На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

— Сер, а я наполягаю! — ледь не кричав Андрюс. — Не можна енсину це спускати! Він навіть для нашого екіпажу перебір! Бійка на бійці, і ще ці мудлі зробили з нього героя без погодження з НАМИ! Знаєте, кого прославляти!

Капітан Джонс перевів погляд на Монка. Потім глянув на старпома Саллі. Та тільки зітхнула й сказала:

— Отже, енсине, ти вирішив, що честь флоту потребує твоїх кулаків? Це звучить як ідеалізм. Але принаймні ти не втік.

Монк знизав плечима.

— Сер, це вже було занадто. Мало того, що вся планета й так погано про нас думає, так ще й це… Як би ми виглядали в їхніх очах, якби я не втрутився?

— О, то ти вже експерт з політики й піару? — глузливо кинув Андрюс. — Сер, а може, він узагалі грає на республіканську СБ? Як вам така версія? Він з’явився нізвідки, і тут раптом з нього роблять героя…

Монк сполотнів. На секунду в приміщенні запала тиша. А потім він раптом розсміявся.

Всі різко подивилися на нього.

— Який із мене герой? — хмикнув Монк. — Технік-невдаха з міткою неблагонадійного. При всій моїй нелюбові до Хотів, ви їх за повних ідіотів вважаєте?

Капітан пильно на нього глянув.

— Були у тебе контакти з республіканською СБ?

— Так, — не став заперечувати Монк.

— Ну от бачите! — переможно вигукнув Андрюс.

Капітан і старпом перевели погляд на Монка. Той зберігав спокій.

— Ремонт техніки раз, підписання документів два, ще одне налаштування — і все. Все по регламенту. Можете перевірити мої маршрути, сер. Вся інформація є в базі.

Капітан задумливо поглянув на старпома.

— Що скажеш, Дорджія? Що нам робити з нашим героєм?

Саллі коротко гмикнула.

— Я б не сказала, що він спеціально ліз у неприємності. Просто йому постійно не щастить бути не там, де треба. Але загалом він за флот бився. Нам від цього тільки користь. Може, хоч хтось тепер повірить, що Нова — це корабель героїчних техніків, — її губи сіпнулися в ледь помітній усмішці. — Але я б, наприклад, завантажила Монка тренуваннями. Любить битися? Хай космодеси візьмуть його як спаринг-партнера. І бійка буде, і наука.

— Протестую! Я вимагаю негайного арешту! — втрутився Андрюс.

Капітан скривився. Його терпіння, здавалося, добігало кінця. Він різко вдарив кулаком по столу.

— Досить! Арештовувати його ніхто не буде! — суворо сказав він. Потім звернувся до Монка: — У майбутньому, енсине, якщо вже захищаєш честь флоту, то роби це так, щоб потім не доводилося пояснювати командуванню.

Капітан повернувся до старпома:

— Ти вже придумала, як він проведе наступні тисячу годин вахти.

— Саме так, сер, — з лукавою посмішкою відповіла Саллі.

— Тоді всім вільно.

Монк стримано видихнув. Тисяча годин спарингів із космодесами… Ну що ж, доведеться якось пережити. Монк віддав честь і, не гаючи часу, попрямував до каюти ІТ-служби. Вахти ніхто не відміняв. По дорозі він ловив на собі насмішкуваті погляди, жартівливі віддання честі та єхидні коментарі:

— О, герой фронтиру! А що скажеш з приводу цих показників на моніторі?

— Може, автосистеми теж піднімуть келих за твоє здоров’я?

Монк лише скривився, не маючи сил навіть відповідати. Коли він нарешті зайшов до адмінки, його зустріли фанфари з динаміка.

— А ось і наш славетний дикий технік! Та-да-да-дам! — Каспер вивів проекцію салюту ну стіну.

—Каспере відстань, — втомлено кинув Монк.

Скотті, Вінкс і кілька матросів ледь стримували сміх.

— Ну що, хлопче, готовий перебирати рельсотрони? — запитав Скотті, схрестивши руки на грудях.

— Так, сер, — Монк кивнув і попрямував до робочого місця.

— До речі, Ріккон задоволений. Ти майже все скупив зі списку, ще й за нормальною ціною. Казав, що видав тобі невеличку премію.

Монк задумався. "Невеличку" премію? У нього й так уже були гроші від посла, а ще чекали виплати за роботу в посольстві. Ну, раз так... чому б не здивувати начальника?

— Сер, а поки ми на орбіті, може, Ріккон замовить щось цікаве на ту премію? Посидимо, відсвяткуємо моє перше відрядження… Сподіваюся, наступного разу воно буде спокійнішим, — Монк криво посміхнувся.

Скотті пирхнув.

— Спокійнішим? Хлопче, з твоїм "талантом" наступного разу ти ще й війну з кимісь  влаштуєш.

Монк тільки зітхнув і пірнув у рутину роботи, даючи голові трохи відпочити від думок.

Три дні потому

Робота мила робота. Він сподівався що хоч наступні години пройдуть без пригод. Так, що там Скотті приготував? А переборка рельсотрона в умовах під бойові. Зараза знову зламались ШІ гідропоніки. Монк скривися, та скільки ж можна. Так, він на ринку купив під нові, але треба щось буде робити з цим. Бо в нього таке враження, що він скоро піде  в ту гідропоніку жити. Так, а що це у нас таке? Ну вірно, максимально наближенні до бойових умови. Прийшло завдання від Скотті, він разом з двома техніками має перебрати один з двох головних рельсотронів. Крім звичайного перебору, треба буде симулювати спробу злому його ШІ, та відпрацьовувати переведення на резервний та ручний методи керування, в режимі реального часу. Іще та задачка, але Монк радів тому, що на час роботи від отримує відпочинок від спарингів з космодесами корабля. Сержант Грудер вирішив, що раз його віддали на спаринг то значить, Монк відпрацює то по повній. А, що таке по повній, в уяві сержанта він уявив уже на першому тренуванні, коли ледве виповз з ангару, та якби не Грімо та Людвік взагалі б не дійшов до каюти відпочити.

На кораблі виявилось якось нудно. Він уже помічав, на планеті, що коли в нього все йде тихо та спокійно йому стає якось нудно. Монк всміхнувся. звичайно тихо спокійно і спаринги з космодесами якось не вяжуться ,але одна справа коли ти в чіткій ієрархії корабля, а інша коли та сам маєш більше волі та свободи. Ця нова думка іще кілька місяців того могла його злякати, а тепер здавалась цілком звичною. То ти стаєш адреналіновим наркоманом сказав він собі, недобре, мені б якогось психолога, але не флотського бо буде іще гірше.

Він важко піднявся, зараза. Все боліло. Навіть медкапсула в яку Бром погодився його пустити підпільно, і поза чергою, в обмін на чергове просування в черзі на ремонт техніки, не сильно помогала. Таке враження, що він отримував нові травми швидше чим він встигав їх залікувати. Флот милий флот.

Кілька днів потому

—Зараза, рядовий Дін, ми точно все правильно зібрали, - спитав він в одного з рядових їх відділу, якому не повезло в той день бути на вахті, та відповідно довелось відправитись помагати йому бавитись з рельсотроном.

—Так пане, все по інструкції

—Тоді чого не працює ж зараза,- хмуро спитався Монк.

Перебирати все заново взагалі не хотілось.  Іще 8 годин безперервної роботи він точно  не витримає. З зітханням він почав розбирати основні вузли рельсотрона, вишукуючи, де, що могло піти не так. Десь хвилин за тридцять коли половина девайсу була уже розібрана, Монк переможно закричав. Виглядало, що якийсь шматок фольги на новому блоці які вони поставили для тесту, замикав контакти, фух. Якби вони подали більше чим третину напруги на рельсотрон біди б не минути. І їм було б кришка, і половині корабля. Весело. А де взявся той шматок фольги? Монк подумав, і зітхнувши натиснув виклик корабельної СБ.

Андрюс прибув за кілька хвилин. “Ууу упир. Міг когось прислати, а ні сам приперся” подумав Монк.

—Так, що тут у нас, - єхидно спитав корабельний СБшник, - ви вирішили зізнатись у чомусь?

—Пане лейтенант дивіться, - протягнув йому МОнк фольгу,

—І що це за хрінь, заради неї ти притягнув мене сюди, -почав червоніти Андрюс,.

—Сер, - швидко сказав Монк, - от це було в рельсотроні.В резервному блоці який ми ставили. Якби ми дали повну потужність на перевірку чого він не працює, знесло б півпалуби.

—Хм, окей. Так кажеш фольга була в цій хріновині? А хріновину ти звідки взяв?

—Та зі складу номер пять.

—Це ж ти його перебирав? Як пропустив?

—Ні сер, пятий, я так, і не встиг… А ці взагалі, ніби з останньої партії, яку нам завантажили на базі флоту.

Андрюс вилаявся триповерховим матом.

—Давай на склад. Перевіримо решту.

Потім на секудну зупинився й промовив:

—Давай так: я йду по Скотті, і ми тобі кинемо сигнал. Не будемо поки робити зайвих чуток.

Він і поліси вийшли. Монк стомлено сів біля рельсотрона. Дін який був сам не свій від жаху повільно осів на палубу, він не вірив, що Андрюс який мав славу іще того самодура та впертого покидька вийшов.

—Так, Дін. Про те, що бачив тут мовчок. Ти зрозумів?

—Так енсіне. - хмуро відповів Дін.

—От, і славно. Оке поки відпочивай, а я на склад.

Монк вийшов з шахти рельсотрона, зайшов на кухню, замовив синтекави. Поздоровався з дівчатами з гідропоніки. Здивувався коли вони почервоніли та захіхікали у відповідь на його вітання, повільно допив каву та пішов на п’ятий склад.

На складі був іще більший безлад чим раніше, Скотті з Адрюсом безжально потрошили всі коробки з запасними деталями до електроніки рельстронів, та методично перебирали. Клац, клац, час від часу чулась лайка. Скотті при черговому шматку фольги помічав блоки червоною лінією.

—Приєднуйся Монку,ми тут напевно надовго. Будемо все перевіряти.

—Сер, в мене іще відбування покарання в групі Грудера. За півгодини маю йти на навчальні бої.

—Та фіг з тобою, я зараз напишу, що ти мені здаєш політ залік, - пробурмотів Андрюс, - це все хріново пахне, й нема часу на ті ігри.

—Слухаюсь сер.

За дві години, вони стомлено присіли на підлогу складу. Ситуація була більш ніж неприємна. З наявних блоків, тільки ті, які були поставлені на базі їх рідного третього флоту були без явних слідів диверсій та зломів. Всі блоки які були видані їм на базі 7го флоту мали аби сліди втручання, або і шматки фольги які були так ретельно сховані, що якби Монк не копирсавс з рельсотроном, і не вирішив перевірити чому не працює все, а дав повну потужнітсть, то б на це й не звернули увагу.

—Лайно, лайно, - бурмотів Андрсюс. -  а я так сподівався енсіне, що тобі знову не пощастило, а не пощастило нам усім.

Скотті покрутив один з блоків, з яким він перед тим прокопирсався більше години. Раптом, щось від нього відділилось.

—А що це за штука? - він підняв якийсь невеликий плоский предмет- явно не рідне

—Універсальний гіпермаячок. - відповів Андрюс. - гадость яку майже нереально виявити. Вітаю. В нас жопа. Глибока, і повна.

Монк не помітив, як, і задрімав від утоми. Прокинувся від того, що Скотті його тормошив.

—Вставай, йдемо до капітана.

—Сер, я що вирубався?

—Та нічого, буває, я вирішив дати тобі трішки відпочинку. Але все. Ми склади приблизний звіт капітану, так, що будемо здавати. Йдемо.

Монк похитав головою. Веселощів він хотів кілька днів тому. Отримай й розпишись. Він іще раз оглянув розтрощений склад, та відправився услід СБшнику та своєму начальнику.