П'ять Балів - Поділених на Чотири.

7 травня.

Ферма Смітів, штат Айова.

- Вибач, Деш, це була остання фотографія. - Джек хмуриться, коли відвертається від комп'ютера. Ми щойно провели весь ранок, переглядаючи фотографії співробітників, які працювали над MLP. Ми намагалися виконати трюк "вимовити їхнє ім'я вголос, щоб дізнатися, чи є вони поні", щоб спробувати знайти Твайлайт в команді серіалу абощо. Нічого не вийшло.

- Облиш, я теж думала, що це гарна ідея! - Я сідаю навпочіпки і намагаюся потерти копитами скроні, але все, що мені вдається зробити, це м'яко штовхнути себе копитом у потилицю.

Мак хіхікає за кілька футів від мене. - Гарно рухаєшся, бовдуре. Шкода, що ідея з "фотографіями персоналу виставки" провалилася, мені подобався цей підхід.

Ми на 100% поні вже близько трьох днів, але час від часу мені все ще здається, що у мене є руки. Я потираю потилицю гривою. - Не моя вина, що поні не мають тонкої координації рук і копит! Мені подобається бути цією кобилою, але іноді я сумую за тим, щоб бути людиною, це ж дрібниці, розумієш?

- Чую тебе, сестро, я не можу помити спину відтоді, як у мене з'явилися ці копита. - Джек сміється про себе, відкриваючи нове вікно браузера і починає перевіряти щось у Google. Універсальні манжети, які ми купили під час нашої поїздки по магазинах, насправді виявилися до біса корисними для набору тексту. Джек одягла по одній манжеті на кожне переднє копито і прикріпила до них ручку з ковпачком; вона могла друкувати так само швидко, як і будь-хто з двома вказівними пальцями.

Флаттершай, про яку я вже й забула, що вона взагалі була в кімнаті, заговорила. - Який наш наступний план? Нам справді треба придумати, як знайти інших поні.

Я підводжуся і розправляю крила. - Друзі, ми займаємося цим весь ранок. Я збожеволію, якщо ще трохи посиджу тут. Я збираюся вийти для невеликого польоту і дозволити своєму розуму все обдумати.

Джек підняла брову. - Ти збираєшся з'їхати з глузду від перебування в приміщенні? Чуваче, минуло вже дві години. У коледжі, ти якось грала у WoW 72 години поспіль. Ти могла тижнями не виходити на вулицю.

Я знизую плечима і прямую до дверей. - Ну, тоді я ще не була самкою пегаса.

Джек сміється. - Скажи на милість, до чого тут жіноча стать?

Я висолоплюю язика. - Нічого, але я люблю згадувати про це час від часу, щоб допомогти вбити цю думку в голову. Знаєте, сьогодні на цьому комп'ютері мені довелося реєструватися на одному з тих сайтів. Він запитав про стать, і я вказала "чоловіча", але на кілька секунд забула про це. Я намагаюся перестати так думати, я дійсно працюю над тим, щоб звикнути до думки, що я повна пега кобила.

Джек і Мак обмінюються поглядами, Флаттершай говорить. - Деш, немає нічого поганого в тому, що ти іноді думаєш, як людський самець. Ти була ним 25 років, ти не можеш просто ігнорувати це. Твоє людське життя і всі ті спогади та досвід - це величезна частина тебе. Навіть якщо ти фізично знову стала поні, ти не можеш сховатися від того факту, що більшу частину свого життя ти була кимось іншим.

Я розтираю шию. - Так, можливо, ти маєш рацію, Флаттершай. Це просто ще одна річ, над якою ми всі з часом замислимося. А зараз нам треба зосередитися на пошуках решти наших друзів. - Я роблю паузу і постукую себе по підборіддю. - Хм, чи можемо ми називати їх своїми друзями, якщо ми все про них забули?

Джек киває. - Думаю, так. І ким би вони не були, де б вони не були, вони майже напевно потребують нашої допомоги.

--------------------------------------------------------------------

Давним-давно, в далекому-далекому місті...

--------------------------------------------------------------------

1 травня.

Ванкувер, Британська Колумбія.

- Гаразд, давай, Рейчел, ти зможеш це зробити. - Я дивлюся в дзеркало у ванній і намагаюся підбадьорити себе. - Просто вийди і запитай його, чи хоче він прийти на твій день народження. Це абсолютно нормально, немає причин нервувати.

Я не знаю, чому я так хвилююся, я відчуваю себе дівчинкою середньої школи, яка запрошує хлопця на танці. Мені вже 25, і це лише дружнє запрошення на день народження колеги. Звісно, цей колега може бути Томом, найбагатшим і найпривабливішим хлопцем в офісі, і, можливо, я була в нього закохана якийсь час, але він все ще просто колега!

Я виходжу з ванної кімнати і йду до його столу. Я намагаюся зробити кілька глибоких вдихів, витираючи знервовані, спітнілі руки об штанини, і думаю про себе "Тесс би так сміялася з мене, якби знала, що я так нервуюся. На щастя, вона…”

Мої думки перериваються, коли я з кимось зіштовхуюсь, наші голови стикаються, і я падаю назад на дупу. - Ой, сучий сину...

- А, Рейчел! Боже, мені дуже шкода. Ти в порядку?

Я потираю голову і дивлюся вгору. Том стояв наді мною, потираючи лоб у тому місці, де я з ним зіткнулася. Я прикусила язика, звісно, це він мав би вибачатися, хоча це я з ним зіткнувся. Том, інакше відомий як "американець", оскільки він був єдиним янкі, який тут працював, був, безумовно, найввічливішою людиною, яку я коли-небудь знала. А його очі, о Боже, ці блакитні очі...

- Дозволь, я допоможу тобі піднятися. - Том простягає руку, я хапаюся за неї і підтягуюся.

- Дякую, Томе, і вибач, що так наштовхнулася на тебе, я просто була так зосереджена на тому, щоб кудись потрапити і...

Том посміхається і піднімає долоню, щоб ввічливо перебити. - О, добре, тоді не дозволяй мені тебе затримувати. Іди і повертайся туди, куди збиралася.

Я кліпаю і на секунду замислююся, а потім вирішую просто покінчити з цим. - А... ну, гм, це незручно. Я взагалі-то намагалася тебе знайти.

Том тихо сміється. - Я бачу, що ж, я тут! Яке повідомлення, о вірний управитель офісу?

Я потираю потилицю і намагаюся ігнорувати потік нервозності. - Я просто хотіла запитати... Чи хотів би ти влаштувати вечірку на день народження?

Він нахиляє голову. - Чи хотів би я... що?

- Ти хотів би прийти на мій день народження? - Я посміхаюся і спостерігаю за його реакцією.

На обличчі Тома з'являється вираз розгубленості. - Що? ...О! Зачекай, у тебе сьогодні день народження? Ого, я щось переплутав. - Том щось бурмоче собі під ніс про божевільний збіг обставин.

Я дивлюся собі під ноги. - То, так, ти хочеш прийти? Я маю на увазі, що зрозумію, якщо ти скажеш "ні", ми дійсно не дуже добре знаємо один одного, я просто працюю на стійці реєстрації і я... Вибач, я заговорилась. То що скажеш, хочеш піти? - Я озираюся на Тома і знову посміхаюся.

Том нічого не каже. Зовсім нічого, він просто дивиться прямо на мене, його очі розфокусовані.

Я важко ковтаю, відчуваючи хвилю відторгнення. Можливо, він був занадто ввічливим, щоб сказати "ні", тому вирішив показати мовчазну відмову. - О... так, все гаразд. Все гаразд, Томе, я розумію.

Я відчуваю, як на очі навертаються сльози, коли повільно розвертаюся і йду назад до свого столу. Том навіть не попрощався, і коли я дійшла до кінця коридору, я озирнулася через плече. Він все ще стоїть там, просто дивлячись прямо туди, де стою я, хоча тепер, коли я пішла, гадаю, він дивиться на стіну. Я спостерігаю за ним якусь мить, абсолютно збентежена тим, на що він дивиться. Неважливо, його мовчазна відмова - це все, що я хотіла від нього почути. Ось вам і найкраща вечірка на день народження.

~~~~~~

Я повернулася додому, кинувши сумку на підлогу, коли проходила повз сестру, яка читала свої нотатки за столом у вітальні. - З днем народження, Тесс.

Вона навіть не відривається від свого блокнота. - Ммм, і тебе, Рейчел.

- І мене! З днем народження, Гаррі! - Голос лунає з дивана, і я озираюся, щоб побачити, як Гаррі ліниво махає мені рукою.

Я повертаюся до сестри. - Як довго він тут?

Вона перегортає сторінку і хмурить брови, дивлячись на схеми бензольних кілець, намальованих на сторінці. - Не знаю, кілька годин або близько того. Не звертаю особливої уваги, хіба не ти його запросила?

- А я що, нарізана печінка? - Гаррі залишається на дивані і вдає несхвалення.

Я закочую очі. - Облиш, Гаррі, ти маєш шукати роботу. Вечірка почнеться лише за кілька годин. Я маю на увазі, що це мило з твого боку, що ти склав компанію моїй сестрі, але, чесно кажучи, зараз тобі 25 і ти безробітний. Тобі, мабуть, варто було б проводити свій час більш розумно, ніж просто сидіти на нашому дивані. Я знаю, що "Сайнфелд" був хорошим шоу, але Краммер - не зовсім та рольова модель, яку тобі варто наслідувати.

Гаррі встає. - Облиш, це ж мій день народження. Чорт забирай, це наш день народження. Тобі обов'язково згадувати про моє безробіття щоразу, коли ти мене бачиш?

Я зітхаю. - Так, вибач, гадаю, це не моє місце, щоб пиляти. У мене просто був поганий день, от і все.

Гаррі хмуриться. - О, це відстійно, особливо в твій день народження. Що сталося?

Я махаю рукою. - Нічого.

Моя сестра перегортає ще одну сторінку свого блокнота і каже, не піднімаючи очей. - Американець відмовився від запрошення на день народження, так?

Гаррі дивиться на нас обох. - Хто? Американець?

Я поки що ігнорую Гаррі. - Тесс, я його не звинувачую. Я повинна був зробити це раніше. Хто чекає до дня вечірки, щоб розіслати запрошення? Він, напевно, теж просто зайнятий, адже він провідний графічний дизайнер на поверсі. У таких талановитих хлопців не буває порожніх післяобідніх годин. Я була дурепою.

Тесс нічого не сказала, але Гаррі все ще хотів отримати відповідь на своє запитання. - То... Рейчел в когось закохана?

Я злегка почервоніла і спробувала приховати це, просто закотивши очі і відвернувшись. - Ні. Це не так. Він просто колега, і я подумала, що з четвертою людиною на вечірці буде веселіше.

- Звісно, чіка. - Гаррі робить паузу, потім пустотливо посміхається і починає скандувати. - Рейчел і американець, сидять на дереві, Ц-І-Л-У-Ю-Т-Ь-С-Я.

Я почервоніла. - Гаразд, по-перше, перестань називати його американцем, у пісні це звучить дуже по-дурному.

Гаррі посміхається. - Ну, я не знаю його імені, тож не маю вибору.

Тесс повільно зітхає. - Тоді просто спитай. Його звуть Тфтфтф. - Вона закінчує речення незв'язним звуком, потім бере секунду, щоб прочистити горло. - Хм, вибачте за це. - Вона говорить знову, повільніше й обережніше. - Його звуть... Том.

Я хочу запитати, яке ім'я вона збиралася назвати, але вирішую, що це неважливо. Натомість я вибачаюся і йду до своєї кімнати, щоб переодягнутися з робочого одягу. Треба ж якось зручно вдягнутися для святкової вечері. Зачиняю двері спальні й починаю роздягатися, зупиняючись, щоб ще раз оглянути татуювання, яке з'явилося на моїх стегнах сьогодні вранці.

Я повертаюся боком і розглядаю його при світлі, приходячи до того ж висновку, якого дійшла сьогодні вранці, коли вперше побачила його. З якоїсь причини у мене з'явилася к'юті-марка. Це справді не можна заперечувати, це справжні к'юті-марки, а не просто татуювання. Я маю на увазі, що вони з'явилися спонтанно, і у мене немає болю чи почервоніння на шкірі від раптової появи такого великого татуювання. І повірте мені, я знаю, що таке к'юті-марка, ніхто в цьому місті не знав більше про MLP:FiM і фандом, ніж я, за винятком хіба що Гаррі. У цього хлопця дійсно було занадто багато вільного часу.

Але я відволіклася. Я озираюся на к'юті-марку на моїх ногах. Якого біса вона у мене з'явився? У мене не може бути к'юті-марки. Це більш ніж безглуздо! Послухайте, по-перше, це шоу і все, що з ним пов'язано - чиста фантазія, по-друге, я не поні, по-третє, я надто доросла, щоб просто так отримати татуювання, і, нарешті, з якого дива я маю отримувати саме ЦЕ татуювання? Я мала би отримати к'юті-марку фронт-енд-офіс-менеджера абощо, а не цю. Це просто якась тупа копія, не може бути, щоб якби я отримала справжню к'юті-марку, то це була б просто копія когось іншого з шоу.

Я глибоко вдихаю і потираю скроні. Я мала б бути в екстазі від того, що в мене є щось, що було у поні, я, мабуть, люблю це шоу більше, ніж власних батьків. Але щось у цьому було не так. У мене завжди було дивне шосте чуття, яке знало, коли наближається щось погане, і це... це погано. Я не знаю, чому і як це відбувалося, але це не закінчиться добре.

Я відвертаюся від дзеркала і одягаюся у свій повсякденний одяг. У шафі я дістаю загорнуті подарунки, які там ховаються. Напевно, настав час обмінятися нашими подарунками на день народження. Проходячи повз дзеркало зліва від себе, я знову зупиняюся і дивлюся на стегно. Пляма добре схована під джинсами, але я знаю, що вона все ще там. Я зітхаю і кілька разів розтираю пляму, може, це подарунок на день народження? Може, Тесс якось подарувала його мені? Що ж, гадаю, незабаром я це дізнаюся.

~~~~~~

Я поклала свої подарунки на кухонний стіл. - Гей, Тесс, принеси свої подарунки, думаю, настав час для нашого обміну на день народження. - Я дійсно з нетерпінням чекала на це, я любила дарувати (і отримувати) подарунки. Робити і те, і інше одночасно було чи не найкращим моментом у моєму житті за весь рік.

Тесс перевіряє годинник, потім встає і йде до своєї кімнати, залишаючи блокнот на столі. З цікавості я підходжу, щоб поглянути на зошит, який вона переглядала. Те, що вона вивчає, завжди вражало мене, особливо відтоді, як вона почала писати докторську дисертацію з теоретичної фізики. Я гортаю кілька сторінок і насуплюю брови. Хімічні властивості ароматичних кілець і барвників? - Гей, Тесс, я думала, ти закінчила з органічною хімією?

Її голос долинає з коридору. - Що? О, я закінчила. Це не для школи, я просто хотіла переглянути деякі речі.

Гаррі сміється, перебиваючи нашу розмову. - Тільки ти можеш повторювати старі шкільні предмети заради забави.

Я хіхікаю. - Я згодна з Гаррі, навіщо комусь досліджувати... органічні барвники? - Коли слова злетіли з моїх вуст, я завмерла. Тож це все пояснює, Тесс якимось чином зробила мені к'юті-марку. Вона, мабуть, досліджувала якісь супер реалістичні тимчасові татуювання або щось подібне. Я відчуваю велике полегшення, знаючи, що це просто дурний подарунок/витівка, мені стає легше від того поганого передчуття, яке я відчувала, або думала, що відчуваю. Але зачекайте секунду, навіщо вона це зробила? Це мав бути подарунок на день народження? Тесс майже не цікавиться поні, навіщо їй витрачати стільки зусиль, щоб зробити його для мене? І взагалі, зачекайте, "подарунок" вже нанесений на мої стегна. Тож якщо це вже зроблено, чому вона все ще читає про барвники? І чому вона вирішила зробити мені таку к'юті-марку.

- Рейчел... - Тесс виводить мене з роздумів. Вона повернулася з подарунками і тепер стояла за кілька футів від мене, дивлячись на мене поверх своїх окулярів. - Про що ти думаєш?

Я нервово відклала її блокнот. - Що? Нічого, нічого, я просто втомилась.

На вустах моєї сестри з'являється легка посмішка. - Ні, ти точно про щось думала. Облиш, сестричко, я знаю ознаки. Я вивчала психологію, ти ж знаєш.

Гаррі, не звертаючи уваги на напругу, що висить у повітрі, відкушує цукерку і кидає погляд на мою старшу сестру. - Чекай. Я думав, ти спеціалізувалася на фізиці.

- Так і є. - Відповідаю за Тесс. - Фізика... І психологія, і хімія.

Я зупиняюся і дивлюся на неї. Вона закочує очі і закінчує за мене. - І біологія. Я вже казала тобі, Гаррі, що в мене чотири спеціальності.

Гаррі повільно кладе шоколадку на стіл і дивиться на неї, наче на інопланетянку. - Як таке взагалі можливо? Чотири спеціальності? Та ще й з точних наук?

Тепер моя черга закочувати очі. - О, будь ласка, психологія навряд чи є "точною наукою". Купа фальшивої тарабарщини, як на мене.

- Просто на тебе це подіяло, - сміється Тесс.

Я махаю рукою в її бік. - Несправедливо. У тебе є ще три спеціальності, магістр з біохімії, і ти вже на дві третини пройшла шлях до докторської з теоретичної фізики. Ти могла би навчитися своїй божевільній техніці читання поведінки на будь-якому з цих предметів, я відмовляюся давати психології будь-який кредит.

Гаррі постукує шоколадом по підборіддю, залишаючи солодкий слід на шкірі. - Чекай... ти ніколи не казала мені, що маєш ступінь магістра з біохімії! Можеш перевірити цю формулу для мене? - Гаррі нетерпляче пробирається до свого рюкзака і дістає планшет.

Ми з Тесс просто витріщилися на нього. Що Гаррі робив з хімічною формулою? Цей хлопець знав про науку стільки ж, скільки знав про те, як зберегти роботу. Я відкриваю рота. - Гаррі, що це таке?

Він піднімає руку, а іншою несамовито працює на планшеті. - Секундочку, я знайшов в інтернеті покрокову інструкцію, як зробити... дещо. Можеш перевірити, чи все правильно, перш ніж я почну?

Гаррі приносить планшет і тримає його, щоб ми могли подивитися. Я примружуюся: там був ряд органічних сполук, між кожною з яких були написані всілякі вказівки та стрілки. Менш ніж через секунду після перегляду формули моя сестра супить брови і піднімає руку. Її пальці пролетіли над планшетом, і після серії легких швидких дотиків зображення зникло.

Тесс стискає зуби. - Гаррі, наскільки дурною ти мене вважаєш?

Гаррі перевертає планшет. - Та годі, ти видалила його? Чувак, я так важко працював, щоб отримати його!

Тесс простягає руку і тицяє пальцем просто в обличчя Гаррі. - Ти ж не думаєш, що я не впізнаю хімічну структуру такого сумнозвісного наркотику, як екстазі? Я не збираюся допомагати тобі виготовляти наркотики, Гаррі! Я серйозно, про що ти, в біса, думав?

Гаррі зітхає. - Облиш, це мав бути мій великий прорив. Ти ж знаєш, як мені зараз потрібні гроші.

Тесс розвертається і повертається до свого столу. - Ти кращий за це Гаррі. І якщо ти ще раз піднімеш цю тему, то не зможеш переступити поріг цієї квартири.

Гаррі скиглить, але більше ніяк не протестує. Мені стає трохи шкода його, тож я вирішую, що настав час роздавати подарунки на день народження.

~~~~~~

Після короткого обміну подарунками ми всі були дуже щасливі. Гаррі отримав подарунки від нас обох, навіть незважаючи на те, що у нього не було грошей, щоб купити нам щось натомість. Потім ми з Тесс обмінялися невеликою серією подарунків, і тепер все, що залишилося - це два наших найбільших подарунки, які ми завжди зберігаємо до кінця, щоб обмінятися.

Тесс щиро посміхається, зазираючи в маленьку коробочку, яку я щойно вручила їй. Всередині був мій останній і найкращий подарунок для неї: Автентична авторучка Mont Blanc, зроблена вручну в Німеччині та оздоблена золотом. Вона коштувала мені більше ста доларів, але я знала, як сильно моя сестра любить писати і як сильно вона любить практичні подарунки.

Гаррі повільно свистить, коли бачить її. - Чорт, яка блискуча ручка.

Тесс кидає на мене схвальний погляд, все ще посміхаючись. - Так і є... дякую, Рейчел.

Я махаю рукою. - Ні, ти це заслужила. З 25-річчям.

Вона обережно кладе його назад у коробку, потім розвертається, щоб взяти останній загорнутий подарунок у кімнаті. - Ну, я не впевнена, що зможу перевершити це, але я думаю, що ти отримаєш так само багато користі від свого останнього подарунка.

- О, справді? Дозволь мені вгадати, що ти мені подарувала? - Я відчуваю природне хвилювання, коли переді мною ставлять велику загорнуту коробку. Я струшую її, всередині виявилося щось велике і нерівномірно обтяжене.

Тесс знизує плечима. - Ну, з 25-річчям. Я подумала, що можу подарувати тобі щось корисне, щось, що тебе підбадьорить.

Гаррі нахиляється вперед. - Гроші, я б просто подарував гроші. Це, як правило, всіх підбадьорює.

Я закочую очі, а потім починаю відривати кришку від коробки. Не бажаючи зіпсувати сюрприз, зазирнувши всередину, я повільно перевертаю її догори дном, так само повільно висипаючи вміст на стіл. Випадає біла пляшка з чимось, потім кілька пакунків з арахісом. Я відчуваю, що важка річ все ще в коробці, тому продовжую перевертати її і чекаю, коли вона випаде... Секундою пізніше випадає маленький пакувальний папірець і пурхає на стіл. Щойно я відчуваю, що великий предмет всередині починає вислизати, я бачу логотип на пакувальному папірці BadDragon. Зачекай, що? Коробка зсувається, перш ніж я встигаю подумати, і щось масивне випадає. Мій мозок навіть не встигає повністю обробити те, що впало на стіл, як я відчуваю, як мої щоки вкриваються рум'янцем.

Гаррі нахиляється вперед. - Це... це... Боже мій.

Тесс гордо посміхається. - Ну, я бачила твою інтернет-історію і подумала, що тобі сподобається одна з них для...

Я піднімаю руку, щоб обірвати її, але я так сильно червонію, що моє горло не може сформувати слова. Я кидаю коробку на фалічного коня на столі, а потім закриваю обличчя руками. - Тесс, чому... Господи Боже... як... чому ти вирішила, що це доречний подарунок? Дарувати сестрі на день народження, де є й інші гості? Екзотичну секс-іграшку?! Справдi?!

Гаррі сміється. - О, не хвилюйся за мене. Я знаходжу це до біса смішним, твоя сім'я просто приголомшлива.

Тесс знизує плечима. - Ну, ти ж не збиралася купувати його сама, і я подумала, що він тобі дуже знадобиться, зважаючи на те, що в твоїй інтернет-історії стільки всього цікавого, мені було важко знайти кращий подарунок. Я навіть переглянула ті фото і знайшла жеребця, який тобі найбільше подобається, щоб я змогла підібрати колір...

- ДОСИТЬ, ДЯКУЮ. - Я обірвала її з маленьким криком, добре розуміючи, що мої щоки задають нове визначення червоного кольору.

Гаррі істерично регоче, а Тесс просто відкидається на спинку крісла, посміхаючись. Я не знаю, чи це її жарт, чи вона справді така соціально незграбна і не розуміє, що дарувати секс-іграшки сестрі на день народження - це ненормально. Знаючи її, я, мабуть, схиляюся до останнього, але те, як вона посміхається, змушує мене думати інакше.

Я ховаю її назад у коробку, краєм розуму відзначаючи, наскільки вона велика. Але швидко відкидаю ці думки. Добре це чи погано, але я, мабуть, ніколи не зможу ним скористатися, це просто до біса незручно, коли всі знають, що він у мене є. Особливо в поєднанні з тим, що він у мене є. Особливо в поєднанні з тим фактом, що вони знають... зачекай секунду. Я повертаюся до Тесс. - Що ти там казала про мою інтернет-історію? Ти тепер шпигуєш за історією моїх переглядів?

Вона знизує плечима. - Ну, у нас спільний комп'ютер. І не те, щоб я почала шукати його. Я просто хотіла пошукати в Google "calmodulin kinase", щоб перевірити наукову статтю, яку читала. Ввівши лише літеру "С", Google запропонував твої пошукові запити. Це змусило мене замислитися, як часто ти шукала за цим ключовим словом, якщо все, що мені потрібно було зробити, це ввести літеру "С", щоб спрацювало автозаповнення.

Свіжа хвиля рум'янцю розливається по моїх щоках, а Гаррі лише киває. - Ммм, ось чому щоразу, коли я шукаю клоп, я використовую режим інкогніто.

Тесс піднімає брову, я роздратовано відвертаюся. - Гаррі, чувак з TMI.

Він розводить руками. - Забагато інформації? Справді, Рейчел? Після нещодавнього розкриття твоєї частоти та "улюбленого кольору" я майже впевнений, що саме ти перейшла цю межу, або, технічно, можливо, це зробила Тесс. У будь-якому випадку, ти не можеш використати цю карту TMI проти мене.

Я підводжуся і роблю глибокий вдих. - Що ж, сестро, дякую за різні подарунки. Я обов'язково відправлю цю штуку назад у компанію і просто покладу в кишеню сотню баксів, чи скільки ти за неї заплатила.

Тесс посміхається одним боком рота. - Та ну, Рейчел, ти справді думаєш, що компанія, яка виробляє секс-іграшки, приймає повернення? Я навіть не знаю, чому я маю тебе про це питати, я точно знаю, що ти заходила на той сайт і вже подивилася їхні поширені запитання...

Гаррі вибухнув сміхом, я стиснула губи і цілеспрямовано впустила коробки, які тримала в руках. - Гаразд, все, з мене досить. Я видаляю свою історію переглядів.

Гаррі витирає сльозу сміху з ока. - Думаю, для цього вже запізно, Рейчел.

Я ігнорую його і йду до нашої комп'ютерної кімнати, де знаходжу комп'ютер увімкненим і з запущеною заставкою. Я сідаю і відкриваю браузер, потім переходжу до опцій і знаходжу кнопку "видалити історію відвідувань". Власне, зачекайте, перш ніж я це зроблю, я могла би також поглянути, що там. Може, я зможу помститися Тесс і дізнатися, чи не шукала вона якесь вампірське порно абощо.

Кілька кліків - і я починаю переглядати історію пошуку, але одразу ж зупиняюся, прочитавши найперший рядок у списку: "татуювання на стегні".

Я моргаю. Що за чортівня? Я ніколи не шукала це, це від Тесс? Мабуть, вона шукала, як зробити мені татуювання. Я переглядаю історію інших пошукових запитів за сьогодні, всі вони були зроблені сьогодні вдень: "раптове безболісне татуювання", "фіолетовий символ на стегні", "видалення татуювання", "властивості органічних барвників".

Останнє, безумовно, нагадало мені про щось, це точно було те, що досліджувала Тесс. Але чому вона шукала видалення татуювання? І фіолетовий символ на стегні? Моя к'юті-марка не фіолетова. Що за чортівня тут відбувається, у Тесс теж є незрозуміле тату?

Я закриваю інтернет-браузер і повільно повертаюся на кухню, щоб побачити, як Гаррі і Тесс розрізають святковий торт. Я голосно барабаню пальцями по столу, обмірковуючи, як розумно сформулювати свою засідку, прокручую в голові все на кілька секунд і думаю про те, як ідеально сформулювати запитання. Ну, до біса, це один із способів з'ясувати все це, давайте відкинемо обережність на вітер.

Я прочищаю горло, а потім незворушно заявляю. - То коли ти збиралася розповісти мені про к'юті-марку на твоїй нозі?

Тесс завмирає, на півдорозі до розрізання торта. Вона повільно повертається, і в її очах я бачу щось таке, чого я не впевнена, що бачила раніше. Страх? Шок? Я дивлюся на неї ще кілька секунд, перш ніж Гаррі зруйнує цей момент.

- Облиш, Рейчел, будь ласка, не згадуй про це. Я не дуже цим пишаюся. Як ти взагалі про це дізналася? - Гаррі насупився і відклав тарілку, яку тримав у руках.

Я не знаю, хто був більше здивований, Тесс чи я. Ми обидва переводимо погляд на Гаррі, який зітхає і спускає штани.

Тесс здивовано піднімає руку до рота, а я підходжу ближче, щоб краще роздивитися. - Ого, Гаррі, це дуже добре зроблено. Виглядає дуже реалістично...

Він зітхає. - Так, справді. Вибач, я не можу порекомендувати художника чи ще когось, я не пам'ятаю, як це робив. Я не впевнений, чи був я під кайфом, чи п'яний, чи ще щось. Я просто помітив, що він був у мене сьогодні раніше.

Мої думки починають несамовито бігати, але тим часом я просто поплескую Гаррі по спині. - Тут нема чого соромитися, Гаррі, це дуже добре зроблено. І тобі теж личить... Я думаю.

Гаррі піднімає одну брову. - Дякую?

Я повертаюся до Тесс і посміхаюся. - Гаразд, сестро, твоя черга.

Вона кілька секунд вивчає моє обличчя, потім зітхає і тягнеться вниз, щоб спустити штани. Гаррі бурмоче щось пояснювальне, і я нахиляюся ближче. Зізнаюся, я знала, що там буде якась фіолетова к'юті-марка, але бачити її на власні очі все одно надзвичайно дивно. Вона виглядає такою реальною...

- Гаразд, сестричко, твоя черга. - Я піднімаю голову і бачу Тесс, яка посміхається. - Рейчел, ти б не переймалася цим, якби не була в такому ж становищі. Чесно кажучи, тебе і третьокласник прочитає.

Я закочую очі, але повертаюся, щоб спустити штани. - Може, мені не байдуже, тому що люди не повинні отримувати к'юті-марки посеред дня.

Гаррі ковзає поглядом між нашими стегнами, чухаючи голову. - Тож, гадаю, ви, дівчата, теж не пам'ятаєте, як отримували ці штуки? І ви не були під кайфом абощо?

Тесс ствердно киває і краще роздивляється мою відзнаку. - Це ще одна к'юті-марка з шоу, я так розумію? Я ніколи не була настільки добре знайома з четвертим поколінням MLP, я не знаю нікого з них, окрім головних героїв. Хоча, визнаю, твоя к’юті-марка виглядає дивно знайомою.

Я насміхаюся. - Ну, ви повинні це знати, міс Твайлайт Спаркл. Це к’юті-марка вашого брата.

Тесс закочує очі, почувши це ім'я. - То... твоя відзнака належить братові власника моєї?

- Так.

Вона піднімає брову. - Брату? Не сестрі?

Я киваю. - Брату.

Тесс потирає потилицю. - Чорт, я думала, що ми натрапили на щось, коли ці к’юті-марки були братом і сестрою. Зазвичай збіги щось означають, але якщо ти отримала к’юті-марку, яка мала б бути на хлопцеві, то це все, мабуть, випадковість.

Гаррі ще раз довго дивиться на свою мітку і хмуриться, оскільки, здається, його щось осяяло. Я озираюся на Тесс. - Є якісь ідеї, що це все означає?

Тесс позіхає. - Я провела деякі дослідження, але нічого не знайшла. Ну, це не має значення, я вже записалася до місцевого тату-салону на завтрашній день. Звідки б це не взялося, неважливо, завтра воно зникне.

Я продовжую. - Облиш, Тесс, к'юті-марки не повинні спонтанно з'являтися на наших ногах. Тебе це не турбує?

Тесс знизує плечима. - Мене турбує те, що я не можу зрозуміти, як це сталося, але якщо розібратися, то це просто татуювання. Хтось пожартував над нами чи щось таке, в цьому немає нічого надприродного чи магічного, це просто чорнило. Так що, відповідаючи на твоє запитання, ні. Мене це не турбує.

Я хмурюся. - Ну, так. У мене дуже погане передчуття щодо цього.

Перш ніж Тесс встигає заперечити, Гаррі говорить. - Я згоден з Рейчел, скоро лайно полетить на вентилятор. Я не думаю, що ти до кінця розумієш, Тесс. Я маю на увазі, якщо це справді к'юті-марки - і я визнаю, що це велике "якщо" - тоді ми в серйозному лайні.

Тесс піднімає брову. - Гаразд, Гаррі, давай послухаємо твою теорію. Припустимо, що ці татуювання насправді є магічними к'юті-марками поні. Як це може означати, що наближається щось погане?

Гаррі притуляється до стіни, а потім показує вниз на марку на своїй нозі. - Востаннє, коли ми бачили, щоб хтось несподівано опинився з такою к'юті-маркою на нозі... - Гаррі глибоко вдихає. - Я намагаюся розсмішити їх, викликати посмішку на їхніх обличчях... Я мушу їх розважати, це ж у всіх на виду...

- Це, мабуть, моя доля, і це те, що говорить мені моя к'юті-марка. - Я закінчую за Гаррі, усвідомлюючи, що до мене приходить розуміння. Гаррі має рацію, фінал третього сезону показує, до яких наслідків може призвести отримання к'юті-марки для її власника. Те ж саме і з епізодом "К'юті Віспи", якщо подумати. Здається, що татуювання - це більше, ніж просто знак, який демонструє всім твій талант. Здається, це працює у зворотному напрямку, к'юті-марка сама впливає на його власника. Я подивилася на Гаррі. - Ну... бляха. Гарне зауваження, Гаррі.

Тесс здивовано запитує. - Ви що, серйозно цитуєте цей серіал і базуєте свої судження на ньому? Ви ж розумієте, що це чиста вигадка? Ці к'юті-марки - не що інше, як чорнило на шкірі.

Вона підтягує джинси і повертається до розрізання торта. Я на мить прикушую губу, але слідую її прикладу. Немає сенсу турбуватися про ці тату зараз, можливо, завтра тату-майстер проллє світло на те, звідки вони взялися.

Гаррі кидає на свою марку ще кілька поглядів, перш ніж неохоче піднімає свої джинси. Його увагу привертає шум Тесс, яка розрізає святковий торт, і він піднімає свою тарілку. - Чур, кутовий шматок з усією глазур'ю!

І ось так ми всі припинили розмови про к'юті-марки.

~~~~~~

Була майже північ, а я не могла заснути. Сьогодні був дійсно дивний день, і я думаю, що мій неспокій погіршується поганим передчуттям, яке витає в повітрі. Тесс не сприймає це серйозно, а Гаррі тільки все ускладнює. Що означають ці к'юті-марки? Чому саме на нас?

Я розчаровано перевертаю подушку. Такими темпами я не спатиму всю ніч, мені потрібно чимось відволіктися від цих турбот. Відвертаюся вбік і помічаю на тумбочці свій мобільний телефон. Я на мить замислююся, я знаю, що переглядаю в Інтернеті, і це завжди допомагає мені заснути, але чи справді я хочу дивитися на клоп після сьогоднішнього інциденту з подарунком на день народження від Тесс? Я кусаю губу, що ж, нічого страшного, якщо я подивлюся його зараз, гадаю, всі і так знають, що я дивлюся подібні речі.

Заходжу на свій звичний сайт і починаю переглядати нові матеріали про R34. Поні-спільнота досить сильно занепала після закінчення шоу, але деякі люди все ще були там і робили нові матеріали. Я гортаю кілька зображень старих робіт. - Ну ж бо, це ж мій день народження, покажіть мені щось нове!

Я знаходжу нову тему R34, і мої очі застигають, коли вони потрапляють на запис, якого я раніше не бачила. Шайнінг Армор та Рейнбоу Деш: сексуальна сцена: тривалість 2:30. Я обмірковую цю ідею кілька хвилин, це не був мій улюблений корабель, але невеличкий мультфільм про поні завжди був цікавим, щоб побачити, чи гарно виглядає жеребець.

Я зменшую гучність на телефоні, щоб не розбудити сестру (або Гаррі, який спить на дивані), потім запускаю відео. Я одразу ж піднімаю брови, це відео дуже добре анімоване, це буде чудово! Діалог починається, і я посміхаюся, коли бачу к'юті-марку Шайнінг Армора, яка гордо красується на його боці. Я, звісно, дуже добре впізнала цю к’юті-марку.

На відео видно, як Рейнбоу лягла і розсунула ноги, мені ніколи не подобалися дівчата (або кобили, якщо вже на те пішло), але на цьому відео вона справді виглядала дуже гарно. Я опускаю руку собі між ніг і починаю повільно пестити себе. На сцену виходить Шайнінг, і я не можу дочекатися, коли він поїде в місто на цій брудній кобилі. Я хочу побачити, як він зайде туди і зробить з нею все, що забажає, хоча, сподіваюся, мій погляд на Рейнбоу не буде зациклений, коли він це робитиме.

Камера переключається на інший вид шийки Рейнбоу, і я не можу втриматися, щоб не облизати губи, побачивши її в такому вигляді. Секундою пізніше з'являється член Шайнінга, який повільно притискається до її кобилячого лона. Я підсвідомо намагаюся схопитися за свій клітор, намагаюся вхопитися за щось, але не знаходжу там нічого суттєвого, за що можна було б вхопитися. У глибині свідомості лунає легкий дзвіночок тривоги, запитуючи мене, що я, в біса, роблю, але я швидко відкидаю його. Повернувшись до відео, я бачу, як Шайнінг глибоко штовхає Деш, і вони обидвоє кричать. Я нахиляю свій таз вперед і заплющую очі, намагаючись уявити, як чудово, мабуть, відчувати себе, коли маєш змогу пронизати списом таку добротну кобилу.

Я заплющую очі і просто слухаю відео. Я ніколи раніше не цінувала звуки, які видає дівчина, коли її трахають, але ці жіночі стогони, що виходять від Рейнбоу Деш, о Боже, я могла би слухати цей звук цілий день. Я продовжую ритмічно просувати свій таз вперед у темпі, заданому у відео. Я майже переступаю межу, уявляючи, як це - мати справу з такою кобилою, чути, як вона вигукує твоє ім'я, коли ти встромляєш себе в неї знову і знову.

Телефон вислизає з моїх рук, коли я втрачаю себе в теплому блаженстві. Коли відео закінчується, я засинаю, і мій розум заповнюють думки про неслухняних кобил, які ділять моє ліжко.

~~~~~~

Сни про прекрасних кобил не тривали довго. Мій сон був мученицьким, а останній сон цієї ночі був сповнений насильства і жаху. Прокинувшись, я струшую залишки поганого сну з голови і дивлюся на годинник, це була 9:30 ранку 2 травня. Чорт, це дуже пізно для мене, я забула завести будильник. Добре, що сьогодні субота. Я вилажу з ліжка і прямую до ванної кімнати, по дорозі тягнуся до пляшечки з ополіскувачем для рота. Я позіхаю і наливаю собі повний ковпачок ополіскувача, думаючи про те, що у мене сьогодні на тарілці. Я роблю ковток ополіскувача і дозволяю своїм думкам дивуватися, дивлячись на раковину і розпилюючи ополіскувач у роті.

Полощу горло. Потрібно подзвонити в тату-салон і домовитися про зустріч. Полощу горло. Можливо, також варто піти в магазин за продуктами. Полощу горло. Сьогодні тут багато синього.

Чекай, синього? Я моргаю і дивлюся в дзеркало, відчуваючи, як моя кров холоне в жилах. Моє волосся було наповнене випадковими синіми пасмами. Деякі темно-сині, деякі світло-сині, деякі яскраво-блакитні. Але це було лише волосся, мене більше турбували мої очі. Колір моїх очей тепер був блискучим зеленувато-блакитним.

- ...бхах? - Моя щелепа марно розтуляється, і ополіскувач для рота, який вона стримувала, виливається, стікає по щелепі і змочує мою нічну сорочку. Я повільно тягнуся до рушника, щоб витерти підборіддя, але мої очі залишаються прикутими до свого відображення. Оскільки я давно ношу контактні лінзи, я кліпаю і намагаюся відчути тонке відчуття лінз, але там нічого немає.

Цього не може бути, там щось має бути. Я тримаю очі відкритими руками і нахиляюся вперед, поки не опиняюся в дюймі від дзеркала. Я вивчаю свої очі зблизька, напевно, я змогла б побачити там контактну лінзу. Але ні, там не було лінзи, насправді я бачила окремі сині та зелені пігменти в моїй райдужній оболонці. Колір моїх очей змінювався, коли я спала. Щось тут серйозно не так. Я маю на увазі, що мені подобався Шайнінг Армор так само сильно, як і іншій дівчині, але я ніколи не погоджувався, щоб хтось або щось змінювало мій довбаний колір очей. К'юті-марку я могла би проігнорувати, але це? Що це в біса таке?!

Я важко ковтаю і виходжу з ванної, мені треба поговорити з Тесс, вона зможе пояснити, що тут відбувається. Коли я йду коротким коридором до її кімнати, я чую, що наш кухонний телевізор увімкнений. Я зазираю на балкон мансарди, щоб подивитися, чи немає там Тесс, але там лише Гаррі дивиться "Звіробоїв". Він одягнений у толстовку з капюшоном і грається зі своїм телефоном, поки їсть дуже солодкі пластівці. Він не піднімає очей, тож я ігнорую його і зосереджуюсь на більш нагальних питаннях, які мене турбують. Підійшовши до дверей Тесс, я двічі стукаю, а потім відчиняю двері і заходжу. Комусь може здатися дивним, що я просто так заходжу до своєї 25-річної сестри, але так було завжди. Між нами ніколи не було ніякого особистого простору, до того ж, ми обидві були дівчатами, що я могла побачити?

Моя сестра не переодягалася, на диво, вона ще спала. Я роблю кілька кроків до неї, готуючись розбудити і поставити кілька запитань, але тут я помічаю її волосся. Я застигаю на місці, бо бачу, що її волосся так само дивно забарвлене, як і моє, можливо, навіть більше. Відтінок синювато-фіолетового заповнює більшу частину її волосся, з двома слабкими смужками рожевого і фіолетового кольору, що проходять по центру.

У мене на мить перехоплює подих, перш ніж я вимовляю єдине слово. - Твайлайт. Я не знаю, чи хотіла я повідомити, кого мені нагадує волосся, чи вимовити ім'я моєї сестри, щоб розбудити її. У будь-якому випадку, останнє, здається, сталося.

Тесс ворушиться у своєму ліжку і рухає рукою, щоб протерти обличчя. - Хммм?

Волосся - це одне, але є щось набагато страшніше, що я хочу побачити. Глибоко всередині я знаю, що станеться, але хочу, щоб очікування закінчилося. - Тесс. Розплющ очі. Негайно.

- Ммм? Що таке, Рейчел? - Вона повільно розплющує очі, відкриваючи яскравий, неприродний фіолетовий колір.

- БЛЯХА. - Я в паніці проводжу руками по волоссю. Щось тут було дуже, дуже не так. Ну, принаймні, Тесс прокинулася, і вона знає про біологію набагато більше за мене. Можливо, вона і змогла змити сліди від к'юті-марок, але я думаю, що вона була б трохи більше стурбована, дізнавшись, що колір її очей, схоже, назавжди змінився.

Вона нахиляється вперед у своєму ліжку. - Рейчел? Що сталося? ...і зачекай секунду, чому твоє волосся синє?

Я нервово посміхаюся. - Ха, так, про це. - Я простягаю руку вперед і хапаю її за руку, фізично витягуючи її з ліжка.

- Гей! Тихіше, сестричко, мені боляче, - я ігнорую її легкий протест і тягну її до ванної кімнати, вмикаю світло і ставлю перед дзеркалом. Вона кліпає, потім дивиться вперед і піднімає руку. - Моє волосся? Ти і моє волосся пофарбувала у синій колір? Ну, скоріше темно-фіолетове...

Я кусаю губу. - Це не моя провина, але давай на секунду забудемо про волосся. ОЧІ.

Погляд Тесс зміщується, і вона робить різкий вдих, а потім, здається, перестає дихати. Вона нахиляється вперед і піднімає руку, щоб відкрити око, ймовірно, перевіряючи наявність лінз, як і я щойно. За мить вона відкидається назад і довго вивчає відображення свого обличчя. Її брови супляться в чистому зосередженні.

Я посміхаюся, стара добра Тесс. Іноді я підколюю її за те, що вона надто багато вчиться, але в такі моменти це все окупається. За цим виразом її мозок, напевно, сортує тисячі шматків інформації в секунду, шукаючи відповідь на це запитання. Я не маю жодних сумнівів, що якщо хтось у Канаді зможе пояснити щось із цього, то це буде вона. Вона повинна точно знати, як таке можливо.

- Це... неможливо. - Тесс сказала лише два слова, але ці два слова зруйнували всю мою впевненість. Потім вона сказала ще кілька, щоб остаточно вивести мене зі стану спокою. - Рейчел, я не жартую. Це абсолютно, буквально, біологічно неможливо.

Вона повертається до мене з виглядом повної і цілковитої розгубленості. Я хапаю її за плечі. - Та годі, немає нічого неможливого, і оскільки це, очевидно, щойно сталося, це означає, що це можливо, так? Очі можуть змінювати колір... так?

Тесс озирається на дзеркало. - Ну, змінюють колір, ні, навіть це не повинно бути можливим. Це дійсно не повинно бути, але я думаю, що це може статися в деяких дуже, дуже божевільних ситуаціях. Однак... колір райдужної оболонки ока - яскраво-фіолетовий? - Тесс знову нахиляється ближче до дзеркала. - Рейчел, людська райдужка не може бути яскраво-фіолетовою. Просто не може. ВОНА НЕ МОЖЕ БУТИ ФІОЛЕТОВОЮ!!!

Я кладу руку їй на плече, щоб спробувати заспокоїти її, коли вона починає дихати з прискореним диханням. - Тесс, зроби кілька глибоких вдихів, все буде добре, просто заспокойся.

Вона робить кілька вдихів і заспокоюється, перш ніж понуро опустити голову. - Рейчел, людський генотип має десятки різних генів, які кодують меланін - барвник нашого тіла. Меланін може утворювати пігменти коричневого і жовтого кольорів, які в поєднанні з релеєвським розсіюванням світла через рогівку дають нам усі кольори очей, які ми бачимо у людей. Коричневі, сині, зелені, навіть сірі, чорні та жовті. Чорт забирай, навіть сірувато-фіолетовий можна побачити в альбіносів, але яскраво-фіолетовий? Ні, Рейчел, люди буквально не здатні виробляти такий колір барвника. Цього немає в нашому геномі. Це. Є. Неможливим.

Я відкидаюся на спинку крісла і якусь мить дивлюся на неї. - Тож...

Тесс закриває обличчя обома долонями, замислившись. - ...мені потрібно повернутися в свою лабораторію. Не в мою докторську фізичну лабораторію, а в стару, яку я використовувала для своєї магістерської програми. Це була біохімічна лабораторія, але на тому поверсі ми багато займалися генетикою. Якби я могла потрапити туди і усамітнитися, я змогла би провести деякі тести на експресію генів на собі...

- Ну, сьогодні субота, в лабораторії, мабуть, нікого немає, - послужливо пропоную я.

Тесс повільно киває. - Я щойно про це подумала. І, знаючи, якою марною і повільною є академічна бюрократія, вони, напевно, ще не викреслили моє ім'я зі свого списку безпеки, хоча я покинула лабораторію два роки тому. Мій старий студентський квиток все ще має відчиняти двері... - Вона робить паузу і дивиться на мене, вдивляючись в мої очі, перш ніж підняти брову. - О, твої очі теж змінилися. Ну, принаймні, твій колір можливий, суміш зеленого і блакитного. Дуже неймовірно, але технічно можливо. Це все одно не пояснює, чому твій виражений фенотип змінився за одну ніч...

Я простягаю руку і хапаю пасмо волосся, яке змогла розгледіти. Чи завжди мій чубчик був таким довгим? - Гей, Тесс, а як щодо зміни кольору волосся?

Вона знизує плечима. - Я просто припускаю, що це фарба. Мене це не дуже хвилює, на відміну від біологічно неможливої зміни кольору очей...

Я потираю чоло. - Фарба? Облиш, Тесс, хто б міг пофарбувати наше волосся на ніч?

Ми дивимося одна на одну якусь мить, перш ніж промовити в унісон. - Гаррі.

~~~~~~

- Та байдуже, кажу вам, дівчата, я не знущався над нашим волоссям, так само, як і не татуював усі наші сідниці. - Гаррі продовжував, патякаючи про те, що він навіть не знає адреси жодного тату-салону, але я перестала звертати на це увагу, бо в голові щось прокрутилося.

- Гаррі, що ти маєш на увазі під нашим волоссям? - Я показую на його покриту голову. - Зніми капюшон світшота.

Гаррі зітхає, потім повільно тягнеться вгору і відсуває капюшон назад. - Зовсім нечесно. У вас, дівчата, синє волосся, що дивно, але круто. А в мене? Рожеве волосся? Навіть хлопці на гей-парадах не мають рожевого волосся! Що мені з цим робити?

Ми з Тесс на секунду придивляємося до його волосся. Воно не було таким "просунутим" у зміні кольору, як у моєї сестри чи у мене. Воно все ще було переважно чорним, лише де-не-де проглядало кілька ізольованих рожевих пасм.

Я озираюся на його очі. - Гей, Тесс, його очі все ще карі.

Гаррі піднімає брову. - Все ще? Що це має означати, ти ж не натякаєш... - Він дивиться в очі Тесс і мені. - Ах, бляха-муха, не знаю, як я раніше цього не помічав. Ви хочете сказати, що ви обидві просто так прокинулися? З блакитними і фіолетовими очима?

Я киваю, поки Гаррі кілька секунд дивиться на мою сестру. - Чорт забирай, Тесс, фіолетові очі в реальному житті страшні як чорт. Я звик бачити їх в аніме, але в житті вони виглядають такими... чужими.

Тесс зітхає, потім відсувається до стіни і заплющує очі. Я кусаю губу і озираюся на Гаррі, щось привертає мою увагу на його голові. - Гаррі, що у тебе у волоссі?

Він дивиться на мене. - Ти маєш на увазі, окрім кричущих рожевих смужок?

Я хмурюся. - Ні, чувак, там щось ворушиться. - Я підходжу ближче до Гаррі і дозволяю своїм очам зафіксувати ледь помітний рух. Виглядає так, ніби яскраво-червоний черв'як або щось подібне повзе з його шкіри голови до кінчиків волосся. Я нахиляюся ще ближче, ігноруючи питання Гаррі про те, "що я мала на увазі, коли казала, що щось рухається". Зрозумівши, що я не збираюся відповідати, Гаррі лише знизує плечима і повертається до своїх пластівців.

Я все ще не можу зрозуміти, що це за рухома рожева штука, тому наближаю обличчя до голови Гаррі на кілька сантиметрів. Нарешті я чітко бачу істоту, що рухається по його волоссю. Це не черв'як. Я нервово ковтаю і кличу сестру, не відриваючи погляду від того, що переді мною. - Твай...

Моя сестра розплющує очі, але не рухається, тож я гукаю її голосніше. - Твай, йди сюди!!!

Вона підходить до мене, а Гаррі опускає ложку з пластівцями на середині укусу. - Зачекай... що ти щойно сказала, Рейчел?

Я продовжую ігнорувати його і показую на рухому кольорову смужку у волоссі Гаррі, щоб Тесс могла її побачити. Гаррі починає повертати голову. - Ні, серйозно, Рейчел, ти щойно сказала...

Його слова обриваються, коли Тесс хапає його за голову обома руками. - Не рухай головою, Гаррі. Боже мій...

Гаррі на мить завмер, а потім заговорив. - А тепер серйозно, ти не проти розповісти мені, що відбувається? - Я уявляю, що в цей момент його обличчя було сповнене страху і розгубленості, але ми з Тесс були надто захоплені його волоссям, щоб звернути увагу на його передню частину.

Тесс просто дивиться вперед на це видовище, тож я беру на себе сміливість описати Гаррі, що постало перед моїми очима. - Ну, не лякайся, друже, але прямо зараз ми спостерігаємо, як пасмо твого волосся змінює колір прямо на наших очах. Буквально, ось це пасмо все ще коричневе на кінчику, але хвиля яскраво-рожевого кольору почалася від кореня і тепер спускається вниз по волоссю... і .... там, тепер все пасмо рожеве. О, бляха, це відбувається зараз! - Я здивовано відступаю на крок назад, бо по всій його голові починають з'являтися ще півдюжини рожевих смуг. - Гаррі, у тебе пасма волосся, пасма шириною близько 1 см, їхнє коріння стає рожевим, а потім рожевість повільно рухається вниз по пасмам, як приплив, поки все пасмо не стане яскраво-рожевим.

- Ха-ха, дуже смішно, я не такий розумний і навіть я знаю, що це в біса неможливо. - Гаррі каже, його голос наполовину сповнений тривоги, наполовину розгубленості.

Тесс повільно киває. - Так, Гаррі... це так. Майже кожен аспект цього абсолютно неможливий. Хм, насправді... - Вона штовхає мене ліктем, не бажаючи відводити погляд від сцени, що постала перед її очима. - Рейчел, принеси мені ножиці. - Я негайно підкоряюся, знаючи, що зараз "що за хрінь тут відбувається" далеко за межами мого розуміння, але якщо я допоможу Тесс, можливо, вона зможе з'ясувати це.

- Агов! Що ви там плануєте? - У голосі Гаррі з'являється ще більше тривоги, і він намагається повернутися до нас обличчям, але Тесс все ще тримає його голову нерухомо.

Я повертаюся з парою маленьких ножиць і слухняно передаю їх Тесс, яка відповідає Гаррі: - Рейчел, тримай його голову нерухомо. Гаррі, будь ласка, не рухайся, я просто відрізаю одне пасмо волосся.

Тесс вибирає одне пасмо волосся, яке на 1/3 рожеве, на 2/3 коричневе. Ні, зачекайте, тепер воно наполовину рожеве і наполовину каштанове. Тесс обрізає його біля основи і пояснює собі, як вона це робить. - Я хочу зберегти одне пасмо посередині переходу. Якщо я віднесу його в біохімічну лабораторію, то, можливо, зможу... зачекай, чорт.

Я дивлюся на її руку, щоб знайти причину цього пояснення. - О, ти, мабуть, знущаєшся з мене… - Вільне пасмо волосся в її руці, яке було відрізане з голови Гаррі, вже на 80% рожеве і продовжує рости. - Тесс, якщо ти відрізала це пасмо з його голови, якого біса воно все ще росте? Хіба воно не мертве?

Тесс кусає губи, коли вільне пасмо волосся між її пальцями стає на 100% рожевим. - Це пасмо просто мертве, засохлий кератин. Тут немає жодної живої клітини, і воно не пов'язане з тілом. Воно не повинно змінюватися... не повинно....

Гаррі жує ще одну ложку пластівців і мудрує. - Що ж, ще одна неможлива річ. Я відчуваю тут закономірність, я маю на увазі...

Тесс дивиться на обличчя Гаррі і здивовано ахає.

Я дивлюся на Тесс, потім знову на обличчя Гаррі і примружуюся. Гаррі озивається. - Що? У мене щось на обличчі?

Коли я це бачу, у мене по спині пробігає дрож. - Гаррі... Сподіваюся, тобі подобаються блакитні очі.

Гаррі на мить замислюється, потім нічого не каже, підводиться і йде шукати дзеркало. Я повертаюся до найрозумнішої людини в кімнаті. - Тесс, його очі були нормальними 30 секунд тому, і ми були самі на кухні. Ніхто більше не приходив, ніхто нічого не робив. Вони змінилися абсолютно самостійно, так само, як і його волосся. Тесс... що в біса відбувається?

Голос Гаррі луною пролунав у коридорі. - О, ти, мабуть, знущаєшся з мене! З блакитними очима я можу змиритися, але це волосся стало занадто рожевим! Тепер я виглядаю, як справжній гей!

Ми вдвох ігноруємо його, як зазвичай, а Тесс йде до вітальні і починає збирати речі. - Я не знаю, що відбувається, але я збираюся це з'ясувати. Знімай штани, мені потрібен зразок.

- Зразок...? - Я піднімаю брову, але роблю, як вона каже, і роздягаюся до трусиків. Тесс повертається зі старим рюкзаком і дістає кілька маленьких флаконів, схожих на маленькі каністри зі скляною плівкою. - Гаррі, принеси мені ізопропіл з аптечки!

З ванної луною долинає голос Гаррі. - Що?

Моя сестра закриває обличчя долонями. - Спирт!

Гаррі повертається через кілька секунд з пляшкою, все ще проводячи рукою по своїй новій зачісці. Він передає пляшку мені. - Знаєш, моє волосся здається іншим, не просто рожевим, воно наче... м'якше? Довше?

Я починаю хвилюватися, що моя сестра збирається зробити мені операцію або щось подібне, і хочу, щоб цей спирт стерилізував її інструменти, але Тесс просто наливає спирт у шість маленьких скляних флаконів. Потім вона бере щось схоже на металеву зубочистку і йде до мене. - Я просто візьму кілька зразків ДНК.

Гаррі нарешті помічає, що я сиджу на дивані напівгола. - Привіт, Рейчел, гарні трусики. Збираєшся випробувати свій подарунок на день народження чи що?

Тесс сміється, а я прикушую язика. - Заткнися і розвернися, містер "Гей з рожевим волоссям", ще одне слово про мій подарунок на день народження, і ти підеш геть.

Гаррі посміхається сам до себе, але нічого не каже, бо розвертається, щоб дати мені трохи приватності. Тесс, не гаючи часу, колупає і зішкрібує металевим інструментом одну з моїх к'юті-марок, потім кладе інструмент в одну зі скляних пробірок і закриває її. - Мені потрібен зразок ДНК з усього, що змінилося. Я не можу взяти зразок з твого ока, тому візьму тільки татуювання і волосся...

Гаррі все ще стоїть обличчям до стіни, але він поправляє її. - Це не татуювання, це к'юті-марка.

Тесс нічого не відповідає і продовжує працювати, додаючи клаптик мого синього волосся в іншу пробірку. Потім вона повторює обидва ці кроки на собі, додаючи пасмо свого волосся, а потім ДНК своєї к'юті-марки до двох інших пробірок. Я дивлюся на останні 2 пробірки. - Для чого ці дві останні пробірки, ти теж мітиш Гаррі?

Миттєва розгубленість перетинає її обличчя. - Хм? Ні, мені не потрібен Гаррі, тестування вдвох - це нормально. О! Мало не забула, мені потрібен контроль! Дай мені трохи незміненої, нормальної шкіри. - Я дивлюся на свою руку, вона виглядає досить нормально, простягаю її, і Тесс бере зразок шкіри, а потім повторює те саме на собі.

- І що тепер? - запитую я, вдягаючи джинси. - О, і Гаррі, ти можеш дивитися.

Гаррі розвертається і йде до дивану, все ще проводячи рукою по волоссю, і кидає погляд на Тесс, яка пакує всі свої зразки. - Я повернуся з лабораторії за кілька годин. Ви двоє залишайтеся тут, дзвоніть мені, якщо трапиться щось божевільне. - Вона одягає рюкзак і хапає свій старий студентський квиток, а потім прямує до дверей.

Я піднімаю брову. - Дзвонити, якщо трапиться щось божевільне? Що саме? Я маю на увазі, що колір наших очей змінився, і ми побачили, як волосся чоловіка стало рожевим прямо на наших очах. Я думаю, що мій лічильник для визначення "божевілля" може бути трохи перекошений в даний момент.

Тесс робить паузу в дверях. - Гм, туше. Ну, я повернуся за кілька годин, побажай мені удачі!

Я махаю рукою. - Щасливої дороги, шукай відповіді на наші запитання.

Двері зачиняються, і я повертаюся до Гаррі, який все ще проводить руками по волоссю. Я дивлюся на нього якусь мить, помічаючи те, чого не було ще кілька хвилин тому. - Гаррі, твоє волосся справді страшенно довге. Серйозно, якого біса, вчора твоє волосся було довжиною в дюйм, так?

Він киває і накручує на палець пасмо рожевого волосся довжиною до плечей. - Так... і тепер моє волосся дуже, дуже дівоче..... Я не впевнений, що мені подобається, куди це веде, Рейчел.

- Розслабся, друже, стать не визначається тим, як виглядає твоє волосся.

Він кидає на мене погляд. - Волосся - це лише побічна річ, чувак. Я не хвилююся про те, що волосся змінює мою стать, я більше хвилююся про те, що це робить хтось інший.

Я піднімаю брову. - Справді? Ну ж бо, Гаррі, що б це могло бути? Я не можу придумати нічого, що...

Він постукує себе по стегну. - Це, мабуть, моя доля, і це те, що каже мені моя к'юті-марка! Рейчел, пісня стосується не лише вечірок і тварин з повітряних кульок. Вона також може стосуватися мого рожевого волосся або, можливо, нової статі, щоб відповідати цьому волоссю і к'юті-марці.

Я роблю паузу і хихикаю. - Цього не буде, Гаррі. Не може бути, щоб марка так сильно нас змінила. Я маю на увазі, чорт забирай, подивись серіал, якщо ти дійсно хочеш базувати свої ідеї на цьому. Коли у Реріті з'явилася марка Деш, у неї не виросли крила і не з'явилася райдужна грива. К'юті-Марки - якщо це дійсно те, чим вони є - не можуть змінювати людей фізично.

- Ммм, продовжуй казати собі це, брате, можливо, одного дня ти переконаєшся, що це правда. - Гаррі хапає своє найперше пасмо волосся і витягує його перед собою. Воно майже повністю рожеве, а в розпрямленому стані має довжину понад два фути.

Він дивиться на мене своїми новими блакитними очима, і я нервово ковтаю. Гаррі змінюється з кожною хвилиною, а я вже півгодини не дивилася на власне волосся. - Зараз повернуся, Гаррі...

Я встаю і йду до ванної кімнати, щоб зловити своє відображення, лаючись собі під ніс. Моє волосся просто переповнене цими трьома відтінками синього. Темно-синій, світло-синій, а потім флуоресцентний зеленувато-блакитний, який, здається, майже світиться на світлі.

Гаррі з'являється поруч зі мною. - Якщо тебе це втішить, мені це навіть подобається. Як на мене, то краще, ніж рожевий. - Я нічого не кажу і чухаю лоба, бажаючи, щоб Тесс швидше повернулася з лабораторії.

Через хвилину чи дві ми обоє дивимося на моє відображення, Гаррі бере руку і піднімає моє волосся ззаду, я вже хотіла запитати, якого біса він робить, коли він говорить. - Е-е... справа не тільки в кольорі чи довжині, Рейчел, це волосся стає дуже довгим і на шиї.

Я закочую очі. - Що ти маєш на увазі під "не тільки довжина, але й по шиї довшає"? Волосся, що спускається далі по шиї - це і є довжина.

Він хитає головою. - Вибач, я не це мав на увазі. Воно не просто довше, воно, здається, росте з більшої кількості шкіри.

Я відкидаю його руку і кладу свою руку на місце його, потім проводжу пальцями вниз і намацую свою лінію росту волосся. Що за чортівня? Гаррі не жартував, моя лінія росту волосся сягає аж до плечей, у мене волосся росте з усієї потилиці.

Гаррі стурбовано дивиться мені в спину. - Рейчел, хіба у людей лінія росту волосся на шиї не повинна закінчуватися там, де вуха?

Я повертаюся і дивлюся на нього. - Лінія росту волосся у людей? На що ти, в біса, натякаєш?!

Гаррі зітхає, відкидається на стіну і схрещує руки. - То я маю бути тим придурком, який це скаже?

Я витріщився на нього, знаючи, що буде далі. - Справді, Гаррі? Коні та поні? Ти думаєш, що ми справді стаємо поні? - Я змушую себе сміятися, хоча й зізнаюся собі, що пропозиція Гаррі прийшла мені в голову.

Він розводить руками. - Ну, я не вчений, але, ШАЙНІНГ АРМОР, яка в тебе гарна грива, дуже пасує до твоєї к'юті- марки та очей. О, і чому б тобі не запитати свою сестру, ТВАЙЛАЙТ, чи не знає вона, чому волосся Пінкі таке яскраве, довге та кучеряве?

Я озираюся на наше відображення і кусаю губу, Гаррі мав рацію. Ці зміни були аж ніяк не випадковими. Все, що було зроблено до цього часу, робить нас все більш схожими на певних поні, ці зміни у волоссі, мабуть, найбільш тривожні з усіх, людське волосся так не росте. Але ні, припускати, що ми насправді перетворюємося на поні, просто нерозумно. - Облиш, Гаррі, ми маємо справу з дивним і дещо неможливим, а не з чистими фантазіями.

Він знизує плечима. - Гаразд, але сто доларів на те, що відповідь, яку ти шукаєш, - це поні.

Я почервоніла. - Ти помиляєшся, Гаррі.

Він залишається непохитним. - Гаразд, тоді став мені сотню доларів. Ти не думаєш, що ми стаємо поні? Сто доларів. - Гаррі простягає руку, бажаючи потиснути.

Я дивлюся на його руку, правду кажучи, я не була настільки впевненою, що він помиляється. Зазвичай я не ставлю на щось настільки невідоме, але, щоб зберегти здоровий глузд, я вирішую прийняти ставку. - Гаразд, сто доларів на те, що ми залишимося людьми. Як на мене, досить безпечне парі...

Гаррі посміхається і тисне руку. - Кажу тобі, брате, відповідь на все це - поні.

Ми закінчуємо рукостискання і повертаємося до вітальні. - Ну, оскільки ми нічого не можемо зробити з цими змінами, а постійні думки про це зводять нас з розуму, що ти хочеш робити, щоб скоротати час, поки моя сестра не повернеться?

Гаррі знову знизує плечима. - Е-е... Гадаю, відповідь - поні?

Я злегка хіхікаю над його імітованою відповіддю. - Звісно, чому б і ні. Це шоу завжди змушує години летіти непомітно, і зараз я просто хочу, щоб настав час для Тесс повернутися сюди з деякими відповідями.

- Ну, якщо припустити, що вона ЗНАЙДЕ якісь відповіді, це може бути за межами її можливостей, я маю на увазі, що все це досить сюрреалістично, - каже Гаррі, вмикаючи телевізор і хапаючи знайому колекцію Blu-Ray з усіма сезонами.

Я насміхаюся з його коментаря. - О, будь ласка, ми ж говоримо про Тесс! Вона розбереться. - Я хапаю пульт і вибираю епізод Еквестрійські Ігри "Кришталева імперія". Я хочу епізод з Шайнінг Армором, я не зовсім впевнена чому, але я обираю його.

На екрані починають грати поні, і ми з Гаррі нічого не говоримо, бо насолоджуємося епізодом, а потім починає грати інший. Не знаю, коли я задрімала, але незабаром мені почав снитися знайомий сон...

~~~~~~

- Візьміть п'ять моїх сотень плюс мою особисту охорону! Приведіть королівських магів, це не навчання, люди, ворушіться, ворушіться, ворушіться!!! - Це був наказ, який я прокричав на всю казарму сьогодні, коли нам повідомили, що Селестія не повернулася з подорожі з Діскордом. Я знав, що Діскорд щось накоїв, і справа була не лише в тому, що вона зникла, я відчував у повітрі, що сталося щось погане.

Ми вирушили до її останнього місця перебування біля вулкану. Зі мною було кілька сотень наших найкращих охоронців, озброєних до зубів. Ми також привели цілий легіон єдинорогів, спеціально навчених блокувати і відхиляти магію Діскорда. Якщо ми його знайдемо, йому доведеться відповісти перед нами. Шкода тільки, що Луна не змогла поїхати з нами, але вона спала у своєму священному сні, а за магічним законом її не можна будити до настання ночі.

Нарешті ми дійшли до вулканічного виступу, де Селестія і Діскорд планували битися з чудовиськом з Тартару. Але тут нічого не було: ні чудовиська, ні Діскорда, ні Селестії. Я даю кілька команд розвідникам, щоб переконатися, що ми нічого не пропустили, але, судячи з усього, це місце безлюдне.

Вони мали б бути тут, Селестія дала б нам сигнал, якби вони планували піти. - У мене дуже погане передчуття. - Не встиг я подумати ці слова, як відчув поштовх магічної паніки, що охопила мене. Я застигаю на місці і відчуваю, як у роті з'являється неприємний присмак. - Ні... Твайлайт?!

Один з моїх охоронців-єдинорогів зупиняється і дивиться на мене. - Сер, що сталося?

Яма жаху зростає в моєму шлунку, коли я пояснюю, що я відчув. - Моя сестра! Як ви знаєте, я особисто наклав захисні заклинання навколо її покоїв, але щось просто розтрощило їх усі! Це неможливо, вони... АААА! - Я зупиняюся і хапаюся за голову, коли біль пронизує мій ріг. Я завжди можу сказати, коли щось погане трапляється з тим, кого я захищаю, але ніколи раніше не відчував цього так сильно. Відчуття страху пронизує мене так глибоко, що я розумію: це може означати лише одне: життя моєї сестри в небезпеці.

Паніка охоплює мене, коли я дивлюся навколо нас і усвідомлюю нашу невігластво. Більшість королівської гвардії покинула Кантерлот разом зі мною, Твайлайт залишилася в замку практично сама. Я навіть не подумав попередити її, що може статися біда! Я виструнчився і одразу ж загарчав. - Усім відступити назад!!! НЕГАЙНО ПОВЕРТАЙТЕСЯ ДО КАНТЕРЛОТУ!!!

Виникає невелике замішання, але всі підкоряються і обертаються. Я звертаюся до свого особистого охоронця. - На Твайлайт напали. Вибач, але я мушу негайно туди повернутися.

Нагороджений пегас поруч зі мною віддає честь. - Сер, я полечу туди сам. Я прибуду раніше, ніж основна частина наших сил, але я знайду і захищу принцесу Твайлайт ціною свого життя.

Я хитаю головою. - Твоя хоробрість похвальна, але в цьому польоті немає потреби, я полечу сам. Я зустріну вас там, коли ви прибудете. - Я починаю заряджати свій ріг і готуюся телепортуватися назад. Телепортація - надзвичайно складне заклинання, кількість поні, які вміють це робити, можна порахувати на пальцях. По правді кажучи, це закляття, мабуть, було за межами мого природного таланту, але моя сестра старанно навчала мене цьому заклинанню. Під її детальними уроками я вивчив усі нюанси та хитрощі, необхідні для його виконання.

Один з моїх особистих охоронців-єдинорогів зрозумів, що я роблю, і підбіг до мене. Я тимчасово припиняю своє заклинання, коли він говорить. - Сер, будь ласка, ви не можете йти самі, ви повинні почекати, поки прибуде хтось із вашої охорони! Це занадто ризиковано йти туди самому!

Я зціпив зуби. - Чорт забирай, у нас немає на це часу! Нам знадобиться більше години, щоб знову стати на копита. Це занадто повільно! Я повинен телепортуватися назад негайно! Якщо зі мною щось трапиться, коли я рятуватиму сестру, то це буде моя проблема.

Єдиноріг хапає мене за мундир і благає. - Ні, в тому-то й справа, сер, це важливіше за вас! Шайнінг, ти ж капітан гвардії! Оскільки Селестія пішла, а Луна заснула священним сном, командування всіма кінними збройними силами переходить до тебе! Якщо Селестія дійсно загинула в бою, то це акт війни! Невже ти не розумієш? Ми повинні негайно доставити тебе у безпечне місце! Ми можемо захистити тебе від Діскорда і працювати над пошуком і захистом інших носіїв Гармонії, але ти повинен залишитися з нами! Наступні кілька годин будуть вирішальними для всієї долі Еквестрії! Якщо з тобою щось трапиться, вся варта буде кинута в безлад! Ніхто не буде керувати, і ми ніяк не зможемо організуватися, будь ласка, Шайнінг, ми повинні доставити тебе в безпечне місце!

Я зіштовхую з себе плазуна-єдинорога, і він боляче падає на бік. Я лаюся собі під ніс. - Чорт забирай, ми ж говоримо про мою сестру! Вибач, але я не можу просто сидіти тут і чекати, поки її вб'ють!

Інший пегас кричить, благаючи мене дочекатися підкріплення, я ігнорую його і відчуваю, як магія з мого рогу починає огортати мене. Я бурмочу заклинання телепорту і відчуваю, як мене переповнює пристрасть. Моя сестра знайшла час, щоб навчити мене цього заклинання, і тепер я можу використати його, щоб врятувати її.

Іскра, спалах, і я опиняюся в тронній залі Кантерлота. Тонкий дим наповнює повітря, і я не бачу нікого з церемоніальної варти. Кілька розбитих шоломів і списів розкидані навколо, і я чую розсіяні крики вдалині. Паніка заливає мої вени, коли я кричу. - Твайлайт!!!

Я біжу коридорами до її покоїв, і коли я наближаюсь, то відчуваю щось, що мені не належить. І це в її кімнаті! Я ніде не відчуваю Твайлайт, але я переможу будь-якого звіра чи монстра в її кімнаті і врятую свою сестру. Я лише за кілька кроків від кімнати, коли чую зовсім інший кобилячий голос, що розтинає повітря. - Рейчел! А-а-а-а, чорт забирай, чорт забирай. Боже, Рейчел, я божеволію! Рейчел!

Зачекай, якого біса? Це Пінкі? Я трясу головою і мій сон зникає...

~~~~~~

Я проводжу рукою по обличчю і витираю сон з очей. Гаррі щось кричить, а я сідаю на дивані, що мені снилося? Щось болісне, я не пам'ятаю сну, але знаю, що він був сповнений насильства і жаху…

- Рейчел, о, Ісусе, що танцює чечітку, чи в мене зараз глюки, будь ласка, скажи мені, що саме це в мене! - Гаррі сидить навпроти мене, білий, як привид, і махає рукою перед моїм обличчям. Він вказує тремтячою рукою на мою маківку. - О Боже, вони все ще рухаються! Вони ще й форму змінюють!!! Якого біса!

Я дивлюся на нього. - Гаррі, серйозно, що відбувається?

Він щось каже у відповідь, але чомусь приглушено. Усі звуки зникають, і я відчуваю, що тимчасово глухну. Через секунду слух повертається, але вже по-іншому. Він чіткіший, гучніший і ясніший, ніж будь-коли.

Я прочищаю горло. - Ого, якесь дивне відчуття, що, в біса, щойно сталося?

Гаррі лише скиглить.

Я відчуваю, як верхня частина моєї голови смикається і клацає, а очі Гаррі широко розплющуються, коли він дивиться на мене. Мій розум з'єднує всі крапки над "і", і я застигаю. - Гаррі... що сталося з моїми вухами?

Він повільно ковтає. - Ну, скажімо так. Здається, я щойно виграв сто доларів у парі.