Глава XLV. Проблеми на рівному місці.
Всю решту дня я провів на палубі. Море було чимось новим для мене, і видовище мене заворожувало. Берег був розташований від нас на відстані приблизно десяти кілометрів. Увечері ми спустили вітрила і стали на якір. Коли зовсім стемніло, я пішов спати у свою каюту.
Зранку ми продовжили рух. Але я вже не покидав каюти, мені подобалася лежати на своєму ліжку і відчувати похитування корабля. Іноді я спав.
Крізь дрімоту я відчув, що щось змінилося. Ми почали робити різкий маневр. Та й довкола стала відчуватися якась метушня. Хтось кудись біг, десь чулися чиїсь крики. Я вирішив піднятися на палубу і подивитись, що там відбувається.
Спочатку я нічого не зрозумів, але потім побачив удалині галеру. Це не було чимось дивним. Крім того, що вона йшла з усією доступною їй швидкістю, а її напрямок був суворо на наш корабель. Суєта навколо почала переростати в паніку. Нарешті пролунав дзвін, що сповіщає про тривогу.
На палубу вибігли всі, хто був на кораблі. Капітан, який стояв на кормовому піднесенні в оточенні десятка воїнів, сильним голосом сказав:
- Нас атакують пірати! Всі хто може битися і має зброю залишайтеся на палубі, решту прошу спуститися вниз!
Люди стали здивовано переглядатися, але ніхто й не думав іти. Тоді десять воїнів, що стежили за порядком, почали йти палубою і в грубій формі пропонували всім спуститися вниз. Один із них допитливо глянув на мене, і я продемонстрував йому свою чарівну паличку. Він схвально кивнув і пройшов повз.
З пасажирів на палубі залишилося чотирнадцять осіб. Серед них були й два воїни, які відкрито висловили свою симпатію до нашої магеси Ліни Рівер. Ми розташувалися по лівому борту побоюючись обстрілу з ворожої галери.
Піратський корабель невблаганно наближався. Коли до нього залишалося понад сто метрів, Ліна Рівер підняла свою магічну паличку і почала чаклувати Вогняну Кулю. Вона ще не була бойовим магом і не вкладалася в загальновійськовий норматив - одну секунду на створення даного закляття. Але зараз це не відігравало жодної ролі. Через три секунди Вогняна Куля зірвалася з кристала чарівної зброї, швидко подолала невелику відстань та глухо вибухнула об правий борт піратської галери.
На місці вибуху з'явилася вогненна пляма діаметром три метри. Дерев'яна обшивка судна швидко і весело спалахнула. На палубі галери забігали, намагаючись загасити пожежу. Але Ліна і не думала зупинятися, ще дві Вогняні Кулі прилетіли і розірвалися поряд із першою.
Частина веслярів з правого боку галери перестала гребти. Вороже судно почало втрачати свою швидкість і розвернулося до нас носом. Ще дві Вогняні Кулі потрапили до носової частини піратського корабля, а одна впала на палубу в район щогли. Поки горить магія, полум'я від закляття неможливо погасити. Тільки тоді, коли стихія вичерпає себе і почнеться звичайне горіння, буде сенс щось робити.
Ліна продовжувала холоднокровно вести вогонь, ще п'ять куль прилетіли та вибухнули у різних частинах ворожого корабля.
Галера повністю зупинилася. Пірати вже не думали нас переслідувати. Тепер уже на їхньому кораблі разом із пожежею починала розгоратися паніка.
Я глянув на Ліну Рівер, вона важко дихала, по її скроні котилася велика крапля поту. Вона з підозрою дивилася на ворожий корабель, що горів, і на її губах застигла недовірлива напівусмішка. На нашому кораблі стояла мертва тиша.
Нарешті люди зрозуміли, що напад вже відбито і найстрашніше позаду. Пролунав тріумфальний крик, всі стали кричати як божевільні та обіймати один одного, щось розповідати. Але ніхто нікого не слухав усі тупо кричали та шалено раділи. На палубу почала вибігати решта народу. Я бачив, як на ворожій галері пожежа перейшла критичну межу, і пірати залишили спроби загасити вогонь. Вони почали спускати на воду рятувальні шлюпки. Дехто просто стрибав у воду, тримаючи в руках якісь дошки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!