П'ять Балів - Поділених на Чотири.

Пінкі стучить копитами по столу. - Поні в Чикаго? Це все змінює! Ну, я думаю, що так, гм, Твайлайт, це щось змінює?

Твайлайт підходить ближче до картини і дивиться на неї. - Ну, тепер ми знаємо, що є й інші люди, які живуть у тому ж місці, що й ми...

Реріті киває. - А ще поні, хто знає, скільки їх там. Вони можуть бути в кожному місті.

Пінкі починає стрибати по колу навколо нас. - Це чудова новина! Ще більше людей - поні!

Твайлайт щось каже, але я не чую. Я надто відволікся на Пінкі, що стрибала переді мною. Розумієте, на відміну від Реріті, Твайлайт і мене, схоже, Пінкі цілком щаслива стрибати голяка. Зазвичай це не проблема, адже у неї пишний хвіст, але коли вона так стрибає, то все повністю оголюється. Я маю на увазі все.

- Так, це дійсно щось... - бурмочу я, не зовсім впевнений, що мене так приваблює те, що відбувається переді мною. Чорт забирай це тіло і ці чоловічі гормони.

- Стій! - Пінкі раптом перестає стрибати, і її хвіст опускається вниз. - Це хороша новина чи сумна? Все більше людей стають поні, але, можливо, вони не хочуть бути поні? - Пінкі сідає і постукує себе по підборіддю. - Хороша новина для нас, погана для них? Не знаю, чи варто святкувати, хм…

Твайлайт зітхає. - Не знаю, добре це чи погано, але це, безумовно, все ускладнює. Було досить важко розібратися в усьому цьому, коли тільки четверо з нас були поні, а знання того, що за тисячі миль звідси є ще поні, робить все ще більш заплутаним. Як вони туди потрапили? Скільки їх там? Чи є ще поні в інших містах? Чи є ще поні в цьому місті?

Я додаю. - І як усі ці поні пов'язані з тобою?

Очі Твайлайт кидаються на мене. - Зачекай, чому вони мають бути пов'язані зі мною?

Я на мить закушую губу, намагаючись пригадати всі факти в голові. - Подивимось правді в очі, Твайлайт, твоє дитинство описує поні, якими стають ці люди. Ти розповідала історії про поні з червоними вухами, а тепер хтось у Чикаго відрощує червоні поні-вуха. Крім того, всі, кого ми знаємо, хто став поні, пов'язані з тобою. Тож до чого тут поні з Чикаго? Безумовно, він має бути якось пов'язаний.

Ми всі на мить замовкаємо, поки Твайлайт розмірковує, а потім Пінкі збуджено плескає копитами. - Може, він не пов'язаний напряму! Може, він просто належить до іншої групи з чотирьох поні, які святкують день народження 1 травня!

Реріті насміхається. - Так, я майже впевнена, що причина не в цьому.

Твайлайт закочує очі на це посилання. - Випадкові здогадки - це не спосіб знайти відповіді. Треба провести деякі дослідження.

Три інші поні в кімнаті стогнуть в унісон. Я говорю від імені всіх нас. - Сестричко, ми щойно провели останні чотири години, шукаючи в інтернеті інформацію про "Дівчата з Еквестрії". Нам потрібна перерва від такої роботи, будь ласка.

Твайлайт хмуриться. - Але ми повинні його розшукати.

Реріті зітхає. - Легше сказати, ніж зробити, чи не так?

Я нахиляю голову. - Ну, що ми про нього знаємо? Які речі ми знаємо, які ми можемо використати, щоб знайти його?

Реріті хіхікає. - Ми знаємо, як він виглядав, коли був людиною, але тепер, коли він поні, це марно.

- Якщо припустити, що зараз він все ще самець, - додає Пінкі.

- І ми знаємо, що він не залишив жодних слідів.

- І навіть поліція не має жодних зачіпок щодо того, хто він і куди пішов. - Пінкі з радістю вносить свою лепту.

Реріті продовжує. - І ми знаємо, що він живе в районі Чикаго. Або, принаймні, проїжджав там вчора.

Твайлайт закочує очі. - У Чикаго проживає понад дванадцять мільйонів жителів.

Я не можу втриматися від сміху. - То ти хочеш, щоб ми знайшли когось, хто, як і дванадцять мільйонів інших людей, випадково опинився вчора в районі Чикаго. І ми поняття не маємо, хто він, куди він пішов, як він виглядає зараз, і чи це взагалі він.

- І не забувайте, що він активно намагається сховатися! Він точно не буде афішувати своє місцезнаходження в соціальних мережах! У нас, чесно кажучи, немає жодних шансів його знайти, - з посмішкою каже Пінкі.

Твайлайт стогне і дивиться на Пінкі. - Пінкі, це все жахливі новини, чому ти посміхаєшся?

Вона плескає копитами. - Тому що це означає, що ми можемо навіть не намагатися зараз! І це чудово, бо я не хочу витрачати ще чотири години на нудні дослідження на комп'ютері. Дослідження - це відстій! Це найгірша робота, яку тільки можна собі уявити.

Твайлайт скрегоче зубами, і я втручаюся, поки вона не перетворила Пінкі на кактус. - Гей, друзі, заспокойтеся, у нас є інші речі, якими ми можемо зайнятися з користю. Як щодо того, щоб повернутися до перегляду Біблії шоу? Ми ледь не вбили себе, щоб дістати цю штуку...

- Не кажучи вже про те, що ми змусили весь штат Вашингтон думати, що в Сіетлі стався терористичний напад. - Реріті здригається.

Я киваю на знак згоди. - Так, точно, нам дійсно варто повернутися до перегляду тієї папки. - Я дивлюся на сестру, яка все ще витріщається на Пінкі. - Гей, Твайлайт, давай знайдемо якісь нові заклинання, щоб вивчити? Гаразд?

Вона робить глибокий вдих і відступає від Пінкі. - Гаразд, я піду приготую обід. А потім ми розділимо Біблію і подивимося, що зможемо знайти.

Твайлайт розвертається, помахуючи хвостом, і прямує до кухні. Як тільки алікорн опиняється поза зоною чутності, Пінкі потирає потилицю копитом і бурмоче. - Боже, та що з нею таке.

Я хитаю головою. - Вона зараз трохи напружена, ось і все. І я думаю, що якщо ти скажеш їй прямо в обличчя, що "дослідження - це відстій", то, можливо, не так її зрозумієш.

Пінкі розгублено дивиться на мене. - Але проводити дослідження - це дійсно відстій. Це ж купа роботи!

Реріті відповідає. - Деяким поні подобається працювати, Пінкі. - Вона повертається до мене. - Як там Твайлайт минулої ночі? Вона здавалася досить тендітною ввечері, ви двоє розмовляли перед сном?

Я посміхаюся. - Ми трохи поговорили, але все закінчилося тим, що мене зіпхнули з ліжка, і мені довелося спати на підлозі. Хоча, думаю, я її не звинувачую.

Реріті присувається до мене і кладе голову мені на плече. - Любий, це жахливо, ти ж не собака! Ці тіла й без того здичавіли, щоб ми спали на підлозі, як тварини!

Я хіхікаю. - Це було не так вже й погано. Твайлайт подумала, можливо, небезпідставно, що було б дивно ділити зі мною маленьке ліжко, адже я жеребець, і, ну, ти знаєш.

Краєм ока я бачу, як Пінкі облизує губи і махає хвостом туди-сюди. - Я не проти. Ти можеш приходити до мене в ліжко, коли захочеш. Я завжди відкрита! - Пінкі кліпає, потім поправляє себе. - Тобто мої двері завжди відчинені!

Я прикушую язика, Реріті, здається (або вдає, що не помітила натяку). - Пінкі, це дуже мило з твого боку, що ти запропонувала.

- Мммм. - Пінкі посміхається і дивиться прямо на мене. - Шайнінг знає, що він більш ніж бажаний гість у моїй... кімнаті. Ну, знаєш, для... сну.

- Так, дякую за запрошення. - Моє серце починає битися швидше. Чорт забирай, Пінкі, перестань дражнитися!

Ніби прочитавши мої думки, рожева поні розвертається і прямує до дверей. Але це не звичайна рись, я бачу, що вона перебільшено виляє стегнами, а її хвіст розмахує занадто широко, дозволяючи всім, хто стоїть позаду неї, бачити її статеві органи. Я так сильно кусаю нижню губу, що майже пускаю кров.

Збоку від себе я бачу, що Реріті також дивиться вперед на Пінкі, її очі майже такі ж широкі, як і мої. Вона піднімає брови. - Шайнінг, ти щасливий жеребець. Якби ж то я ще була самцем. Я маю на увазі, нічого собі, ця Пінкі.

Я глибоко дихаю і відчайдушно намагаюся заспокоїтися. Я дуже сподіваюся, що Реріті залишиться на моєму боці. Якщо вона зробить крок убік, а потім озирнеться на мене, то побачить докази того, наскільки малі ці боксери для жеребця мого розміру. Я дивлюся на неї. - Так, я хотів би, щоб ти була в цьому тілі, а не я, Реріті. Це тіло змушує мене хотіти робити... речі, про які, я думаю, я буду шкодувати.

Реріті піднімає одну брову. - О? Тоді мені перенести твої речі в кімнату Пінкі?

Я червонію. - Я... я не... Це не моя ідея! Але, якщо Твайлайт мене вижене, то це ж не мій вибір, чи не так? Значить, мені доведеться спати з Пінкі? Це вже не в моїх силах?

Реріті повільно посміхається. - Ну... тобі не обов'язково спати в ліжку Пінкі. У нас три ліжка, в одному з них Пінкі не спить.

Я примружую одне око. - Але ж і Твайлайт не дозволить мені спати в її ліжку.

Реріті знизує плечима. - Тоді, гадаю, залишається моє, так?

У мене стискається горло. Будь-який прогрес, якого я досяг у "заспокоєнні" між ногами, був розбитий вщент. Невже Реріті щойно запропонувала мені своє ліжко? - Емм... прийти до тебе?

Вона щиро посміхається мені. - Я не можу дозволити гостям спати на моїй підлозі, мені буде неприємно. Тож приходь сьогодні до мене...

Я роблю покерфейс, вона щойно запросила мене переспати з нею. Але вона мала на увазі "переспати зі мною" чи "спати зі мною"? Її обличчя нічого не видає, я ніколи не був добрим читачем облич, не кажучи вже про поні. Я знову намагаюся проковтнути. - Гей, дякую, Реріті, ти чудова господиня. Я візьму до уваги твою пропозицію. Якщо Твайлайт знову вижене мене з моєї кімнати, я постукаю до тебе.

Вона ввічливо киває і починає йти вперед, щоб піти. Як тільки її хутро торкається мого, я падаю на живіт. Я не можу зараз встати, внизу все надто помітно. Так чи інакше, дивлячись, як Реріті прямує до дверей, я думаю про її пропозицію. Вона, мабуть, мала на увазі все це в платонічному, несексуальному сенсі. Вона просто хороша господиня і пропонує мені м'яке ліжко. Ні в якому разі вона не хотіла б мати зі мною нічого спільного. Ми були поні лише 12 годин, чому вона повинна хотіти чогось інтимного з жеребцем? Пінкі я можу списати на те, що вона Пінкі. Але Реріті? Нізащо, надто висококласна.

Я моргаю, коли щось усвідомлюю. На відміну від інших кімнат, ліжко Реріті - двоспальне. Воно достатньо велике лише для однієї людини! -Гей, Реріті.

Вона зупиняється і повертається до мене обличчям, роблячи дивне обличчя, побачивши, що я лежу на животі ось так. - Так?

- Я просто подумав, якби ми переспали разом... чи влізу я в неї?

Її очі широко розплющуються. - Пробач?

Я дивлюся на стелю і уявляю собі її спальню, таку маленьку кімнату. - У тебе там ніколи не було жеребця, а я досить великий. Тож якщо мені навіть вдасться поміститися, то буде досить тісно.

Я озирнувся і побачив, що Реріті почервоніла сильніше, ніж це було фізично можливо. Все її обличчя просто світилося червоним.

Кілька разів моргаю. - О, БОЖЕ, ЛІЖКО! Я МАВ НА УВАЗІ ЛІЖКО! Я ЗАНАДТО ВЕЛИКИЙ, ЩОБ ПОМІСТИТИСЯ НА ЛІЖКУ!

Реріті кусає губу і повільно відступає. - Я... піду перевірю, як там обід...

Я затуляю обличчя копитами. - Я просто мав на увазі, що твоє ліжко маленьке, я боявся, що ми не зможемо помістити на ньому двох поні...

Реріті бурмоче з кімнати. - Мммм...

~~~~~~

Обід пройшов без особливих подій. Моя сестра ніколи не славилася своїми кулінарними здібностями, і тепер, коли ми не могли їсти м'ясо, наш вибір їжі був досить обмежений цим холодильником. Ого, кілька морквин і трохи води! Їжа, гідна короля!

Твайлайт левітує біблію і кладе її на стіл. - Гаразд, люди...

- Поні. - Пінкі поправляє її.

Вона закочує очі. - Гаразд, поні, ми розділимо цю річ і подивимось, чи зможемо знайти щось цікаве. Хотіла б я знати, з чого почати.

Я ковтаю повний рот овочів, які я жував. - Якщо ти хочеш спробувати вивчити нові заклинання, почни з того, що переглянь усі записи, що стосуються серій про Тріксі. Ті серії були переповнені новими заклинаннями, які накладали Твайлайт і Тріксі.

Твайлайт опустила очі на папку і моргнула. - То... це які саме епізоди?

Я посміхаюся. - Приємно знати, що мої знання знаходять застосування. Дозволь мені. - Я чаклую над підшивкою і відкриваю кільця. Потім я використовую свій ріг, щоб почати вибирати всі листи, що стосуються важких магічних епізодів. - Ось, у цій теці все, що стосується п'ятнадцяти епізодів, де використовується найбільше магії. Збожеволіти можна.

Твайлайт лише киває на знак подяки і виходить з-за столу.

Пінкіна підстрибує на своєму місці. - О, о! Зроби мене! Зроби мені наступною!

Я вибираю головні епізоди "Пінкі", роблячи паузи, коли бачу щось у першому головному епізоді. У примітках до "Пінкі Кін" є заповнена "Таблиця почуттів Пінкі". У ній перераховано близько тридцяти речей, які, за словами Лорен, Пінкі може передбачати. Я сканую її, чорт забирай, якби це було правдою, це було б дуже, дуже зручно. - Гей, Пінкі, я хочу, щоб ти запам'ятала цю таблицю.

Вона стогне. - Ненавиджу вчитися.

Я дивлюся на неї, доки вона не зустрінеться зі мною поглядом. Я суплю брови. - Слухай, я не прошу, я кажу. Ці речі можуть врятувати нам життя в майбутньому, в тілі Пінкі, мабуть, більше сили, ніж у більшості єдинорогів, але ти маєш навчитися ними користуватися.

Її волосся злегка розвіюється. - Гаразд, гаразд, я навчуся. Але це не буде весело.

Я посміхаюся. - Розважишся пізніше, це не займе багато часу.

Пінкі виходить з-за столу з папірцем у роті, а Реріті сідає поруч зі мною. - То що там залишилося?

Мені приємно, що вона поруч, але я зосереджуюсь на завданні. - Ну, у нас тут ще п'ятдесят епізодів. - Твайлайт повертається і починає наповнювати склянку водою за допомогою своєї магії. Реріті киває на мене. - Які глави ти хочеш взяти?

Я чухаю потилицю, гадаючи, що ми з Реріті можемо поділити їх між собою? Це має сенс. - Гаразд, я візьму ці розділи.

Я беру свої розділи і роблю крок від столу, але бачу, що Реріті робить крок за мною. Вона каже. - Гаразд, ходімо. Може, підемо до вітальні? У мене там є гарний диван.

Я затинаюся. - Але ж інша половина розділів є…?

Реріті моргає, чи це було підморгування? - Вони можуть зачекати, давай подивимося їх разом, а коли закінчимо, візьмемося за наступну частину.

На іншому кінці кімнати Твайлайт опускає свій келих і дивиться на мене, підозріло піднявши брову.

Я ніяково посміхаюся і даю їй вираз "агов, це була не моя ідея!", а потім повертаюся до найпривабливішого єдинорога, якого я коли-небудь бачив. - Звучить чудово, Реріті, показуй дорогу.

~~~~~~

Як і будь-яка навчальна сесія за участю хлопця та дівчини, ми не дуже багато вчилися. Звичайно, ми пройшли через матеріал, але наше серце не було в ньому, і ми просто читали сторінки. Під час роботи ми вели світські бесіди, і день почав швидко минати. Ми закінчили першу стопку розділів і були на півдорозі до другої, коли я нарешті набрався впевненості, щоб поставити їй запитання, на яке мені потрібна була відповідь.

Я підняв на неї очі. Я міг дивитися на неї, як вона сидить і читає, цілими днями, і все в ній просто зачаровувало мене. Але врешті-решт вона помітила мій погляд і підняла очі. - Так?

Я вказую на нас двох копитом і ставлю своє запитання. - Хто ми? Я маю на увазі нас двох, пару. Раніше ми були просто колегами, але хто ми тепер?

Реріті відкладає сторінку, з якої читала. - Я не знаю, ми... щось? Я не зовсім впевнена, як це працює з жіночої сторони паркану, якби я була в твоїх копитах, гадаю, що мала б краще уявлення про те, як усе відбувається. Але, незважаючи на це, ти мені подобаєшся. Ти єдиний, кого я дійсно знаю. Зрозумій мене правильно, твоя сестра і Пінкі чудові, але зараз все дуже хаотично, і ти єдиний, кого я дійсно знаю.

Реріті присувається ближче, щоб покласти голову мені на плече, я щасливо зітхаю і нахиляюся до неї. Потім я усвідомлюю, що, напевно, повинен запитати її про щось спочатку. - Ем, у тебе був хлопець до того, як все це почалося?

Вона сміється. - Гадаю, ти маєш на увазі подружку, любий. І ні, я вже кілька місяців як самотня. - Повітря наповнюється незручною тишею, оскільки масивний підтекст питання просто витає в повітрі, і нам обом доводиться думати над ним. Реріті прочищає горло. - А ти? У тебе був, як там це слово, яке вони використовували в шоу, особливий хтось, коли ти був людиною?

Я хіхікаю над вибором слова. - Ні, я був самотній деякий час. Дуже давно...

Вона повертає голову до мене і пустотливо посміхається. - Зачекай, якщо ти Шайнінг Армор, то хіба ти не одружений на Кейденс? О Боже, ти точно одружений! Ти зустрічаєшся з тією рожевою поні! Якщо ми її знайдемо, ти її поцілуєш? Хм? Свою давно втрачену дружину? Чорт забирай, ти навіть мав від неї дитину!

Я червонію і відкидаю цю ідею копитом. - Що, ні, ну ж бо, Реріті, я в тілі Шайнінг Армор, але насправді я не він! Я не маю нічого спільного зі "справжнім" Шайнінгом, тож Кейденс не має нічого спільного зі мною. Я просто виглядаю як її чоловік, але більше нічого.

Вона нахиляється до мене і каже лише два слова. - О, добре.

Моє серце вискакує з грудей, і я дивлюся на Реріті. - І чому це ти так зраділа цій новині?

Вона просто закочує очі і відкидається на моє плече. Я посміхаюся про себе, я був тут, як у раю. Я хотів бути з Томом майже десять років, і тепер ми не тільки майже пара, але й вона приваблює мене більше, ніж будь-коли. Ну, звичайно, вона тепер може бути дівчиною, але ці стосунки все ще цілком законні. Немає нічого поганого в гомосексуальних парах, але справа в тому, що ми настільки ж гетеро, наскільки це можливо. Як на нас не подивись, ми - пара чоловік/жінка. Звісно, все заплутується, якщо надто довго про це думати, але хто сказав, що кохання - це...

- Вечеря готова... тьху, ви двоє хоч намагаєтесь працювати? - Я піднімаю очі й бачу, що на нас дивиться Твайлайт. Я опускаю погляд і розумію, що ми з Реріті романтично обіймаймося, наші тіла й копита переплітаються одне з одним.

Ми обоє намагаємося відірватися, я прочищаю горло. - О, привіт, ми просто...

- Вивчали нотатки до виступу, - спокійно відповідає Реріті.

Твайлайт закочує очі. - Слухайте, мені байдуже, ви обидвоє дорослі, можете робити, що хочете. А тепер ходімо, вечеря готова, і вона гаряча.

Я біжу за Твайлайт, і ми підбігаємо до кухонного столу, де Пінкі саме розкладає їжу. Схоже, що на вечерю Пінкі з'їсть дві миски дитячих пластівців, а решта з нас їстиме брокколі з сиром. Я знизую плечима, дивлячись на це, все не так вже й погано з нашими новими смаковими рецепторами. Бажаючи змінити тему розмови, я запитую Твайлайт про її успіхи. - Ну що, вивчила якісь нові заклинання?

Вона посміхається. - Ще б пак. Я працювала над новим закляттям цілий день, поки ви двоє були зайняті "навчанням" там.

Реріті проігнорувала останню частину її коментаря. - Нове закляття? Воно сильне?

Твайлайт киває. - О, так.

Я втрачаю терпіння. - Ну? Що це?!

Пінкі піднімає очі. - Я теж хочу знати! Твайлайт сказала, що покаже мені заклинання, тільки коли ми всі будемо тут.

Вона киває. - Я не хочу лякати сусідів, тому зроблю це лише один раз.

Я відчуваю, як моє серце починає калатати, це буде щось грандіозне. Можливо, Твайлайт мала рацію, замість того, щоб обійматися з Реріті, я повинен вивчати ці заклинання. Магія дійсно потужна, хто знає, які хаотичні сили містяться в цих нотатках. Чого навчилася Твайлайт? Як стріляти блискавками? Вогняні кулі? Телепортуватися? Як створювати щит-бульбашку? Як викликати сильний шторм? Відкрити портал? Зцілювати смертельні рани?

Твайлайт відкриває вікно, щоб почати. - Гаразд, усі готові? - Ми всі нетерпляче киваємо, і Твайлайт робить глибокий вдих. - Починаємо!

Її ріг спалахує, а обличчя спотворюється в чистій зосередженості. Я відчуваю, як моє волосся починає підніматися від статичного електрики в повітрі. Ріг Твайлайт світиться яскравіше, і Реріті починає хвилюватися. - Ем, Твайлайт, ти ж не збираєшся влаштувати ще один вибух? Це ж будинок моєї сім'ї.

Твайлайт напружується і каже. - Ні, не хвилюйся, я розберуся...

У вікно дме легенький вітерець, він приносить із собою якісь звуки, мабуть, вуличний шум. Я озираюся, чекаючи на магію.

Ріг Твайлайт починає тьмяніти. - Ось! Попався! Фух.

Реріті нахиляє голову. - Перепрошую?

Пінкі в паніці озирається. - Вона щось з нами зробила? Це вона зробила так, що я люблю броколі? Краще б вона цього не робила!

Останні промені світла з рогу Твайлайт зникають, і вона розслабляється. - А, готово. Ви це чули?

Я суплю брови. - Чули що, стереосистему через дорогу, коли подув вітерець?

Вона вишкірює зуби. - Це була не стереосистема! Це була я! Я наклала закляття з епізоду про Тріксі з Урсою Майнор! Я створила вітерець з повітря і використала його для того, щоб мелодія пройшла крізь дерева навколо нас.

Усі за столом на кілька секунд замовкають. Реріті нахиляється вперед. - Ти впевнена, що це не стереосистема через дорогу? Бо було б набагато розумніше, якби наступного разу ти просто використала магнітофон, а не якесь закляття, на вивчення якого пішло шість годин.

Пінкі киває. - Так, звучить так, ніби ти змарнувала цілий день.

Твайлайт б'є копитами. - Брате, підтримай мене. Магії варто вчитися.

Я прикусив язика. - Ну, так, магію корисно знати, але, не знаю, може, наступного разу зосередишся на вивченні більш корисних заклинань?

Твайлайт роздратовано відкидає копита. - Що поганого в тому, що я можу викликати вітерець, який несе мелодію?!

Я не можу не посміхнутися. - Ну так, наступного разу, коли в Канаді з'явиться гігантський космічний ведмідь, добре знати, що ти будеш до цього готова!

Пінкі сміється, Твайлайт лише хитає головою. - Та годі, я можу викликати подих вітру! Я маю владу над повітрям, жодна людина в історії Землі не мала такої влади!

Я кліпаю, не вражений. - Так, але ти не людина, ти єдиноріг. Протеже принцеси-алікорна, якщо точніше.

Твайлайт бурмоче собі під ніс. - Я вивчаю божественні сили, і нікого це не хвилює.

Пінкі киває. - Розбуди мене, коли зможеш створювати торт з повітря абощо.

~~~~~~

Решта вечері пройшла добре (за винятком того, що Твайлайт розсердилася, що її заклинання було сприйнято не так добре, як вона сподівалася). Потім ми присвятили кілька годин пошукам в Інтернеті будь-якої інформації про цього поні в Чикаго. Але нічого не вийшло, і близько 23:00 ми вирішили лягати спати. Я спершу пішов на кухню, щоб перекусити перед сном.

Повернувши за ріг, я позіхаю і розумію, що на кухні вже хтось є. Я дивлюся на підлогу і застигаю на місці, побачивши там Пінкі. Здається, вона поклала на підлогу пакет з льодом і лежить на ньому своєю голою нижньою частиною. Я не знаю, чи варто мені відвернутися, чи просто піти, все, що я знаю, це те, що я більше не хочу їсти.

Її очі загоряються, коли вона бачить мене. - О, привіт, Шайнінг.

Я не можу втриматись, щоб не витріщатись. - Що... ти робиш?

Вона показує на лід між задніми лапами: - Мені так гаряче внизу, а на цьому льоду, о Боже, як приємно.

Вона змінює свою позицію, і я піднімаю одну з передніх ніг, щоб я міг вкусити своє копито. Це несправедливо, це зовсім несправедливо. Я намагаюся бути з Реріті, але Пінкі... о Боже, Пінкі. Не зрозумійте мене неправильно, мені подобається обніматися з Реріті, а від того, як вона одягається і поводиться, я просто падаю в обморок. Я б хотів супроводжувати її щодня і просто мати її поруч. Але Пінкі - це щось зовсім інше. Вона…

Наче за командою, Пінкі підводиться і нахиляється вперед, з її лап капає талий лід і вода. Вона махає хвостом. - Можеш подати мені рушник?

Я скиглю на місце переді мною, відчуваючи, як моя сила волі чинити опір чарівності Пінкі стрімко згасає. Я неуважно облизую губи, озираючись довкола. - Я не бачу тут жодного рушника, Пінкі.

Вона озирається, і я бачу, що її очі дивляться на мою спідню білизну. - Тоді можна скористатися твоїми боксерами? Не схоже, що ти зараз щось ховаєш.

Я зціплюю зуби, але знаю, що вона говорить правду. Ці речі майже нічого не приховували, коли я був повністю розслаблений, а зараз моя чоловіча гідність - повна протилежність. Я знімаю свої боксери і за допомогою магії починаю витирати мокрі задні ноги Пінкі, використовуючи мої боксери як ганчірку. Вона плямкає губами. - Гей, Шайнінг... - Я неуважно під'їжджаю до неї риссю все ближче і ближче, поки моє обличчя не опиняється в футі від її оголеної задньої частини.

Моя передня нога тремтить, і я хапаю імпровізовану ганчірку, щоб вручну витерти її, замість того, щоб використовувати свою магію. - Так, Пінкі?

Моя робота починає давати збої, мої копита неуважно витирають одне й те саме місце збоку її ноги. Я не можу зосередитися на чищенні, мене занадто відволікає спокусливе видовище перед очима. Моя нога смикається, а Пінкі крутить переді мною стегнами. - Ну що? Я чекаю. - Мені потрібна вся моя душевна сила, щоб не почати трахати її прямо тут, на кухні. Вона знову хитає стегнами... потім підморгує.

Мій розум ламається, я відкидаю всі претензії на скромність і підхоплююся на дві ноги, ставлячи передні копита їй на спину. Мені це так потрібно, кожна частинка мене палає пристрастю, коли я присуваю свої стегна ближче до її...

- Я не бачила його, Раріті, може, пошукаєш на кухні чи в їдальні? - Голос Твайлайт лунає крізь стіни квартири.

Я нашорошую вуха і усвідомлюю, що я голий і в процесі того, як я починаю засаджувати Пінкі посеред відкритої кухні. - Бляха.

Пінкі зітхає. - Пізніше. - Вона вислизає з-під мене і підхоплює пакет з льодом, несе його до раковини.

Я знову вдягаю свої боксери, і той факт, що вони просякнуті холодною водою, насправді добре допомагає мені менше збуджуватись "внизу". Я хитаю головою і усвідомлюю, що я планував зробити. - Пінкі, ти збожеволіла.

- Гей, це ж ти був готовий накинутися на мене. - Вона посміхається. - Ти подумав про мою пропозицію на вечір?

Я кусаю губу, бо все ще не вирішив, в якому ліжку спатиму сьогодні. - Ну, я не можу спати в ліжку Твайлайт...

Пінкі киває. - І ти не можеш спати в моєму.

Я чую тупіт копит Реріті, що йде коридором. Я нахиляю голову до Пінкі. - Справді? О, це, мабуть, на краще. Так мені легше. Бачиш, Реріті вже запросила мене в своє ліжко, і я не знаю, як би я зміг якось вибрати між...

Пінкі кокетливо дивиться на мене і облизує губи. - Я мала на увазі, що ти не можеш спати в моєму ліжку, бо ми будемо дуже, дуже зайняті іншими справами. Ділити ліжко з твоїм покірним слугою і мати цілковиту приватність протягом цілої ночі? Я просто не уявляю, як ми коли-небудь дійдемо до сну. - Пінкі проходить повз мене, вправно вимахуючи стегнами і хвостом. Я ще раз бачу, як вона підморгує мені. - Приходь до мене сьогодні ввечері, і ти матимеш найдикіші вісім годин у своєму житті.

Я чую, як моя кров стукає у вухах, коли Пінкі робить останні кроки з кухні. У той самий час у дверях з'являється Реріті. - О! Привіт, Пінкі.

- Привіт, Реріті! На добраніч! - радісно вигукує Пінкі. Потім йде коридором, насвистуючи пісню з "Шоу Енді Гріффіта".

Реріті обертається, щоб подивитися їй услід. - У Пінкі завжди такий гарний настрій.

- Мммм, - хникаю я, намагаючись заблокувати нещодавні образи в голові. - Отже, Реріті, що привело тебе сюди?

Вона підходить до мене і кладе свою голову на мою. Я заплющую очі, мені подобається, коли вона це робить. Вона говорить. - Ну, я сказала Твайлайт, що хочу запитати тебе щось про Біблію, але насправді я прийшла сюди, щоб врятувати тебе від Пінкі.

Я піднімаю брови. - А з чого ти взяла, що мене треба рятувати?

Вона робить крок від мене і рухається до калюжі на підлозі, що залишилася від льоду. Вона дивиться на неї. - Жіноча інтуїція.

Я хихикаю. - Томе, ти була дівчиною лише 24 години.

Вона озирається на мене. - Називай мене Реріті, любий. Чути ім'я Том і нагадування про те, що я була хлопцем, коли я в цьому тілі, дивно. Особливо, коли мені нагадують про це, коли я думаю про щось.

Я прикусила губу. - Про щось? Про що ти думаєш?

Вона посміхається. - Нічого важливого!

Я повільно киваю. - Гаразд...

Ми незграбно завмираємо на мить, і я помічаю, що Реріті уникає зорового контакту. - То що, мені приготувати ліжко для двох?

Я зробив покерне обличчя. Чесно кажучи, я не знаю. Як я можу відмовити Реріті? Вона дівчина моєї мрії і найгарніша з усіх, кого я коли-небудь бачив. Але в той же час, як я можу відмовитися від пропозиції Пінкі?! Я практично кінчив прямо тут, на кухні, фактично перебуваючи з нею в ліжку і маючи цілих вісім годин, щоб... Боже мій, люди починали війни і за менші заслуги. Але якщо я почну спати з Пінкі, чи зможемо ми з Реріті бути разом вдень?

Реріті сміється. - З тобою все гаразд, любий? Ти спітнів! Я не хотіла тебе налякати.

Я затинаюся. - Я просто не знаю... чи погодиться Твайлайт, якщо я піду? Так, саме це! Я просто не знаю, чи погодиться вона, якщо ми будемо спати разом.

- Пф, ми просто будемо спати в одному ліжку. Хто сказав, що станеться щось особливе?

Між нами знову западає незручне мовчання. Я нарешті вирішую просто запитати. - Гм... буде?

Реріті повністю ігнорує питання. - Якщо твоя сестра хоче, щоб ти залишився в її кімнаті, це нормально. Я не ображуся, і я справді не хочу тиснути на тебе, щоб ти робив те, чого не хочеш. Я просто хочу, щоб ти знав, що зараз я йду спати, і якщо тобі потрібно місце для ночівлі, ти можеш приєднатися до мене там.

Реріті ввічливо вклонилася і пішла. Я бажаю їй доброї ночі і кажу, що піду перевірю, як там моя сестра. Коротка рись, і я входжу до своєї спальні, де бачу Твайлайт у нижній піжамі та з розправленими крилами.

Вона дивиться на мене. - О, що ти тут робиш?

Я озираюся навколо, поки вона намагається зручно скласти свої крила. - Я просто перевіряю, чи ти не проти, що я тут не спатиму.

Її крила складені, вона дивиться на мене. - Що? Яка мені різниця? Рейчел, я не твоя мама. Ти можеш робити, що хочеш, тобі не потрібен мій дозвіл.

Я трохи приголомшений тим, що почув своє справжнє ім'я. - Так. Ну добре, тоді до завтра.

Вона на мить замислюється, потім піднімає очі й бачить, що я вже на півдорозі до дверей. - Де ти спатимеш?

Я завмираю і повільно обертаюся. - О, гм, Реріті сказала, що не хоче, щоб я спав на підлозі, тому вона запропонувала...

Твайлайт посміхається. - Реріті, так? Так, я бачу чому. Ну, я впевнена, що ви двоє...

Я червонію. - Стоп, стоп, Реріті ніколи не пропонувала цього, вона просто хотіла дати мені місце для ночівлі! Пінкі сказала мені, що я їй потрібен не лише для сну. - Не встигаю я закінчити речення, як б'ю себе копитом. - Я сказала забагато, чи не так?

Твайлайт затинається. - Ого. Ну, Пінкі теж хороша, я впевнена, що ви двоє...

Я простягаю копито, бажаючи сказати їй, що не підтверджую цю пропозицію, бо все ще сумніваюся, чи хочу я Реріті більше. Проте. Я майже впевнений, що вже й так вирив собі досить глибоку яму. Я примушую себе засміятися. - Ха, так, точно. Побачимося завтра.

Моя сестра лише хитає головою. - А, розважайся.

Я зачиняю за собою двері і біжу коридором, моє серце вже калатає від вибору, що стоїть переді мною. Що ж, принаймні, у мене є трохи часу, перш ніж доведеться приймати рішення. Я не буду зобов'язуватися, доки не дійду до розвилки в коридорі, де...

Моргаю, а я вже на розвилці в коридорі. Чорт, як би я хотів мати більше часу. Я дивлюся наліво і направо і бачу, що двері в кімнатах Пінкі та Реріті зачинені, але світло горить. Я лаюсь собі під ніс, що мені справді доведеться вибирати, чи не так? Я сподівався на якісь пом'якшувальні обставини, які змусять мене вибрати одну з них, а потім дадуть мені виправдання в майбутньому, чому я відмовився від однієї з них. Але ні, я не бачу, що це відбувається тут. Все залежить від мене і від того, чого я хочу.

Я дивлюся наліво - там кімната Пінкі і більше сексу, ніж будь-хто може собі уявити. Я дивлюся направо - там кімната Реріті і вечір обіймів та зближення з давнім коханням. Я заплющую очі і думаю про те, що сталося досі, і про те, чого я прагну. Прийнявши рішення, я роблю глибокий вдих і починаю йти до кобили, з якою збираюся провести ніч. Доходжу до її кімнати, затримуюсь на секунду, щоб підтвердити свій вибір. Задоволений, я штовхаю двері...

Я посміхаюся поні, яка чекає на мене з іншого боку, і вона посміхається у відповідь. - Дякую, що прийшов.

Я киваю. - Нема за що, Реріті.