Загадковий незнайомець

Швидко залишити болото не вдалося. Довелось зачекати, допоки кінь не відновить свою життєдіяльність та повернеться до звичного стану.
Лицар швидко мчав весняним лісом, вправно минаючи вікові дерева та старі, вкриті мохом колоди, що часом траплялися на його шляху. В далекому минулому, життя Фрога цілком належало військовій справі і здобуті навички у майстерному володінні зброєю та верховій їзді, залишалися з ним по цей день. Багато років тому, намагаючись врятувати друга, лицар загинув, потонувши в одному з чисельних боліт, що ховав у своїх темних нетрях загадковий ліс. 
Фрог повернувся до замку та швидко вирушив до тронної зали. У приміщенні було порожньо, але за мить лицар почув добре знайомий голос Вінтера, що лунав позаду нього:
— Швидко ти повернувся...
— В мене відбулася незапланована зустріч, книгу втрачено, — мовив Фрог, відвернувшись до співрозмовника
— Он воно як. Цікаво. Ходімо, розкажеш детальніше. Якщо вже тобі не вдалося провести ритуал, це має бути щось дійсно серйозне, — намагаючись зберігати спокій мовив Вінтер.
Увійшовши до однієї з кімнат замку, Фрог розповів про все, що відбулося біля Мертвого болота.
— Що ж то за сволота? — вголос розмірковував Вінтер.
— Не знаю, та я знесу йому голову, нехай тільки з'явиться!
— Зможеш пригадати, як він виглядав?
— Так, — відповів Фрог та спробував відтворити у пам'яті образ загадкового незнайомця.
Занурившись в спогади, лицар доволі швидко зобразив у своїй уяві чоловіка у чорному. Худорляве обличчя невідомого мало чіткі риси. Великі очі, тонкі губу, прямий, гострий ніс і коротке волосся. 
— Якби ти не став воїном, напевно знайшов би себе, як вправний художник, — мовив Крижаний король, отримавши з підсвідомості Фрога ймовірний портрет, після чого рушив до книжкових полиць.
— Є щось? — поцікавився Фрог, після того, як господар замку поклав на стіл товсту книгу, зміст якої уважно вивчав кількома хвилинами раніше.
— Поки ні. Хіба що… — Вінтер підійшов до книжкових стелажів та розгорнув ще один фоліант. — Хіба що цей, — мовив Крижаний король та передав відкриту книгу Фрогу.
— Можливо... Волосся довше і на вигляд тут він молодший, але загалом схожий. Хто це? — запитав Фрог, вдивляючись у малюнок
— Дарк. Цей чоловік старший за нас з тобою. Йому приблизно триста років, проте він не є лицарем. Колись був людиною, але після того, як потоваришував з темрявою перейшов на дещо інший рівень. Має владу над мертвими, — пояснив Вінтер.
— Некромант?
— Схоже на те, але судячи з твоєї розповіді він здатен не лише на взаємодію з мертвими. Призов скелетів, мертвяків, наведення мари… Напевно за час свого існування почав здобувати нові знання. У книзі написано, що народився твій новий знайомий трохи більше двох століть тому і мешкав у замку, який стоїть за північним кордоном, отже часу для самовдосконалення мав достатньо. В одній із розмов, володар згадував про цього добродія, проте нас він тоді не цікавив, — пояснив Вінтер.
— Якщо той чарівник має владу над полеглими воїнами, міг би стати нам у нагоді, — припустив Фрог.
— Він сам по собі, до того ж володіє захистом від більшості магічних впливів, через це ми не розглядали його, як потенційного союзника. Переконати Дарка пристати на бік нашої армії навряд вдасться — мовив Вінтер.
— Якого біса він плутається в нас під ногами? Це наші болота! — мовив Фрог.
— Ліс є спільною територією. Можливо ваша зустріч, лише збіг обставин. Хай залишає книгу собі. Я маю ще один фоліант на сторінках якого, можемо знайти таке саме закляття. Втрата книги не проблема для нас. Проте, якщо чоловік у чорному почне нам заважати, доведеться провести роз'яснювальну бесіду.
— Із задоволенням, — мовив Фрог, продовжуючи вдивлятися у похмуре обличчя на старому портреті.

В цей час, Дарк сидів в напівтемряві однієї з просторих кімнат свого маєтку та гортав пожовклі від часу сторінки. 
— Подібна книга мені вже знайома, — мовив чоловік, поклавши фоліант у чорній палітурці на стіл. — Що той схиблений ще вигадав? Грається своїми ляльками, то нехай би обрав для забавок окремо взяте королівство або ліс. Він бачиш ти вирішив збільшити масштаби. 
Високий, міцний чоловік, що стояв поруч мовчки дивився на Дарка. 
— Знаю, що не можеш відповісти мені, вибач. Та геть думи сумні! Одягайся тепліше Мортире, невдовзі ми вирушаємо до північного міста Гротвіль. Певен, зустрінемо там когось цікавого. Настав час трохи розважитись і нехай той бісів чорний лицар знає, що він не один такий завзятий! — мовив Дарк, підводячись зі стільця. 
Мортир підійшов до старої шафи та відкрив почорнілі дверцята. Замість одягу на полиці стояв металевий нагрудний обладунок, поверхню якого подекуди вкривали дрібні вм’ятини. Полицею нижче лежала згорнута у кілька разів кольчуга. 
— Корвен! Годі ховатися у пітьмі, виходь, тут лише свої! — вигукнув Дарк. 
За мить із віддаленої частини кімнати виникла фігура, що ніби проявилася з суцільної темряви. Воїн середнього зросту був схожим на людину. Міцна тілобудова, широкі плечі. Мужнє обличчя загадкової постаті мало чіткі риси та чомусь виглядало так, неначе його забруднили сажею, що створювало образ вояка, котрий щойно повернувся з поля бою. 
Насправді Корвен вже давно не був людиною. У далекі часи, коли Дарк лише робив свої перші кроки практикуючі некромантію, йому вдалося прикликати собі помічника, що вже не одне сторіччя залишався для нього вірним супутником та охоронцем.
Тіло Корвена захищав шкіряний обладунок. Темні штані були заправлені у високі чоботи, а на голові розташовувався шолом, що залишав відкритим обличчя свого власника. По обидва боки на поясі були закріплені короткі мечі, які частково приховував довгий, чорний плащ.
Дарк поглянув у бік кремезного вояка, який вже закінчив одягати броню. Зараз Мортир, який вдягнув на себе кольчугу, що доходила йому до колін та закріпив поверх неї нагрудник, мав ще більш загрозливий вигляд. Доповнювала образ кремезного чоловіка накидка з мішковини, яка мала широкий капюшон.
— Яку зброю обираєш? — поцікавився господар.
Мортир відкрив сусідню шафу і за кілька секунд витяг з неї великий молот.
— Гарний вибір! Саме те, що нам потрібно. Ну а зараз моя черга, — мовив Дарк та дістав з шухляди столу невелику, скляну кулю блакитного кольору.
— Кожен має використовувати те на чому знається. Страх - зброя, що здатна нищити свідомість більшості ворогів. Хто злякався, той вже переможений.
Корвен та Мортир переглянулися.
— Ну що друзі, ви готові? Тоді рушаємо.
Після цих слів у кімнаті почали одне за одним з'являтися маленькі, червоні вогники, що поступово оточили трійцю. Приміщення на мить поринуло у суцільну пітьму. Місячне сяйво зазирнуло у вікно, проте у кімнаті було вже порожньо.
За хвилину, яскравий спалах розірвав темряву закинутого горища. Першим з світло-зеленого сяйва овального порталу з'явився Мортир. Слідом за ним в приміщення вкотився Корвен. Замикав трійцю чоловік у чорному одязі.
— Все одно краще ніж пішки, — мовив Дарк, поглянувши на Корвена, який піднявшись з підлоги, активно струшував з себе пил, що здавалося осідав тут роками.
Мортир тим часом підійшов до невеликого вікна та обережно визирнув на двір.
У тьмяному світлі ліхтарів, темні провали вікон, ніби сліпі очі дивилися одне на одного. Прохолодний вітер розгойдував почорнілу дошку, що висіла біля входу до місцевої таверни, а важкі кроки вартових, сталевим лязгом карбували сіре каміння бруківки, порушуючі гнітючу, нічну тишу.
— Ласкаво прошу до Гротвіля, темної столиці півночі. Тут знайшли притулок найманці, вбивці та купа іншої наволочі, що мають проблеми у більш цивільних містах. Ці люди зроблять будь що, на радість тому, хто не злякається заплатити золотом за їх послуги, — мовив Дарк.
Корвен, що закінчив приводити одяг до ладу, наразі також стояв біля потрісканої віконної рами, вдивляючись у похмурі краєвиди.
— Якщо шукаєте найманих вояків - це місце саме те, що потрібно. Темний лицар вже надіслав сюди одного зі своїх прибічників. Я відчуваю таких, як він. Не живі й не мертві. Завтра надвечір «бойова лялька» прибуде до Гротвіля. Потрібно буде зустріти його, — всміхнувся чоловік у чорному.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.