Некромант. Книга друга. Серце мерця.

Прийшовши додому я весь виграш висипав у вазу з мідними та срібними монетами, на прокорм моєму зомбі. Перевірив ранкову кореспонденцію. У якій знайшов конверт із жетоном військового інструктора. І ще один лист від отамана Філіпа фон Штрауса.

Він повідомляв, що вони знайшли темного мага другого рангу. Цим магом виявився Джон Блек, старший нашого Безсмертного Батальйону. За час служби десятником та завдяки участі у військовій операції його магічна сила зросла, і він перейшов на новий рівень. Я написав лист у відповідь, що готовий розпочинати навчання.

Наступного дня, відпрацювавши нічну зміну керівником некровантажника, я прийшов додому і трохи поспав. А потім, залишивши Айгора на господарстві, пішки вирушив у військове містечко, яке було розташоване за містом. Воно включало військові казарми столичного гарнізону, марсове поле, військовий полігон, кадетське училище, а також будівлю відведену під потреби нашого батальйону. Саме там і передбачалося проводити навчання.

Стояла осіння погода, час від часу йшов дрібний дощик, але ще було дуже тепло. Раніше я обов'язково б солодко спав до останнього моменту, а потім поїхав у військове містечко на кареті. Але проклята корона забрала в мене не лише запас мани, а й мій безтурботний сон.

Прокинувшись у холодному поту та відігнавши від себе почуття втрати і приреченості, я вирішив, що сну на сьогодні мені вже досить. Можливо ще трохи подрімаю перед нічною зміною. Таким чином у мене з'явилася ціла купа вільного часу, якій я не знав як доречно витратити, тому я вирішив йти у військове містечко пішки.

Показавши на КПП свій жетон, я пройшов до потрібної будівлі. Там на мене вже чекав Джон Блек. Нам виділили велику кімнату з кількома партами. За однією з яких сидів Джон. Насамперед я поцікавився у нього, чи має він при собі зілля та еліксир життя.

- Звичайно, метре Олександре, - шанобливо відповів Джон.

Що далі продовжувалося наше спілкування, то тим більше поваги виявляв до мене Джон Блек. Я навіть запідозрив, що він трохи сміється з мене, але потім викинув цю безглузду думку. Більшість речей є тим, чим вони здаються. А зараз Джон був моїм учнем, а я його вчителем.

- У такому разі зараз випийте еліксир, а зілля тримайте під рукою, - порадив я йому.

Я уважно його оглянув Магічним Зором. Джон ледве переступив через умовну грань між сильним магом третього рангу і слабким магом другого рангу. У будь-якому разі зараз у нього не вистачить мани на підняття навіть одного мерця. Але той прогрес, який він демонстрував, дозволяв сподіватися, що він швидко досягне потрібних параметрів. А я намагатимусь максимально знизити ці вимоги.

Своє навчання я почав із роз'яснення деяких теоретичних питань:

- Проблема некромантів-початківців у тому, що при воскресінні їх темна енергія йде з тіла мерця швидше, ніж вона досягає необхідної концентрації. Щоб уникнути цього, я рекомендую закрити астральні меридіани відповідними печатками.

Коли я почав говорити, Джон Блек дістав блокнот і почав записувати.

- Можете нічого не писати, у нас буде лише практика. Якщо ви захочете вивчити теорію, я підкажу вам відповідну літературу. Але не варто їй морочитися. Коли я її вивчав, у мене склалося враження, що автори хотіли показати, які вони дуже розумні фахівці та при цьому нічого до ладу не пояснити. Купа філософських міркувань незрозуміла як пов'язана з дійсністю.

Я зробив паузу і продовжив свій урок.

- На першому етапі ми з вами будемо навчатися створення магічних печаток.

Після чого я дістав зі своєї сумки декілька прямокутних шматочків звичайної шкіри, гусяче перо та флакон із темною рідиною і все це поклав на парту Джону.

- У флаконі знаходиться звичайне чорнило, в якому розчинена сіль, що містить темну ману. Вони полегшать роботу, але абсолютно необов'язкові. Тепер ви візьмете перо і намалюєте магічну печать на шматочку шкіри.

- Ем, а як виглядає ця печать? – поцікавився Джон.

- Ось так.

Я дістав із сумки грубий малюнок, на якому було зображення черепа, оточеного в'яззю із солярних символів.

- Насправді, печать може виглядати як завгодно, головне, щоб ви вважали, що це саме те, що вам потрібно. На першому етапі ми малюватимемо зображення із підручників з некромантії.

Тут я збрехав. У підручниках з некромантії немає жодних печаток. Я просто хотів переконати Джона, що мій малюнок це саме те, що йому потрібне.

- Після того, як ви намалюєте цей символ, вам необхідно випалити його своєю маною. У процесі виконання ви повинні закріпити у зображенні свою волю, яка заборонятиме вашій темній енергії залишати тіло мерця.

- А як саме я маю закріпити свою волю? - спантеличено спитав Джон.

Почувши це запитання, я посміхнувся своєму учневі.

- А це найскладніше. Пояснити словами це неможливо. Ви самі маєте це зрозуміти.

І бачачи спантеличене обличчя десятника, почав розповідати докладніше:

- Уявіть, ваш командир наказав вам змусити ваше серце швидко битися без жодних фізичних навантажень. Як ви це зробите?

- Я не знаю, - здивовано відповів мені Джон.

- Ніхто не знає, але якщо довго пробувати, то у вас обов'язково вийде. Дехто уявляє, що їм зараз належить зробити дуже важку роботу, інші згадують якісь ситуації зі свого минулого, за яких їхнє серце сильно билося. Не важливо як, але це можливо.

Я дав Джону час подумати, а потім продовжив:

- Те саме і з волею. Ви будете хотіти це зробити, і ви зрозумієте, як це зробити.

Далі ми перейшли до практичного заняття. Джон клав свою руку на печать і наповнював малюнок маною та своєю волею. Ну принаймні він дуже старався. На п'ятій спробі я помітив, що в нього почали тремтіти руки і на лобі виступив холодний піт.

- Все, на сьогодні досить, - сказав я, - категорично рекомендую не використовувати магію до наступного разу. А якщо вам раптово стане зле, негайно випийте зілля життя і зверніться до цілителя. З магією смерті жартувати не можна.