Зміст
  • Пролог. Феї чи фейки?
  • Частина перша. Перпендикулярний світ. Розділ перший. Обмін учнями
  • Розділ другий. "Клуб мандрівників між світами"
  • Розділ третій. Команда в штабі
  • Розділ четвертий. Земля — Ялмез
  • Розділ п'ятий. Новий рік у новому місті
  • Розділ шостий. На шляху до Сил
  • Розділ сьомий. У театралці
  • Розділ восьмий. Гість, що шукає Гостей
  • Розділ дев'ятий. Де тонко, там і рветься
  • Розділ десятий. Надія для злодія та крадія (до антракту)
  • Розділ десятий. Надія для злодія та крадія (після антракту)
  • Частина ІІ. Із замку в замок. Розділ 11. Бал при дворі
  • Розділ 12. Коридори і таємниці
  • Розділ 13. Крок у невідоме
  • Розділ 14. Зникнення
  • Розділ 15. Королівство серед руїн
  • Розділ 16. Іржа
  • Розділ 17. Іскри летять
  • Розділ 18. Різні лики вогняні
  • Розділ 19. Чи сон це?
  • Розділ 20. Пісня сирени
  • Розділ 21. Сирена у небезпеці
  • Розділ 22. Совість у червоному
  • Розділ 23. Голоси, що літають навколо
  • Розділ 24. Кожен хоче побути лицарем
  • Розділ 25. Сонце і Земля
  • Розділ 26. Вогонь і вода
  • Розділ 27. Крапки над і
  • Частина перша. Перпендикулярний світ. Розділ перший. Обмін учнями

    «Місто Мелітополь, Пушкіна, 77. Ці координати відомі ще не всім». Слова гімну школи невідь-чому крутилися у Стасовій голові, поки він біг на перший урок. Запізнювався. Як і вчора, і позавчора, і, певно, завтра. Знав би він, що скоро буде шанс все це змінити — а ще школу, і вулицю, і місто, і світ...

    Захеканий Стас хотів перебігти через перехрестя, але раптом загорівся червоний. І ще цілу хвилину довелося стояти і знехотя дивитися на велетенську рекламу напроти — косметика з ялмезівської сировини. «Сила Живого Озера. Воскреси свою красу!» Літери переливалися і миготіли. Як справжній ялмез-блогер, а це було його хобі, Стас подумав: «Цікаво, чи були вони хоч на тому озері? Адже місцеві бояться туди ходити, бо воно надто живе. А наші он нічого, креми роблять!»

    Раптом задзеленчав телефон, не даючи вдосталь посміятися над зарозумілими рекламниками. Дзвонив Паша Бігало, його однокласник і найкращий друг ще з дитсадку.

    — Стасе, ти де? Ще ідеш?! Нас зібрали в актовій залі, щось про Ялмез казатимуть. Давай сюди, я зайняв місце. Ну скільки можна запізнюватись через ті дурні відосики про інші світи, які вже сто років нікого не цікавлять. Все, у нас початок, іди скоріше!

    Поки Стас біг до школи, його думки крутилися коло Пашиних слів. Друг давно сміявся над його відеоблогом, але це було скоріше дурною звичкою. Над якою вже сам Стас підсміювався. Сто років нікому Ялмез не потрібний... Але ж відкрили його лише сім років тому, еге ж?

    Але якщо серйозно... Невже людям став нецікавим інший світ, коли він є частиною побуту? Торгівля сировиною почалася вже давно — це ж так перспективно! Науковці досліджують ялмезівську природу, народи, мови (які, до речі, дивно схожі на земні). Авжеж, не всі можуть туди потрапити — це коштує страшенно дорого. До того ж тамтешня влада забороняє масовий в’їзд. Але знаходяться сміливці, що власноруч риють портали біля офіційних входів (в десяти зі ста випадках їм це вдається). Однак Земля дивиться на ту реальність уже зовсім замуленим оком. Здебільшого її цікавить те, що Ялмез може запропонувати.

    А хіба він, Стас Хроленко, не такий? Для нього той простір — просто іграшка, вважає мама і почасти найкращий друг. І як їм пояснити, що йому потрібні не просто нові враження, а новий світ — можливо, не такий складний, як наш?

    ***

    У школі його ошелешили новиною: з області прислали конкурс, переможці якого навчатимуться в Ялмезі! Усього запрошують поїхати п’ятдесят школярів із різних областей, віком 13-16 років (11-класників вирішили не чіпати, їм ще екзамени здавати та вступати). Вони житимуть у тамтешніх сім’ях один рік. Саме це розказали у актовій залі, куди Стас не встиг, і тепер друг переповідав йому.

    — Оля вже подала заявку. Напевно, зможе поїхати, — розповідав Паша про їхню подругу, яка, здавалося, могла встигнути все. — Вона ж відмінниця і староста, таких скоріше візьмуть...

    — Я теж хочу, — перебив Стас, — де їх подавати?

    — Я так і думав. А мене ви що, самого залишите?

    — Ну чому ж самого. І ти подавай заявку.

    — Ага, хто ж мене візьме. Я ж не активіст, як Оля, і не ялмез-гік, як ото ти, — чи удавано, чи серйозно зітхнув Паша.

    ***

    У цей же день на класній годині деякі семикласники писали твір із пафосною назвою «Чому я хочу стати мандрівником між світами» — перший відбірний етап конкурсу. Інші мали б робити домашку, але кому воно цікаво? Тому всі займалися своїми справами.

    Паша не знав, що робити — їхати, не їхати? Поряд із ним думала над своїм твором Оля, нахмуривши світлі брівки. Кожні три хвилини до них повертався Стас, який сидів за передньою партою, із вічним питанням «а скільки ти написала?»

    Врешті сусідка не витримала і, намалювавши щось на аркушику, поклала перед собою. Паша придивився: там були накалякані чубатий журналіст із камерою та науковця із книжкою, в яких можна було впізнати обох його друзів. Над головою журналіста була хмарка з питанням «Чи можливо?..», а у науковиці — «Як це сталося?»

    Коли Стас обернувся черговий раз, то, кинувши погляд на карикатуру, засміявся і щось почав швидко писати. Видно, Оля подала йому ідею. А Паша знову почув себе залишеним позаду... Зараз всі його друзі спробують — а він упустить такий шанс. А з іншого боку — ну шо ото можна написати на таку дебільну тему?..

    У кінці уроку хлопець здав свій твір. Він не знав, що писати, і тому просто описав емоції. В одному був певен — нікуди його не візьмуть.

    ***

    Уривки з чернеток трьох претендентів на поїздку

    «У дитинстві всі люди — страшенні чомучки. З віком вони здебільшого перестають задавати стільки питань. А ті, хто не перестали, стають науковцями (а це моя мрія). Якщо я поїду в Ялмез, то отримаю можливість відповісти на питання, які вже давно цікавлять мене.

    Як влаштований наш світ? Як так вийшло, що він має дві несхожі частини — Землю і Ялмез? Чому вони колись роз’єдналися, а потім знову поєдналися? Як це пов’язано з тим, що тамтешні люди схожі на ті народи, які живуть біля порталів, але не в усьому? Як розрізнити, де кінчається українська культура і починається медоземська?

    Сподіваюсь, я знайду відповіді на всі свої «як?»

    Ольга Олександрівна Рябчикова, 7-А

    ***

    «З дитинства я цікавився Ялмезом, а насправді — всім надприродним. Відомо, що щось таке в іншому світі є, але яке саме? Чи справді там живуть розумні створіння, які не є людьми, або це все легенди? Чи можна з ними встановити контакт? Нарешті, чи можна з їх допомогою отримати надприродні здібності?..

    Моє завдання-максимум — дізнатись відповіді та зняти власний репортаж про Ялмез, анонс до якого я вже склав.

    Подорож за межі нашої реальності. Усі таємниці іншого світу. Реальні кадри. Справжні емоції. Дивіться у грудні».

    Стас Хто?Що?ленко

    ***

    «Усі так носяться з цим новим світом. Цікаво, чи справді він такий несхожий на наш? Я їду туди, щоб підтримати старих друзів і знайти нових, щоб отримати якийсь досвід, а ще — щоб дізнатися його суть (шо за фігню я пишу, мамадарагая)».

    Павло Бігало

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.