Штурм

Кетл впевнено крокував широкою, лісовою дорогою. Таємничий ліс, що свого часу забрав його життя, не навіював «Залізному капітану» поганих спогадів. Почуття на зразок жалю за втраченим часом та загалом поняття суму, хвилювання, чи співчуття  були не притаманні цьому воїну. 
Позаду нього, так само впевнено рухалися близько тридцяти озброєних мечами та арбалетами Мороків. Четверо несли важку колоду з якою було зроблено таран для руйнування воріт. Вони не везли її на обозі та не тягнули по землі, а саме несли, тримаючи за мотузки, що були обмотані навколо колоди на кшталт ручок. За пів години, лиха компанія мала дістатися до місця свого призначення. 
Кетл, наблизившись до вхідних дверей, злегка постукав у них кістяшкою вказівного пальця. Не почувши у відповідь ані кроків, ні голосів, капітан озирнувся до воїнів, що вже приготували таран. Проте за мить, жестом вказав їм, опустити колоду та зачекати. Мороки, відійшли трохи в бік, опустивши таран на землю, решта їх товаришів вже приготували свою зброю, діставши мечі та важкі арбалети. 
Капітан долонею штовхнув двері і дубові «вартові» зі скрипом привідкрились. Кетл, дістав свій меч та віддав команду частині воїнів, заходити до приміщення. Сильним ударом ноги один з Мороків остаточно прочинив двері і увірвався в середину. До холу, слідом за ним вбігли кілька мечників та двоє арбалетників, що присіли у дверях, прикриваючи воїнів з мечами.
В центрі холу стояло троє лицарів одягнених у довгі, плетені кольчуги. На головах воїнів замку були важкі, закриті шоломи. Високі трикутні щити друзів торкалися підлоги, майже ховаючи за собою їх могутні фігури. Зброєю для кожного з них слугував довгий, сріблястий меч. Лицарі, наче виконані з заліза фігури, нерухомо стояли та чекали на свої «гостей», що розділившись вже бігли до кожного з друзів. 
Один з арбалетників здійснив постріл і сталевий болт, розсікаючи повітря, зі свистом полетів у напрямку лицаря, що стояв в центрі, влучивши йому у шолом. Тим часом, други стрілець, також привів у дію спусковий механізм свого арбалету, поціливши у лицаря, який стояв правіше. За мить, темні мечники вже наносили удари, кожен по своєму опоненту, проте воїни замку не чинили спротиву і один за одним повалилися на підлогу.
Все було скінчено, шолом одного з лицарів злетів з голови власника, покотившись холом. Обладунки розсипались купою непотрібного заліза, розкриваючи дивину такої швидкої поразки захисників замку. 
Побачивши це, Морок, який стояв перед тілом «вбитого», миттєво окинув поглядом двох інших мечників, які також зрозуміли, що на підлозі перед ними лежать манекени у лицарських обладунках. Воїни темряви, спрямували свої погляди вгору, де розташовувався своєрідний балкон. 
Новий постріл арбалету відправив болт у напрямку цілі, проте наразі стріляли вже з протилежного боку. Зипер, першим з друзів використав свою стрілецьку зброю та поцілив точнісінько поміж очей ворожого арбалетника. Клаус вистрілив одразу після нього, влучивши у шию другому стрільцю. Вінд, який також знаходився нагорі, присівши і ховаючись за перилами, здійснив свій постріл, вбивши мечника, що стояв ближче до центру хола.
Всі лицарі замку «Чемпіон», за довгі роки перебування у своїй в'язниці, навчилися відміно стріляти. Звісно, навики поводження з арбалетом вони мали ще будучи людьми, але багаторічна неволя дала їм чудову можливість практикуватись у стрільбі скільки заманеться.
Але воїни з потойбіччя також могли похвалитися влучністю. Перший із вже мертвих арбалетників не просто влучив у шолом манекена, а поцілив точнісінько в отвір для очей. Другий завдав точного пострілу у шию ймовірного ворога. Проте, на щастя для товаришів, стріляли Мороки в удаваних лицарів.
Зипер сидів за перилами ближче до сходів, що розташовувалися з правого боку. Клаус прикривав лівий фланг. У свою чергу Вінд взяв на себе оборону центру.
Мечники розділились, помчавши до сходів, що вели нагору. Проте друзі передбачили й це. Вони заздалегідь підготували собі по два арбалети для кожного, аби мати час на перезарядку зброї.
Клаус поцілив у воїна, який біг до сходів ліворуч і той на мить зупинившись, впав на підлогу. Зипер не залишив шансів мечнику, що вже почав підніматися сходами в його напрямку. «Залізний капітан», який все ще стояв біля дверей з протилежного боку, чудово бачив, як було вбито двох його арбалетників.
— Вони нагорі, готуйте щити та обходьте з обох боків! — віддав команду Кетл і цього разу вже близько десятка Мороків, прикриваючись високими, трикутними щитами, один за одним почали швидко наповнювати собою просторий хол.
Вловивши мить, Вінд таки зумів поцілити в одного з ворогів, які стрімко заходили до замку. Нападники розділилися та вже почали підніматися сходами. Перший з Мороків ступив на балкон та впевненими кроками рушив у бік Клауса. 
На рукавиці лицаря замку, промайнуло зелене світло і він швидко, розкривши долоню, спрямував руку у бік темного воїна. Притягнути до себе мечника, що важив не меньше ста кілограмів, не враховуючи зброї та обладунків, Клаус не міг. Проте мета його була зовсім іншою. Він стиснув руку, почувши, як з хрускотом, неначе товста соснова гілка під ногами лісового подорожнього, зламалася шия Морока. 
Клаус не використовував цей прийом у двобої з Кнайтом, оскільки мав кодекс честі, якого дотримувався у бою проти людей. До того ж неперевершений фехтувальник і без цього не поступався чемпіону із Грінспрінга у майстерності та швидкості ведення бою. Як показала нещодавня дуель з Кнайтом, Клаус переграв свого опонента у володінні мечем.
Лицар з червоним пір'ям на шоломі, впустив на підлогу свою основну зброю і вихопивши ніж, який знаходився на поясі за його спиною, жбурнув у свого супротивника. Ніж, зробивши кілька обертів у повітрі та застряг в шиї ворога.
Клаус миттєво підняв свій меч, а за допомогою магічної рукавиці, притягнув до себе зброю одного з переможених Мороків.
В цей час інші нападники, що фактично подолали сходи, знаходились біля Зипера. Вінд, встиг перезарядити арбалет та здійснив постріл, влучивши в обличчя одного з супротивників. Зипер також підготовав свою стрілецьку зброю.
Клаус завдав точного удару одному з двох своїх опонентів, проте в момент бою з першим мечником, другий нападаючий, сильним ударом свого щита, збив лицаря з ніг.
Зипер на мить озирнувся і побачивши Морока, який повалив Клауса на підлогу, вистрілив у його бік. Після цього, відкинувши арбалет, лицар вихопив меч. Цю дію йому доводилося робити стрімко відступаючи у бік Вінда, оскільки решта нападників вже були нагорі.
Кетл зазирнув у прочинені двері та жестом руки вказав решті Мороків заходити всередину.
Першими до приміщення забігли троє арбалетників, та Морок з мечем у руці. Всі четверо згрупувалися біля центру холу. Темні стрільці зайняли позицію та почали цілитися у лицарів, що перебували нагорі.
За мить до приміщення холу заскочило ще шестеро мечників, слідом за ними, спокійними, неквапливими кроками увійшов Кетл. У правій руці він тримав довгий, сріблястий меч, проте використовувати його поки що не збирався. «Залізний капітан» зупинився біля центрального входу та споглядав на все, що відбувається на балконі.
Клаус спробував підвестися але після сильного удару це виявилося не так легко. Він давно вже забув, що таке біль, або запаморочення, оскільки, після своєї загиблі просто не відчував їх. 
На якусь мить всі завмерли. У голові Вінда пролунав знайомий голос: «Він тут. Стережися!», — шолом знову підказав своєму володареві про небезпеку. 
Вінд повернув голову ліворуч і побачив  Кетла, який невимушено стояв внизу. Здавалося, що «Залізний капітан» завітав на виставу, але зовсім не переймається її перебігом, оскільки приблизний фінал йому вже відомий. 
За мить Кетл віддав своїм воїнам наказ продовжувати і четверо Мороків, котрі вже були нагорі, пішли в атаку.
Зипер, який за своє життя у замку, вбив безліч воїнів з потойбіччя, знову поглянув у ці чорні очі, відчувши те саме, що і тоді, коли побачив їх вперше в житті.  
Погляд Морока, нагадував чорне дзеркало у відображені якого вітер несе темні, грозові хмари. Потемнілі обладунки, що ніби побували у самому пеклі. Та довге волосся, яке можливо при житті свого власника було світлим, проте зараз нагадувало за своїм кольором вороняче крило. 
Зипер не відчував страху, проте щось у його сприйняті змінилося і наразі він вже не був настільки спокійним.
Важкий удар меча від одного з Мороків Зипер блокував своїм клинком та одразу вдарив супротивника ногою в живіт. Вінд, що вже був поряд, майстерно уникнувши атаки свого опонента, проштрикнув його та одразу наніс удар наступному з ворогів. Зипер тим часом, смертельно поранив ще одного мечника та кинувся на другого, але був відкинутий до перил і ледь не перекинувся через них. Проте останнє слово все ж таки було за Віндом, який підскочивши до Морока, наніс йому фатальний удар мечем у шию.
В цей час, Клаус скористався тим, що про нього забули, вочевидь на даний момент списавши з рахунків. Він, непомітно для всіх перезарядивши арбалет, навприсяд просувався ближче до центру балкону.
Вінд, стрімко побіг сходами на перший поверх, звідки йому назустріч, миттєво рушили шестеро воїнів. Кетл бачив, що лицар, не має наміру кидатися у відчайдушну атаку, шукаючи можливість оминути нападників.
— Нехай тікає, не чіпайте його! — вигукнув Кетл і його голос, здавалося прокотився усім холом.
Мороки розступилися і Вінд проскочивши поміж них, зістрибнув з останніх сходинок та звернувши праворуч, стрімко побіг коридором. Він хотів дістатися непримітних дверей, що ховалися наприкінці його шляху та мали вивести лицаря на двір.
«Залізний капітан», зрушив з місця, неквапливо попрямувавши у напрямку, в якому втік Вінд. 
— З ним я сам розберуся. Цих двох убити, — спокійно мовив Кетл, проходячи повз темних воїнів.
Троє арбалетників, що не зважилися на постріл у момент боротьби Зипера та Вінда проти мечників, не бажаючи зачіпити своїх, наразі тримали на прицілі лицаря, який залишився сам. 
Про Клауса також згадали і Морок з мечем у руках, що охороняв стрільців, почав рухатися у його бік, наближаючись до сходів.
Зипер стояв один, в оточений тіл вбитих воїнів, що лежали під його ногами.
— Бісові виродки! — мовив Зипер, приготувавшись до бою шість на одного.
Мороки швидко рушили назустріч лицарю, що стояв на горі, очікуючи початку, вочевидь забувши про арбалетників, які за кілька секунд мали покласти край його життю.
Клаус відклав свій арбалет, та сильним ударом меча, перерубав мотузку, використавши прийом Віка, який нещодавно зупинив його самого. 
Важка люстра, зірвалася вниз. Волею долі, арбалетники тримали свою позицію саме там де свого часу привалило Клауса. Не встигнувши зрозуміти, що відбулося - темні стрільці завмерли під важкою конструкцією, яка завдала усім трьом нищівного удару.
Клаус простягнув руку у напрямку стрільців, та вже за мить тримав у руках арбалет, що секундою раніше, стискала долоня непритомного Морока.
Мечники вже були нагорі. Зипер швидко, задкуючи відступав до центру холу. У цей час Морок, що наближався з лівого боку від сходів, також опинився на другому поверсі.
Клаус здійснив постріл та поцілив в обличчя одного з мечників. Після цього, він одразу відкинув арбалет ворога і підхопивши свій, здійснив наступний постріл, влучивши у шию ще одному з супротивників.
Зипер, розвернувся обличчям у бік, звідки стріляв Клаус та чимдуж побіг назустріч товаришу. Клаус, натомість вже біг у напрямку Зипера, відкинувши арбалет, та змінивши його на клинок.
З двох лицарів, кращим наїзником був Зипер, проте він програвав Клаус у володінні мечем. Через це, Зипер в цю мить біг назустріч із одним мечником, у час коли Клаус за лічені секунди мав зустрітися з чотирма.
Воїн з червоним пір'ям на шоломі, наніс удар першим та Морок заблокував його, прикрившись щитом. 
Лише зараз Клаус на мить відчув те, про що вже багато десятиліть не згадував - втому. Виснаження давалось в знаки та не лише фізичне, а й емоційне. Зараз, як і раніше, кожен з друзів ніс відповідальність не тільки за власне життя, але і за долю товариша. Проте відмінність була у тому, що сьогодні права на помилку жоден з них не мав.
Клаус блокував атаку мечника та відштовхнув його у бік, намагаючись прорватися крізь Мороків, які наразі згрупувалися. Це був ризикований задум, оскіль вороги могли затиснути лицаря і хтось з них завдав би йому точного удару. 
Проте вдача сьогодні була на боці Клауса, який прорвав оборону та опинився за спинами нападників, але розпочати атаку не встиг.
Один з темних воїнів, миттєво розвернувся у бік Клауса і сильним ударом ноги похитнув лицаря, який не втримав рівновагу, стрімко скотившись сходами. 
Зипер тим часом продовжував свій двобій та мав прискорюватись, оскільки двоє з Мороків, що їх взяв на себе Клаус, звернули на нього увагу. 
Клаус спробував підвестися, на щастя він згрупувався під час падіння і не отримав серйозних пошкоджень. Тим часом, двоє його опонентів вже бігли сходами. 
Воїн з червоним пір’ям на шоломі з останніх сил підбіг до центру холу і використавши чарівну рукавицю, підхопив арбалет одного з Мороків, що нерухомо лежали, під важкою люстрою. 
Зипер нарешті подолав супротивника та озирнувшись, побачив, що за лічені секунди, зустрінеться ще з двома.
Клаус тримав арбалет однією рукою, але у його теперішній, людській подобі, це виявилося дуже не легко. Про точність можно було забути, проте лицар здійснив постріл, який спрямував в одного з Мороків, котрі вже фактично дісталися Зипера. Поранений темний воїн був змушений трохи зупинитись і наразі Зипер блокував атаку лише одного з опонентів. 
Важкий арбалет впав на підлогу і Клаус в останню мить схопив щит, який лежав біля одного з манекенів. Його бій з Мороками поновився, а сили невгамовно спливали. 
Зипер, також відбивав атаку вже двох нападників. Він тримався, проте переважити шальки терезів на свій бік поки що не міг.
Клаус намагався захопити ініціативу бою, але всі його удари блокувалися щитами ворогів. За мить, лицар почув іржання коня, напевно, Смерч, якого Зипер залишив неподалік замку - відвязався і підійшов до входу. Почули звук і Мороки, один з яких на мить озирнувся та пропустив смертельний удар від Клауса. Майстер клинка з червоним пір’ям на шоломі, залишився віч на віч зі своїм супротивником і ухилившись від його удару наніс свій. Вбитий Морок з гуркотом повалився на підлогу. Клаус підняв останній, заряджений арбалет, що залишився від ворожих стрільців та вистрілив у суперника Зипера. Морок, який раніше отримав поранення в ногу, впав і на цей раз зупинився назавжди.
Зипер завдавав удар за ударом і вловивши слушний момент, проштрикнув шию останньому з темних мечників.
Шалений бій завершився. Клаус озирнувся по сторонах, побачивши тіла вбитих Мороків, що здається вкрили собой увесь хол. Зипер швидко спустився до друга.
— Дякую, — мовив він.
— Вінд! — вигукнув Клаус і друзі, підхопившись чимдуж вибігли крізь центральний вхід, поспішаючи до місця де лицар мав зійтися у двобої із «Залізним капітаном».

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.