Зміст
  • Глава 1. Сеньйор Федеріко йде на роботу
  • Глава 2. Сеньйор Федеріко грає з онуком
  • Глава 3. Сеньйор Федеріко приходить у відчай
  • Глава 4. Сеньйор Федеріко переїжджає
  • Глава 5. Сеньйор Федеріко спілкується з новими знайомими
  • Глава 6. Сеньйор Федеріко базікає з новим доглядальником
  • Глава 7. Сеньйор Федеріко приймає душ
  • Глава 8. Сеньйор Федеріко пропускає поховання
  • Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком
  • Глава 10. Сеньйор Федеріко приймає рішення
  • Глава 11. Сеньйор Федеріко поринає у спогади
  • Глава 12. Сеньйор Федеріко знову теревенить з онуком
  • Глава 13. Сеньйор Федеріко зустрічається з сином
  • Глава 14. Сеньйор Федеріко вертається додому
  • Глава 15. Сеньйор Федеріко іде до психолога
  • Глава 16. Сеньйор Федеріко жаліється на життя
  • Глава 17. Сеньйор Федеріко зустрічається з подругою
  • Глава 18. Сеньйор Федеріко читає вірші
  • Глава 19. Сеньйор Федеріко гортає сімейний фотоальбом
  • Глава 20. Сеньйор Федеріко розповідає про свою колекцію
  • Глава 21. Сеньйор Федеріко розмірковує про дроби
  • Глава 22. Сеньйор Федеріко співає
  • Глава 23. Сеньйор Федеріко їде на кладовище
  • Глава 24. Сеньйор Федеріко знімається у кліпі
  • Глава 25. Сеньйор Федеріко розповідає про стару фотографію
  • Глава 26. Сеньйор Федеріко дає пораду
  • Глава 27. Сеньйор Федеріко знову розмовляє з сином
  • Глава 28. Сеньйор Федеріко знову поринає у спогади
  • Глава 29. Сеньйор Федеріко розповідає дивні історії
  • Глава 30. Сеньйор Федеріко поринає у колишнє
  • Глава 31. Ред знайомиться із родичами
  • Глава 32. Ред ходить у гості
  • Глава 33. Ред приміряє одяг
  • Глава 34. Сеньйор Федеріко повертається
  • Глава 35. Сеньйор Федеріко розмовляє з Мері
  • Глава 36. Сеньйор Федеріко балакає з друзями
  • Глава 37. Сеньйор Федеріко свариться із сином
  • Глава 38. Сеньйор Федеріко розмовляє з родичами
  • Глава 39. Сеньйор Федеріко співає для друзів
  • Глава 40. Ред іде гуляти
  • Глава 41. Ред робить пропозицію
  • Глава 42. Сеньйор Федеріко уникає розмови
  • Глава 43. Сеньйор Федеріко знаходить сім'ю
  • Глава 44. Сеньйор Федеріко робить зізнання
  • Глава 45. Ред згадується у розмові
  • Глава 46. Ред співає
  • Глава 47. Сеньйор Федеріко складає пісню
  • Глава 48. Сеньйор Федеріко слухає Реда
  • Глава 49. Міранда робить помилку
  • Глава 50. Міранда програє
  • Глава 51. Сеньйор Федеріко пише листа
  • Глава 52. Сеньйор Федеріко зустрічає фанатів
  • Глава 53. Сеньйор Федеріко співає
  • Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком

    Тадео схопив Ріко за плечі й потряс так, що волосся розтріпалося, а на шкірі, коли він його відпустив, залишилися рожеві сліди від пальців. Ріко осів на край столу і потер обличчя.

    — Як ти мене задовбав, чортова істеричка, — сказав Тадео рівним голосом, притулився до холодильника і склав руки на грудях. — Слухай, я зараз беру Марсі, відводжу в гараж і вийобую всі зайві думки, а ти йдеш до діда і миришся, зрозуміло? Втрясіть з ним усе, зрозумів?

    — Та що тут з'ясовувати? Марсі не можна залишати з ним наодинці, він зовсім страх втратив!

    — І ти не допомагаєш розрулити ситуацію! — Тадео заплющив очі й видихнув. Тихо продовжив: — Що нам треба, Ріко? Щоб сеньйор заспокоївся нахрін і відчував себе у безпеці. Бо інакше він глючить і шукає Мері, щоби їй спокійно спалося. Якщо хочеш прогнати Марсі — валяй, тільки переконайся, що зможеш доглядати діда без нього. Повертати його до лікарні не можна. Це ти, сподіваюся, розумієш?

    Ріко опустив голову.

    — Зрозумів, питаю? — Ріко підняв обличчя, і Тадео направив на нього палець: — Я не маю часу на це лайно! Почнеш вироблятися, я тобі зламаю щось, — прошипів він крізь зуби. Кінчики кучерявого волосся тремтіли. — Відправлю до лікарні, сиди там і гадай, як ми з Марсі удвох доглядатимемо сеньйора. І клянуся, якщо Марсі знову затягне його в душ, я й не подумаю зупиняти. Тож, будь ласка, засунь свій характер глибше в дупу і заткнися! — прошепотів він. — Все зрозуміло, питаю?

    Ріко кивнув, і Тадео вийшов. Заглянув у спальню:

    — Марсі, збирайся, їдеш зі мною.

    Марсі обернувся. Сеньйор був уже в костюмі, ніби секретний агент зі шпигунських бойовиків, що випадково опинився в студентській квартирі. Марсі тримав його за розстебнутий комір сорочки, через руку перекинута краватка, що повисла, як дохла змія.

    — Куди?

    Тадео вийшов. Спустився в гараж, вивів машину, закурив. Поклав голову на підголівник, заплющив очі й чекав, доки не клацнули дверцята. Марсі пристебнувся, Тадео викинув сигарету і завів двигун. До місця доїхали мовчки, Марсі навіть не дивився на нього.

    Тадео зачинив і заклинив гаражні ворота, зітхнувши, сів на диван і повільно зняв з себе штани з білизною.

    — Давай, іди сюди, — він стягнув майку і випростався на спині. Марсі сів поруч і зайнявся своїм одягом. — Як же мені набридло корчити альфача, якби ти тільки знав, — він закинув руки за голову.

    — Бути його сучкою ще гірше, повір мені, — невиразно пробурчав Марсі крізь майку.

    — Та я знаю… Як ти це терпиш взагалі?

    — А ти?

    — І то правда, — Тадео дістав з-під коричневої жорсткої подушки мастило. — Коротше, я сказав, що витрахаю з тебе всі зайві думки, зрозумів? Нехай знає, що його альфач — жорсткий мужик. Якось випадково постогни, хапаючись за дупу, тільки ненав'язливо.

    — Ага, — Марсі закинув його ногу на плече. — Не плач, альфачу, ти чого?

    — Нічого… — Тадео затулив обличчя долонею. — Заїбався просто… — його губи затремтіли. Марсі притулився щокою до грудей, провів по боку, поцілував над пупком. — Не дивися… — він схлипнув.

    — Не буду, — Марсі обійняв його і потерся носом. — Лежи спокійно, зараз виправлю настрій. І не реви, Ріко розпухлу морду попалить, — він ніжно провів пальцями по стегну й зітхнув.

    Тадео втупився у стелю, з силою зморгнув. Проковтнув і повернув контроль над обличчям. Перекинув волосся Марсі собі на груди, пропустив довгі прямі пасма між пальцями.

    Заплющив очі.

    ***

    Дід осів на подушки. Він говорив все повільніше, доки не замовк зовсім. Ріко сидів поруч і трясся. Видавив з блістера рожеву пігулку, ковтнув, запив кавою, що охолола. Скривився.

    — Ну й гірке ж це лайно! Чому ти не сказав?

    Дід здригнувся, окинув кімнату поглядом і знову розслабився. Ріко сів ближче.

    — На тебе подіяло, тож почекаємо… — він обхопив коліна і стиснув зуби. — Ненавиджу цю нервову трясучку!

    — Погана спадковість, — невиразно простяг дід і посміхнувся куточком рота. Ріко озирнувся на нього.

    — Ага, я бачу.

    — Весь у мене, — з незрозумілим задоволенням підтвердив дід.

    — Невже так завжди буде?

    — Так, — усміхнувся той. — Але ж це не погано.

    — Бути єбучою істеричкою — не погано?

    — Ні, — дід сповз нижче, помостився і Ріко поправив йому подушку. Дід дивився в стелю, і його обличчя вперше за останні кілька годин було спокійне. А може, й не годин, Ріко так тільки здалося. — Ти не істеричка, ти чутливий. Це добре. — Ріко пирхнув і відвернувся. — Іноді… Ось уяви, що в тебе дуже чуттев… вств… вий ніс. Тебе вивертатиме від бензину, поту, кішок на узбіччі. Зате запах квітів, тістечок, дерева, коханої людини, тканини… скошеної трави… мокрого листя… снігу…

    — Боже, діду, яка ж ти ванілька.

    — Точно, ваніль! У ванілі чудовий запах... Бачиш?

    — Я хотів би не мати нюху взагалі, — відмахнувся Ріко. Дід помовчав.

    — Ти не маєш вибору, — тихо сказав він. — Змирись, ти завжди будеш таким. Це як зріст чи колір очей… Шукай добрі сторони, більше ти нічого зробити не зможеш, — він переплів пальці в замок на грудях. — А я не хотів би бути іншим. Я в дитинстві дуже засмучувався... а тепер мені подобається. Коли ти гладиш Тадео по волоссю, краще це робити голою рукою, ніж у рукавичці. А в рукавичці краще, ніж через поділ куртки. Хоча з нашою чутливістю, онучку… Іноді мені здавалося, що кучері Мері прилипають прямо до м'яса і крові… так що обережно потрібно. Не боксувати.

    Ріко простяг руку з розчепіреними пальцями, подивився і зітхнув.

    — Іншими словами, я природжений пасив.

    — Не знаю. Не впевнений, що тут є якийсь зв'язок. А! Слухай, я хотів сказати... Щось ми з Тадео говорили... Він думає, ти себе ненавидиш. Ну, через те, що. І його також.

    Ріко знизав плечима. Тремтіння відступало, тільки найдрібніше причаїлася у нутрощах.

    — У кохання ти не віриш, я пам'ятаю, — від заспокійливого слова виходили довгі й змащені, — але ти… радий, що він із тобою? Задоволений?

    Ріко насупився, кінчики губ опустилися.

    — Якщо ні, то навіщо він тобі? — спитав дід.

    — Секс.

    — Але тобі подобається?

    — Не знаю, — Ріко склав руки в замок, віддзеркаливши його позу. — Фізично.

    — Це погано. А що не так?

    Ріко скривився. Думки сповільнилися, неприродний спокій розливався по тілу.

    — Не хочу бути шльондрою.

    — Ну, не будь.

    — Але я хочу!

    — Хочеш бути пасивом, але не шльондрою?

    Ріко пирхнув і посміхнувся, помостився головою на подушці.

    — На твою думку, це неможливо? — спитав дід.

    — Ага.

    — Чому?

    Ріко морщив лоба, поки майже не забув, про що було питання.

    — Ну… просто неможливо і все, — зрештою сказав він. — Ми з Тадео… з кожним — природні вороги. Хтось неминуче програє.

    — Хіба це програш — якщо він робить тобі приємно... те, чого ти й сам хочеш? Я був такий радий, коли Мері дарувала мені туфлі чи парфуми, і вона раділа квітам чи новій помаді… Або квиткам у кіно. Або поцілунку. Це не означає "ти програв, невдаха", це "я люблю тебе, дарую щось, що тобі подобається, і ми обидва це знаємо". Моя люба, кохана людина. Обійняти й ніколи не відпускати… Приносити каву в ліжко, масажувати ноги у ванній, розчісувати волосся…

    Ріко здригнувся. Біль і жар проникли крізь ліки, смикнули, залили очі рідким теплом. Сльоза сповзла до вуха, грудка заткнула горло. Ріко сів і закрився руками, щоб дід не бачив його спотвореного обличчя.

    — Чорт би тебе забрав, діду! — Він схлипнув. — Не можна вірити в це!

    — Чому?

    — Тому, що це неправда, казочки, а у реальному житті…

    — Отже, останні тридцять років я жив у казці. Навіть сперечатися не буду, — дід усміхнувся. — Тільки знаєш… Допустимо, ти маєш рацію, і немає жодного кохання, є лише домінування, як у мавпячих зграях. Допустимо, — він дістав пачку цигарок, похрумтів нею, заглянув у порожнє нутро, і його обличчя витяглося. Зітхнув, відкинув її убік і знову переплів пальці. — Тільки я не хочу так жити. Якби я не зміг любити Мері так, то втратив би найважливіше, що в мені взагалі є. Мені начхати, як житиме решта світу. Ми з нею домовилися, що в нашій родині кохання є… Ось і все. Воно є. Мені дивно чути те, що ти говориш… Це як біль, чи холод, чи смак солодкого. Ти мені можеш дати шматок льоду, і я скажу, що він холодний, я це відчуваю, і ти мене ніяк не переконаєш. Зніми свої товсті рукавички, внучку, і відчуєш сам, — він розвів руки й зігнув пальці, — як руки зводить від холоду, а вода стікає в рукави.

    — Це самообман, — Ріко підняв голову з колін. — Немає нічого жалюгіднішого, ніж хвойда, якій подобається її господар!

    — Не впевнений, що Тадео хоче бути тобі господарем… Хіба він щось змушує тебе робити? Те, чого ти сам хочеш — не рахується.

    — Рахується!

    Дід помовчав.

    — Коли Мері міцно стискає мої зап'ястя, чи пхає до стіни, чи на ліжко, чи на диван… Цей момент втрати рівноваги, як коли стрибнув у басейн і на бортик повернутися вже неможливо… Можеш вважати мене жалюгідною повією, але в мене голова паморочиться від захоплення. Особливо тому, що я знаю — Мері мене обожнює. Якщо ти цього не відчуваєш, може пасивна роль — просто не твоє?

    Ріко пирхнув:

    — Я можу ненавидіти Тадео, але не зневажати, як усіх своїх сучок на кшталт Марсі. Я просто не зможу, якщо зневажатиму тупо всіх.

    — Ти вважаєш Тадео господарем, але не дозволяєш йому бути з тобою добрим, як він хоче. Вам не обов'язково бути ворогами... Ти думаєш, що мої почуття самообман, але яка різниця, якщо для мене вони справжні й в них можна прожити більшу частину життя? Ти тільки марно себе мучиш.

    — Облиш, діду, я все одно не зможу в це повірити. Даремно струшуєш повітря. Ти краще інше мені скажи — нащо тобі Марсі?

    Дід довго хмурився і жував губами, і нарешті сказав:

    — Не знаю. У лікарні… я почував себе річчю. Для медсестер я був роботою... Уяви, якби у стільця була свідомість, але він не міг говорити та рухатися. Люди стирають з нього пилюку і йдуть, і він цілими днями стоїть у кутку один… Може, я вже помер і не існую? — він поворухнув пальцями. — А Марсі дивиться на мене.

    — Марсі хоче сісти тобі на хуй, от і все, — пробурчав Ріко і схрестив ноги. Дід кинув на нього короткий винуватий погляд.

    — Останні роки ми з Мері багато часу проводили разом. Я звик, що вона постійно дивиться на мене, фліртує… Боже, як мені цього не вистачає! Не знаю, скільки ще я протягну так. Мері, звичайно, ніхто замінити не зможе… Я не розумію, чому так сталося з Марсі. Мені ніколи ніхто не подобався. Ти його знаєш, що в ньому такого?

    — Та нічого в ньому немає особливого, гарненька пустушка.

    — Мені й гарні не подобалися. Справа в чомусь іншому, — він насупився. — А може, ти правий, він просто під руку попався. Це хто завгодно міг би бути… Ну, крім тебе і Тадео, — він обернувся до нього: — Ріко, вибач за сьогоднішнє, я не знаю, що на мене найшло. Напевно… Ну, ми з Мері зазвичай приймали ванну разом, і це завжди закінчувалося… — Ріко закотив очі. — Я знав, що цього разу нічого такого не буде, мені й так доведеться пояснювати Мері занадто багато. Коли Марсі… Я так сумую за нею…

    — Марсі, бідний виродок… — Ріко сів у голові постелі. — І все-таки він свого досяг.

    — Ні, я його прогнав, — дід зустрів його здивований погляд. — Не вистачало ще, щоб ти піймав нас іще раз. І взагалі… Я не хочу тобі брехати, — він знову дивився в стелю. — Я твій гість, він твій хлопець, а в мене є Мері, і, по-хорошому, мені варто було б сидіти поряд з нею, поки вона не прокинеться або її серце не зупиниться, — він зітхнув. — Так не можна. Я ж обіцяв їй.

    — А що, коли вона так і не прокинеться? — на це дід так і не відповів. — Діду?

    — Мабуть, тоді мені варто було б втріскатися в когось прямо на похованні, як я їй і пообіцяв... Вона знала, що робила, коли просила мене. — Ріко широко розплющив очі.

    — Ось як? Ну тоді… Чому Марсі? Давай в іншого когось! У дівчину!

    — Ти мене слухав взагалі? — зиркнув на нього дід. — Мені ніхто не подобається, і так завжди було. Тільки Мері…

    — Але ж Марсі...

    Дід важко зітхнув:

    — Не знаю, Ріко, мені здається, якщо Мері... якщо Мері помре, я не зможу більше ні про що думати. І Марсі в кращому разі… як укол адреналіну в серце після того, як тролейбус переїхав навпіл. Зайві кілька хвилин... і все. Занадто пізно. Марсіаль для мене — загадка, і нічого поганого я, на відміну від тебе, в ньому не бачу і все ж таки до кохання... далеко, — він помовчав. — А якщо Мері отямиться, що я їй скажу? І куди подіти Марсі? Вибач, любий, не міг би ти почекати ще років двадцять? — він хмикнув і хитнув головою.

    Ріко задумався і ліг, витяг пачку цигарок, пом'яв у руці.

    — Якщо ти після її смерті розклеїшся до дідька, краще знайти когось до того. Марсі без тебе не нудьгуватиме, якщо що, ця сучка нарозхват.

    — Він не сучка.

    — Мені вже краще знати.

    — Я його постійно зупиняю і він зупиняється. Він кращий, ніж ти гадаєш.

    Ріко крутив пачку в руках. Його брови піднялися, але що відповісти, він не знайшовся. Очі злипалися. Він здригнувся і сів, прикував діда до ліжка і кинув ключ до дверей. Улігся поруч на бік. Заплющив очі.

    — Знаєш, якщо ставити питання так… краще вже трахати Марсі, з нього не убуде.

    — Мері повернеться. Поліція обов'язково її знайде.

    — Ех… — Ріко взяв діда за руку, переплів пальці. — Звичайно, вони ж професіонали. Просто про всяк випадок.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    B_der_Line
    23.02.2024 21:24
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Думаю, цій шаленій трійці не завадить свіжий зважений погляд зі сторони. Хлопці думають, що це вони доглядають сенйора, але, мабуть, усе навпаки, він потроху допомагає їм зцілитись.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    10.12.2023 18:18
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Спойлер!
    А яка історія стоїть за Ріко? Він надто категоричний у своїй оцінці відносин. Я перепрошую, але я розреготалася коли хлопці у гаражі поскидали маски. Це було неочікувано і парадоксально. Я не розумію, чому вони саме так розподілили ролі. Бо Ріко не готовий підім'яти Тадео? Бо кожен хто знизу автоматично втрачає свою чоловічу природу? Щось в тій логіці вкрай категоричне. (Хіба Федеріко брав Марсі? Мені здалося, що було навпаки )
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    10.12.2023 20:04
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Спойлер!
    У Ріко дійсно є своя історія, але про неї буде пізніше - коли Фредді дізнається, тоді і читачі. Але що вже видно, що щось там таке є, це добре) Руйнувати стереотипні розкладки - мій спеціальний сорт героїну) Ну і загалом так - хлопці нормальні, вони грають ролі лише для Ріко, бо інакше він буде ще нестерпніший, ніж зараз. Між собою їм те лайно взагалі не всралося) Так, Федеріко не брав, але Ріко цього не знає) Ну і дід під ліками трошки ще наговорив цікавих речей, на які Ріко геть не звернув уваги, хе-хе)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    10.12.2023 20:09
    Спойлер!
    З хлопцями вийшло дуже круто, насправді, дуже сподобалось. Наче спокійний опис стосунків. Але тут дуже потужна психологічна і повчальна складова в тексті
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    21.09.2022 10:08
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Мені подобається, як в цій главі Ріко розкривається перед дідом - відчув, мабуть, що йому можна довіряти. Федеріко правильно робить, що про себе сокровенне розповідає, так у Ріко буде укріплюваться до нього довіра, а там, може, й світогляд зміниться. Дуже заплутані у них відносини з Марсі на Тадео, хоча з Тадео мені бачиться більш міцний звʼязок, нехай Ріко собі у цьому не зізнається. Та й взагалі, ц їхньої трійці Тадео мені здається найбілш стійким морально. Тільки от вибрики Ріко він не стане терпіти вічно - саме тому, що у Тадео, на мій погляд, найбілш здоровий погляд на стосунки. Якщо Ріко так продовжуватиме, Тадео плюне та піде від нього, а Ріко одного разу зрозуміє, що той був надійною та люблячою людиною, а сам Ріко винен в тому, що все скінчилося. Надіюся, він схаменеться раніше, ніж Тадео піде від нього.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    21.09.2022 16:28
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Це все дід винуватий - звалився в їх компанію і каже притомні речі, тож Тадео, який довго терпів і вже звик, зненацька зрозумів, як же у нього з Ріко усе погано) Цю різницю треба побачити на власні очі, щоб усвідомити. Але так, від терпцю Тадео залишилося вже майже нічого. Нажаль, одних тільки гарних слів може бути замало, щоб змінити сформований світогляд, це не так просто. Але дід робить все, що може. Ріко його не боїться і знає, що той не буде їсти мозок і звинувачувати, і це вже дуже добре, хоча до того вони спілкувалися мало. З татом ось так не поговориш...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Таміла Тарасенко
    14.09.2022 21:22
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Це ж треба отак ускландити собі життя, як усі в цьому музичному гурті. Добре. як Тадео. втримує від того, щоб сказати: все остобісіло й поїхати кудись із Марсі любов до Ріко, а не лиеш жалість. Бо той може й спробувати вкоротити собі віку. залишившись сам. До речі, хочу зробити комплімеент Вашій українській мові. Ви писали про переклад із російської. Цього не відчувається, а це багато вартує.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    14.09.2022 21:52
    До частини "Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком"
    Дякую! Ну, виявилось, читати в дитинстві книжки на мові й вивчати її в школі - вже набагато більше, ніж мені здавалося спочатку) Хоча в родині ми нею ніколи не розмовляли... А ще - я використовую автоперекладач, і це трохи читерство, бо не треба усі слова згадувати самотужки, а іноді й незнайомі трапляються. Потім перечитую все, бо автоперекладач іноді видає кумедні штуки... Ну і ще є онлайн програмка, яка мені виправляє всі "і" на "й" і "та" і лається на матюки Ріко:) Тож на одну главу виходить година часу перекладу, що непогано. Вкоротити віку - це малоймовірно, агресія Ріко направлена назовні, але він з легкістю знаходить проблеми, які можуть бути для нього небезпечними. На жаль, перетворювати любов інших людей на втому, гнів і байдужість - це те, у чому Ріко гарний... Його мало хто здатен терпіти довго.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше