Минуле літо

Вечірки Кіра уявляла шаблонно лише з західних фільмів і серіалів. Вона не була навіть на випускному в школі, що відбувався у власному будинку однокласниці. Тож Кіра очікувала побачити танцюючий з червоними пластиковими стаканчиками натовп, парочки, що цілуються. Щось таке.

Але виявляється, в столовій великого триповерхового будинку, де зібрав всіх один тихий і непримітний хлопець, накритий справжній стіл з купою блюд, пляшок і печеними качками, фаршированими рисом і родзинками. Вплив дорослого способу святкування дався взнаки.

Втім, оскільки Женя з Кірою запізнилися, за столом залишилося не так багато людей, переважно хлопці, що продовжували пити, закусювати й курити ельфбари, спілкуючись між собою. Решта хлопців і дівчат вже танцювали у величезній вітальні під гучну сучасну музику, товпилися в кухні біля холодильників із напоями, фліртували в коридорах. Хтось піднімався сходами нагору чи просто сидів на тих сходах. Був навіть молодий, але дуже бородатий діджей з вертушками, що зводив треки, й світломузика. Простір вібрував від потужних бітів і речитативу французькою мовою. Хтось курив чи фліртував знадвору. Хтось курив на терасі другого поверху.

Коли Кіра з своїм хлопцем підходили довгою під’їзною доріжкою, з тераси до них загукали й замахали руками. Хазяїн вечірки Паша привітався й запросив заходити. Кіру й Женю майже не помічали – за гучною музикою й суцільним шарварком у будинку всі надто захопилися спілкуванням у маленьких гуртках. Та невдовзі нагодився Паша, показав де брати напої, запропонував йти до столу. Вони не пішли. Налили собі по келиху мартіні й знайшли собі місце на диванчику в кутку вітальні.

Звідкілясь раптом прибігли Ксю і її подружка Яся – Ярослава. Руденька Ксюша захоплено сплеснула руками, оцінюючи вбрання Кіри й примусила підвестися й покрутитися, щоб роздивитися краще. Нічого аж надто особливого Кіра не вдягала – маленька темна сукня й темно-сине болеро на плечах. Кілька каблучок і браслетів. Сережки у вигляді великих кіл. Темні туфлі на високих підборах. Вечірній мейкап у темно-фіолетових тонах. Дівчата були в захваті. Женя галантно підвівся, щоб умовно розцілуватися із подружками своєї дівчини. Дівчата у захваті роздивлялися стрункого, високого, вдягнутого у стильний неформальний костюм хлопця Кіри, мало не ковтаючи слину.

Ксю і Яся вдяглися набагато яскравіше за Кіру. Спорудили зачіски – вогняно руде волосся Ксю було зібране у два хвостики, защеплені кінцями під резинки, так, що в неї на голові ніби стирчали вушка милого звірятка. Яся заплела у золотому волоссі безліч африканських кісок. Вдягнуті вони були у сріблясте, блискуче, смугасте, кольорове. Макіяж мали яскравий, з безліччю блискіток. Таких маленьких провокуючих шортиків з сріблястого латексу Ксю нізащо не вдягнула б ніколи раніше, поки страх принижень і глузувань ще панував на їх потоці переважно через Рому.

- Ти бачила цей жах у столовій? – питає Ксю, плюхаючись на диван поруч із Кірою.

- А що там? Я там майже не була. – каже Кіра.

- Господи боже блять! – вивергає обурення Ксю. – Цілі гори смаженого м’яса! Стільки цього… жиру! Боже, я ледь не заблювала все довкола! Кажу – і мені знову погано від однієї згадки!

- Слухай. Співчуваю. Але не всі ж вегетаріанці. – Потискає плечима Кіра.

- Ось! Тому то й не треба розвозити частування на двісті блюд на вечірках! Хай би хтось зробив петицію на сайті президента, щоб прийняли якийсь закон. Я проголосую! Щоб тільки напої на вечірках!

- Ну, тоді ми всі швидко зіп’ємося. – сміється Женя.

Ксю зацікавлено дивиться на хлопця подружки.

- Женю! От від тебе я не очікувала! Гадала, ти мене підтримаєш!

- Обов’язково проголосую за твою петицію, якщо ти її зареєструєш.

Всі сміються, всім дуже весело.

- Але я не вмію! Я чайник у цих питаннях. Вмію тільки у графічні програмуліни! Женю, скажи – невже ти їси м'ясо? Ти стрункий, як справжній веган!

Женя скрушно хитає головою й зізнається:

- Їм. Але тільки не в піст – бо то великий гріх.

Ксю кидає на хлопця трохи розгублений погляд, який швидко переводить на Кіру, а тоді повертає хлопцеві:

- Женю, ти що – віруючий?

Женя сміється, а Кіра зі сміхом легенько ляскає Ксю по запястку:

- Та він просто тебе розводить! Слухай більше!

Всі знову сміються. Ксю – із явним полегшенням.

- Шкода, Женю. Ксю саме шукала кому сповідатися у гріхах! – Хихоче Яся, обіймаючи подругу.

Через гучну музику спілкування було надто ускладнене, тож Ксю і Яся потягли Кіру й Женю танцювати. Було класно й весело. Сміючись, Кіра кружляла в гуртку друзів, вперше приглядалася до того, як танцює Женя. Це виглядало непогано. Він рухався легко і природно, просто отримував задоволення.

За приблизними підрахунками було із сімдесят людей. Більша частина студентів з трьох груп потоку плюс їх хлопці та дівчата, в кого вони були. Кіра не помічала тут ні Роми, ні членів його ватаги, ні Карини.

Вони вчотирьох кілька разів відпочивали, щось пили, тоді танцювали знову. Кіра почувалася щасливою, стрибаючи під запальні треки, чи потопаючи в обіймах Жені підчас повільних мелодій. Інколи підчас відпочинку до них підходили знайомі. Кіра тепер була популярна. Вона всіх інтригувала тим, що зачарувала й приборкала Рому й його банду в кінці курсу. Тим, що з непомітного страшка раптом перетворилася на гарну дівчину, що вміє створювати одягом і макіяжем сповнені смаку образи. Дивним чином раптом боязко підійшов гурток яскравих дівчат – вчорашньої свити Каріни, щоб осипати комплементами Кіру. Спитали чи можна підписатися на її інстаграм. Але інсти в Кіри не було. Була в Еллі, і вельми популярна, але це була закрита інформація. Відчуваючи деяку незручність і зацікавлено позираючи на Женю, дівчата швидко ретирувалися. Але цей випадок можна було вважати підписанням мирної угоди і – більш того – спробою принести присягу вірності новій королеві.

В якийсь момент поруч з’являється Сашко – хлопець, з яким на пару Женя знімає кімнату. Кіра вже добре із ним знайома. Це невисокого зросту круглоголовий, рудуватий блондин із широко посадженими очима, який має приємну відкриту посмішку і легке, невимушене ставлення до життя. Зараз він вдягнений у тонкий світлий джемпер і тримає в руці відкриту пляшку пива.

Вони всі вітаються, обіймаючись і цілуючи одне одного у щоки (звісно, Женя й Сашко не цілуються). Сашка знайомлять із Ясею, оскільки вони не були знайомі. Всі перекидаються кількома незначущими фразами. Музика надто гучна і особливо не поспілкуєшся. Поки Женя питає щось Сашка на вухо, підходять ще двоє хлопців з колишньої Жениної групи. Женя каже Кірі, що вони підуть по пиво і цілує її в щоку. Хлопці йдуть в бік кухні.

Кіра залишається з дівчатами, спілкуючись із Ксю і Ясею. Від випитого світ навколо приємно погойдується. В яскравій напівтемряві кружляють кольорові промені світломузики, розсікають густі білі хмари пари від електронних сигарет із запахами банану, малини, вишні, ананасу, із запахами іланг-іланг від тліючих ароматичних паличок.

З динаміків лунають перші звуки популярної пісні Тейлор Свіфт і дівчата знову тягнуть Кіру танцювати. Коли пісня добігає кінця і починається якась повільна мелодія, Яся і Ксю танцюють далі, сексуально обіймаючи одна одну. Якийсь хлопець підкатує, щоб розлучити їх пару і запросити на танець котрусь із дівчат, в Кіра тим часом рушає в бік виходу. Їй хочеться трохи віддихатися на свіжому повітрі.

Надворі, відійшовши вбік від входу, вона витягає із сумочки тонкі сигарети й запальничку, закурює. (Женя знає, що вона курить, але сам не курить і при ньому Кіра цього ніколи не робить). Якісь хлопці, що йдуть до будинку, питають Кіру чи вона не сумує і кличуть танцювати. Кіра ввічливо відшиває їх.

Музика з будинку долинає надвір, в темному садку при будинку хтось дзвінко сміється, лунають голоси, спалахують вогники запальничок, блимають смартфони й жаринки запалених сигарет. Звідкілясь тягне димом травки. На лавочці в світлі з вікон видніється парочка. Дівчина сидить на хлопцеві верхи й вони пристрасно цілуються. Його руки стискають її сідниці. Тепле й водночас свіже й духмяне повітря літньої ночі приємно остуджує обличчя Кіри.

Коли Кіра повертається в будинок, Ксю та Яся вже кудись зникли, а на диванчику розташувалася інша компанія з незнайомих хлопців та дівчат. Знову лунає повільна танцювальна мелодія. Здається, співає Грейсі Абрамс. Проминувши натовп танцюючих, Кіра йде до барної стійки, де їй змішують джин із вишневим соком. З бокалом, вмочуючи губи у напій, вона не поспішаючи йде в бік кухні. Здалеку бачить, як Женя, привалившись спиною до холодильника, розмовляє із своїми колишніми одногрупниками. В руках вони тримають по пляшці пива. Сашко стоїть трохи віддалік, слухає, курить айкос. Кухню заповнює яскраве світло.

Кіра наближається до дверей, але не заходить, не знаючи, чи доречно зараз переривати розмову хлопців. Вони говорять про дівчат. Один з хлопців, з яким Кіра майже не знайома, розгублено завершує оповідь про розставання із дівчиною, і запевняє, що досі не може зрозуміти що саме він зробив не так.

Потім інший хлопець питає Женю:

- А де Поля? Ти ж із нею прийшов?

- Ні. – каже Женя. – Її тут немає.

- Не змогла? – перепитує хлопець. – Шкода, вона класна. Тобі пощастило.

Женя відвертається, ніби щоб поставити пляшку на стіл і мовчки потискає плечима.

Кіра робить ще крок вперед, до дверей. Її серце шалено підстрибує у грудях. Сашко помічає її, хоч і стоїть набагато далі від неї, ніж решта. У його погляді на мить спалахують розгубленість і майже переляк. Він повільно спускається зі стільниці, на якій сидів, на підлогу.

Ніби виринаючи із кошмарного сну, Кіра рвучко розвертається і швидко крокує геть, знову торуючи шлях на вулицю.

Вискочивши за двері, вона швидко відходить від дверей і вікон і губиться у пітьмі. Вона не пам’ятає куди подівся бокал із її рук. Вздовж будинку тягнеться палісадник, вкритий кущами півоній і ще якихось квітів. Кіра швидко йде по бетонній призьбі будинку поміж стіною і квітами, поки не опиняється на розі будинку. Тут вона несвідомо витягає сигарети і закурює. Її серце шалено б’ється у грудях, а кров шумить у вухах, заглушаючи далеку музику, голоси й сміх.

«Поля. Поля? Що це все означає?». Перед очима Кіри постійно прокручується, ніби гіфка, де Женя стоїть віддалік спиною до неї і байдуже потискає плечима, опускаючи пляшку пива на стіл. А ще зляканий погляд Сашка. Що це все означає?! Друзі Жені знають, що він зустрічається із якоюсь Поліною. І вона – класна! А йому – пощастило! І він не заперечив цього. А їй, Кірі, він забув про це сказати?! Вона сама намагається зупинити себе. Вона згадує Женю. Його дотики, його ніжність, його сльози після першого сексу. Його сльози співчуття сьогодні у березовому гаю. Його слова кохання і такі зворушливі спроби ночами пригадувати якісь сентиментальні вірші. Невже це все може бути брехнею? Грою? Вона не вірить в це. Це неможливо. Але хіба всі до єдиного досі не зраджували, не брехали? Не отримували від неї бажаного, щоб потім викинути геть, як використаний презерватив, сміятися, глузувати, мститися їй за доброту і наївність? Невже знову?

Кіра починає дуже швидко дихати, притискаючи долоню між серцем і горлом. Крутиться в голові. Вона забагато випила. Може, вона просто не зрозуміла того, що почула? Але тут таки знову згадує переляк в очах Сашка. І гнів охоплює її. Вона гнівається на Сашка навіть більше, ніж на Женю.

Кіра викидає недопалок і рішучо крокує назад до входу в розпечений і задушливий будинок, де вона кине йому й Сашкові у вічі звинувачення і подивиться як вони полотнітимуть і брехатимуть.

Біля дверей вона сповільняє ходу й зупиняється. Витягає свою фляжку, робить ковток. Тоді знову запалює другу поспіль сигарету і безсило привалюється до прохолодної цегляної стіни спиною. Їй хочеться плакати. Але тоді розтечеться туш і всі побачать її ще жалюгіднішою, ще нікчемнішою, ніж вона є насправді. Вона курить і шморгає носом, тручи зворотом долоні його кінчик. Потім їй хочеться розсміятися і вона стиха пирхає. Вона раптом пригадує гостру розмову із Женею, ледь не першу сварку. Як вона намагалася наставити його на правильний шлях, вболівала за його долю. Потім як розповідала йому під березами про своє минуле. Обережно обираючи лише те, що не мало б надто вразити його ніжні почуття. Пригадує мить коли вони, здавалося, нарешті стали ближчі. Хоч, з іншого боку, вона все ще не була впевнена, що він здатен прийняти її такою, як вона є, якщо дізнався б про все. Пригадує свої думки про те, що він, здавалося, любив не її, а викоханий в своїй уяві ідеальний образ. Своє хвилювання з приводу того що буде, якщо цей образ буде зруйновано. Побоювання з приводу того, що принесе їм відстань і розлука? Із сумом вона здогадувалася що саме. Але, думала вона, попереду було майже ціле літо. Коли тобі лише двадцять один – це дуже довгий період часу.

І тепер раптом це. Поля. Кіра відчуває, як сили покидають її. Настільки, що вона полишає навіть думку негайно піти геть, викликати таксі десь далеко звідси, щоб він не почав наздоганяти її, щоб не наздогнав. Вона просто стоїть і докурює сигарету, обхопивши себе руками, не думаючи про те, що робити потім. Її щокою ковзає перша непомічена сльоза, залишаючи по собі ледь помітний темний слід.

До входу у будинок із темряви якось боязко крокує якась дівчина, склавши руки на грудях і зсутуливши спину, ніби їй зимно. Коли світло падає на неї, Кіра впізнає Карину. Дівчина вже тягнеться до дверної ручки, як раптом помічає Кіру і завмирає з піднятою рукою. Тоді знову складає руки на грудях і маленькими кроками наближається. В її поставі й ході є щось, що робить дівчину схожою на бездомного собаку, що без надії просить шматок хліба в перехожого.

Кіра випрямляється, і, ніби прокинувшись, швидко втирає шоку долонею. Біля Кіри Карина зупиняється і її заливає жовте світло з вікон.

Карина дуже змінилася. Як змінюються акторки, що залишають позаду амплуа енергійних красунь у молодіжних комедіях і доростають до драматичних ролей. Її ненафарбовані губи напружено піджаті. Очі дивно блищать, ніби вона випила чи в неї трохи поїхав дах.

- Привіт, Кіро. – каже вона якимось механічним, хоч і мелодійним голосом. Ніби Сірі у смартфоні.

- Привіт. – каже Кіра і їй стає трохи лячно.

- Я прийшла, щоб тебе побачити. Добре, що отак одразу зустріла і можна поговорити.

- Про що поговорити?

Карина дивиться на Кіру. Її губи двічі розтуляються і стуляються знову. Схоже, вона кілька днів не мила волосся.

- Ти класно виглядаєш. – раптом виштовхує з себе Карина. І здається що слова її гарячі, як повітря з перегрітого фену.

- Дякую. – каже Кіра й нервово затягується.

- Пригостиш сигаретою? – питає Карина.

Кіра мовчки витягає пачку й запальничку. Карина запалює сигарету, глибоко затягується й вдячно киває.

- Навіщо тобі мій Рома? – питає вона раптом без усілякого переходу.

- Що?! – Кіра розтуляє губи від здивування.

Карина болісно морщить обличчя, як слідчий, якому почав брехати затриманий, а в нього немає ні сил ні часу терпіти безглузді заперечення очевидних речей.

- Що чула, Кіра. – голос Каріни спокійний. Страшно спокійний. – Що ти із ним зробила? Я завжди знала, що він на тобі звихнутий. Що хоче тебе. Але все було нормально. Він тримався. Що ти із ним зробила зрештою? Це приворот якийсь? Чи ти… спиш із ним?

- Що?! – вигукує Кіра обурено знову. – Карина, що ти верзеш? Ти себе чуєш?! Навіщо мені твій Рома?! Він знущався з мене майже три роки! В мене хлопець…

Карина нервово курить і свердлить Кіру поглядом. Страшним поглядом.

- Ти знаєш, хлопці кажуть, він буде забирати документи. Кине коледж.

- Я тут до чого, Карина? – Кіра намагається взяти емоції в руки й стишує голос, вмовляє, ніби має справу з душевнохворою людиною.

- Кіра… Кіра. Слухай. – Кіра помічає, як у напівтемряві дрижать руки Каріни і вогник її сигарети розпливається у напівтемряві від цього тремтіння. – Слухай. Я кохаю його. Він мені потрібен. Він насправді нікому більше не потрібен. Нащо він тобі? Помститися? Погратися й кинути?

- Каріно…

- Ні, послухай! Я бачу, ти сильніша за мене виявилася. Я не знаю що і як ти робиш, і ти мені не кажеш, але я бачу, що ти виграла. Пожалій, Кіро. Пожалій мене. Пожалій нас. Я знаю, він багато поганого тобі робив, бо від тебе розум втратив. Ти його ніби з середини виточила. Але ти пробач. Я тебе прошу. Залиш його у спокої!

Карина кладе долоню на передпліччя Кіри і та здригається, ніби у її шкіру уп’явся отруйний дротик. Але Карина не помічає, не прибирає долоні і трохи стискає пальцями руку Кіри. Кіра відчуває, що будь якої миті цей слабкий потиск може перетворитися на скажену болючу хватку.

- Карина. – Кіра намагається заспокоїтися й говорити зважено й спокійно. – Послухай тепер ти. Мені не потрібен твій Рома. І ніколи не був. Він перетворював моє життя на пекло роками. Останній, про кого б я подумала як про хлопця, чоловіка – це він. Говори не зі мною. Говори із ним. Якщо дійсно він щось від мене хотів, то дуже дивно він виявляв увагу…

Кіра згадує плювок у своє обличчя і стиснуте сильними пальцями горло. Мороз проходить в неї поза шкірою. Карина відкидає кудись у пітьму недопалок. Її обличчя раптом стає зовсім безумним, зуби тріумфально й хижо щитяться. Вона раптом починає безумно реготати і Кіра опускає очі, щоб не бачити цієї жахливої прірви болю й безумства в її очах.

- Що ти брешеш?! – вигукує Карина. – Ніби я не бачу! Почервоніла вона, губи кусає! Та ти течеш від нього як сучка! Хвойда йобана! Ніби тобі не подобалося як він тебе затискав! Ах ти ж…

Обидві руки Каріни міцно стискають руки Кіри, хоч та і робить спроби вирватися й втекти у будинок.

- Відпусти! – звискує Кіра. Їй стає боляче. Але в руках Каріни раптом виявляється стільки сили!

Поруч з’являються троє хлопців.

- Дівчата? Що тут у вас відбувається? Карина, відпусти! Ти чого?! – каже один.

Двоє починають рознімати дівчат, ще один рвучко відчиняє двері будинку і гукає вглиб:

- Агов! Дівчача бійка!

З дверей негайно з веселим реготом починають висипати хлопці й дівчата, але бійки ніякої вже немає. Кіру й Карину вже розняли.

Поруч із Кірою з’являється стурбований Женя. Красивий і на голову вищий за натовп. Він рвучко забирає Кіру у свої обійми. Але Кіра тут таки рвучко вивільняється і лише нажахано дивиться в бік Карини, яка починає заливатися злими сльозами, сиплючи лайливими прокляттями в бік Кіри, поки двоє хлопців тримають її. Надвір вибігають Ксю, Яся й Паша – хазяїн вечірки.

- Що сталося? – перекрикує гамір Женя.

- Нічого. Поїхали вже звідси. – тихо каже йому Кіра.

- Зараз викличу таксі. – каже він. І вони перезираються. І вирази обличь в обох напружені.

* * *

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.