На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

Монк тільки но він пройшов у кабінет, офіцера Захарії, та почав перевіряти термінал на який йому вказав офіцер, щось клацнуло, і кімната наповнилась шумом генератора перешкод. В той же момент офіцер натиснув, щось на своєму планшеті, в термінал Мока завібрував. Хлопець відкрив його, й побачив повідомлення “Отримайте інструкції в людини яка перед вами” Термінал блимнув, і повідомлення пропало. Захарія скептично глянув на Монка, й трохи з сумом запитав:

- І ви найкращий кого змогли направити на цю місію?

Хлопець мало не підскочив

-Перепрошую сер?

СБшник мало не сплюнув.

- Я так розумію, ви взагалі не наш. Зловили вас, прижали, і от тепер дали місію вбивчу. Все в стилі Хорта.

Той тільки розів плечами.

- Сер, ви ж знаєте, що від таких пропозицій не відмовляються.

- І то твоя правда енсіне. То яке твоє завдання?

Обережно аби не ляпнути багато Монк промовив:

- Зайти, забрати інфу, чекати далі.

Коротка посмішка:

- Небагато. Але хай так буде. Чим менше мені скажеш, тим краще.І який твій план?

- Самоволка під час прогулянки, добратись до місця зустрічі, потім якось відбріхуватись, що вкрали банди.

Агент стукнув себе рукою по лобі.

- Курча, дилетант. Вони там взагалі двінулись. За що ж мені це все.

- Сер, я знаю, що план ніякий. Іншого не маю. Я ж не агент. Я технік.

Захарія потягнувся до кишені, дістав льодяника, кинув Монку:

- Все хлопче, не виябуйся, тепер ти агент. А я маю тобі забезпечити допомогу. Будемо голову собі разом мастити.

З матюками Захарія заварив собі каву. Дістав сигарету, і нервово затягнув. Монк присів, та почав чекати, що скаже агент. Його поволі почала переповнювати холодна лють, на цей клятий флот який його так прийняв, на СБ яка влаштувала йому таку службу, а найбільше на себе, за те, що не кинув все на початку та не пішов в цивільний флот. Та він згадав друзяк, Джулі з якою точно б не познайомився на цивільному флоті, й трішки заспокоївся.

- Сер, а може воно й спрацює. Якраз через те, що ніхто, якщо як ви кажете місія небезпечна не буде сподіватись такої ідіотської поведінки як в мене. Я так розумію мене ж сюди відправили не від доброго життя?

- В дечому ти правий. Дійсно можемо спрацювати незвично. - пробурмотів в задумливості Захарія. - як ти мав пояснювати своє зникнення?

- Пішов або по деталі на корабель, запит такий дійсно є.

- Ні не годиться, ринок не таке місце де пропадають.

- Іще маю дівчині сувенір підібрати.

- О, ідеально, і там молодого дурника вислідили, та викрали. Отримуємо час на маневр.

- Ну бачите сер.

- Але ти маєш розуміти, що я отримав інструкції по мінімуму втрачатись. Я б взагалі не мав тобі допомогти якби Віктор не попросив, що здивований? Ми з ним починали як оперативники. Віктор не такий вже мудак як ти його вважаєш.

- Так я розумію, що далі сам. Тим більше битись вмію. Раду собі дам.

- А ладно, чорті з тобою, я тоді попрацюю над легендою зникнення, а ти вже іди попрацюй по заявках, бо мене Рон та Бен згризуть

- Слухаюсь сер.

Монк відправився вивчати що там прийшло по запиту керуючого Стюарта. Враховуючи відсутність штатного працівника довгий час він просто за голову взявся. Виглядало так, що всім у один момент потрібно все. Пан посол не розуміє чого його ЗДпринтер працює через раз(криворукі місцеві специ майже його добили своїм обслуговуванням), у пана головного кухаря якось так стало, що в стерильному приміщені якась рідина потрапила на резервну кабельну систему мережі, яка до того ж була перетерта. Він кляв все на світі, коли з допомогою дрона-ремонтника мусив ледь не зносити декоративну фальш-панель, та перезбирувати все заново. Не найкращий спосіб витратити півдня на планеті, коли ти й так маєш чим зайнятись. Третину дня пішло на те, аби розібратись чому система відеонагляду посольства функціонує зі збоями. Він би провозився довше, адже вперта служба охорони спробувала прикритись тим, що в нього нема доступу туди лазити, але поява Захарії, та його похмикування зробило начальника охорони посольства фонк-капітана більш компромісним, і під наглядом двох десантників, які здавалось бути готові його відтягти за барки в одну мить він проводив діагностику системи камер на місці. Як виявилось хтось її трішки підмашаманив, аби на пультах здавалось, що все ок. Ввечері він ледве-ледве доплівся до койки яку йому виділив Стюарт, і вже збирався було трохи перепочити, як термінал завібрував повідомляючи про вхідний виклик. “Кому, щоб йому пусто було, я іще потрібен” втомлено подумав Монк, прийняв виклик, побачив, що це Старпом Саллі, й почав підійматися аби віддати честь:

- Сидіть сидіть енсіне. Як там у вас успіхи?

- Сер, це просто жах сер. Я відправив короткий звіт формату треба зробити/зроблено лейтенанту Скотті.

- Енсіне, як багато там ви дописали, аби подовше на планеті побути?

- Пане, якщо бути відвертим, то питання в принципі невірне.

- Енсіне, що це за жарти?

- Сер. Відверто, тут питання в тому як багато я НЕ дописав. Роботи тут валом. Я можу на стимах це робити все, аби швидше, але це порушення кількох політик. Чи можу я на таке піти?

- Хм. Відпочивайте. Ми обговоримо це.

Монк миттю відключився. Та сон не приніс відпочинку. Йому снився кошмар, де він під наглядом Андрюса викладав з техніки та кабелів правила перебування на кораблі союзників другого порядку. В нього весь час не виходило, і політофіцер ганявся за ним з пістолетом. Весь розбитий та втомлений він піднявся зранку, тільки після того, як його хтось потормошив. Він ледве розплющив очі, й помітив весело усміхнене лице Стюарта.

- Сер, я проспав?

- Ну так, але враховуючи скільки роботи ти вчора зробив це ок, я вирішив дати тобі відпочинок. Тим більше ти у нас на найближчий місяць будеш якби у відрядженні.

Іще сонний Монк, миттю прокинувся, та рвучко підскочив.

- У відрядженні сер?

- Так, - Стюарт, широко посміхнувся, - посольство провело переговори, й ваш капітан погодився, з аргументами, що відрядити спеціаліста на усунення несправностей буде найкращою ідеєю.

- Сер, але …

- Та не хвилюйся ти так. Ніхто тебе з флоту не списав. Так, тебе не попередили, але ми тобі оформимо відрядження, плюс щедрі бонуси від дипкорпусу та запис в особову справу.

- Щось занадто як для простого техніка стажера, - ошелешено мовив Монк.

Послові сподобалось, що ти нарешті поремонтував його улюблену забавку, Захарія має деякі плани з монтажу додаткових систем. Та й взагалі, ти собі не уявляєш, як це всім подобається коли хтось нарешті все поремонтував. Так, що вважай тобі пощастило. Місяць на планеті, маєш право на відвідування міста, не столиця, але тож є, що робити.

Монк широко посміхнувся "Так. Просто чудово. Я хотів знайти спосіб злиняти з посольства, а мене тут ще й офіційно залишають. Хоч якесь везіння, але працювати…"

- Дякую сер. Довзвольте приступати до продовження ремонту?

- Дозволяю. Ти тільки тоє, давай попростіше, ми тут не флот.

- Слухаюсь сер.

Він повільно відправився в їдальню. Попереду все ж буде дикий день. І з місією можна не спішити. Є час підготуватись. Замовивши тушковане листя гелли рослини яка нагадувала старий добрий шпинат та порцію кави він сів за столик, й почав читати пошту. Першим ділом відрив лист від старпома про відрядження. Так, що тут у нас? Ага, таким то числом, такий то, відправляється на термін… до розпорядження. Ніби все нормально. Лист послання від Скотті. О а це вже цікаво. Хлопець активував навушники, Скотті як завжди був у своєму репертуарі:

- Ну, що малий. Списуємо тебе. Що злякався?. Хаха. На 1000 годин правда. Будеш фіксити бюрократам їх техніку. Не парся заберемо. Я скинув список обладнання на яке варто глянути, може щось купиш для корабля. Так, що подивись. Ось також схема мережі навколо головного рельсотрона. Будеш перебирати як вернешся. Повеселись гарно там. Щасливо.

Монк посміхнувся, ага повеселись. Знав би ти куди я планую відправитись тут. Повеселись. Аби після того весеління я іще на корабель вернувся, і мене не тягали ні поліси ні СБ. Так йдемо далі. Лист від Грімо, з проханням купити якусь місцево алкоголю та протягнути контрабандою. Ну нічого нового. А ні порада купити Андре той ж сувенір, що, і морпіх. Ото сміху буде. Так, ясно хто над Андре приколився минулий раз.

Відрив соцмережу, о, лист від Джулі. Взагалі, їхня переписка за останній час змінилась, із звичайної поговорилки вони почали більше обговорювати більш особисті речі. Джулія почала ділитись своїми переживаннями, проблемами. Вони почали напівжартома обговорювати, як би то десь орендувати якийсь кораблик, та вирватись в якусь напівдику систему подосдіжувати її, чи десь на планеті відправитись в гори. Як ті давні скелелази Терри. Монк подумав, а скільки в тому для неї гри, а скільки дійсно справжніх намірів.

Цього разу Джулія написала багато. Як завжди, вона підійшла до всього методично і прискіпливо: знайшла інформацію про планету, на якій він перебував. Не інакше як по фото наказала ШІ пробити локацію в мережі.

“Дякую за пораду, але не те в мене життя, аби дотримуватись того”, – всміхнувся Монк, переглядаючи вкладений файл. Він, і сам визубрив його завдяки Андрюсу проте проглянув, іще раз, можливо іще щось впустив. Також вона хвалилася, що нарешті здала іспит і вступила в академію на дворічний курс тактика флоту. „Ти б бачив мене, коли я отримала результати! Я навіть не повірила спочатку!“, – писала вона. Знизу було фото: Джулія стояла перед академією в новенькій формі, з гордим виразом обличчя і тим самими вогниками в очах, які він пам’ятав.

Монк послав кілька веселих смайлів і, піджартовуючи, відписав, що раз вона така молодець, то крім обіцяного подарунка з Фронтиру він захопить їй ще щось. Якусь цікаву штучку. Насипав смайлів сміху і відправив. А потім ще кілька секунд дивився на екран, розмірковуючи: тепер вона стане тактиком флоту. Ким він буде поруч із нею? Звичайним техніком з не найкращого корабля? Людиною яка працює на СБ, фактично весь час під загрозою втрапити в якусь халепу чи отримати якесь завдання яке може її заставити зненавидіти його? Ні, техніку, навіть найкращому біля племінниці адмірала не місце. Він гірко посміхнувся.

Але ж і він міг би бути не просто техніком.

Досі ця думка звучала якось безглуздо. Він гнав її від себе всі ці роки. Давив навіть найменшу надію знаючи, про фактичну закритість цієї групи для простих людей. Офіцери? Чи стоять в нього за спиною бездоганні предки які вийшли з флотів Терри? Чи він має бездоганну особову справу? Зайвий мільйон кредитів ? Але ж Джулія, як він буде їй в очі дивитись, коли вони зустрінуться, вона блискучий тактик може й всього флоту, враховуючи, хто її дядько. І він технік? .

"Офіцер..." – думка застрягла в голові, як несподівано почута музика. Дивна, чужа, але... можливо, не така вже й неможлива? Як там казав Віктор ми своїх не забуваємо? Що, ж. Він, і так продав душу Хортам. Подивимось чи дійсно вони всесильні. Але для того варто буде вислужитись, і не провалюватись тій шаховій грі де він тільки рядовий пішак.

Він навіть не помітив, як дроїд привіз та вивантажив на стіл їжу та напій. На автоматі випив каву, боги часу, наскільки вона була кращою за ту бурду яку їм на Нові видавали, що хотіти, дипломати мали показувати багате життя, не те, що не перший корабель на флоті. Замовив іще, й почав складати список завдань на день. Зробиш зараз більше - будеш мати час все інше згодом, ну або тебе навантажать, аби не маявся без діла. Що ж - пора приступати до роботи. Джулі, флот, СБ зачекають, а зараз він йде фіксити, все те, що в посольстві поламалось поки спеціаліст по мережах був відсутній.