Розділ XXX. Погані новини.
Після нічної зміни ми з Айгором традиційно сиділи у своїй таверні та відновлювали свої сили після роботи в річковому порту. Вірніше Айгор відновлював, а я тупо сидів, поклавши голову на свої руки, мені хотілося спати. Краєм вуха я мимоволі прислухався до розмови за сусіднім столиком. Там люди захоплено обговорювали недавню кулачну бійку якогось кравця з чемпіоном гільдії двірників.
Схоже, Айгор може ставити хрест на кар'єрі кулачного бійця. Більше ніхто при здоровому глузді не кине йому виклик. А ті, хто не може адекватно оцінити свої можливості, не затримуються в цьому виді спорту надовго.
Я відчув на собі чийсь погляд, підняв голову і побачив Мадам зі своїми охоронцями. Вона йшла прямо до нас і виглядала схвильованою.
Доброї вам ночі, Олександре, - сказала голова гільдії сутенерів, сідаючи за наш столик.
Доброї ночі, Мадам - привітав я її.
За сусіднім столиком похмуро сиділи її охоронці.
- У мене є погані новини, Олександре, - сказала вона.
- Щось трапилося? - запитав я її.
- Так. Пам'ятаєте, я вам казала, що є маніяк, який вбиває членів нашої гільдії.
- Пам'ятаю.
- Отже, сьогодні вдень він убив Армана Блю та його охоронця.
- Що, кого?
У мене відвисла щелепа. Я вважав, що таємничий маніяк це Антоніо Руфус, темний маг і начальник моргу. Він сам розповів мені, що вбив двох людей лише тому, що вони були сутенерами. Але зараз він повинен бути мертвим, бо я зламав йому шию.
- Арман Блю був убитий. Він був поважним членом нашої гільдії, сутенером першого рангу. Його та його охоронця знайшли буквально порізаними на шматки. І найстрашніше в цьому те, що Арманд Блю був ще магом стихій другого рангу, мав бойовий досвід та цілком міг постояти за себе. І його охоронець був теж сильним воїном, - похмуро сказала мені Мадам.
Вона замовкла, взяла Айгорів кухоль з пивом і відпила з нього.
- Я рекомендую всім членам нашої гільдії припинити роботу і залишитися вдома, поки служба безпеки не зловить цього монстра, - продовжила мадам.
Я йшов і думав про те, що мені сказала голова гільдії. Виявляється, є ще один маніяк, який теж полює на звідників. Коли убивав Руфус, то тіла зникали безслідно, жертвами він годував свого зомбі, а докази ховав. Зараз картина змінилася. Тіла залишились на місці, їх було розтерзано на шматки.
Але цьому може бути інше пояснення. Воно дуже малоймовірне. Але не таке вже й нереалістичне, якщо порівнювати його з версією існування двох різних вбивць з однаковими мотивами.
Антоніо Руфус може бути живий. Так, я точно вбив його. Але він був магом смерті, мав достатній запас темної мани та сильне бажання вбивати. Все це могло підняти його з могили як вищу нежить, яка достатньо розуміє, що вона робить. Також мертвий Руфус міг відновити контроль над своїм зомбі, який вже був лютим мерцем.
Це означає, що тепер у місті можуть діяти одразу двоє зловісних мерців. Такі суперники були для мене дуже незручні.
Моя найпотужніша зброя Міні Стріла Темряви марна проти живих мерців. Зараз в мене обмаль мани, тому я не можу просто розвіяти нежить на порох, як це робив раніше. Є ще Ляльковик, але це дуже зажерливе закляття, яке за п'ять хвилин може повністю спалити весь мій запас темної енергії. А без мани навіть кадети мають всі шанси побити мене голими руками.
У мене є ще Айгор. Але чи зможе він протистояти лютому мерцю?
Що ще залишається? Унікальна здатність керувати будь-якими мерцями? А як це уміння подіє на вищу нежить, яка має власну волю?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!