Глава XXV. Чоловічі розборки.
Поки чай заварювався, я встиг прийняти душ і зараз сидів на кухні, і думав про одну цікаву річ. Якщо Цар Мертвих говорить істину, то виходить я даремно вбив барона Франкінштайна та двісті його соратників. Ці добрі люди хотіли раю на землі, а я їх так жорстоко не зрозумів.
Насправді зовсім незрозуміло, чого вони там хотіли та чого б досягли, але в ім'я своєї великої мети вони вже порішили кілька людей і ще кілька збиралися по-звірячому закатувати. А я захищав своє життя та життя близьких мені осіб. А якщо подивитися на решту ситуацій? Хм. А в інших ситуаціях з мене також багато чого можна спитати.
Ароматний чай прогнав мою ранкову слабкість, і я байдуже подумав, якщо хтось може мені щось пред'явити, то нехай прийде і запитає.
У двері пролунав стукіт. Магічним зором я роздивився трьох людей. Схоже, мені вже прийшли дещо пред'явити. Піду відкрию.
На ганку стояло троє шістнадцятирічних кадетів. У центрі стояв той, якого цілувала Алісія. Всі троє були трохи вищими ніж я. Оперативно, не встиг я до ладу прокинутися, а вони мене вже вирахували. Можна не хвилюватися за майбутнє нашої армії, якщо там будуть такі тямущі хлопці.
- Ми прийшли розібратися з тобою по-чоловічому, - сказав центральний, а в його очах була ненависть.
Я можу зрозуміти його. Вчора він був за півкроку від раю. Ще трохи та перша красуня нашого королівства, а також найсильніша магеса в одній особі стала б його. Та, за рукою якої бігатимуть усі навколишні принци. А сам хлопець одразу став би альфа-кадетом і навіки увійшов би до зали кадетської слави.
А тут приперся я і обламав весь цей кайф. Що робив би я на його місці? Не знаю. Сумнівно, щоб пішов бити усім пики, але хто дасть цьому стовідсоткову гарантію?
- Мабуть, вам уже є вісімнадцять, і ви принесли папери з викликом на дуель? - холодно поцікавився я.
Вони похмуро переглянулись.
- Навіщо нам ця бюрократія, давай, відійдемо за он ті сараї і там поговоримо, - запропонував центральний.
Ага, тримай кишеню ширше. Зараз я з вами розберуся по-чоловічому. Я підняв руку і клацнув пальцями. З дверей будинку вийшов величезний Айгор.
- Прослідкуй, щоб ці молоді люди покинули мій ганок, - сказав я йому.
Зомбі мовчки схопив під руку центрального кадета, і неквапливо повів його вниз сходами. Друзі кадета кинулися йому на допомогу і вчепилися в Айгора з двох боків, але монстр не звернув на це жодної уваги і стяг униз відразу всіх трьох.
- Боягуз! - вигукнув мені центральний кадет.
Але я вже його не слухав і повертався до будинку. Ти подивися, як вони розхоробрились. Я практично був впевнений, якби на моєму місці був Артур фон Ліст, то ідея про чоловічі розборки їм навіть на думку не спала.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!