих, що м'якше.

Про те, що вони будуть в аеропорту, ніхто не знав, але два охоронці все одно їх супроводжували — про всяк випадок. Фредді вставав на шкарпетки щоразу, коли повз проходив натовп із чергового літака, і Марсі безсовісно витріщався, бо дуже вже вигин стопи нагадував той, що виходив, коли вдягнути туфлі на шпильці. Покійна сеньйора розумілася, тут не посперечаєшся... Сам Марсі за пів року зовсім закинув свій похмурий готичний стиль і зараз був у кросівках, світлих джинсах і бавовняній сорочці з закоченими рукавами. Фарбувався він тільки на концерти, навіть волоссю дав спокій, і якщо гарненько придивитися, на світлі верхівка була невловимо іншого відтінку, тепліша і трохи каштанова.

Фредді завмер, потім поправив лацкани піджака і випростався. Тільки очі уважні, ніби в кота, що спостерігає за птахом. Марсі задивився на відблиск на спинці його носа, здригнувся й обернувся, тільки коли одяг зашелестів біля самого плеча.

Мама Фредді зупинилася, моргнула рідкими нафарбованими віями й видихнула, коли він простягнув їй руки. Вони обійнялися; долоні Фредді лягли на її плечі в білій сорочці з візерунками. Коли Міранда відсторонилася, щоб поглянути йому в обличчя, їй довелося підняти підборіддя — вона була на голову нижчою. А в дитинстві він завжди дивився на неї знизу-вгору...

Потім підійшли інші. Фредді потиснув руку Гаррету, зведеному братові Джону, якому було стільки ж, скільки Денні, його дружині, сестрі Еллі та Хейлі з чоловіком, обом було під п'ятдесят. Джон привіз із собою трьох дітей-підлітків і вони, витріщаючи очі, познайомилися з "дядьком Фредді". Потім він представив Марсі. Міранда про нього попередила, тож обійшлося мовчазними допитливими поглядами.

Довелося викликати таксі, хоч Тадео і взяв до себе чотирьох у машину. Міранду Фредді посадив між Марсі та собою, і вона всю дорогу тримала його руки й геть ігнорувала все за вікнами.

Вдома їх уже зустрічали Дієго, Мігель, Ареселі та Джасінта, решта мали прибути ввечері. Усі говорили разом, здавалося, мовчали тільки Фредді з мамою, та сам Марсі. У якийсь момент усі продовжили говорити вже за столом, ділячись враженнями про місцеву кухню. Лілі, донька Джона, витріщалася і червоніла, а потім не втрималася і запитала, чи справді "дядько Фредді" живе з Марсі та Ареселі одночасно, і дядько брякнув "ні, по черзі", а потім опустив вії та змішався. "Круто!" — прокоментував Тедді, брат Лілі, а Рон закусив губу і теж почервонів. Їхня мама прикрила рот рукою, Джон тільки хмикнув. Хейлі поскаржилася, що якби вона була молодшою, точно намалювала б про Фредді з Марсі романтичний комікс, і Фредді з нещасним виглядом пробурмотів "о боже".

— "Я в інтернеті читав, про вашого Реда навіть фільми є", — сказав Рон, і Фредді подивився на нього з жахом.

— "Із відео я настійно рекомендую дивитися тільки офіційні кліпи Фредді не старші за рік тому", — вставила Ареселі, і Мігель відкусив більший шматок, мабуть, щоб нічого не додати.

— "Е-е, так", — сказав Фредді. — "Я теж. Так".

Увечері заглянув Даніель, похмуро потиснув усім руки, навіть, після явно видимих на обличчі сумнівів, своїй бабусі. Він розповів, що Ріко з родичами спілкується нормально, знайшов якогось хлопця і продає букети у квітковому.

Коли Фредді вийшов на сцену в клубі, на вулиці вже залягли сутінки. У гримерці Марсі поправив його напівпрозорий червоний шарф, який Фредді пов'язав замість краватки, і коротко поцілував, перш ніж нафарбувати його губи, тримаючи за волосся на потилиці. Фредді прикрив очі й, здавалося, забув про все, включно з родичами в залі, які чекали на нього разом з іншими. Марсі притулився чолом до його щоки та постояв так хвилину, не кажучи ні слова.

Червоний шарфик і помада — більшого цього вечора Реду не відвоювати. Тільки не сьогодні. Фредді поправив чорний піджак і піднявся на сцену, дихаючи повільно й рівномірно, щоб зберегти спокій. Натовп заревів.

— "Гей, Ред! Ред, пам'ятаєш мене?" — крикнув пом'ятий мужичок із залишками волосся, що стирчали навколо лисини. Він тягнув руки та всім тілом навалювався на охоронців біля сцени. — "Я Джефф! Джефф із "Креветок", пам'ятаєш?"

Ред нахилився і примружився, відкрив рота і сплеснув руками:

— "Ох ти чорт, у якій це дупі тебе так пом'яло?"

Люди разом із Джеффом засміялися, а Фредді вже відвернувся від них, приймаючи гітару з рук Дієго.

— "Ред, заспівай нам!" — крикнув хтось за спиною.

— Співай!

— Заспівайте, сеньйоре Федеріко!

Фредді вдихнув і видихнув із заплющеними очима й обернувся. Мама стояла, притискаючи руки до губ, позаду неї компактно стовпилося її сімейство, навіть Даніель усміхався — не інакше, щоб підбадьорити. Він уперше прийшов послухати його музику. За його плечем пританцьовувала Ареселі.

— Дякую всім, хто прийшов, — сказав Фредді, торкнувся струн і притиснув, заглушаючи звук. — Рік тому я й уявити не міг, що буду тут, але зараз радий, що все вийшло так, як вийшло. Дякую.

Він завмер на мить, помітивши серед натовпу Мері, і посміхнувся їй у відповідь. "Заспівай, милий", — одними губами сказала вона, і він почав співати.