На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

—Відходимо. Це кіборги вбивці. Рідкісна хрінь. Кажись ми потрапили на лабу де їх робили, як мене чути? - лейтенант Вільямс як завжди був сам спокій.

Монк боязко поморщився, і іще уважніше став слідкувати за коридором. Кіборги вбивці, страшилка з нічних кошмарів. Жахливі напівлюди-напівмашини, таємничі  сліди експерименту Терри, по поєднанню людини, і машини. Проект мали закрити, бо він порушував усі закони етики, але де там етика, коли була  чудова можливість створити прекрасних роботів вбивць, які часто могли діяти в таких умовах, де людина навіть в броні не стягнула би. Тіла з модифікованими сплавами замість шкіри, кісток, органів. Дикі механізми, і при цьому страшний біль який глушився дикими дозами наркотику. Людина яка потрапляла в кіборги була приречена, але суворі ШІ та проци гнали її вперед, аж доки вони не вигравали в бою, або поки їх не знищували.

Взвод повільно рухався коридорами станції, всі були максимально зосередженні, і все ж таки вони проморгали кіборга. Зі диким криком звідкись зверху на них звалилась, звалилось, щось у подобі молодої жінки з ангельським лицем яке було перекошено від люті. Монк відмітив, що за спиною воно мало лазган зі штиком, а руки які віддавали якимись дивним металом закінчувались величезними кулаками,  ні секунди не очікуючи кіборг кинувся на Сержанта Грудера який йшов третім в загоні звіряючись з планшетом. Удар ногою - сержант відлетів і врізався у стіну, хлопці почали повільно обертатись, але кіборг, і не думав зупинятись, блискавично він кинувся на Орика й Санчо, ті спробували навести на нього зброю, та де два удари, і вони також відлетіли. І тут нарешті Грімо таки навівся ня кіборга й вистрілив. Монстр звив, і  повернувся до нього, спробував скочити, але заточився, сержант Грудер встиг підповзати, і зловити його обома руками за ногу. Поки монстр заносив ногу аби відкопнути сержанта знову в нього полетів град пострілів від взводу. Монк палив,і палив, клац. Батарея сіла. Він на автоматі вставив іншу. Продовжив палити. Аж тут кіборг осів. З нього пішов якийсь димок.

—Вшиваємось звідси,  - закричав сержант.

Тільки вони відбігли метрів на 50 як пролунав вибух.

—Лідер-1, я Пірат-1, ці тварини вибухають, як виведеш з ладу, як чути мене? - подав він в загальний радіоефір.

— Пірат-1 я Лідер-1, вас почув.

Вони пройшли іще кілька десятків метрів, коли в ефір вирвався крик:

—Лідер-1, я Дельта4, нас розмотують. Прошу підкріплення. Дельта1 вбитий.

Монк включив виведення тактичного планшету помічника комвзводу, й побачив, що кілька позначок космодесів мигають, а зі взводу Д половина взагалі погасли, він хотів було спитати сержанта, що їм робити,  як той порушив свою мовчанку

—Так хлопці, там взвод Д розмотують, як прорвуться, вихід прямо на нас, і от тим коридором - відповідний коридор підсвітився, - вони вийдуть на взвод Браво, а там і Вольт покришать. В нас вибору нема, готові? Нам, іще доведеться заробити право на бот прорватись.

—Так сер, - йому відповів хор з семи трішки наляканих голосів.

—Монку бери Піратів6,7, і 8 ви прикриваєте. Ми йдемо вперед. Пірат3, -сержант глянув на Грімо, перезарядись. Живо хлопці, живо, там наші вмирають!!!.

Взвод побіг по станції. Монк гарячкувато думав, шо накаркав. Привіт нова пригода, але то все потім. Зараз головне вижити, а аналіз ми проведемо потім. Вони пройшли один темний коридор, інший, крики грюки, якась возня чулась все ближче. Аж ось перехрестя. Виглядало, що їм направо. Сержант вискочив перший, виглядало, що він хотів було дати якусь команду, як раптово в нього вдарило два встріла, і він впав. Грімо та Людвик відтягнули його назад в коридор з якого прийшли.

—Він живий, - Андре якого призначили медиком оглянув його, - але треба в регенератор інакше капець. Хлопці, що нам робити?

 "Дідько,і шо нам робити? Тягнути сержанта? Бігти назад на шатл? Але курча, взводу Д буде кришка буде, а тоді і нас загризуть. Що ж робити? Ну, і що, що я замісник, я  ж не командир, але якщо не я, то хто?" думки пролітати в його голові одна за одною. Урешті Монк важко зітхнув, і намагаючись говорити упевнено, дяка диким тренуванням де сержант від них вимагав, і це,  включився в командну мережу:

—Лідер1, я Пірат2, Пірат1 поранений. Частина взводу його евакуює на шатл, я ж прикрию взвод Д з іншою. Доповідь закінчив.

—Пірат2, забороняю. Ви новобранці.

—Лідер1, якщо вони впораються із взводом Д, нам всім кришка.

—В протокол: Пірат2 правий. Хлопче дій.

Монк відключився, від командного каналу, і включив їхній.

— Так Грімо ти замість сержанта, беріть його, і тягніть на човник. Решта за мною.

Грімо кивнув перевірив чи лазган має свіжий акум, й почав прикривати Людвика та Андре які підхопили сержанта та потягнули його до ботика. Монк кивнув решті взводу, й вже хотів було рватись у бій аби спробувати рятувати товаришів. Але кіборги, як їх вивести з ладу? Стоп, електроніка, який він ж тормоз. Як він раніше не здогадався. Він набрав Андре який іще не відійшов далеко,

—Андре у тебе є  ЕМП гранати? Здається тільки ти їх брав.

—Так, парочку взяв.

—Кидай одну до мене. Кіборги то ж електроніка, спробуємо їхні системи перевантажити. Надіюсь вийде. Іншу якщо що в крайньому випадку ти використай, будемо сподіватись поможе. І бережіться хлопці.

Схопивши ЕМП гранату він виставив таймер на 3 секунди, подумав, що якщо ця штука  не застане кіборгів зненацька, то їм кришка. Він сподівався, що ця граната яка працює за принципом створення імпульсу електромагнітного поля, який може тимчасово вивести з ладу електронні системи, зокрема, датчики, комп'ютери, і навіть зброю кіборгів. Враховуючи скільки електроніки у цих клятих кіборгах, це мало б спрацювати. Він сподівався, що невеликі залишки атмосфери на станції, якраз пригодяться адже наскільки згадував з лекції Скотті, який колись приніс симулятор гранати аби симулювати відмову електроніки у одного з рельсотронів, у просторі з обмеженим атмосферним середовищем, вони можуть бути особливо корисними, оскільки їх ефект поширюється швидко і без необхідності в аерозолях чи диму.

—Хай на пощастить, - промовив він.

—Дельта, це Пірат2, зараз у вас всю електроніку ненадовго вирубає. Маємо ЕМП гранату.

—Пірат це Дельта 7, сподіваюсь ти знаєш, що робиш, інакше нам кришка.

Монк кинув гранату за ріг. Нічого не відбулось. Він лясну себе по шоломі, точно, це ж ЕМП не традиційний бух, але мало б працювати. Граната вальнула хвилями. Пора б подивитись чи допомогло. Він подав команду, виходити, і дійсно, граната таки подіяла. Кіборги які іще кілька секунду тому як дикі атакували людей мовби зависли, звуки пекельного бою на мить стихли наче хтось натиснув кнопку ПАУЗА. Раптом, один кіборг став пробувати рухатись, космодеси які було на секунду розгубились, отямившись, швидко кинулись відрізати їм руки та ноги. Аби не вибухнули, і не поховали тут всіх здогадався Монк. Побачена картина була жахлива. Його почало піднуджувати. Тільки величезним зусиллям він зміг себе стримати, аби не виблювати свій сніданок. Зі взводу Дельта на ногах було тільки чотири космодеса, іще троє слабо рухались. Інші п’ятеро лежали в перемішку з фрагментами кіборгів…

—Виродки заманили нас в засаду, - сказав Монку ВО командира взводу Дельта, з позивним Дельта7. - вивели з ладу трьох, тоді в рукопашну пішли. Нам би кришка була якби не ви. Гарний фокус з ЕМП гранатою, а іще маєте?

—Ні, на жаль мали дві. Одна в колег які тягнуть сержанта на корабель, іншу тут використали.

—Хріново. Так, давай но тоді пробуємо забирати наших, і на точку рандеву.

Монк  обернувся, і нарешті побачив всю картину відступу, здавалось було видно як напруга відображалась у кожному погляді його товаришів. Вони стояли, притискаючись до стін, обережно затискаючи зброю, готові до раптової атаки кіборгів. Гнітюча тиша була оглушливою. Кожен звук — скрип кроків, шарудіння обірваних проводів — тільки посилював відчуття наближення неминучої бурі.

Космодеси взводу Дельта повільно брели до шлюзу  на межі фізичного й морального виснаження. Частина з них які іще більш менш  ще трималася на ногах пробувала акуратно тягнути тих товаришів які лежали без руху, чекаючи допомоги або останьої почесті.

«Якщо зараз на нас нападуть іще стільки скільки було тут, то ми точно все », — думав Монк, уважно оглядаючи кожну тінь, що ворушилась у коридорі. Він знав, що зараз вони найкраща мішень. Зранені, втомлені, його хлопці без реального досвіду. Та, і спробуй взводом на взвод кіборгів. Неприємне відчуття близького нападу було важким, як туман, що опускається на кожного, хто осмілюється дихати. Монк стиснув рукоятку лазагну, боязко навів на коридор який вони проходили , але думки його не залишалися в цьому моменті. Він подумав, що найгірше — це не вогонь і не кулі. Найгірше — це невизначеність.

Він уже почав було радіти, коли планшет показав, що до шлюзу та рятівного ботика залишилось десь зо 100 метрів. Глнув на взвод Дельта. Космодеси вже були на межі — ті, хто ще міг рухатися, наближалися до шлюзу, відчайдушно намагаючись дістатися до нього. Відчуття, що найгірше вже позаду мовби дало їм сил.

Зненацька  вони почули противний стук. Три кіборги з’явились, мов привиди, із затемненого коридору. Їхні сталеві тіла скреготіли, було видно численні сколи, шрами, та сліди від попадань лазганів, але тварюки все, ще рухались. Здавалось, що ці хижі тварини відчули азарт, і отримали новий приплив сил, коли побачили таку ласу здобич.

«Дельта. До шлюзу! » — крикнув Монк, включившись на тактичну частоту командування. «Донесіть товаришів, якщо зможете! Якщо ні — втікайте! Ми вас прикриємо, тоді спробуємо відійти. Будьте готові прикривати нас тоді». Його хлопці почали безладно палити в кіборгів які наближались. Монк ж вибрав найближчого та ваилаявшись став стріляти в його тулуб.

Орик, Санчо, Джок і він. Здавалося, що перевага на їхньому боці—кіборги вже були пошкоджені, деякі втратили кінцівки, рухалися уривчасто. Але Монк знав: це ілюзія. Вони не відчувають болю, не втомлюються, не вагаються. Вони просто виконують програму: знищити всіх.

Орик, Санчо, Джок і він. Здавалося, що перевага на їхньому боці—кіборги вже були пошкоджені, деякі втратили кінцівки, рухалися уривчасто. Але Монк знав: це ілюзія. Вони не відчувають болю, не втомлюються, не вагаються. Вони просто виконують програму: знищити всіх.

Свистіли постріли, десь позаду ще лунали крики поранених. Повітря було насичене гаром і озоном.

Орик, не вагаючись, вискочив із-за укриття, намагаючись вцілити кіборгові в голову. Постріл! Один, другий! Лазерні промені залишили розжарені борозни на металевому черепі супротивника, але той навіть не сповільнився. Навпаки, його голова сіпнулася на Монка, а лезо вискочило з передпліччя, зловісно відблискуючи в тьмяному світлі.

— Орик, назад! — закричав Монк, паляти в кіборга майже без перестану, та було вже пізно.

Кіборг рвонув уперед з нечуваною швидкістю. Удар — металевий штик пробив Орикові шолом, наскрізь пронизавши голову, а потім корпус броні. Він смикнувся, немов маріонетка, і бездиханне тіло відкинуло назад, залишаючи на стіні темну пляму.

— Орик! — голос зірвався на крик, але вже не мав сенсу.

Зненацька кіборг також впав. Один з пострілів Монка в щось попав. Істота почала відповзати в сторону звідки прийшла. Мок підскочив до Орика, і спробував його відтягнути. Засвистіли постріли, він оглянув поле бою, і застиг від жаху. Санчо.

Санчо як  відстрілювався, його лице було зосередженим, та Монк бачив, як він нервує. Лазерні постріли зблискували з усіх боків. І враз Санчо застиг, коли помітив те, що й Монк — одразу два кіборга синхронно розвернулися до нього.

— Лягай! — крикнув Монк, та Санчо не встиг.

Потужний залп. Лазерні постріли прошили його броню, один за одним. Його тіло сіпнулося, він ще намагався підняти зброю, та сили залишили його. Він осів на землю, впавши на один бік, закриваючи собою вузький прохід між уламками.

Джок важко дихав поруч.

— Дідько, їх не зупинити!

Монк стиснув зуби, ковтаючи лють і страх. Йому хотілося завити, хотілося рвонути вперед і знищити кожного з цих проклятих машин. Але емоції зараз нічого не вирішували.

Він вдивився в приціл і вибрав ціль. Кіборг, що тільки-но покінчив із Санчо.

Забувши про все він в паніці почав палити по кіборгу який щойно вбив Санчо. Раз, другий, третій, запищало попередження, що батерея на нулі. Він автоматом змінив її та продовжував палити в проклятого кіборга. Лазер випалював розриви в обшивці, розплавлений метал бризкав навколо, але кіборг усе ще тримався.

— Ну ж бо, падло, падай!

Ще один постріл — і кіборга зрештою повело трохи назад. Його тіло звалилося на підлогу, з механічних ран повалив дим.

І тоді Монк почув клацання.

Збоку, ледь не за спиною, ще один кіборг відкинув вибитий в Джока лазерний карабін і здійняв руку. Клац! Його долоня розкрилася, розгортаючи вбудований підривач.

— Граната! — викрикнув Джок.

Монк не думав. Він рвонув до нього і щосили штовхнув додолу.

Спалах. Вибух. Світло різонуло по очах, і все навколо на мить стало білим. Потім — тиша. Лише дзвін у вухах.

Він відкрив очі.

Джок був живий, важко дихав, притискаючи руки до голови. На місці кіборга залишилася обгоріла маса металу, вкрита чорним нагаром. Другий слабо здригався Монк кинувся відтягнути його, відтягнувши  на метрів сто добив, та прожогом кинувся тікати. Вибух. Станція зарухалась. Він підійшов до Джока який безсило приліг на стіну біля трупів Орика та Санчо.

— Ти в порядку? — прохрипів Монк.

— Та наче... — Джок підняв голову і роззирнувся. — Санчо… Орик…

Монк не дав йому договорити. Він стиснув зуби і змусив себе піднятися.

— Давай рухом, тягнемо їх. Інакше і ми тут залишимось.