Забута у пеклі

— О, нові карти? — покрутив в руках колоду Ештон. Розпакував, потасував на пробу. Взяв одну карту, зігнув, вона одразу випрямилась. На дотик наче папір, але по властивостях більше пластик нагадує. — Круто. З якого матеріалу?

— Не знаю. Я в Науковому Центрі замовив. Спеціально до поїздки. — видав Рікон. Ештон весело хмикнув. Схоже, не один він Шазарію абюзить задля інтересів своїх близьких.

— А як грати будемо? Може тут є стіл? — заглянула під сидіння і провела рукою по підлозі Сірін.

Малий оторопіло за нею спостерігав і офігівав.

Ештон ледь стримався, аби не засміятись — він міг уявити, як це виглядає збоку.

— Ні, стола тут немає. — запевнив Ештон. — Якось на сидінні розмістимось, мабуть.

Ештон підсів до Рікона, на довге сидіння. Мерін теж сіла до нього. Так і вийшло, що між малим і Лагором був простір, а всі решта сиділи напроти, тому місце пограти знайшлось.

— Машини Зовнішнього Світу дуже непродумані. — констатував Рікон.

— Ну, в капсулах ми точно не пограли б. — іронічно хмикнув Ештон.

— Ну, амфібія такого типу, як ця машина. Незрівнянно просто. — підняв брову Рікон, схрестивши руки на грудях. Відстоює свою думку.

Ештону подобалось з ним сперечатись. Це у них нова розвага останнім часом. Але наразі не посперечаєшся:

— Резонно. — вказав він пальцем на Рікона і усміхнувся, погоджуючись.

— Може, досить вже тасувати? — спитала Сірін, втрачаючи терпіння.

— Нехай тасує. Мені подобається дивитись. — видав чергову перлу Рікон. Ештон підняв одну брову і кутик рота, насмішкувато. Малий з підозрою подивився на Рікона. Цікаво, що він там думає?

— Треба добре перетасувати перший раз, тому що стандартно всі карти складені по-порядку і якщо не перетасувати, то комусь можуть випасти карти "підряд". — пояснив Ештон.

Сірін цикнула і закотила очі:

— Та ти так їх уже перетасував, що там і пари не буде.

— Ну, добре. — припинив тасувати Ештон і почав роздавати.

Тим часом малий розглядав напружено Мерін. Щойно карти потрапили йому в руки він кинув на них швидкий погляд, склав і опустив, знову повертаючи погляд на Мерін. Аж нахмурився. Обличчя Мерін виглядало з-за віяла карт. Вона їх розглядала. Ештон поглянув на свої карти — супер. Він випустив, ніби випадково, кілька невдоволених хвиль. Сірін на нього швидко зиркнула. Мерін продовжувала сидіти за картами. І раптом зробила різкий випад в сторону хлопця, клацнула гострющими зубами і зашипіла в манері ларів. Чи правильніше говорити що лари шиплять в манері алубі? Якби там не було — малий знатно налякався, відсахнувся і відстрибнув від неї, втиснувшись в Лагора. Мерін клацнула зубами доволі далеко від нього, але реакція все одно була дуже яскрава, адже він був насторожений і напружений, як натягнута струна. Всі, окрім Лагора залилися сміхом. Лагор невдоволено відсунув від себе хлопця. Колода під дупою малого розкидалась. Але всім було весело.

— Не хвилюйся, Мерін не кусається, — втираючи сльози сказав Ештон. — Хоча... — потер він шию в місці недавнього укусу.

— Не прибідняйся. Я була акуратною. — фиркнула Мерін.

— Я не жаліюсь, — широко усміхнувся Ештон. — Хочеш ще раз?

Вираз обличчя і загальний настрій Мерін моментально змінився з капосного і грайливого на хижий, холоднуватий, спраглий:

— Що хочеш взамін? — запитала тихо і жадібно.

— Думаю, домовимось. — хитро усміхнувся Ештон.

Мерін задоволено і хижо усміхнулась.

Малий похолов.

Ештон кинув на нього погляд і хитро підморгнув.

Хлопець смикнувся і здивовано подивився у відповідь.

Карти швидко привели в порядок. Поступово гра підійшла до завершення. Залишились лише Ештон і Сірін. Ештон з розмахом виграв. Сірін на нього розгублено поглянула.

— А чому ти тоді був незадоволений картами при такому розкладі? — здивовано запитала вона. Ештон засміявся і простягнув руку до її голови. Сірін моментально підставила голову під руку і Ештон її погладив. Малий відреагував на це таким скепсисом, що аж смішно стало.

— Це називається "блеф".

— Так не чесно! — надулася Сірін.

Малий уважно слідкував і сік все. Карти це взагалі хороший спосіб познайомитись. Та й шазарійці чомусь дуже позитивно реагують на цю гру. Це стало фішкою їхньої компанії. Ештон подумував, щоб урізноманітнити це діло. Познайомити їх з якимись настолками, наприклад. Може, монополія, там. Для розвідників взагалі корисно — хоч зрозуміють що таке гроші...

Так і грали. Прикольно було. Рікон передбачив карти для великої компанії — з двійками і джокерами. Набриднути не встигло. Їхати було не довго. Опісля Рікон дбайливо уклав карти в коробочку. Далі вони мали пересісти в інший транспорт.

Всі вийшли з машини і Ештон, не приховуючи захвату, побіг до трейлера. Шикарний просторий туристичний трейлер. Ештон готовий був на нього слини пускати. А головне, тепер він буде за кермом. Позмінно з Ріконом — він навчився водити, до речі. І дуже собою пишався, з цього приводу.

《Приглянь за малим ненав'язливо》— доручив Ештон Рікону ментально.

《Гаразд》— погодився той.

Лагор пішов розбиратися з водієм лімузина.

Сірін з розбігу вскочила на руки Рікону. Він її покрутив. Так вона на його руках і лишилась, обіймаючи ногами. Малий на це подивився, схиливши голову набік. Стояв якось осторонь. Потім перевів погляд на ліс. І якось тоскно відвернувся, в процесі поглянув прямо Ештону в очі, мовляв, я бачу, що ти за мною слідкуєш.

Мерін, не довго думаючи, пішла в ліс. Ештон розумів. Вирішив не заважати.

— Малі, ходіть з речами розбиратись! — покликав Ештон всередину.

Малий, Рікон і Сірін зайшли в трейлер.

Ештон з полегшенням зняв з себе піджак.

— Нарешті. — потягнувся він зі сторони в сторону.

— Цей піджак схожий за конструкцією на твоє щоденне пальто. — скептично зауважив Рікон.

— Не рівняй грішне з праведним, — заперечив Ештон. — Пальто мені Тейлор шив. По моїм міркам, та й узагалі у нього руки золоті. Скажи, Сірін?

— Ага. — задоволено погодилась вона.

Рікон насупився.

— Немає чого супитись. Я тобі з самого початку пропонував обшитись у нього. Хочеш — сходи він тобі пошиє, що скажеш. Впертюх. — добродушно усміхнувся Ештон. А тоді покликав: — Так, малий, йди сюди.

Малий наїжачувався кожен раз, як до нього звертались. Воно й не дивно. Але підійшов смирно. Хоч і з замиранням серця, як налякане зайча. Бідолаха.

— На. — простягнув Ештон йому заготовлену сумку, як і у кожного з них. — Тут для тебе речі приготували. На перший час вистачить, а на місці отримаєш взагалі все, що потрібно. — підбадьорливо пообіцяв Ештон. — Кілька днів з нами побудеш, а потім вже зустрінемось з людьми, що відвезуть тебе на постійну дислокацію, так би мовити.

Малий ковтнув.

Ештон спеціально його не заспокоював і таке інше — пуста і марна трата зусиль. Він все одно не повірить. Не після того аукціону сраного. Поки сам не побачить, що все окей.

Опісля того, як всі відшукали свої сумки по трейлеру, почали в них копирсатися і переодягатися. Малий здивовано вирячився на Сірін, що на нього навіть уваги не звернула — зняла пуховик, а слідом і кофту. Рікон перевів на нього похмурий погляд. Малий зрозумів без слів і швидко відвернувся. Ештон усміхнувся одним кутиком. Він уже давно зрозумів, що якщо поруч є пара, дівчина-лар і пальцем не поворушить, аби відстояти свою честь — не її клопіт. Так само працює з вожаком, тільки в менш демонстративній формі і без ... "романтичного" підтексту.

Потім прийшла Мерін з Лагором. І почали переодягатись вже вони. На цей раз не до сміху вже було Ештону. Але малий і сам відвернувся. Рікон і Сірін інтересу не проявляли. А Лагор... її зграя, взагалі-то. Але він теж не дивився. Лагор взагалі поводився відсторонено. Але... Ештон бачив, що йому не все одно. Зовсім ні... Просто... Такі у них стосунки з Мерін. Прохолодні. Його стільки років тримали на відстані. Він тепер знає своє місце, так би мовити. Ештон знав напевне, що йому було боляче. І є. Просто він сильний. Дуже сильний лар.

***

Подорож була прекрасна. Спокійна. Ештон вів машину от уже яку годину і ні в яку не віддавав кермо. Він психологічно відпочивав. Після того аукціону... Йому потрібна була ця перерва... Всі ж інші розбрелися по трейлеру. Лагор читав. Рікон і Сірін грали в карти, голосно гигочучи. Мерін сиділа і дивилася в вікно "на кухні". А малий якийсь час сидів на своєму ліжку — за всім спостерігав. Але спостерігати було особливо ні за чим. І він заснув. Теж втомився.

У такій розслабленій атмосфері вони і подорожували ці три дні. Було добре. Було затишно. Сімейно. Так, як Ештон і не мріяв. А за вікном сипав пухнастий сніг.