На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

- Так, і хто в з вас додумався провокувати  Тімерійців,в барі? Вам, що мало того, що  в кожного в особовій справі стільки гріхів, що ось-ось вас попруть з флоту, так ні, їм треба йти в тамарійський бар, нажертись там, приставати до них.

- Сер, та ми не планували, що так вийде….

- Енсін Грімо, мовчіть. Заради всіх богів космосу. Не планували вони.

Монк стояв разом з сусідами по кімнаті,в камері станції Аршелон-3 виструнчившись як, і всі інші та слухав як лютує капітан Джонс. А лютувати було за що, він пригадав як усе починалось кілька днів тому.

    Монк нарешті закінчив перебирати склад номер два. А також 3 та 4. Звичайно часу в нього це потягнуло море, а якщо точніше три довгі тижні поки корабель патрулював простір республіки по одному капітану відомому маршруту він все перебирав та перебирав обладнання на складі. Як і говорив Скотті, найкращий спосіб познайомитись з тим, із чим він буде працювати, це то все промацати. Тим більше враховуючи, що корабель був старий постійно треба було все ремонтувати та міняти. Поки Монк все інвентаризував, Скотті чи Вінкс постійно відправляли на склад когось з матросів корабля які були приписані до їх відділу. Ну, або й бувало, і сама сержант приходила по якусь специфічну деталь до системи, чи якийсь блок до старого компа.

- Слухай Вінкс, а чого Нову, іще не списали, - спитав її Монк, під час одного з таких відвідин складу.

- Ти, що того? А чого б це її списувати?

- Так це все старе, розвалюється. Я порився на складах так все рухлядь рухлядю. Та, і диви, ми тут не скільки адміни, а як ремонтна бригада, постійно, щось міняємо, додаємо, видруковуємо на 3д принтерах як такого нема на складі. Як корабель іще досі то на льоту, він ж вважай небезпечний для всіх.

- Ех ти, молодо зелено. Кажеш корабель небезпечний, а ти згадай, що ми тут за екіпаж. Ти он, чому сюди потрапив?

- Бо хотів на флоті служити.

- Ну це, ти. А інші, спитий он свого дружка Енсіна Грімо, що він учудив. Чи Андре який був розбив три шатли. Та й інші не кращі. Січеш чи флот буде таких шкодувати

- І ти, щось витворила?

- Ні, просто з дитинства мріяла про нову. Та, ясно, що так.

- А …?

- Нє, не скажу. Ти давай перебирай, перебирай. Роботи море.

    Монк хмикнув та пішов далі копирсатись у старих блоках. Взагалі він вже й втягнувся в такий режим. Цілий день гаратаєш як дикий, поставив собі навушники, слухаєш якусь книжку, якщо хтось приходив Каспер слав йому нотифікашку. Паралельно він пару повідомлень Джулі, вона тобі. Терпимо. Не так звичайно він уявляв свою службу, але починати з чогось треба. Навіть якщо ти як прикалувався Андре став енсін-барабашка з складів комп'ютерної техніки. Взагалі за цей місяць він  на диво здружився зі своїми сусідами по каюті. На диво, тому, що в академії флоту, він так, і не мав друзів. Більшість вихідців з флотських сімей з нього або намагались не помічати, або пробувати використовувати як джерело для насмішок. Монк кілька раз так попавши в різні неприємні ситуації просто ігнорив надалі всіх, а тут он воно як пішло. Можливо давалось взнаки, що бувши штрафниками хлопці якось й не звертали уже увагу на бундючність типових флотських. Хай там як але він вперше за 4-ри роки навчання відчував, що більш менш щасливий. Як випадала можливість, вони з хлопцями різались в карткові ігри, чи травили якісь жарти. Хоч таке насправді рідко вдавалось, адже вахти в 3-х однокімнатників Монка як правило випадали так, що вони весь час були зайняті як він спав, і навпаки.

            Отак поволі вони й мандрували. Після перебирання складу 4 Скотті викликав Монка до себе.

- І як тобі робота стажисте?

- Чудово пане Лейтенант, я правда трішки уявляв службу, але в цілому ок.

- Добре. Раз склади тобі уже набридли, та й попрацював ти там чудово, перебрав, те, що ми роками не могли до пуття довести слухай наступний наказ.

- Так

- Завтра ми прибуваємо на станцію Аршелон-3. Станція транзитна, але ми там пробудемо дні 2. Отож на той час я тобі даю вихідні. Зможеш пройтись, відпочити від корабля. Повір помагає. А то, я бачу, що ти вже трішки плавишся. А роботи в нас багато, так, що зараз можеш почати вивчати нашу схему планового обходу корабля, скоро тобі на вахти в поля. А завтра на станцію

- Дякую сер. Дозвольте приступити.

- Вільний.

Монк пішов за своє робоче місце, за яким вже не був останні три тижні, запустив термінал, та набравши код доступу взявся за завдання від Скотті. Згідно з планом він мав планово перевіряти деякі системи в технічних шахтах корабля щодня. В новіших кораблях були технічні дроїди, але на Нові видно їх так, і не вдалось чи запустити, чи призвичаїти, бо була примітка " тут дроїди не працюють, навіть не мрій". Звичайно такі обходи іще той треш, але після складу Монк уже був, і не проти. Закінчивши, він відправився в столовку, взяв черговий обід, та сівши за столик почав вивчати інформацію про станцію, коли це раптом біля нього з гучним крехтінням хтось приземлився на сусідній стілець

- Опа, а що, ми тут робимо, знову пишеш поеми невідомим дамам? - трішки єхидно спитав енсін Людвік.

На відміну від інших двох енсінсів з каюти Монка, він постійно намагався його за це підколоти. Грімо тільки посміювався, і говорив, що Монк просто іще не гуляв по справжнім домам розпусти, і не бачив місцевих чарівниць, і це все пройде як він доторкнеться до того чарівного світу, Андре було якось всерівно. А Людвіка вічно тягнуло позубоскалити. Він десь був навіть найшов якийсь ванільний дівочий роман про любов, і урочисто скинув його Монку. Посміюючись, що по перше то посібник, а по друге інструкція до дій для молодих іще незрілих кадетів після академії, які повні рожевих мрій про лямбоф.

- Та он завтра на станцію маю можливість піти. Вивчаю куди йти.

- А чого нам не сказав, вивчає він. Ми тут вже бували. Не треба нічого вивчати. В нас тут такий набір місць є для відпочинку, що просто злочин не йти з нами.

- Ми це хто? Грімо?

- І не тільки, тут і Джок з гіпердвигунів, і Санчо з арти. Одним словом майже всі молоді з корабля.

- Та я …

- Монку, ми так, і  не пили за твоє прибуття, та вступ в нашу компашку. Так, що це навіть не обговорюється. Готуй печінку. Буде весело.

Монк скривився. Знаючи як святкує екіпаж нови, чи як виглядає його шеф, він не сумнівся, що це буде по приципу, ми святкували, і тут невідомо як опинились в руках полісів із звинуваченням у чомусь страшному. Проте, що поробиш. Не відмовляти ж. Він і так, тільки но притерся до хлопців, ніби з ними здружився, а тут бамц, і рви мости отак сказавши, що то тобі не цікаво.

- Окей.Що від мене вимагається?

- Та нічого такого, я вже Грімо написав.

- Добре.

- Ну та й славно. Доїдай цю гадость, і ходи перекинемось в карти. Там якраз Андре прийшов зі зміни.

Монк слухяно догриз порцію, та пішов за Людвіком в каюту. Відкривши двері, пони помітили, що Грімо начищав свій мудир. Скільки Монк помнив, він в Грімо був завжди в порядку, а тут він його драяв так, наче завтра перед адміралами стояти. Грімо помітив його здивоаний погляд та посміхаючись сказав:

- Вам хлопці також варто було б підготуватись до виходу. Особливо тобі Монку.

- А мені то, чого, я й так завше готовий.

- Та ні, ти маєш завтра виглядати на всі 300%

- А…

- Не тупи, ми завтра збираємось так гульнути, що станція буде гудіти. Та й дівок якихось знайдемо. Вистачить тобі весь час виписувати і тій дівці,і тому хлопу, що має доступ на її борт. Монку, що ти червонієш. Це життя малий.

Монк плюнув, і під сміх Грімо та Людвіка поліз на койку. Думав був витягнути термінал, та написати щось Джулі, як він це часто робив, але згадавши слова Грімо лайнувся, і перевернувшись пішов спати.

На ранок наступного дня, Монк з компанією в сім інших молодих членів свого екіпажу отримавши від другого помічника капітна лейтенанта Ештона суворе попередження не буянити, в конфлікти не вступати, та не попадатись тим лушпіням місцевим полісам, як вже щось сталось завалились в клуб з назвою “У Баррі”. Було видно,що місце для Грімо і ко знайоме, адже вони зразу пішли в куток закладу, зсунули три невеликих столика до купи, та дочекавшись андроїда офіціната спокійно замовили те, що завжлию. Що входило в список, те, що завжди Монк тільки здогадувався.

  За двадцять хвилин вся команія весело пила грибне пиво, та весело на весь бар сміялась з Монкової розповіді про те, як він бігав записуватись матросом на флот. Давно Монку не було так легко. Вперше з часів фінальних екзаменів, та пошуків корабля він по справжньому розслабився, іще, і в хорошій компанії. Наскільки оці хлопці кожен з яких потрапив на Нову через якісь гріхи були порпоще та приємніші за його одногрупниеків які бундючно виставляили хто з якої флотської сімї, та кому як куди намажуть шлях на флот. Свто було в розпалі, коли пронулав хриплий неприємний голос

- Гей ви, пірати, ану вгомоніться, флот на базі!!!

Монк повернувся на голос, й помітив компанію в чоловік десять їх космольотчків у формі Тімерійського Домініону. Їх сіра форма стилізована під справжню шкіру різко кидалсь в контраст, з потертою та подекуди вицвішою формою екіпажу Нови. Тим більше, всі знали характер мешканців Домініону які завжди вважали себе вищими за всіх інших, і своїм відношенням до всіх як до нижчих завжди мали славу пафосних самозакоханих забіяк.

- Не вам збоченцям в шкірянках нам вказувати. І взагалі йдіть поліруйте шкіру один одному поки справжні пірати віддихають, - спяну прокричав Людвік, і пустив відрижку на весь бар.

- Людвік тих, - почав його втихомирювати Грімо.-  ти ж бачиш, вони спеціально нас проводкують. Не піддавайся.

- Ооо, дивіться яка красуння. Вони шо тебе будуть в оренду здавати, аби розплатитись за цей стіл, - зі сміхом прокричав один з домініонцвців.

Ситуація потроху почала накалятись. Грімо почервонів. Вскочив. І також різко розсміявся.

- А ви смішні.Готові відповісти за свої слова? А то тявкати як і весь ваш домініон готові, а як бачите справжній флот раптом тікаєте як на Яніні 3.

Монк навіть не встиг зрозуміти, що сталося, як згадка про Янину 3 спрацювала, мов детонатор. Атмосфера напруги, яка лише мигцем відчувалася у повітрі, раптом вибухнула. Тімерійці з диким бойовим кличем піднялися з місць, ламаючи стільці та перекидаючи столи. Бар перетворився на поле бою: посуд летів у всі боки, рідини змішувалися з уламками меблів, а повітря заповнив звук ударів і криків.

Грімо, здавалося, лише чекав цього моменту. Він вигукнув щось схоже на:

— Бий уродів!

І, не довго думаючи, пожбурив кухоль із залишками пива просто в голову найближчому тамарійцю. Кухоль із гуркотом розлетівся на друзки, а Грімо додав до цього ефектний удар кулаком прямо в обличчя того, хто ще кілька хвилин тому насміхався з нього.

Монк спершу подумав триматися осторонь. «Хай розбираються самі», — промайнуло в його голові. Але як тільки він зробив крок назад, у його обличчя прилетів важкий кулак. Світ навколо похитнувся, і перед очима з'явилися яскраві зірочки. Від несподіванки Монк майже впав, але адреналін зробив свою справу: він схопився за найближчий стілець і вдарив ним першого, хто опинився в зоні досяжності.

Бійка швидко переросла у справжній хаос. Хтось запустив тарілкою, що зачепила лампу, яка спалахнула й погасла, зануривши частину бару в напівтемряву. Монк, відчуваючи, як кров стукає в скронях, інстинктивно ухилився від ще одного удару і, сам не розуміючи як, зацідив кулаком у щелепу тамарійцю в офіцерській формі. Той закричав, а потім упав, стискаючи рукою розбите обличчя, з якого текла кров. Зуб, вибитий Монком, із тихим стукотом впав на підлогу.

Монк відчув короткий тріумф, але він швидко згас, коли через димку хаосу побачив, що той був у формі лейтенанта.

— Ой, блін, — пробурмотів Монк, відступаючи назад, але було пізно.

Раптом двері бару з гуркотом відчинилися, і всередину ввалилися поліси в бойових обладунках. Їхні світлодіодні шоломи холодно мерехтіли, а голосний автоматичний наказ:

— Лежати всім! — змусив замовкнути навіть найбільш розпалені уми.

Хаос у барі перетворився на напружене затишшя. Монк відчув, як його притискають до підлоги, а на зап’ястях клацають наручники. Його остання думка перед тим, як його повели до транспортера, була проста й безнадійна:

— Ну і вляпався…