На шляху до екскалції. Керування зоряною ескалацією#1

Посольство Республіки на планеті Фронтиру виглядало як справжній форпост цивілізації серед хаосу місцевого життя. Будівля розташовувалася в самому центнрі посольського кварталу, створюючи образ грізної фортеці серед нездоланної дикості навколишнього світу.

Зовні це була масивна сіра конструкція з армованого бетону та сплавів, які могли витримати навіть ракетний обстріл. Стилістично будівля нагадувала строгий бункер із елементами сучасної архітектури. Вхід прикрашав великий герб Республіки — символ орла з розгорнутими крилами, який тримав спіральну галактику в лапах, орел мовби оглядав з висоти на цей неспокійний змореній війнами та розбірками світ. Під гербом виднівся девіз Республіки, вирізьблений латинськими літерами: "Ad Astra Per Aspera".

Монк помітив, що посольство було огороджене подвійним периметром: зовнішня стіна, що досягала трьох метрів у висоту, була доповнена автоматичними турелями та системою сканування. Внутрішній периметр який поєднувався з парком у класичному постЮСА стилі, де-не-де відсвічував енергетичними установками які навіть не приховували, що у разі чого тут буде запущено енергетичного бар'єра, який перетворить усе на мертву зону. На кутах зовнішнього периметра розташовувалися сторожові вежі, на яких чергували космодесантники та сторожові андроїди  в чорних екзоскелетах із нашивками Республіки на правому плечі.

Біля головного входу стояли двоє космодесантників, що майже зливалися з навколишнім середовищем завдяки своїй матовій броні. Їхні шоломи з дзеркальними візорами ховали обличчя, а на плечах красувалися плазмові карабіни. Їхній вигляд сам собою відлякував потенційних порушників, але якщо цього було недостатньо, з глибин будівлі часом чутно було важкі кроки патрулів.

Кари пройшли сканування, масивні ворота відчинились, і вони проїхали в ангар. Там їх уже зустрічали. Суворого виду офіцер з тактичним планшетом в руці, та двома андроїдами відсалютував космодесам, і вказав рухатись за ним. Монк було спробував також піти з ними та його покликали з іншої сторони ангару:

- Есін Монк? Прошу слідувати за мною.

Високий худий чоловік у костюмі техніка показав на технічний коридор, і відправився в іншу сторону від десантників.

- Я старший технік посольства Рован. Проте друзі та колеги звуть мене Ров. Можете також так звертатись. Отож, ви собі не уявляєте як я радий, що вас прислали до нас. Нарешті ми зможемо почати нормальний ремонт мереж.

- А хіба у посольства нема штатного співробітника?

- Був. Не буду приховувати від вас інфу. Але зв'язався з поганою компанією, і десь пропав у фавелах. Відтоді ми все або самі, або наймаємо місцевих підрядників. 

- Весело тут у вас.

- І не кажіть. Край дикий. Дім далеко. Всі місцеві, так, і готові або тобі щось продати, або тебе продати.

- І як ви тут витримуєте?

- Зарплата х-3 від норми. Вислуга рік за два. Рекомендації, просування по службі згодом. Он я вже дочці заробив на два гірничих трапспорта. Має свою невеличку фірму майже на фронтирі. Так, що, як бачите тут можна гарно заробити.

- Зрозуміло….я б певно так не зміг…мені корабель ближче…

Вони пройшли в приміщення яке нагадувало до болю склад на Новій. Той же набір несортованого електронного непотребу, кабелів, екранів, деталей від чогось, кілька технічних ботів просто валялись в стороні наполовину розібрані. Монк присвиснув:

- Ров, та тут роботи на місяць, а то, й і два. Коли ви писали, що вам потрібен технік, ви про це Скотті не вказували. 

- Вибачте, але ми вирішили, що з технікою має розбиратись спеціаліст. 

- А місцеві підрядники? 

- Ти здурів? Їх пустити сюди? Та вони вже винесуть половину складу. Були прецеденти.

Монк важко зітхнув, Рован сумно розвів руками:

- Знаю, але, що я можу зробити. 

- Можна тоді спочатку десь перекусити, а вже тоді я приступлю до роботи?

- Спочатку ви пройдете зі мною, - промовив хтось скрипучим неприємним голосом

- А ви хто? - вирішив запитати незнайомця  Монк.

- Офіцер СБ посольства. Спочатку ви маєте підписати документи про нерозголошення, ну, і також пройти невеличкий інструктаж. Рован мав вас відвести до мене, але так спішив, що знову забув.

- Слухаюсь сер, - вчергове зітхнув Монк.

- Та не хвилюйтесь ви так, я не довго. Я не такий зануда як мій колега на вашому кораблі. До речі він просив приглянути за вами. Каже грішки маєте, любите в пригоди потрапити..

Вони пройшли ідеально чистим коридором в кабінет офіцера СБ. На відміну від кабінету Андрсюса кабінет посольського офіцера швидше за все нагадував якусь виставку в музеї. Одну його сторону займали стелажі з раритетними лазерганами, якимось мечами, та кількома примітивними рушницями. Монк придивився, й очі полізли на лоба. Це ж були порохові мушкети. Таку рідкість він ще не бачив наживо. Іншу стіну приховувала велика карта зі шпильками які були наколоті в якісь точки. Посередині цього всього стояв стіл з кількома терміналами. 

- Ви вже пройшли курс з поводження на умовно дружніх територіях ?

- Так сер.

- Чудово. Прошу підписати ось тут, і ось тут.

- Це все? 

- Від себе тільки додам, що тут дійсно бажано не заходити в погані райони та фавели, а так, то майже все.

- Щось іще сер? 

- Так, знаю, що зловживаю своїми повноваженнями, але чи не могли б ви одразу після столової пройти до мене в кабінет і почати огляд мереж посольства звідси?

- Так сер без питань.

Монк козирнув СБшінку, вийшов в коридор посольства та відправився на пошуки столової. Після польоту тривалістю кілька місяців на кораблі, йому було трохи незвично перебувати на планеті. Повітря здавалось ідеально чистим, навіть занадто, так наче ти перебував десь у лазареті. Зникло відчуття якогось внутрішнього неспокою та тривоги яка час від часу вискакувала, коли ти розумів, що між тобою та порожнечею космосу тільки тонкі стінки корабля та купа старих апартів Нови які можуть вийти з ладу, і тоді буде біда. 

Посольство жило своїм розміреним життям, ніде не ходили техніки як по Нові, натомість він побачив двох молодих хлопців у формі дипкорпусу які весело щось обговорювали вальяжно проходячи по коридору. Їх невимушеність після суворої дисципліни флоту роздратувала Монка. Він стримав себе, й усміхнувся - так, і має бути, вони ж тут цивільні.Нарешті перед ним з'явились двері з надписом Їдальня. Коли він зайшов всередину то відчув запахи незвичної їжі, було незвично, але в нього аж забурчало у животі.

Столова посольства, у якій харчувався персонал нічим не походила ні на армійську столовку з училища, ні на столову Нови яка відверто кажучи була малувата, і зосереджена на тому, аби ти поїв, та відправлявся в каюту або на вахту. Велике приміщення з панорамними вікнами, та широкими столами за якими було по кілька столиків просто сяяло багатством та вишуканістю.Стеля прикрашена акуратними світильниками, що кидали тепле світло, а на стінах — декоративні панелі з традиційними орнаментами.  Здавалось, що ти у якомусь ресторані на метрополії, а не у глибині Диких систем.

- Що будете вибирати, - усміхнений  андроїд, - вже чекав біля стійки видачі.

- А що у вас є?

- Ми можемо приготувати вас все, що завгодно з рідних страв, або й локальні страви.

- Дайте тоді типовий набір локальної кухні або ознайомитись, - вирішив Монк спробувати щось нове.

- Добре сер, очікуйте.

Зробивши таке інтригуюче замовлення він всівся за вільний столик та втупився у термінал переглядаючи схему мережі посольства яку прислали працівники посольства для Скотті з проблемними місцями. Після відвідин складу - хлопець більш ніж був впевнений, що схема як мінімум неповна, а як максимум взагалі недостовірна. 

- Ваше замовлення сер,- пролунав механічний голос біля нього. Монк ледь не підскочив. 

Поглянувши на робота офіціанта він побачив дивний на вигляд набір страв, і вже вирішив був запитати, що це і як робот почав сам розповідати про страви які йому принесли.  на перше в нас Смажений гракс із овочами   він вказав на тарелю наповнену мясною стравою яка пахла так, що живіт Монка вже почав вимагати зїсти це

Гракс — дрібна планетарна дичина, яку маринують у гострій пасті з локальних спецій і запікають із коренеплодами. - додав пояснення робот. А на десерт пане в нас буде  молоко Молоко фелдуна, це пане злегка солодкуватий напій із молока планетарної тварини — фелдуна, яке має вершковий смак і легку м’ятну аромату. та Пиріжки з пастою грети - Мініатюрні пиріжки з солодкою пастою, зробленою з ферментованих коренеплодів. Начинка тане в роті й залишає карамельний присмак.

- Що матросе, грабуємо посольство, - іще один злегка насмішкуватий голос пролунав біля Монка. - сподіваюсь в роботі, ви ж такі швидкі, як, в справах грабунку запасів на нашій скромній кухні.

Монк миттю напружився, глянув на голос, й розслабився коли помітив, що перед ним стояв високий огрядний чоловік років сорока, у формі співробітника адміністративного відділу.

- Так, сер, зайшов щось перекусити перед роботою, - пояснив хлопець.

- Вірно, флот без палива не літає, - продовжував сміятись чоловік, -  це добре, що нарешті нам виділили спеціаліста. В мене для вас є список пріоритетних задач, добре що я встиг вас зловити перед всіма іншими.

А ви сер?

- Бен Стюарт. Керуючий цією чудовою установою.

- Приємно познайомитись сер. Дем Монк, технік-енсін з фрегату Нова,- промовив Монк пробуючи встати.

- Сидіть-сидіть, не заперечуєте якщо я біля вас присяду? Шеф,-він вказавн на дроїда, - Аркатійський туман будь ласка.

Знаючи, що раз уже прийшло начальство то спокійно не посидиш, Монк почав швидко налягати на гракс з овочами, він уже зрозумів, що його побоювання, щодо об'ємів роботи напевно помилкове, і її буде іще більше, раз уже за ним пройшов аж один з найвищих керівників посольства.

- Та  ви їжте, поволі. Роботи в нас вистачить, так, що сили потрібні. До речі гарний вибір спробувати локальну кухню в нас. Бо якби ви пішли десь в столицю, то вам як немісцевому могли б таку гадость підсунути, що медкапсула може не завжди допомогти.

- Дякую, сер. Це взагалі цікаво, щось нове пробувати. 

- Ну я гарантую, що у вас буде море роботи, з чимось новим та й не дуже у нашому посольстві.

- Готовий приступати сер. Але тільки після того, як розберусь з запитами вашого офіцера з СБ служби. 

- Той негідник Захарія, і тут вже відмітився, ну просто феноменальна людина, - засміявся Бен, - добре, тоді я вам зараз скину список справ, і буду чекати, коли ви до них зможете приступати.

З цими словами він повільно крекчучи піднявся, та відправився на вихід зі столової. Монк розслабився, та взявся за десерт. Десерт був таким смачним, що він повільно смакуючи сидів десь з двадцять хвилин, а тоді з сумом глянув на пусту тарілку та відправився в кабінет офіцера СБ.