Програний бій

Вінтер мовчки стояв біля озера, дивлячись як на гладкій поверхні води раз за разом з'являються маленькі бульбашки. 
— От бачиш, Фрог до чого призводить самовпевненість… А я казав, що не можна їх недооцінювати. Зараз маємо. «Залізний капітан», досвідчений головнокомандуючий, лежить на дні в оточенні риб та озерних водоростей. 
— Віра у власні сили та самовпевненість вкрай різні поняття. Неповага і недооцінка супротивника - крок до поразки, — мовив голос за спиною. 
— Ти це розумієш, а він - ні. Я казав, що треба було відправляти разом з ним тебе або Моргена. До того ж брати вдвічі більшу кількість воїнів. Навіть втративши безсмертя, навички цих людей залишилися при них. Що вже зараз казати, — Вінтер повернувся обличчям до співрозмовника. 
Перед ним стояв високий, міцний чоловік у обладунках. Як і більшість зачарованих лицарів він не волів знімати з себе шолом. Вся його броня мала сліди іржі, ніби довгий час пролежала у воді, проте зовні виглядала міцною. 
— Необхідно піднімати «Залізного капітана» на поверхню. У нас мало часу, замість того, щоб готуватися до війни я стирчу тут. 
— Мотузку! — не обертаючись мовив Фрог, за спиною якою, вкриваючи своєю кількістю значну частину приозерної території чекали загони Мороків. 
Вже за кілька секунд міцна, довга мотузка опинилася в руках Фрога, який разом із нею пірнув у воду. Минуло близько десяти хвилин, після чого на поверхні з’явився лицар у іржавій броні. Вже за мить він стояв на березі поряд з Вінтером. 
— Тягнемо! — віддав команду Фрог і п’ятеро Мороків одразу взялися за мотузку, яку тримав у своїй руці лицар. Врешті тіло Кетла зашишило озерні глибини, опинившись на траві. 
— Голови немає, — мовив Фрог. 
Вінтер лише зітхнув та знявши з себе шолом, нахилився до тіла «Залізного капітана». 
Поклавши долоню на груди Кетла, він на мить заплющив очі. 
— Голова у кузні, лежить у горні. Приблизно за двісті метрів вздовж стіни мають бути сірі двері.
— До кузні! — зкомандував лицар у іржавій броні і кілька Мороків, що стояли поруч, мерщій побігли у заданому напрямку.
— Необхідно перенести його до холу, будемо ремонтувати, — мовив Вінтер. 
Невдовзі тіло Кетла лежало на першому поверсі замку в оточені чисельних трупів воїнів з його ж загону. Фрог поклав відрубану, злегка вкриту попелом голову до нерухомого тіла «Залізного капітана». 
— Сама не приросте, — посміхнувся Вінтер. 
Присівши біля Кетла, він торкнувся місця де голова мала з'єднуватися з тулубом. Яскраве, блакитне свічіння огорнуло собою руки Вінтера, почавши кружляти навколо «Залізного капітана». За кілька секунд кінцівки тіла, що лежало на підлозі здригнулись неначе у судомі. Таємничий ритуал повернення з небуття пройшов вдало. 
Кетл спробував підвестися і за мить змінив положення, всівшись на підлогу. 
— Добрий ранок! Як водичка? — іронічно посміхнувся Вінтер, поглянувши на Кетла, що лише почав оговтуватися.
Один з Мороків, котрий після несподіваного падіння люстри втратив свідомість, прийшов до тями, насилу підвівшись. 
— Що цікавого розкаже? — поцікавився Вінтер, підійшовши до вцілілого арбалетника. 
Темний воїн намагався щось пояснити, вказуючи на вхід до арсеналу. 
— Так, я знаю, що лицарі втекли. Можеш не сумніватися, ваші кривдники вже у Грінспрінзі. Потрібно було не чекати а заходити всім одразу на чолі з вашим бравим капітаном, — спокійно пояснив Вінтер.
— Що робитимемо далі? — запитав Фрог. 
— Наздогнати лицарів нам не вдасться, минула ціла доба і вони безсумнівно дісталися столиці. 
— Я чув, хлопця також впустили. Морген не знайшов чемпіона у місті, — мовив лицар у іржавій броні. 
— Бо тоді його там ще не було. З таким пораненням навряд чи вони наважилися далеко їхати, — пояснив Вінтер.
— Принаймні в околиці боліт я їх не зустрічав, — мовив Фрог. 
— Це зрозуміло. Якби потрапили тобі на очі ми б зараз це не обговорювали. 
— Не думаю, що він помер десь посеред лісу. Де ж тоді другий подівся? – розмірковував Фрог.
— Скоріш за все подалися до лікаря-відлюдника. Я давно казав, що треба було знести до біса ту халупу, але тоді вона не заважала, — мовив Вінтер. 
— Думаєш, зашили рану і потроху дісталися Грінспрінга? 
— Ні. Я спостерігав за тим поєдинком через магічну кулю разом з господарем. «Червоне пір’я» добряче зачепив хлопця. Після такого поранення одними лише лісовими травами не відбудешся. Тут щось інше. Хтось більш кваліфікований підлікував його, — ствердно мовив Вінтер.
— Можливо ти правий, — погодився Фрог, — але я знаю у цьому лісі кожне дерево, якби тут опинився хтось чужий, ми б найперші про це довідалися. 
— Справжні маги частіше за все з’являються так, аби не потрапити на очі стороннім. Хіба, що свідомо цього бажають, — мовив Вінтер.
— Чарівник? Випадково завітав до лісового будинку і допоміг незнайомому лицар?
— Можливо знайомому, якби напевно знав, сказав би. Але тут щось не так, — задумливо відповів «Крижаний король».
— Нехай, все ще тільки починається, — заспокоїв співрозмовника Фрог.
— Потрібно спуститися та перевірити збройову кімнату, якщо ми вже тут, — сказав Вінтер. 
Минуло зовсім небагато часу, коли обоє стояли навпроти дверей у дальній частині арсеналу. Фрог потягнув ручку на себе і ті зі скрипом відчинилися. 
— Я відчував, що має бути ще одне приміщення, — відмітив Фрог.
— Ну хоч десь встигли, — мовив Вінтер, оцінюючи різноманіття обладунків і зброї.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.