Некромант. Книга друга. Серце мерця.

Наступного дня я розглядав на своєму ганку трьох людей, і це були не кадети. Це були три воїни, одягнені в шкіряні обладунки, в шоломах з високими гребенями. Стихійний маг другого рангу, світлий маг третього рангу і просто воїн, визначив я, використовуючи свій Магічний Зір. Добре, піду довідаюсь, що їм потрібно.

Вийшовши на ганок, замість привітання, я одразу отримав рукавичкою в обличчя. І це була не легка рукавичка для захисту від холоду, а важка кольчужна рукавиця для захисту від ударів мечем. У роті одразу з'явився присмак крові.

- Я, Атрей фон Грокс, викликаю вас на дуель, - сказав стихійний маг.

Чудовий початок вихідних.

- Чи можу я поцікавитися, чому ви хочете поєдинку? - спокійно спитав я.

- Сержіо Руфус був моїм другом. Я вважаю, що ви його підло вбили, а потім безчесно оббрехали, - сказав Атрей.

Після цього вони усі втрьох звалили з мого ганку. Я стояв і думав, як мені далі бути, прийняти виклик і вбити цього гада? Я похмуро сплюнув кров на землю.

Того ж дня я розшукав Філіпа фон Штрауса, отамана Безсмертного Батальйону, разом ми прийшли до Пауля фон Вана, голови офіцерського товариства честі. На моє прохання він організував збори, на які було надіслано запрошення Атрею фон Гроксу.

Наступного дня я прибув до будівлі офіцерського клубу. Як мої секунданти сюди прийшли Філіп фон Штраус і наш батальйонний цілитель Мартін Блок. Було досить багатолюдно – чоловік двадцять, серед присутніх була і Маргарита фон Пауа, а також Атрей фон Грокс зі своїми секундантами.

Я подолав почуття незручності та додавши трохи темряви у свій голос, щоб не виглядати смішним, почав свою промову.

- Мене звуть Олександр Флай, учора я отримав виклик на дуель від Атрея фон Грокса. Який звинувачує мене у смерті свого друга Сержіо Руфуса.

Усі напружено мене слухали. Чи не переборщив я з пітьмою в голосі, подумав я.

- Перш ніж прийняти цей виклик, я хочу прояснити деякі обставини, про які, можливо, не знає містер Атрей. Сержіо Руфус, у смерті якого мене звинувачують, заліз у мій дім. Він зробив це таємно в вночі. Він перетворився на звіра, а з його кулаків стирчали кістяні леза.

Я зробив паузу та оглянув офіцерів, дехто розгублено переглядався між собою. Атрей фон Грокс слухав мене, сильно стиснувши зблідлі щелепи.

- Крім того, служба безпеки зараз веде розслідування, в якому намагається встановити причетність Сержіо Руфуса до кількох жорстоких вбивств. Якщо розслідування підтвердить мої слова, то я згоден все забути і прийняти вибачення від Атрея фон Грокса. Якщо жодних вибачень не буде, я буду вважати, що Атрей є посібником Сержіо Руфуса і хоче поквитатися зі мною. У такому разі я із задоволенням прийму його виклик.

У залі почався невдоволений гул, але не можна було зрозуміти, схвалюють мої слова чи ні.

- А якщо слідство не підтвердить вашу версію, - похмуро запитав один із офіцерів.

Я знизав плечима.

- Я прийму виклик від Атрея фон Грокса, а також від будь-кого, хто захоче мені його кинути, - відповів я.

На цьому збори було закінчено.

У понеділок я отримав запрошення на інші збори, на яких Атрей фон Грокс прилюдно приніс мені свої вибачення.