На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

Монк повільно перебирав блоки ШІ з управління третього рельсотрона. Звичайно, він прострочив всі терміни, які відводились по нормативах на цю дію, але ти спробуй проведи збірку, розбирання та сервісне обслуговування коли ти у скафандрі, у відсіку рельсотрона невагомість, а поруч понакидали купу всяких ящиків які літають туди-сюди, і так, і норовлять стукнути тебе, або відривають від роботи. Як говорив Скотті навчання має бути із повним зануренням в атмосферу бою. Каспер єхидно порадив йому для кращої правдоподібності іще зв’язати Монку одну руку, або й взагалі прострелити коліно, але це все було не більше ніж жарти ШІ який останнім часом не припиняв кпинити з Монка через будь-яку причину чи без. Хлопець вже ледве терпів ті кпини, але, що поробиш - нікуди ти не дінешся, йти на конфронтацію з ШІ йому взагалі не посміхалось, хоч, той, і обіцяв, що буде мовчати про ЇХ маленьку таємницю. Та якби  там не було, такі тренування були взагалі поза межами його сил. Не радувало, й те, що Вінкс так само займалась подібним, а згодом Скотті й обіцяв, що, і їх матроси також будуть прогнані через подібні вправи. Взагалі - Скотті в Республіці, і Скотті на Диких територіях це дві різні людини. Кудись пропало звичне підпільне самогоноваріння, розслабленість, неуважність. Цей інший Скотті був взагалі то повною протилежністю того хто його зустрічав на Станції зв’язку, і вів на корабель. Якось так Монк уявляв собі справжніх бойових офіцерів флоту готових у будь-який момент до якогось підступу та знаючих, що космос ніяких помилок не пробачає, особливо на диких територіях. 

- Так, що тут в нас? Знову не вклався в час? А якби тебе було дійсно поранено, турель нам треба на годину тому, то, що лапки склав і вакуум, Монку, чи ти думаєш, що ваші ті війнушки з Грудером більше користі несуть? 

-   Сер…

-  Запам’ятай, якщо вже дійшло, до того, що нас абордують, то все нам кришка майже гарантовано. А на абордаж ворогів вас ніхто не візьме. Рухом, давай іще раз.

Монк зітхнув й почав все заново. Взагалі то, їхня мандрівка по Диких світах була напрочуд спокійна. Ні тобі піратів, ні тобі нічого дивного, взагалі. Вони уже відвідали дві так званні планети-республіки, й побувши там кілька днів, з так званими візитами чемності, відправили на землю два взводи піхотинців та прийняли стільки ж. Виглядало, що це все те саме, що й було на чергування в республіці. Частина екіпажу яка була в підвищеній бойовій готовності після того, як вони влетіли на фронтир, взагалі вже якось перестала звертати увагу на то де летять, і повернулась до звичної розслабленості. Тільки лейтенанти Скотті та Грін яка командувала артилерією корабля навантажували своїх людей як дикі. Монк кілька разів перетинатися з нею, та взагалі був здивований як Грімо якого врешті решт приписали до її служби зміг з нею настільки гарно спрацюватись. Сувора, вічно вимоглива лейтенант не давала своїм артилеристам взагалі спокою. Вони постійно тренувались, не вилазили з симуляцій боїв, як у ВР кімнатах, так і на реальному обладнанні. При такій інтенсивності навчань стара техніка часто виходила з ладу, особливо їх електронні частини, як правило їх ремонтувала Вінкс, але Монку вже ж довелось кілька разів її підміняти,  то він виходив з тим вахт іще більше втомлений чим з тренувань сержанта Грудера. 

- Опа, краще вже. Так, на сьогодні все, вахта твоя закінчилась. Маєш пару годин, - я тобі скинув трохи про монтаж мереж на землі. Бо ми за 20 годин прибуваємо  в республіку Дракона, а там в нашому посольстві вічно якісь проблеми ж мережею. Так, що будь готовий, якщо нас туди смикнуть ремонтувати чи міняти. Вільний.

Монк втомлено пішов до роздягальні, скинув скафандр, повісив його в спеціальний бокс та відправився в навчальні приміщення. Взагалі то, це була стара каюта гідропоніки, проте, з переносом гідропоніки на внутрішні відсіки приміщення звільнилось, і аби це не пустувало його переробили на лекторій та навчальні приміщення. Тут можна було як і посидіти в загальній кімнаті, так і якщо встигнеш зайти в індивідуальну кабінку та займатись справами там. Кабінки як завжди були зайняті, то він присів на перше ліпше вільне місце, активував термінал робочого місця, скинув на нього інформацію від Скотті та почав її вивчати.  За годинку позіхнувши відклав в сторону схему пішов зробив собі горнятко синтеройбуша. Повільно сьорбаючи гарячий напій Монк вже було думав вертатись за вивчення схеми, коли його особистий термінал завібрував, і вибив незрозумілий код. Хлопець його розблокував, й отетерів. СБ нагадалось за себе. Вибило повідомлення

 “Республіка Дракона, бар Веселі ніжки, спитати в бармена Хюго про рудоволосу Джилл, натисніть 9 якщо ви запам’ятали. Натисніть 7 якщо вам потрібно зробити нагадування за 20 годин, натисніть 5 якщо виконання неможливе”. Монк подумав, хотів було натиснути 5-ку, але згадав розмову з Віктором й натиснув 5. Ну от тобі нові пригоди. Та й взагалі, якщо він раніше надіявся, що його з корабля не випустять то тепер, йому якраз було потрібно навпаки. Взагалі оця все гра з СБ в яку він мимоволі потрапив йому взагалі не подобалась, але, тут він уже пішак.  Мусиш грати в цю незрозумілу гру. Аби відвернутися він вирішив написати Джулі, та поцікавитись як там вона. На диво дівчина відповіла одразу мовби чекала на його повідомлення. Монк іще раз подумки подякував інженерам Терри які повстановлювали по всій території освоєного людьми космосу тахіонні маяки які робили передачу сигналу майже миттєвою де б ти не знаходився. Якось так він і не помітив, як в переписці провів дві годинки, дівчина розповідала, про те, що всі гудять, бо в пресу просочилось що якісь матроси побили племінника віце-канцлера Домініону, ба більше, йому як останньому п’янючому матросу вибили зуба. Знаючи домініонівців це був би страшний скандал, але по записах які також потрапили в мережу, було видно, що домініоцнівці самі почали бійку, а матроси намагались до останнього її уникнути. Хто то були невідомо, бо відео було заблюрене. Але воно наробило такого шуму, що аж радник з безпеки Асліван виступив, і відповідаючи на запитання журналіста про це відповів, що задля уникнення ескалації всі матроси флоту пройдуть тренінг з управління гнівом та основам етики аби не було таких от прикрих інцидентів які можуть кинути тінь на відносили з дорогими союзниками. 

“Знаєш я б вгостила випивкою цих хлопаків, домінонівці заслужили на гарну прочуханку” - писала вона. Монк не знав чи радіти йому, чи плакати, враховуючи, кому він вибив зуба. Знаючи гоноровість та чванькуватість домінонівців він не сумнівався, що от тепер він дійсно має дуже гарного “друга” який спробує його колись дістати. Домініонівці образ не пробачали. Як там казав Каспер, ну малий, а тепер ти попав.  Благо хоч він зараз був далеко від республіки. 

Монк не зчувся як пролунав сигнал зміни вахт. Знову. Він знову провів з нею купу часу за який мав відпочити та вивчити схему ремонту мережі. А цікаво де вона бере стільки часу? Хлопець вирішив, а ну спитаймо. Відповідь його м'яко кажучи ошелешила.

 “Так в мене вахта, але поки тут в нас тихо. Аж дивно. Нудно було б якби не ти)

 ПС. А що точніше роблю, не скажу, а якщо ти шпигун?”

Монк посміхнувся, й швидко набрав:

“Тоді я вишпигую все під час зустрічі, підкуплю тебе стейками, й вся інфа в мене в кишені”

Дівчина прислала смайла з язиком.

Поки він думав, що йому там написати Джулі відписала, що вона така, вміє ламати шаблони, але зараз зміна якраз добігла до кінця, так, що на разі прощається.

Закривши термінал хлопець відправився подрімати кілька годин. Все ж таки завтрашні обов'язки ніхто не відміняв.

Трошки покунявши, він закинувся черговою конячою порцією ситекавки, та побігна зміну. Швидко перевіривши весь список заявок які впали за час відсутності, Монк швиденько проставив на них пріоритети, та почав думати, як би, то вмовити Скотті, якось вибити йому пропуск на планету. От тепер це різко стало актуальним. Він звичайно пам’ятав, осі всі гонорові фільми про шпигунів, які непомітно виходили з корабля, виконували місію, і потім непомітно вертались поки їх ніхто не засік на самоволці, але тут не його варіант. Тим більше від під наглядом, і на губі.

- Що друже, хочеш ніжки рудої побачити?, - єхидно прогарчав в динаміку гарнітури голос Каспера.

-  Та щоб тобі, дістав. Вистачить шпигувати за мною. І блін як, ти ж маєш бути тільки тут.

-  Секрет Монку, секрет. То, що конче треба?

-  А є вибір?

- Думаю, є. Але він тобі не сподобається. Хочеш я поможу, нє, не роби таке лице. Абсолютно безоплатно. Без послуг. Без нічого.

-   З чого такий альтруїзм?

-  Та он цікаво мені, грохнуть тебе там чи пізніше.

-   Ну спасибі

-   Ні, я серйозно. Ти в якусь хрінь вліз. І добре буде, якщо ти нас туди не втягнеш.

-    Знаю. Але вибору нема. То, як ти мені поможеш?

-    Побачиш. А поки йди ремонтуй ШІ оранжереї. Там заявка з приміткою терміново.

Монк глянув в термінал, таки так. Прийшло повідомлення, що там щось вийшло з ладу. Він подивився, ні Скотті, ні Вінкс не було. Чергові матроси були зайняті тренуванням зі збіркою ШІ рельсотрона який постійно барахлив. Все ж роки давали своє. Монк прийняв заявку, та відправився в гідропонний відділ за яким закріпилась напівжартівлива назва оранжерея.

Гідропонний відділ корабля розташовувався біля -2 палуби судна, ближче до центральної осі, де рівень вібрацій був нижчим. Розташування було не випадковим, його спеціально  так розраховували для мінімального впливу гравітаційних аномалій, які виникали час від часу під час переходів у гіперпростір, а також для забезпечення стабільності систем. Проте, як завжди на космічних кораблях, а особливо військових через катастрофічний брак простору, одна зі стін відділу була суміжною із захищеним відсіком, де розташовувалася установка одного з рельсотронів. Звичайно будівничі корабля справу свою знали, і все було екрановано. Як мінімум на початку його служби. Тепер після стількох років служби та кількох ремонтів дублюючі системи електроніки були спільні для двох системи. У звичайний час це не становило великої проблеми, але тепер коли лейтенанти Скотті та Грін проганяли всі системи через посиленні перевірки стало вилазити на поверхню, що блоки цих двох відсіків було так оптимізовано. Ніжні рослини та техніка по їх вирощуванню стали постійно страждати, роботи як завжди додалось.

Сам відділ виглядав як майстерне поєднання лабораторії,теплиці та технічної зони. Уздовж стін тягнулися стелажі з вертикальними гідропонними системами, де у вузьких прозорих контейнерах росли культури — від їстівної зелені до невеликих овочів. У кожній із секцій були встановлені контрольні модулі, які моніторили температуру, рівень вологи, поживні речовини у розчинах та освітлення.

Системи освітлення складалися з потужних світлодіодів, налаштованих на емулювання сонячного світла. Від червоного до синього спектра — кожна лампа була запрограмована для різних стадій росту рослин. У верхній частині кімнати тягнулися дроти та тонкі труби для подачі води й мінералів, які зв'язувалися з центральним вузлом контролю.

У центрі відділу стояв широкий стіл, на якому лежали зразки рослин, інструменти для догляду, дрібні технічні пристрої та кілька контейнерів із ґрунтоподібним субстратом. Поруч розташовувалася невелика консоль для віддаленого керування відділом, під'єднана до загальної мережі корабля.

Для Монка гідропонний відділ був чи не єдиним місцем на кораблі, яке нагадувало про рідну ферму. Рослини створювали ефект маленького саду серед холодного металу космічного судна. Для багатьох членів екіпажу це місце було особливим — сюди приходили не лише для роботи, а й для того, щоб побути наодинці з думками чи подихати відносно свіжим повітрям, яке очищували спеціальні фільтри, насичені киснем від рослин.

Насолоджуючись виглядом зеленні він повільно йшов та перевіряв налаштування керуючих модулів кожного стелажа, о, є контакт. На стелажі з помідорами які чомусь були в плямах Монк отримав сигнал, що контролер не відповідає. Запустивши тестер, він в серцях вилаявся. Все. Контролер мертвий. Тягни його на ремонт. Взагалі ремонт гідропонних контролерів був іще тією морокою. Запчастин не так, і багато. Девайси ніжні. Запасу також постійно не вистачало. Скотті кілька разів намагався оформити заявку на їх видачу, але вона постійно була на розгляді.

Він й не помітив, як до нього підійшла керівниця відділу гідропоніки Суб-лейтенат Ешлі. Її світло каштанове волосся яке зазвичай недбало було зібране в пучок з якого так, і хотіло вирватись на волю то одне то інше так і норовило впасти на її красиве обличчя. Вона дивилась своїми зеленими очима так проникливо, що здавалось вона може зазирнути в душу співрозмовника. Хоча вона була офіцером, та як завжди вона була в комбінезоні техніка, пристосованому до роботи в оранжереї. Через постійно роботу з рослинами та грунтами він виглядав трохи недбало через плями від ґрунту чи поживних розчин,а  то й і одного і другого.

— І як там наші "зелені друзі"? Знову твої системи вирішили влаштувати нам сюрприз та познущались з бідних помідор?

Хлопець розвів руками:

- Пані лейтенант, та як завжди. Пів-вахти тому було навчання із стрільб рельсотроном з симуляцією переходу на резервну систему. От й знову не впорався екран, й електромагнітним полем пройшло по контролерам ферми. Один точно на заміну

- Скільки раз я тобі говорила, що тут можна й на ти, а ти все впертий як той нуанук з Дракона.- лейтенантка підійшла ближче, з цікавістю глянула на блок, - А не можна якісь деталі докупити, там перемонтовувати все? За час навчань ви вже й так попалили нам половину контролер

ів. Боюсь, що як буде справжній бій - то ми залишимось без рослин, і без попадань в нас.- Та я зроблю заявку лейтенанту Скотті, а він уже переправить все до лейтенанта Ріккона. Ну, а там може боги бюрократії нас почують, і можливо на базі нам щось випадуть. Ну крім відписок, що бюджети згризли витрати на курси управління ескалацією. 

- Ти в це віриш? Ми на базі ж пару місяців стандартного часу не будемо.

- Я б взагалі радив перебрати в нас все, і повернути дублюючі контури на відсіки, а не один на два. Проте самі розумієте, треба док, і ледве не третину систем демонтувати.

- Мрії, мрії.Я тут вже 5 років, і ми, іще не були на ремонтах. Все самі.

- Знаєте, тут у вас дуже затишно, я ж на фермі ріс, так, тут я мовби в дитинство поринаю, так все природньо та органічно.

- О то ми колеги, я з республіки Дракона, також на фермі була до 14 років. До речі ходи вгощу тебе, маю кілька фруктів поза столовою. Заодно й про ферми поговоримо.

- Та ні, я й так як той кабанчик. Куди мені.

Ешлі засміялась

- Хто б хвилювався, завтра сержант Грудер то все з тебе зжене,-вона весело глянула на Монка якй почавонів, - чула як він вас ганяє…

Монк кинув, задумливо подивився на фрукт який немов би помахом чарівної палички з'явився у неї в руках, й якось сам й не помітив, як пішов за Ешлі в кабінет для сортування насіння, й з задоволенням ум'яв з нею кілька фруктів. Лейтенант аж ніяк не була схожа на офіцера, звичайна молода жінка, яка любить свою роботу. Якось швидко вони перейшли з обговорення гідропоніки на дитинство Монка, той розповів про те, як ріс на фермі. Ешлі яка як виявилось сама була з Фронтиру та відчула на собі яке воно життя в сільській місцевості весело сміялась з його історій про пригоди на фермі. Монк було сказав, що так як зараз далеко, іще й не літав, і трішки вже й сумує за якоюсь планетою. Лейтенантка ураз утратила свою веселість, обернулась в сторону дверей, й сумно промовила:

- Знаєш, мені досі не віриться, ми знову потрапити на Фронтир. І знаєш, що мене лякає найбільше?"

- Що полетимо туди де немає деталей для ремонту обладнання яке обслуговує гідропоніку - спробував віджартуватись Монк.

- Можливо. Але більше лякає, що я знову побачу... людей із тих місць. Фронтир не забуває, Монку.- нервово засміялась Ешлі склавши руки на грудях, - знаєш як кажуть, фронтирця видно здалеку.

Хлопець задумався, її дійсно це турбувало, спробував посміхнутись та заспокоїти її.

Думаю, тобі не варто за все це переживати. Ми тут не для того, аби влазити в якісь неприємності. Іще три візита, й додому. Ну або хоча б на прикордонну базу.

Лейнтенант, кивнула, й промовила стиха:

- Я просто боюся, що Фронтир іще нам покаже своє справжнє обличчя. І я боюсь, шо воно нам не сподо- бається.  В душі відчуваю. 

Монк сіпнувся був, аби  її легенько обняти, та в останній момент згадав, що вона все ж офіцер, хоч і ніби з ним дружня,але все ж.  Ешлі різким рухом поправила волосся, й майже прошепотіла:

- Вибач, не варто було тебе навантажувати своїми страхами….

Лейнтенат похапцем поправила комбінезон, та вийшла з приміщення. Монк в задумі  послідував за нею думаючи над її словами про Фронтир. Що ж було з нею, що вона так його не любила, якщо родом звідти. Можливо таки варто було її обійняти, або взагалі не заводити розумову про планети. Він не багато спілкувався з жінками, в академії, й така манера спілкування лейтенанта Ешлі його завжди заставала зненацька. Як себе вести з нею? Можливо варто порадитись з Грімо, який мав славу грози жіночих сердець?  Не випускаючи з голови думок про лейтенанта він все ж, витягнув планшет, й намагаючись заспокоїти серце яке дико калатало продовжив обхід гідропоніки.