Некромант. Книга друга. Серце мерця.

Всю ніч мене мучила незрозуміла тривога та відчуття того, що все пропало. Прокинувшись вранці в холодному поту, я зрозумів, що це зовсім не нічний жах, а сувора дійсність. Був похмурий ранок. Спати більше не хотілося і робити також нічого не хотілося. Тривогу змінила байдужість та апатія. Я лежав у ліжку і думав про те, що перестав бути могутнім магом, і це повна безпросвітна дупа, до якої я психологічно не готовий. Але поступово і ці думки пішли з моєї голови, залишилася лише апатія.

А через деякий час зненацька з'явилася нудьга. Ну не лежати мені в ліжку до кінця днів? Я неохоче підвівся і пішов у ванну. Сподіваюся, контрастний душ мене підбадьорить. Не встиг я як слід сполоснутися, як пролунав стукіт дверного молоточка. Магічним Зором я визначив, що на порозі стоять дві абсолютно незнайомі мені людини. Деякі речі абсолютно не змінюються, подумав я. І вже за новою традицією, накинувши халат на голе тіло, я пішов відчиняти.

На порозі стояли два непримітні типи невизначеного віку і цивільної зовнішності. На моє німе питання, вони відразу ж представилися:

- Агент Джонсон та спеціальний агент Сміт, відділ кримінальних розслідувань королівської служби безпеки.

На доказ своїх слів вони синхронно продемонстрували мені іменні жетони, які слабо світилися в їхніх руках, підтверджуючи, що це не безглуздий розіграш.

Ну от, якщо ти думаєш, що ситуація гірша нікуди, то будь-якої миті вона може стати ще гіршою. А втім, я доволі байдуже прореагував на їхні слова. Бачачи моє мовчання, вони продовжили:

- Це вулиця В'язів, будинок 14, а ви Олександр Флай?

- Так, це я, - відповів я їм з натуральною байдужістю.

- Дуже добре, тоді нам потрібна ваша консультація як фахівця в галузі темної магії.

- Про що конкретно йде мова?

Вони непомітно переглянулись, і розмову продовжив вже інший тип, здається агент Сміт:

- Тут недалеко сталося вбивство. Ми підозрюємо застосування темної магії. Чи не могли б ви пройти з нами та зробити експертну оцінку, як фахівець?

- Наскільки недалеко? - перепитав я, хоч точно знав відповідь на це запитання.

- Майже поряд, на сусідній вулиці, - відповів мені агент Джонсон.

- Добре, дайте мені п'ять хвилин, я одягнуся.

Ми йшли до місця мого злочину, а я думав зовсім про сторонні речі. Треба терміново писати заяву про звільнення із таємних радників. А то ця ділова ковбаса, Єлизавета, запряже мене скрізь, де тільки зможе. Потім ще й на суботники доведеться ходити. Ага, на вихідних буду прибирати територію на користь рідної служби безпеки.

Ще я думав про те, що весь ранок відчуваю зовсім не властиві мені емоції. Адже це не може бути просто так. Я активував Магічний Зір і почав розглядати своє серце. Так і є, під впливом прокляття воно вже трансформувалося і сприймалося вже не як живий об'єкт, а як оживлена тканина.

Серце мерця. Воно спокійно і потужно гнало кров моїми венами. І, мабуть, було причиною моєї неприродної байдужості до тих питань, до яких я аж ніяк не міг бути байдужим. Це очевидне нагадування того, що вчорашні події не були плодом моєї уяви, і деякі рішення вже не можна скасувати, змусило похолонути в моїх грудях навіть крізь пелену байдужості.

Ми швидко прийшли до потрібного будинку і піднялися на другий поверх. Тут уже була ціла купа народу, очевидно, ще якихось фахівців на кшталт мене. Я сів навпочіпки та почав уважно оглядати тіло вбитої мною людини, а всі пильно слідкували за моєю роботою.

- Цілком вірно, ця людина вбита якимсь темним закляттям. Яким саме сказати не можу, але сліди присутності магії смерті є досить незначними. Це свідчить про те, що тут не було жодних магічних ритуалів. Про силу темного мага складно судити, але як мінімум другого рангу, - я швидко сформував свій експертний висновок.

Краєм ока помітив, як агенти подивилися на непримітну бліду людину в протилежному від сонця кутку. Той кивнув їм на підтвердження моїх слів. Слабенький темний маг третього рангу, визначив я магічним зором.

- Можете ще щось сказати? - запитав мене агент Джонсон.

Я знову повернувся до споглядання трупа і почав розглядати його обличчя. Вчора я досить швидко відкинув свої маніакальні ідеї відрізати йому голову. У мене на це було аж чотири причини. Перша, оживлений череп цілком міг зберегти ідею помсти та мого вбивства. А це додаткові зусилля щодо його контролю. Друга, якщо я десь прорахуюсь і мене викриють, можна буде апелювати, що це була самооборона. А от якщо я відріжу голову – мені вже ніхто не повірить. Третя, місце злочину необхідно залишати якнайшвидше, не збільшуючи ризики бути спійманим на гарячому. І найголовніша – це четверта причина. Я вирішив, що є маса інших більш зручних способів дістати черепа для воскресіння.

- Я знаю цю людину, - видав я після деякої паузи та додав, - його звуть Максиміліан фон Франкінштайн, це син барона Фредеріка фон Франкінштайна.

Це всіх пожвавило, вони здивовано почали переглядатися між собою, поки агент Джонсон нарешті спитав:

- Ви впевнені? Ця людина представилася господині квартири зовсім іншим ім'ям.

Я ще раз нахилився над мерцем і пильно подивився на його обличчя.

- Зараз, коли ви це сказали, я вже не так певен. У мене не дуже гарна пам'ять на обличчя, – пояснив я іншим.

Всі трохи посміхнулися між собою, але так, щоб я цього не бачив. Ну зрозуміло, вони ж, мабуть, усі тут професіонали в цій справі.

- Хоча ні, певен, ось гляньте на його зброю, таку важко переплутати, - я вказав на незвичайну чарівну паличку, яка продовжувала лежати біля тіла вбитого.

Усі перестали посміхатися і подивилися туди, куди я показав.

- Дуже добре, містере Флай. Ви сильно нам допомогли, - сказав агент Джонсон, - не могли б ви ще трохи затриматися, поки ми складемо протокол із вашими свідченнями?

- Звісно, немає жодних проблем, - відповів я.

Моє мертве серце продовжувало спокійно і ліниво качати кров, немовби погоджуючись з моїми словами.