Жадана зустріч

Вінтер крокував засніженою стежкою. Приємно йти добре знайомою дорогою, що веде тебе додому, а справжній дім, як відомо знаходиться там де на нас чекають. Зупинившись біля будинку, Вінтер зняв із себе шолом і тихенько постукав у двері. Тиша, але вже за мить по той бік почулися квапливі кроки. Хтось поспішає до нього. Хто зустріне його там, де життя набуває більшого змісту?
Двері поволі розчинилися і на порозі з'явилася Анабель. Така ж гарна і здається ще рідніша. Жадана зустріч, погляд очей. 
— Привіт. Ну от я і вдома, — долоня Вінтера розкрилася, впустивши на сніг блискучий шолом з п'ятиконечною зіркою.
 
***
Весняний ліс і чарівної краси зелена галявина рясно вкрита білими квітами. Він усе ж таки зібрав свій букет. Повертатися доведеться пішки, його вірний білосніжний друг залишився у світі живих. Але Зипер не поспішає, кожен крок ранковим весняним лісом наближує лицаря до заповітного дому, там де на нього також чекають.
Увійшовши до міста, Зіпер прискорився, воліючи якнайшвидше дістатися знайомого не високого паркану. Хвилювання… Але страху немає, лише передчуття жаданої зустрічі.
Ось він - будинок до якого мріяв, проте не міг дістатися Зипер впродовж стількох довгих років. Знайома постать і посмішка неначе промені теплого весняного сонця. Меліса. Вона дочекалася.
 
***
Обабіч лісового болота сидів огрядний чоловік. Важкі обладунки наразі були ні до чого, як власне і шолом, що впродовж довгого часу приховував справжнє обличчя свого господаря. Ні! Це не болото! Місце те саме, проте зараз тут озеро чистої води! На поверхні якого квіти і малі каченята, що ніби човники мандрують за своєю мамою, боячись її загубити. Легкий теплий вітерець злегка роздмухує темне, скуйовджене волосся Кетла. Втім не лише вітер зараз поруч із ним. Спускаючись з невеликого пагорба до нього крокує чоловік. Обличчя його усміхнене, а хода невимушена. В справжньому образі Фрога вже не впізнати володаря боліт. Це радше міцний молодий чоловік, у тілі якого і досі живе усміхнений і щиро радіючий життю хлопчик, що поспішає на зустріч до друга.
 
***
Іще одне чисте озеро неймовірної краси, оточене зеленою галявиною. Десь з-за спиною проглядаються черепичні дахи міських будинків, але Генром наразі не бачить їх, оскільки сидячи на березі споглядає на спокійну поверхню води. У прозорому відображенні молоде, красиве обличчя. Світле, живе і в ньому більше немає темряви. 
«Дивне пекло», чомусь лунає думка, а може це й не воно…
Озером пливуть пара білих лебедів. Добре мати пару, коли комусь потрібен, коли по справжньому кохаєш…
У воді з'являються ще два відображення. Високі міцні чоловіки одягнені в сріблясті обладунки. На обличчях їх панує спокій, а в очах проглядається мужня радість.
— Ходімо додому батько, сніданок вже готується, — лунають голоси вартових.
Вперше за безліч років на обличчі Генрома з'являється посмішка. Вир нестримних емоцій, але сліз у цьому місці бути не може. 
Отже він має родину! Сини зустріли його, а хтось вдома готує сніданок. На нього чекають! Він не сам!
 
***
Порожнеча та морок. Вічна темрява і суцільна пустеля сірого попелу. Місце, куди потрапив, той хто наважився грати людськими долями. Немає кому зустріти його. Лише тиша у відповідь.
 
***
Вінд оселився поряд з будинком чарівника. Попередньо ненадовго завітавши до замку «Чемпіон», друзі забрали звідти приховані скарби, котрими володів Вінд за свого першого життя і грошей їм стало на те, щоб ніколи про них не думати.
Щодо самого Магіуса, він як і раніше присвячує більшість свого часу вивченню нових книг і стоїть на невидимій сторожі добра, охороняючи мешканців Грінспрінга. 
Кнайт невдовзі одружився з Флауер і як й планував, незважаючи на молодий вік більше не приймає участі у двобоях на ристалищі, проте це лише відкриває перед ним багато нових шляхів.
Вік таки наважився запропонувати руку і серце Роуз та отримавши схвальну відповідь коханої зіграв весілля в один день із Кнайтом та Флауер.
Кінь Зипера, разом із Штормом знову повернулися під опіку Віка і все було добре. Втім залишився ще один герой, що також щиро прагнув своєї жаданої зустрічі.
 
*** 
На ганку старенького будинку сидів маленький хлопчик з чорним волоссям, дбайливо пригортаючи до себе кумедне цуценя. Самотність… Навіть, коли ти не сам, але поруч немає тої самої людини. Твоєї людини.
До будинку нечутно підходить красивий чорний кінь. Вершник, що сидить на ньому своїм статним виглядом здатен упіймати погляди десятків зачарованих очей, втім наразі тут лише самотній хлопчик і він не помічає лицаря, що вже крокує до нього. Чоловік знімає шолом, прикрашений високим червоним пір'ям. Ця зустріч важлива для обох, проте хлопчик ще не здогадується, що невдовзі стане щасливим.
— Не варто сумувати! Життя лише починається! — присідаючи на коліно і всміхаючись промовляє Клаус, простягаючи малечі розкриту долоню. 
В очах Троя подив, але це невдовзі минеться.
Наступного дня цей маленький хлопчик, разом із цуценям матимуть власний дім. Бідна родина, що опікувалася Троєм більше не житеме в злиднях, Клаус подбає про це. Вони віддадуть йому хлопчика, адже знають, як сильно той прагнув віднайти свою справжню сім'ю, та й час від часу відвідувати людей, які дбали про малечу ніколи ніхто не заборонить.
Минуло зовсім небагато часу і ось маленький Трой, забувши про негаразди минулого, щиро радіє життю проводячи жартівливий двобій на дерев'яних мечах з видатним майстром фехтування. В цей момент вони обидва неначе діти, безтурботні і щасливі.
Взявши кілька хвилин перепочинку названий батько і син лежать на зеленій траві власного подвір'я. Хлопчик повертає голову у бік тепер вже найближчої йому людини, а Клаус у цю мить згадує Зипера, підморгуючи в блакитне небо. Кажуть, що справжні герої не вмирають. Ті, кого любимо завжди поруч з нами!
 
*** 
Від недавнього часу прикладу Клауса слідує і сам автор, час від часу споглядаючи в небеса, щиро вірячи, що там його чують.
 
Книгу присвячую своїй Мамі Валентині. Ти завжди поруч з нами, наша рідна! Ти завжди поруч зі мною!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.