Зміст
  • Пролог. Феї чи фейки?
  • Частина перша. Перпендикулярний світ. Розділ перший. Обмін учнями
  • Розділ другий. "Клуб мандрівників між світами"
  • Розділ третій. Команда в штабі
  • Розділ четвертий. Земля — Ялмез
  • Розділ п'ятий. Новий рік у новому місті
  • Розділ шостий. На шляху до Сил
  • Розділ сьомий. У театралці
  • Розділ восьмий. Гість, що шукає Гостей
  • Розділ дев'ятий. Де тонко, там і рветься
  • Розділ десятий. Надія для злодія та крадія (до антракту)
  • Розділ десятий. Надія для злодія та крадія (після антракту)
  • Частина ІІ. Із замку в замок. Розділ 11. Бал при дворі
  • Розділ 12. Коридори і таємниці
  • Розділ 13. Крок у невідоме
  • Розділ 14. Зникнення
  • Розділ 15. Королівство серед руїн
  • Розділ 16. Іржа
  • Розділ 17. Іскри летять
  • Розділ 18. Різні лики вогняні
  • Розділ 19. Чи сон це?
  • Розділ 20. Пісня сирени
  • Розділ 21. Сирена у небезпеці
  • Розділ 22. Совість у червоному
  • Розділ 23. Голоси, що літають навколо
  • Розділ 24. Кожен хоче побути лицарем
  • Розділ 25. Сонце і Земля
  • Розділ 26. Вогонь і вода
  • Розділ 27. Крапки над і
  • Розділ шостий. На шляху до Сил

    Першого осіннього дня ніхто в школу не пішов, просто не зміг би: і дорослі, і діти відсипалися після свята. Четверо мандрівників та їхні нові друзі також добре розважилися: бігали вулицями з їжею, влаштовували жартівливі бої «солодкі проти солоних», понесли на конкурс ліхтариків виріб Вероніки... І навіть не знали, що всю цю нічну свободу отримали завдяки Франці — їхні прийомні батьки добре знали її звичку всіма опікуватися і відпустили своїх нових «дітей». Та й взагалі дорослі добре ставилися до активної дівчинки, старости класу та керівниці театру (а от однокласники — так собі...).

    І ось погожим ранком вівторка всі зустрілися біля розкладу, що висів на щиті у дворі.

    — Круто, лайтова школа, — схвалив його Паша, бо кожного дня запланували лише три-чотири заняття.

    Та Франка розчарувала його: у медоземній освіті є обов’язкові уроки й предмети на вибір. За кожен пройдений курс діти заробляють бали-стільники з різних предметів, за якими потім влаштовуються на роботу. Ти сам вибираєш, які предмети і в якій кількості тобі потрібні: так, майбутнім учителям пропонують пройти більшість курсів, що є в школі, а фахівцям із вузьких спеціальностей краще пред’явити роботодавцю стільники з профільного предмету за декілька років.

    — Нє, не лайтова, — взяв свої слова назад Паша, — у вас тут універ зі школи починається.

    У п’ятому класі обов’язковими були медоземна мова і література, математика, історія, природознавство, силознавство, домашнє господарство, боротьба і лікування (перше було обов’язкове для хлопців і за бажанням для дівчат, а останнє — навпаки).

    — А які допоміжні предмети? А як щодо творчості? — засипали Франку питаннями Оля і Віола, так що староста відвела їх до іншого, значно більшого розкладу.

    Взаємодія з Тваринами й Астрономія, Передбачення погоди й Геологія, Ковальство, Гончарство, Ткацтво, Бондарство, Шифрування і Скоропис, Давні мови і Сучасні, Музика і Малярство, Управління і Догляд за хворими — назви плуталися в голові, й зосередитися було складно. Та, на жаль, магії, чарів, чудодійства чи чогось подібного Стас не знайшов. Ось хіба що Силознавство...

    Цей загадковий предмет стояв у розкладі лише у середу. Як Стас здогадувався, там ішлося про віру в сили природи. Щоправда, у статтях, які наш ялмез-гік перелопатив перед поїздкою, це поклоніння не мало яскравих рис — жертв, свят чи обрядів. Що ж там можна вивчати?

    На обідній перерві компанія знову зібралася на подвір’ї: поділитися враженнями. Оля ледь не розірвалася від бажання вибрати відразу двадцять додаткових курсів, та врешті-решт зупинилася на взаємодії з тваринами, Рослинництві, Швацтві, Шифруванні, Догляді за хворими, Астрономії, Країнознавстві. Віолетта, що наполегливо прагнула стати співачкою, обрала Музику, Поезію та Швацтво (щоб самій шити костюми для виступу). Стас цікавився Шифруванням, Давніми мовами, Видавничою справою та Країнознавством. Паша не цікавився нічим, та різні види боротьби вивчати захотів, а також обрав Астрономію та Шифрування, які видалися йому сяк-так цікавими і на які ходили Оля або Стас.

    Діти з Медгороду були скромніші: Вероніка обрала Малярство і Гончарство, Марко — Ковальство та Боротьбу, як і Паша. Лише Франка, як і Оля, прагнула вивчати все — але перевагу віддавала Театру. Коли друзі розповіли про свої розклади, вона всіх вислухала, а далі промовила з нотками прохання:

    — А мені теж задали задачку, та не з навчання — поставити виставу...

    — О, яку ти вибереш? — відгукнулася Оля.

    — Це не так важливо, — протягнула дівчина, — просто в мене не вистачає акторів. Василько, Стася, Гельця та Ілько зараз у Гордому світі. Ми з Марком і Нікою втрьох не зможемо, а інші діти навряд чи захочуть...

    — Я завжди за будь-який кіпіш, — заспокоїла її Оля, — у театрі не грала, та часто була ведучою на шкільних святах.

    — А я можу допомогти з музикою, — підхопила Віола.

    — Ой, дякую, дівчата. Це не вийшло, ніби я вас змусила? — перепитувала Франка спочатку, а потім відважилася спитати ще й Стаса:

    — А тобі вистава не була б потрібна? Ти ж усе хочеш зберегти на пам'ять.

    — Чому б і ні, до того ж я теж був ведучим на концертах, — Стас не був проти.

    — Прекрасно, тоді на завтра-післязавтра я підготую текст, — дуже поважно сказала керівниця театру.

    ...А назавтра третім уроком було загадкове Силознавство. Нарешті Стас дочекався: сьогодні він дізнається про місцеву магію! Розминаючись на дворі під час Боротьби, він плутав рухи; пишучи вправу туманною, тобто англійською, мовою, забував артиклі, і мріяв, і мріяв про третій урок.

    Кабінет силознавства був прикрашений багатьма картинами, що зображували дивні створіння: золоті й срібні змії; в’юнкі дереволюди; чудернацькі тварини з тілом мавпи, гривою лева й крилами; вогняні силуети із димовою зброєю; велетні, схожі на хмари... Були там і досить звичні русалки, жар-птиці та дракони. Приїжджі учні розглядали їх, забувши про все на світі.

    Придивившись, спостережлива Оля помітила, що це не просто картини, а радше схеми, що зображують родові й видові відносини між цими створіннями.

    Учителька похилого віку, яку звали пані Віра, почала урок:

    — Усі ви знаєте, хто такі Сили, і, можливо, думаєте, навіщо їх вивчати на окремому уроці? — посміхнулася вона, не зважаючи на фиркання Паші. — Жителі кожного міста розкажуть про своїх улюбленців море історій, і Медгород — не виняток. Але ми з вами познайомимося з усіма відомостями про Сили, вивчимо їх різновиди та стосунки між ними. Саме це і є нашим завданням, бо ми починаємо вивчати силознавство, яке мають знати всі. А ще є силодійство — практична взаємодія з Силами. Цим можуть займатися лише ті, у кого є особливі схильності. Але теорія, власне силознавство теж дуже важлива, тим більше, що зараз в нашому класі є іноземці з Гордого світу. А вони, напевно, лише здогадуються про інших істот. Отже, для початку назвіть мені ті види Сил, які ви знаєте.

    У класі почався шум: хтось вигукував дивні назви на кшталт металоящірки чи вітрової, хтось починав розказувати історію допомоги Дереводіви стародавнім медгородцям, але врешті-решт пані Віра почула ті назви, що вживають в Медових Землях, і перерахувала, загинаючи пальці: «Сили Вогню, або полум’ярі. Сили Води, водолії. Сили Повітря, або вітрової. Сили Землі, металоящірки. Сили Світла, або ж сяйва. Дереволюди, тобто Сили Рослин, і рухомови, Сили Тварин».

    — А як щодо Життєдайних? — запитала Франка.

    — О, це з аубійської класифікації, — категорично махнула рукою вчителька. — Деякі народи вірять, що видів Сил не сім, а п’ять. Вони вважають за одне тварин і рослин і відносять їх до стихії Життя, а Світло об’єднують з Вогнем. Але всі в Медових Землях знають, що це хибна класифікація. Ти не згодна зі мною, Франческо?

    Франка-аубійка звела світлі брови, але відповіла лише «О, зрозуміло, дякую». Пані Віра трохи м’якше сказала:

    — А в інших країнах взагалі розрізняють лише Живих і Неживих. Ти ж не станеш сперечатися, що це неправильно?

    — Та звісно, адже вони всі живі, — хмикнула староста.

    — Отже, класифікацій є багато, але ми вживаємо найточнішу, яка розділяє Сили за їх проявами та місцем життя. Запишіть собі їх назви, якщо треба, я продиктую.

    Стас, який встиг записати назви, ще коли пані Віра їх уперше назвала, з подивом помітив, що цей вічний пофігіст Паша теж щось пише, хоча й підсміюється з важливості суперечки про види Сил для Франки і вчительки. Сам же Стас був надто схвильований близькістю таємниці, щоб задавати питання.

    — То хто ж такі Сили? — вела лекцію далі вчителька. — Це духи, які охороняють природу. Сили ж є проміжними створіннями між людьми і ангелами, або ж — більш подібними до людей, існують різні точки зору... Принаймні, у них є тіло, як і в нас, але воно здатне швидко змінюватись чи зникати. З іншого боку, вони не помирають, а діють у світі із самого його створення.

    Тепер руку тягнула спрагла до знань Оля:

    — Тобто вони можуть розказати все про минуле Землі? Про те, затверділа земна кора, як утворилися моря, як з’явилося життя?

    — Життя не «з’являлося», його дало світові інше Життя, — м’яко поправила її вчителька. — І охоронцями своїх творінь Бог поставив Сили. Щодо твого питання, Ольго, то звісно, вони могли б щось розказати, але ми бачимо їх рідко і зазвичай у лихі часи, коли цікавість недоречна.

    — Ви вірите в них, але бачите рідко? А звідки ви знаєте, які саме вони? — спитала Віола, маючи на увазі «чи існують вони».

    — Які ж ви скептичні... — посміхнулась силознавиця. — Відразу видно — з Гордого світу. Не дивно, що Сили майже не проявляють себе у вас. Ви ж все намагаєтеся зрозуміти та дійти до всього своїми силами, без Сил, — зітхнула пані Віра. — Так, на пам’яті нашого покоління Сили не виявляли себе. Але про них є багато згадок у старовинних книгах, вся наша історія пов’язана з ними. До того ж, у нас є Дари Сил — речі з дивними властивостями, які дружні Сили дарували людям. У Медових Землях це були Перебинтський зцілювальний келих, який проявляє лікувальні властивості рослин, які в нього опустити, і пташка, що може говорити голосом хазяїна. Але про це у нас буде окрема тема, десь наприкінці листопадня. Тобто жовтня по-гордосвітськи.

    «Так, накльовуються якісь артефакти, причому їх дії можна перевірити? Де в нас Перебинтя, наче десь за лісом, на півдні? Чи можна туди поїхати?..» — почав планувати Стас свої пошуки див.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.