Несподівана зустріч

Кнайт відкрив очі. Він лежав на ліжку у просторі світлій кімнаті. Це місце було йому знайоме, проте чемпіон не відразу зрозумів, що знаходиться, в будинку Флауер. Плече дивним чином, майже не боліло. Вдихнувши повітря на повні груди, лицар закрив очі та знову поринув у сон. 
Вік сидів в сусідній кімнаті, поки Роуз з сестрою готували сніданок. Після двобою у замку він не зважився везти пораненого друга до Грінспрінга. Шлях до міста був занадто довгим, враховуючи обставини та фізичний стан Кнайта цей варіант не підходив. Товариш чемпіона й сам дивувався, як їм вдалося дістатися невеликого лісового будинку де мешкав знахар, що кілька років тому залишив столицю перебравшись у цю глушину. 
Подейкували, що батько Флауер два роки тому переїхав на околицю міста, хоча насправді його нове помешкання було заховано у темних лісових нетрях. 
Поранення Кнайта виявилося в край серйозним і хоча рану вчасно обробили та зупинили кровотечу, ситуація залишалася невтішною. Важка ніч гнітила своєю безвихіддю, заповнивши голову Віка поганими думками. Якщо найкращий знахар, який з усіх сил робить усе можливо, не може з упевненістю сказати, що Кнайт житиме? Що далі? Про мрії стосовно того, аби за кілька днів поставити чемпіона на ноги і повернутися додому мови не йшло. Поранений лицар втратив свідомість. Вік навіть не хотів думати, що все може так несподівано й безглуздо скінчитись. Якби він не закляк тоді на балконі і спустився на допомогу, можливо усе сталося інакше. 
— Він би тебе вбив, — почувся, голос з-за спини і Вік раптово повернувшись із роздумів, ледь не підскочив від несподіванки. 
Поряд з ним стояв Магіус. 
— Не картай себе. Якби не ти, Кнайт був би вже мертвий. 
— Як ти дізнався, що ми у будинку Герберта? — із непідробною цікавістю запитав Вік.
— Інтуїція, — відповів Магіус. 
— З ним все буде гаразд?
— Так. Ви зробили все необхідне, щоб він протримався. Наразі загроза його життю минувала. Кнайту необхідний відпочинок, кілька днів він здебільшого буде спати, такий процес відновлення після магічного лікування. 
— Зрозуміло, — мовив Вік. 
— Коли поснідаєш, хочу тебе з деким познайомити, — всміхнувся Магіус. На що Вік схвально кивнув. 
Після цього чарівник вийшов з кімнати і розмістився у передпокої, гортаючи книгу, яку приніс з собою.
Вік знову поринув у спогади. Магіус, що невідомо звідки виник у лісовому будинку, загоїв рану Кнайта. Хлопець ніколи в житті не бачив нічого подібного. Блакитне, прозоре світло, що ніби було сповнене десятками маленьких зірочок огорнуло тіло його друга. Коли загадкове сяйво зникло, Магіус попросив Віка підготувати коней і на ранок вирушати до будинку Флауер.
Поки хлопець вийшов на двір та порався з Штормом та Клевером, Магіус став поряд із Кнайтом і утворивши портал за мить переніс їх обох до помешкання де наразі перебував чемпіон. В час, коли Вік повернувся до кімнати його друзі вже перебували далеко звідси. Батько Флауер пояснив здивованому хлопцеві, що чарівник доправив Кнайта до будинку коханої і Вік з настанням ранку має вирушати туди. 
До кімнати увійшла Роуз та шепочучи запросила Віка до столу. 
Тим часом в будинку Магіуса, троє лицарів жваво обговорювали нещодавні події...
— Коли ти казав про знайомого, я не відразу здогадався про кого йдеться, — мовив Клаус. 
— Вчасно ми звідти чкурнули, здається мені по нашу душу найближчим часом мали завітати вдруге, — сказав Зипер. 
— Тобі не здається, — відповів Вінд. 
— Що робитимемо далі? Схоже підготовка до війни насправді розпочалася. Якщо так, вони напевно знайшли таємну збройову кімнату і продовжуватимуть шукати інші приховані арсенали, — припустив Клаус. 
— Магіус казав щось стосовно мапи де відзначені закинуті фортеці та старі підвали. Це часом не той шматок пергаменту, який ти кілька років тому спалив? — поцікавився Вінд.      
— Той самий, — усміхаючись мовив Зипер.
— Не бачу приводів для радості.
— Чекайте тут, скоро повернуся, — мовив лицар, виходячи з кабінету.
Зипер швидко спустився сходами і вийшовши надвір обійшов будинок чарівника з протилежного боку. Під дерев’яним навісом стояв білий кінь. Смерч неквапливо їв овес, смак якого за довгі роки напевно забув і схоже зараз ще тільки починав звикати до нових відчуттів. 
— Привіт друже. Вибач, маю дещо забрати, — мовив лицар відкріплюючи сідло. 
Знявши з коня червону попону, Зипер обережно згорнув її та перекинув через плече. Після чого повернув сідло на його законе місце. 
— Я швидко. Покажу їм наш маленький секрет. Не сумуй без мене, — мовив Зипер і переконавшись, що у Смерча достатньо води та вівса, рушив назад до будинку. 
— Це що таке? Вирішив замаскуватися під коня, щоб Мороки не впізнали? — всміхнувся Клаус. 
Зипер без зайвих коментарів почав розгортати попону, яку миттю раніше поклав на широкий стіл за яким сиділи друзі. 
— Оце так! — мовив Вінд.
На внутрішній стороні червоної тканини, золотистими нитками була майстерно вишита мапа. Клаус, який спочатку хотів пожартувати над другом, натякнувши, що вишивання не зовсім чоловіча справа, зачаровано дивився на бездоганну роботу. 
— Бачу ти хочеш мені щось сказати? — мовив Зипер. 
— Це дуже красиво, — розгубившись і не зводячи очей з карти відповів друг. 
— До того ж деталізовано чудово, — приєднався Вінд. 
— Був вільний час тож вирішив спробувати. Навіть гадки не мав, що означають ці хрестики, мапа та й мапа собі. Дивіться, тут навіть є позначка замку «Чемпіон». А ось ще дві, одна біля лісового озера, друга неподалік від боліт, — Зипер показав друзям зображення під якими був вишитий маленький золотистий хрестик. 
— Мапа здоровезна! Це здається ще якийсь замок, а ось позначка, що взагалі знаходиться за межами королівства. Нагадує перетин кордону з північними землями, — мовив Клаус. 
— Таємні арсенали, що заховані на території Старого лісу напевно вже хтось відвідав, проте не завадило б перевірити. У будь якому випадку потрібно дочекатися Магіуса, думаю він буде радий, що мапа в нас, — підсумував Вінд.
Друзі продовжили роздивлятися позначки, а тим часом Магіус разом із Віком вже прямували до будинку чарівника. 
— Заходь Вік, не соромся. Хочу тебе де з ким познайомити, — мовив господар заходячи до свого кабінету. 
Вік увійшов слідом і зупинився у центрі приміщення. 
— Дозволь представити тобі найвидатніших лицарів всіх часів! Це Зипер, блискучий вершник і непереможний воїн, — розпочав Магіус. 
Почувши знайоме ім’я, Вік оторопів. Саме так звали наїзника про зустріч із яким розповідав Кнайт. 
— Про непереможного - це трохи перебільшено, — всміхнувся Зипер, підморгнувши Віку. 
— Цього чоловіка звати Вінд. Його швидкості та вправності позаздрить будь хто з нині живучих чемпіонів, — продовжив чарівник. 
Вартовий Грінспрінга спромігся лише кивнути у відповідь. 
— Ну а з третім лицарем ти вже знайомий. Блискучий фехтувальник на ім’я Клаус. Я дуже радий, що він, як і його друзі обрав для себе вірний шлях. Будучи відвертим не хотів би мати його в числі своїх ворогів, — посміхнувся Магіус. 
— Ми вже знайомі, — не зводячи погляду з Віка мовив Клаус. 
— Доречі хороший трюк з люстрою, взяли на озброєння! — підхопив розмову Зипер. 
— Вік, — трохи оговтавшись, коротко представився хлопець. 
Занадто скромно мій друже. Вік - один з найкращих вартових Грінспрінгу, — доповнив Магіус. 
— Ну от і познайомилися, — підсумував Вінд.
— У нас тут дещо є. Поглянь будь ласка Магіус. Вік, проходь ближче, не соромся, — мовив Зипер.
Чарівник разом з Віком підійшов ближче до столу. 
— Як цікаво... Це ж збільшена копія мапи. Відмінно придумано, навряд чи хтось шукав би її тут!
— Що робитимемо далі? — поцікавився Клаус.
— Підготовка до війни розпочалася. Наші вороги накопичують сили. Вони шукатимуть місця звідки можно піднімати нових темних воїнів, а також полюватимуть на заховані арсенали для їх озброєння. Нам потрібно зачекати кілька днів, поки Кнайт повністю відновиться. Побічна дія магії скоро закінчиться і сили повернуться до нього, — мовив чарівник. 
— Почекати не проблема. Чи маємо шанси зупинити війну до її початку? - поцікавився Зипер. 
— Для цього необхідно буде розділилися. Половина шукатиме приховані склади зі зброєю, інші мають вирушити на пошуки лігва ворога. Я спробую взяти на себе темного володаря і намагатимуся знайти відповідь на питання, як зупинити його допоки це ще можливо, — відповів Магіус. 
— Бажано вже зараз мати відповідь, — зауважив Клаус, — та коли її немає, отже не все так просто. 
— Припустимо ми знаходимо прихований арсенал, проте натрапляємо на ворогів, що також його шукають. Навряд чи Мороки ходитимуть по двоє. Та навіть, якщо знайдемо схованку перші, куди подіти знайдені обладунки та зброю? Кілька людей не зможуть перенести на собі десятки комплектів, — поцікавився Вік. 
— Слушне питання, — Магіус вийшов до сусідньої кімнати і за хвилину повернувся тримаючи у руках невеликий, льняний мішечок. 
— Що це? — поцікавився Вінд. 
— В середині порошок. Я називаю його «Янгольський пил». Він дуже концентрований, невеликої кількості достатньо, аби вкрити декілька метрів.
— Для чого він потрібен? — запитав Зипер.
— Після того, як його крупиці потрапляють на обладунок або зброю, темний воїн не може носити їх. Більша частина армії ворога складатиметься з потойбічних істот, найманці з числа людей здебільшого мають власну зброю та броню, — відповів Магіус.
— Цікава річ. Але знадобиться чимала кількість, — мовив Клаус.
— За це не переймайтесь. Я зроблю скільки треба, головне знайти схованки раніше за опонентів.
— Тоді чекаємо на повернення чемпіона, а поки оберемо місце звідки розпочнемо пошуки зброї, — сказав Вінд і друзі схилилися над загадковою мапою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.