За крок до пригод

За годину до будинку чарівника повернулися Зипер та Вік, а згодом власне і сам господар у супроводі Вінда. Познайомившись із усіма присутніми, Кнайт з рештою компанії перейшли до кабінету де і почали обговорювати майбутню стратегію. Згідно плану, що його запропонував Магіус, друзі мали тимчасово розділитися вирушивши на виконання кожен своєї частини завдання. 
Кнайт у супроводі Вінда мав відправитися до Гротвіля і дізнатися, чи не винаймав хтось останнім часом велику кількість воїнів та раптом не цікавився «особливим товаром». Вік і Зипер у свою чергу повинні були вирушити до Старого лісу і озброївшись «Янгольським пилом» вберегти приховані запаси обладунків і зброї від потрапляння до поганих рук. Магіус з Клаусом мали намір відправитись до замку «Вінтер» і дізнатися, чи дійсно сили ворога збираються саме у північному королівстві. 
Такий розподіл мав логічне пояснення, оскільки відправляючи Зипера на пошуки арсеналів чарівник добре знав, що лицар, як ніхто інший добре знає цей ліс. Вінд у свою чергу неодноразово бував у Гротвілі та добре розумівся на особливостях цього місця. Хоча столиця найманців і мала зазнати певних змін, враховуючи плин часу, втім дивовижним чином ніби застигла у своїй похмурій красі, зберігши притаманну архітектуру та власні не писані закони.
Клаус бував у замку «Вінтер», але пускати його туди самого чарівник не ризикнув. По-перше крижана фортеця на думку Магіуса приховували в собі ще більшу небезпеку ніж смертоносний Гротвіль зі своїми мешканцями та загадковий Старий ліс, наповнений Мороками. Другою причиною слугувало те, що в стінах саме цього замку від руки його господаря свого часу загинув Клаус. 
За спільної згоди друзі вирішили розпочати приготування і за три дні вирушити в подорож. Магіус заходився готувати «Янгольським пил», що з його слів мав набути ще однієї чарівної властивості, а також зробив дублікат карти для Віка та Зипера. Чемпіон разом з рештою лицарів також розпочав приготування до майбутньої пригоди. 
В цей час у замку «Вінтер» кипіла робота. Загін скелетів, що його вислав Морген вже дістався пункту свого призначення. Невдовзі кістяних воїнів мали повністю екіпірувати та розмістити у підземних казармах. Поки новоприбулі мерці очікували біля високих кам'яних воріт, до одного з очільників майбутньої темної армії врешті повернулась тимчасово втрачена пам'ять. 
Кетл згадав, як разом із новими знайомими вийшов з таверни і перейшовши на протилежний бік вулиці опинився на горищі занедбаного будинку. 
— Непогана вистава. Скільки коштують ці солдати? — поцікавився Кетл, вказавши на супутників некроманта. 
— Це мої друзі і вони не продаются, — відказав Дарк. 
— Гаразд. Чи є ще схожі воїни? Чим більше тим краще. 
— В цьому місці багато чого є, але раджу тобі у це не лізти. Ви зі своїм господарем і так занадто розширили межі своєї гри. Хочу попередити, що не треба зазирати куди не слід, бо існують речі, які навіть йому не підвладні, - мовив чоловік у чорному. 
— До чого ця розмова!? - почав було обурюватися Кетл, аж раптом почув, що на вулиці щось відбувається. 
Під вікнами будівлі зібрався натовп чоловіків, які озброївшись смолоскипами зупинились поблизу вхідних дверей. В одному з них Дарк упізнав корчмаря, що вказував пальцем на горище, підказуючи вартовим де саме перебувають його кривдники. 
Дарк чудово усвідомлював, що саме має відбутися у наступні хвилини. Вартові притягнули з-за рогу кілька дерев'яних колод якими надійно підперли двері. Некромант знав, що бійка в «Хитрому лисі» матиме наслідки, втім переховування в його плани не входило і тому він спокійно чекав на другу частину вистави. 
— Схоже зараз буде гаряче, — зауважив Кетл, побачивши, як вартові зі смолоскипами у руках наближаються до будівлі. 
Не мовивши ані слова, чоловік у чорному дістав із внутрішньої кишені невелику блакитну кулю і заходився щось шепотіти. Магічна річ кілька разів блимнула, після чого з таємничого артефакту кімнатою почав розтікатися блакитний туман, поволі тягнучись у бік вікна. 
Вартові, що вже були готові перетворити занедбаний будинок на суцільне багаття на мить зупинилися. Перед очима вояків з Гротвіля почали відбуватися дивні речі. Загадковий туман поволі став перетворюватися на привидів, яких з кожною миттю ставало все більше. Непрохані гості розпочали свій, танок, загрозливо кружляючи над ошалешеним натовпом. Один з вартових, швидко витягнувши меч спробував проштрикнути сутність, котра наблизилася до нього, але натомість лише розсік нічне повітря, отримавши вагомий удар у відповідь. Спроби розігнати блакитний туман за допомогою смолоскипів успіху не принесли, та здавалося навпаки ще більше дратували летючих незнайомців. У свою чергу привиди не квапились нападати, вони підлітали до своїх потенційних жертв, заглядаючи їм у вічі, піднімаючи з глибини свідомості потаємні страхи ворогів. За лічені хвилини вартові почали відступати, залишаючи по собі лише палаючі смолоскипи, що так і не дісталися своєї мети. На зміну рішучості в душах воїнів оселився страх, змушуючи натовп тікати. 
Згодом все стихло і лише плескіт долоней «Залізного капітана» порушував тишу старого горища. 
— Браво! Маю лише одне питання. Те, що твої друзі не продаються я зрозумів. Ну а як щодо тебе чарівник без імені? Чи готовий ти запропонувати свої послуги, або ж покликав мене похвалитися власними здібностями? — мовив Кетл. 
— Ця маленька вистава лише крихітна частка того, що чекатиме на вас, якщо не припините гратися з темною магією, — мовив Дарк, ховаючи магічну кулю. 
— Це все, чи маєш щось додати? — запитав Кетл. 
— Моя справа попередити. Ти добре бачиш, втім, як кріт сліпий, тож спробуй почути. Володар, якому служиш в подяку за повернене життя, свого часу його у тебе й вкрав. 
— Закритий шолом на голові «Залізного капітана» приховав здивування, що на мить промайнуло у підсвідомості Кетла. 
— За дивним збігом лицарю ти свого часу потонув у болоті, ще й єдиного друга за собою потяг. Ви лише маріонетки у цій грі - ім'я якій турнір. Передай тому, кому завдячуєш нелегкій долі, якщо не спиниться, залишиться у своїй в'язниці навічно, — продовжив Дарк. 
— Не знаю де ти узявся такий обізнаний і що верзеш про турніри, втім пам'ятай - господар мій усюди і вільніший за кожного із нас! - відказав Кетл. 
— Ти чув про чемпіона з Грінспрінга? Хлопець переміг у двобої під місячним сяйвом і хоча отримав поранення у бою з фехтувальником, все ж таки вижив. До слова його супротивник також не спромігся завершити поєдинок, отже вважай нічия. А твій бій у кузні, що це, як не турнір? В цій грі немає ристалища, тому що воно навколо вас. Якщо хлопець вціліє, то посяде місце твого володаря, звільнивши його від очікування свого намісника, — пояснив чоловік у чорному. 
— Що за маячня! Наша мета війна! - не витримав Кетл.
— А ти хотів почути від нього правду? Війна? Можливо й це також, але першопричина в іншому. Крижаний король і твій болотяний друг наступні у черзі. Найкращого визначать за кількістю перемог. Впевнений, що Вінд не братиме участі в турнірі і поступиться на користь чемпіона з Грінспрінга. Залишилося лише вгомонити твоїх поплічників і вийти на двобій з чорним лицарем, — посміхнувся Дарк. 
У Кетла увірвався терпець і він стрімко рушив у бік некроманта. Мортир став перед ним, перекривши собою шлях, але не зчувся, як «Залізний капітан» зціпивши між собою обидві долоні та утворивши своєрідний величезний кулак із розмаху завдав велетневі удару трохи нижче грудей. Збивши Мортиру дихання, Кетл щосили схопив здоровання, відштовхнувши його у бік та в цю саму мить відчув, що чиїсь руки міцно охопили шию. Він зовсім здобув про Корвена, який за своєю звичкою заховався в тіні і зараз намагався затримати Кетла стрибнувши останньому на спину. 
«Залізний капітан» швидким рухом вперед перекинув нападника і коли до заповітної цілі лишалися лічені кроки в очах у Кетла побіліло. Дарк встиг зробити свою темну справу і прочитавши необхідне закляття тимчасово змусив капітана втратити свідомість. 
Наразі Кетл перебував у замку «Вінтер» і полишивши спогади прислухався до розмови «Крижаного короля» з Моргеном. 
— Загін прибув із запізненням, очільник скелетів каже, що дорогою вони потрапили у пастку, — мовив голос Морока. 
— Хто міг це зробити? Людські вояки тими стежками не ходят. 
— Це справа рук темного чарівника, — звітував Морген. 
— Добре. Він сам обрав свій шлях. Повідом своїх побратимів, як тільки з'явиться, живим не відпускати, — наказав Вінтер.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.