Кладовище

Морген стояв посеред старого кладовища. Високі дерева похмуро оточили цвинтар, ховаючи його від людських очей. Похилені хрести та кам’яні надгробки, які від плину часу поросли мохом, своїм виглядом вказували на те, що про їхніх власників давно забули. 
Морок підійшов до напівзруйнованого склепу. Покрівля будівлі частково обвалилася, дерев’яні старі двері не мали замка, а одна зі стін кам’яної споруди дала тріщину. Морген зазирнув в середину та мовив у темряву:
— Виводь їх назовні! 
За кілька секунд із пітьми, ледь чутно почали долинати кроки. Хтось піднімався сходами, які вели з глибокого підвалу до поверхні. Незрозумілий шурхіт у поєднанні зі скреготом. Звуки цієї ходи різнилися від людських кроків. Чекати довелося недовго, вже за мить на порозі з’явився перший з підземних мешканців.
Перед Моргеном стояв високий на зріст людський скелет. З під іржавих обладунків давно загиблого воїна звисали шматки дрантя. Понівечений відкритий шолом, що мав захищати голову свого господаря викликав запитання щодо надійності. 
— Доведеться замінити, — констатував Морген, поглянувши на обладунки та меч кістяного воїна. 
Поки новоспечений солдат пітьми, опустивши голову оцінював стан власної броні з-за його спини вийшло ще четверо кістяних братів по зброї. Зовні усі мешканці закинутого склепу були схожі між собою. Всі мали високий зріст. Старі шкіряні чоботи, що майже згнили. Колись надійна зброя наразі справляла не ліпше враження. Завершувала сумну картину безжально знищена часом, покрита іржею броня. Подекуди на її поверхні виднілися отвори, що свідчили про отримання поранень власниками обладунків. 
Морген розгорнув стару мапу і підніс її до воїна, який першим залишив склеп та судячи з усього був головним у цій п’ятірці. 
— Де наступний? — запитав Морок. 
Пусті отвори, що колись були очима дивилися на пергамент і схоже непогано орієнтувалися у численних позначках. За мить кістяна руку навела вказівний палець у бік кущів, де серед чагарнику ледь помітно стояв ще один занедбаний склеп. 
— Добре. У нас багато роботи, — сказав Морген і в оточені кістяних вояків рушив до наступної споруди. 
На старій мапі були зазначені позначки, що вказували місця розташування склепів та масових поховань. Пожовклий аркуш, що мав при собі Морок, слугував путівником і цілковито присвячувався орієнтуванню по території кладовища. Цей військовий цвинтар простягався на декілька кілометрів, ховаючись у глибині лісової хащі. 
Минулої ночі, темний володар провів ритуал, після якого на його призов мали відгукнутися нові воїни. Морген не знав, чи то кістяні вояки полишили свої понурі «домівки» лише від учора, або ж завжди розгулювали у цій місцевості. Але найголовніше, що зараз вони покірно виконували накази. 
Крокуючи цвинтарем, Морген разом зі своїми кістяними друзям час від часу зупинялися. Морок щось промовляв і за лічені хвилин до темної ватаги приєднувалися кілька нових вояків. 
У цьому місці здається ніколи по-справжньому не світило сонце. Сірий ранковий туман почав розсіюватися, проте хмари продовжували нависати тримаючи сумний настрій, що панував навколо.
Перевіривши більше трьох десятків споруд, Морген вирішив на сьогодні завершити прогулянку кладовищем. Морок зупинився і оцінюючи роздивлявся воїнів, яких сьогодні набрав.
— Підійди, — мовив Морген до одного з кістяних мечників.
За кілька секунд воїн покірно стояв перед своїм новим господарем.
— Дай мені свій щит.
На знак відповіді, скелет простягнув Мороку іржавий трикутний щит, який тримав у руці. Після цього Морген зробив три кроки назад. Його метою було перевірити наскільки сильно кістяний воїн може наносити удари. Судячи з вигляду, старий меч у руці мертвяка навряд міг витримати довготривалий бій, але вартувало спробувати.
— Коли скажу, почнеш мене атакувати. Я сам дам знак, коли зупинитися.
Кістяний мечник схвально кивнув на знак згоди.
— Почали! — вигукнув Морок і вже за мить був змушений блокувати удар нападника своїм щитом.
Варто зазначити, що не дивлячись на «худорляву» тілобудову, мертвяк наносив удари так, неначе його тіло було суцільними мязами, вкладаючись у кожну атаку. Морген відчув силу ударів і тепер волів перевірити рівень майстерності опонента, щодо захисних вмінь. Морок ухилився від наступної атаки скелета та завдав швидкого удару у відповідь. На велике здивування, кістяний вояк зумів блокувати випад суперника, використавши для цього лише іржавий меч.
— Зупинись! Непогано, — підсумував Морген.
Мертвяк опустив зброю.
— Ти і ти. Приєднайтеся до нього, — звернувся до скелетів, що стояли найближче, — Почали!
Воїни зірвалися з місця і відразу розпочали засипати Моргена ударами. Морок спіймав потрібну мить та відкинувши щит, вихопив другий зі своїх мечів. Блокуючи атаки, майстерний фехтувальник раптово перейшов від захисту в напад. Ухилившись від чергового випаду одного з опонентів, Морген наніс удар та зніс кістяному воїну голову. За кілька секунд наступний мечник, що також не встиг своєчасно зреагувати на атаку Морока, розсипався на купу сірих кісток. Мертвяка, що бився з Моргеном сам на сам, було обеззброєно, проте останнього удару не послідувало.
— Зупинись! — вигукнув Морген.
Майстер бою на мечах був задоволеним результатом. Морген поєднував у собі майстерність, відвагу та колосальний досвід поєдинків, але навіть йому виявилось не легко у битві з трьома кістяними мечниками. Це означало, що для середньостатистичного воїна людської раси - такі опоненти будуть серйозною противагою. А якщо врахувати можливу перевагу у кількості, зупинити їх буде вкрай складно.
Морген підійшов до мертвяка, якого призначив головним та дістав зі свого чобота шматок пергаменту. Ще одна карта, проте кладовища вона не стосувалася. За відповідними позначками, группа скелетів мала за кілька днів пішої ходи дістатися замку «Вінтер». Це мав бути похід за спланованим маршрутом, який пролягав через ліс, оминаючи дороги на яких міг хто небуть зустрітись. Якщо все пройде, як слід, наступна партія кістяних вояків мала стати більшою.
— Ти все зрозумів? — звернувся Морген до очільника кістяної братії, отримавши схвальну відповідь.
За командою свого лідера, мертвяки вишикувались у злагоджену колону і рушили з місця. Морген у свою чергу дістав зі прихованої кишені чорного плаща свиток та виголосивши необхідні слова утворив овальний портал, та зробивши крок зник у помаранчевому сяйві.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.