Двобій Кнайта

Хвилювання Зипера раптово змінилося на посмішку, одразу після того, як невідомі скоротили відстань. Незважаючи на дивну компанію, одне з облич було лицарю добре знайоме і він щиро радів тому, що його друг цілий та неушкоджений.
Зипер не помилився, навпроти нього стояв Вік, що так само сильно зрадів, побачивши друга.
— Де б ми ще зустрілися, — посміхнувся Дарк, поглянувши на Моргена.
Морок у свою чергу поквапився прочитати необхідне закляття, котре знав на пам'ять і відкривши портал, вказав решті заходити до магічних дверей.
Вже за мить уся когорта опинилася у легендарній «Залі слави героїв». Вік відразу спіймав себе на думці, що стоїть поряд із Кнайтом. Озирнувшись, хлопець побачив поблизу себе Магіуса, а заразом і Клауса з Віндом. І лише потім очі Віка помітили чисельних кістяних вояків, загадкового лицаря, який стоїть біля трону і те, що зробити більше ніж кілька кроків поперед себе жоден з друзів невзмозі. Невидимий бар'єр відтіснив ближче до стіни усіх живих воїнів. Натомість представники темних, враховуючи Моргена і Дарка з його супутниками, могли вільно пересуватися просторою залою. Згідно задуму темного володаря, магічний бар'єр мав владу лише над представниками світла.
Із центрального входу з'явився Кетл, за спиною якого крокувала колона Мороків одягнених у важкі обладунки. Підійшовши ближче до середини зали, «Залізний капітан», жестом віддав наказ воякам зупинитися.
— Майже всі у зборі, — задоволено мовив Вінтер.
— Гадаю цей пафос зайвий, — перервав урочистий момент Дарк, розвівши руки і міцно стиснувши розкриті долоні у кулаки.
За задумом чарівника, чисельні ряди скелетів мали розсипатися на груду кісток, але нічого не відбулося.
— Не цього разу, пане некромант. Сьогодні ти лише спостерігач, тому влаштовуйся зручніше, невдовзі і твоя доля буде вирішена, — з посмішкою мовив «Крижаний король».
Вік тим часом хотів було звернутись до друзів, але не встиг…
Посеред зали щось відбувалося. Чорна кіптява, яка здавалося здіймалася із самісінької підлоги поволі набувала людських обрисів. Дарк разом зі своєю когортою відступив ближче до невидимої стіни, поряд з якою вже стояв Морген, тримаючи у руці шкіряний мішок.
Кіптява розсіялась і посеред «Зали слави» з'явився чорний лицар. Здавалося у цю мить кожен з присутніх на мить завмер, сповнений власних думок і прихованих емоцій.
— Як довго я чекав на цей день! — рипів голос темного володаря. — Очікування довжиною у кілька століть і ось кращі з кращих стоять у місці просоченому відвагою!
В інтонації Чорного лицаря відчувався непідробний захват.
Аби не гаяти часу, Дарк квапливо рушив до чемпіона, зупинившись навпроти Кнайта.
— Слухай уважно, лицарю. Свого часу наділивши мене силою, темний володар не підозрював, що мертві відкриють мені правду, — пошепки говорив Дарк. — Колись, дуже давно Чорний лицар і сам був видатним воїном, проте піддавшись спокусам темряви перетворився на того ким є, обмінявши звичайне життя на вічне. Він завжди палав жагою до двобоїв, але колекція зі скалічених доль та найкращих лицарів не лише задоволення примхи провести найвизначніший турнір всіх часів. Отримавши вічність він перейняв на себе всі наслідки спілкування із темрявою. Незважаючи на захват, що лунає з його вуст він давно втомився від безсмертя, втім отримати спокій зможе лише тоді, коли зустрінеться у поєдинку із найкращим. Якщо переможе - обере собі намісника і перекладе на нього важкий тягар, що ретельно приховує, а заразом із ним й владу над усіма безсмертними, яких створив. Коли програє, долі усіх присутніх вирішить переможець. Чорний лицар переконаний, що вже переміг, але це не так. Ти спроможний здолати його! А ми тобі в цьому допоможемо...
Здавалося, Дарк проказав усі слова вклавшись лише у кілька секунд, втім Кнайт все добре зрозумів.
— Не варто обтяжувати лицаря зайвими фразами. Він за правом гідний провести свій останній двобій, перетворившись на легенду! — рипів з-за спиною Дарка, голос темного володаря.
Скориставшись тим, що Чорний лицар на мить відвернувся у бік чемпіона, Морген швидко дістав зі шкіряного мішка срібний шолом, та одягнувши його поглянув на Вінтера.
«Очі правди» зробили свою магічну справу, раптово почавши відтворювати у свідомості Крижаного короля події, що були ретельно приховані від нього. 
Вінтер побачив, хто насправді є винуватцем історії, котра трапилася з ним у момент, коли лід під ногами лицаря несподівано почав танути, невдовзі обірвавши відразу два життя.
Давні здогадки, «Крижаного короля» виявилися правдою! Міцний лід не міг дати тріщину. Винуватцем усього була магія і той, хто завчасно подбав, аби Вінтер разом з коханою того ранку не повернулися додому.
«Крижаний король», повільно дістав свій меч і прискорюючись, рушив до Чорного лицаря. Несподіваний удар, неймовірної сили був в останню мить заблокований мечем темного володаря, проте Вінтер не зупинявся…
Нестримний шквал несамовитих атакуючих комбінацій, шаленим градом сипався на Чорного лицаря, котрий схоже не встиг усвідомити, що саме відбулося, але майстерно блокував кожну з атак.
— Чи ти втратив розум?! — вигукнув темний володар, котрий спіймавши необхідну мить, надійно схопив Вінтера за горло, не даючи останньому можливості завдати удару мечем.
За відповідь, Чорному лицареві послугував крижаний дотик. Вільною рукою, Вінтер міцно схопив за плече свого супротивника, обладунками якого стрімко потягнувся неймовірний холод, залишаючи по собі яскравий, блакитний слід.
Чорний лицар розтис долоню і вибивши меч з руки Вінтера, потужним ударом ноги, відштовхнув «Крижаного короля» подалі від себе.
Здавалося, Вінтера було вже не спинити і незважаючи на втрачену зброю, відважний «Крижаний король» був ладен піти на ворога голіруч, втім голос Кнайта змусив його зупинитися…
— Це мій бій! — вигукнув чемпіон і слова його гучною луною пройшлися кам'яними стінами величної «Зали слава героїв». На якусь мить навколо запанувала абсолютна тиша.
— Вважаю, буде справедливим, якщо магічними обладунками і зброєю володітимуть обидва воїни, — пролунав голос Дарка.
— Я радо прийняв би бій і за відсутності чорної броні, втім з певного часу вона стала моїм тілом! — з насмішкою відказав темний володар, поглянувши на власне плече, яким поволі продовжували тягнутися залишки криги. — Готуйте свого чемпіона.
Не гаючи часу, Дарк поглядом дав сигнал Мортиру і велетень дістав з-під свого довгого балахону заповітний магічний меч.
Срібний шолом на голові Моргена, непомітно розчинився у повітрі, повернувшись та зайнявши своє почесне місце на пятисталі загадкової кімнати. Втім свою місію він виконав, як слід.
— Візьми ось це, — щиро мовив Вінд, простягаючи Кнайтові власний шолом. — Дослухайся його голосу, він завжди дає корисні поради.
Озброївшись коротким чорним мечем та одягнувши на себе магічний шолом, чемпіон готувався вийти до центру зали, втім знайомий голос змусив його зупинитись…
— Тримай, — мовив Клаус, знімаючи із себе рукавиці. — Гадаю ти добре пам'ятаєш їх секрет. Варто лише подумки наказати і вони повернуть зброю до твоїх рук. Бажаю тобі удачі!
— Дякую, — щиро відповів Кнайт, приймаючи магічний подарунок.
Вирішальний двобій розпочався…
Неначе нестримний вихор, темний володар закружляв навколо Кнайта! Чорний лицар наносив блискавичні удари і здавалося, вже наступної миті з'являвся за спиною чемпіона. Двобій міг закінчитися, лишень розпочавшись, незважаючи на високу майстерність Кнайта, втім для Чорного лицаря поєдинок затягнувся…
Магічна крига, отримана в «подарунок» від Вінтера, дещо сповільнювала і без того стрімкі рухи темного володаря. У свою чергу магічний шолом, отриманий чемпіоном від Вінда, так само блискавично підказував Кнайтові в який саме момент, Чорний лицар розпочне нову атаку. Здавалося двобій був рівним, втім сили потроху залишали чемпіона і в певний момент, після чергового, потужного удару опонента, меч Кнайта зрадницькі впав на підлогу.
На якусь мить все навколо завмерло…
Кроки Чорного лицаря здавалося уповільнилися. Навколишній світ в очах Кнайта почав розтікатися у не чітку картинку, сфокусуваваши погляд чемпіона на суперникові, що неначе хижий звір наближався до своєї спійманої здобичі.
— Зараз! — пролунав у голові голос магічного шолома.
Чарівною рукавицею на правиці Кнайта, хутко промайнуло зелене сяйво і чорний меч опинився у долоні чемпіона.
З останніх сил зірвавшись з місця, Кнайт на частку секунди випередив свого опонента, що саме у цей момент заніс свою зброю над головою чемпіона.
Шалена мить! І лезо короткого, чорного меча пробило легендарну броню темного володаря, поціливши у самісіньке серце.
Чорний лицар поволі опускався на коліна. За його спиною стояли ті, чиї долі він безжально скалічив, аби одного дня спробувати врятувати власну. 
Наступною миті, густа чорна кіптява вкрила собою місце де стояв переможений темний володар. Кістяні вояки враз розсипалися на купи старих кісток. Усі Мороки, крім Моргена хапалися за голови і полишивши свою зброю з жахливими криками бігли геть із замку «Вінтер». Сила Чорного лицаря вже не мала на них впливу, а сам темний володар поволі розчинявся у густій чорній хмарі. Запала тиша...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.