Син мавки Ч.1

Я все-таки почав читати спочатку, бо спершу почав читати другу частину, але без першої воно йшло тяжкувато. Що ж, познайомився з героями, з Пензликом. Хух гарний і такий яскравий виходить у вас! Оповідка про Страхопуда, відчуваю, ще дасться взнаки. Приємна мова, прекрасні місця. Я почитав в коментарях, що ви писали про те, де були в Карпатах. Цікава магія, сподіваюсь, її буде ще більше далі. Марічка весела і жвава, ще не втратила жаги до життя, навіть якщо воно нелегке. Маю надію, що її цікаві та хороші пригоди теж не оминуть.

Дякую, що заглянули. Так, читати з першої частини таки краще) Радію, що є герої, які сподобались. Марічку таки чекають пригоди і врешті вона отримає те, чого навіть не очікувала.

Добре у вас виходить створити атмосферу казковості, такий спокійний плин історії, де завжди знаєш, що куди б не завело героїв - все буде добре) За виключенням одруківок та де-не-де проскочивших нехарактерних слів, твір цілісний, рівний та з вичиткою, однозначно, міг би і надрукуватися) До другої частини не дійшла, та приємно, що історія не скінчилася. Бажаю натхнення й надалі для нових історій)

Дякую! Так, твір створювався, щоб допомогти відпочити від зовнішнього світу. Друга частина має бути завершальною.)

Ох, як все закручується. Переживаю за них.

Все буде добре, або ні ) Дякую, що читаєте.

Ох, ну й сон, бррр! Бій з вовками теж тримав в напруженні.

Дякую, тішуся.

Відносини батьків і дітей завжди складно, особливо, коли діти вже дорослі і мають свої погляди. Дічина заінтригувала :)

ЦІкаво спостерігати за подіями з точки зору двох персонажів. А та хатинка і запах сушених трав - це таке щось близьке і рідне. Нагадало мені хатку моєї прабабці в селі.

В цій частині є кілька локацій, які я описувала із справжніх місцин де побувала у Карпатах. Не ця хатинка, але радію, що ви згадали, щось близьке для себе.

Це прекрасно! Ваші описи неймовірні. Я все це бачу і хочеться до цього зробити ілюстрації )))

Щиро дякую! Тішить, що вам захотілось зробити ілюстрації, бо ваші роботи мені дуже подобаються.

Виявляється я почала з другої книги :) Виправляюсь ))) Вступ чудовий - дуже яскраво уявляється і хочеться читати далі.

Була така думка, але ви розібрались :) Мені якось подарували лише третю частину серії фентезі)). Дякую, що читаєте.

Мені історія, що співав кобзар нагадала ілюстрацію, яку недавно робила. Гляньте, може вона вам підійде. https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7rx7OvDXseQnNQl6tMvVp4spaFSdmrazVy2BtWefpZLV5CYIoeFXV1Q4geUA-NoQAf8a0fsx5gWO6Q4Nqm5FwZiJCnFBtrYXd918FVEAM9VmqA_z9VaztJ8bHjL6i2RKpMeY7DcDckxMIw2KDsOA69cFME8bZw-x5ASD5qA3Mnh6LTcvfwoBerF_vpbdB/s1024/63592.png

Страх там справді чудовий, дівчинка лишень надто анімешна для селянки з гір. Дякую.

так ) вона трохи не в тому стилі ) можу спробувати переробити її

З радістю, якщо вам не важко.

Я, здається, потрапила на справжній скарб, шукаючи, що почитати на ніч. Відірватися не можу!

Дякую! Дуже тішуся, що ви заглянули і що сподобалось. ❤️

Сподобалось то не те слово!! От дійсно твір, вартий друку!

Щиро дякую, додаєте сил працювати далі.)

Навіть зважаючи на великі перерви у моєму читанні, я з першого ж речення знову поринаю у атмосферу твору. Подобається, що Мара та Олекса дивляться на речі по-різному. Це дає змогу і читачеві подивитися на одну і ту ж саму ситуацію з протилежних сторін)

Дякую, що не забули. Радію, коли ви коментуєте.

Клас! Приємно спостерігати за цією компанією. Коли читаю про Хука та його подружку, постійно думаю про те, коли ж Мара та Олекса знайдуть один одного, нарешті)

🥰 Ох, нажаль, вони вперті як барани ))

Сумне прощання, але герої мають йти далі. Баба Юстина прям як моя бабуся: останнє готова віддати й каже, що їй нічого не треба) Дуже гарно ви розкриваєте Мару. На початку мені не дуже цікаво було за нею спостерігати, але вона виявилась цікавою дівчиною)

Справді сумно йти у невідомість, особливо, коли було затишно. Але треба рухатися далі. Дякую, що відкриваєте свої спостереження, це цінний відгук для автора.

Ой не сидиться їм на місці) Олекса дууже цікавий персонаж і мені подобається, що він все ще продовжує розкриватися читачеві.

Дякую! А то я вже переживала, що вся читацька прихильність дістанеться Марі і хухам ))

окреме дякую за безліч цікавих обрядів та звичаїв, про які ви розповідаєте у творі. Вони дуже гармонійно вписуються у книгу. Закінчення розділу дуже тепле. Сподіваюсь, нічого поганого ні з ким не станеться)

Дякую, що зауважили, я хотіла, щоб книга мала якісь цікавинки і може навіть спонукала читача продовжити знайомство з нашими легендами і звичаями (але це лише задум, а чи вийшло не мені судити). Радію, що вболіваєте за героїв, але обіцяти нічого не можу )

Дякую! Радію, що сподобався.

Ох, нарешті Олекса хоч щось дізнався. Який у вас чудовий Чугайстер вийшов - прям зачиталася) Навіть не уявляю, що відчуває Олекса після таких дивних новин...

Щиро дякую, чекала на ваші враження, бо й у вас він колоритний герой ))

план був дуже ризикованим, але так-сяк їм, на диво вдалося) Уявляю, як було Олесі почути щось про батька... От би хто йому взяв і розповів усе, що знає. Бо хлопець по крихтам то все збирає( Цікаво, що ж тепер з ним буде?

Дякую, що читаєте. Щось йому таки розкажуть, а щось доведеться шукати самому ))

Подобається, що Мара не втрачає розуму і дуже ретельно все обдумує. Добре, що Олекса хоча б розповів свій план. Хоча він не здається надійним. Явно щось піде не так)

Дякую, так Мара тут за голос розуму. Не часто плани вдаються повністю, а ще й нашвидкоруч )))

Зовсім немає часу на читання, але увесь час я згадувала Олексу та Мару, цікаво було, що ж там далі) мені дуже імпонує бабуся, як же класно вона їм допомагає. От щоб вони без неї робили?

Дякую, що не забуваєте :) І радію, що імпонує саме бабуся, бо вона найближча до реальної людини, що колись жила (правда, образ склався фантазійний).

Хмм... цікаво) Тобто і пані - це ще не головний "монстр", якщо вона теж просто "ланка". Полюбляю такі моменти, коли думаєш, що вже все знаєш, а тут автор дає новий натяк)

Дякую! "Монстри" тут різноманітні і ще можна буде посперечатись, хто з них головний ))

О, дякую, що написали.

Аби Мара не потрапила у халепу, через те що служницею одягнеться. Звичайно, план дуже ризикований, але й герої не прості, тож не покинуть цю справу, я впевнена)

Яка ж ця бабця мила й проста) Сподобалась, як вона сказала, що всіх ще з народження знає) Так, історія стає все більш заплутаною, та наші герої не здаються) Цікаво спостерігати за відносинами Олекси й Мари.

Дякую!

Цікавий розділ) зраділа, що Пензлик знайшовся, бо вже переживала. Про Мару відкривається все більше деталей і це добре. Якщо вони з Олексою стануть близькі, то можливо вона і щось розповість про себе сама

О, супер) я чекала якихось подробиць про цього вовка) ой як він здивується, побачивши Олексу живим та здоровим)

Дякую. 🙂

А ось і фінал! Дуже цікава та захоплююча історія вийшла) Із задоволенням спостерігала за історією Олекси та Мари, поринала в українську міфологію, переживала за героїв, раділа та сумувала разом з ними. Трагічною вийшла доля Пензлика - найсвітлішого персонажа історії. Поки не дуже зрозуміло, нащо вводилися в сюжет Марічка з Петриком - можливо, у продовженні знайдеться відповідь на питання) Дуже цікаво, як події розвиватимуться далі. Тривожать наміри двоєдушника… Автору хочу подякувати за цікаву історію. Чекаю на продовження!

Дякую, що прожили її зі мною і залишали корисні роздуми. Старатимусь, щоб друга частина не не розчарувала і розкрила загадки.

Аи коли планується викладка?

Кінець осені, дякую, що цікавитесь.

Відчуваю, що в другій частині історії конфліктів буде ще більше, ніж в першій… Відносини Аси та Олекси стали ще напруженішими, але вірю, що спільні пригоди їх наблизять один до одного)

Або ж їм буде легше, бо карти розкриті )))

Дуже багато так званих збігів у них. Прям відчувається, як щось погане наближається. І це ж тільки початок) навіть не уявляю, що на буде далі.

Потрапили в гущу подій ))

Хвоя(((((

історія розгортається досить швидко, тож я, як читач, не нудьгую) Єдине що хотілось би ще про Петрика з сестрою читати, бо якось фокус змістився і потроху починаю їх забувати і хвилюватися за них. Думаю, що Мара у чомусь права, бо навряд чи щось просте у тому замку. А їх усього двоє(

Дякую, що читаєте. Марічка і Петрик візьмуть активну участь у другій частині, а зараз знайомляться з новим місцем ))

Ой і насипали компліментів Олексі, що аж почервонів) цікаво, як він поведе себе з дівчатами, може й слова сказати не зможе)

Є кілька моментів, де кома наче зайва і навпаки - необхідна) + пропуски, де повинно бути тире після або перед словами автора. Також перед словами автора після прямої мови - кома та тире. Також там, де слова автора у вас чомусь пряма мова: - "Тут мені дещо спало на думку" у кінці. це точно не пряма мова, бо то думки дівчини. Загалом, перечитайте цей розділ) Також тут наче пропущене слово, коли Мара просить понести інструмент Олекси: "Твій інструмент понести" - не вистачає слів "дай мені" або чогось такого Із гарного - цікава бабця. Така наша, рідна) Добре, що вона багато чого знає і нехай Мара побільше вчиться в неї - раптом стане у нагоді)

Дякую за детальний розбір, треба перечитати.

Шкода, що Олекса не взяв із собою зброю, але з іншого боку він може постояти за себе у вовчому обличчі. Просто треба частіше тренуватися)

Він ще поки не усвідомлює всієї картини ))

Клас, мені подобається натяк на козаків) було б круто, якби батько Олекси був козаком та й взагалі цікаво, що буде далі

Дякую! В його батька цікава доля.)

О, буде друга частина? Це радує!

але ж мольфар сказав Олексі, що Аса не у Потойбіччі, то він або там не дивився, або збрехав Якби не ця деталь, я би погодилася, що Аса у своєму розпачі карає не винуватого, але ні

Так вона ж на той момент не знала, що йому сказав батько. А розпач її для мене повністю зрозумілий. Особливо якщо взяти до уваги її угоду з Мареною.

Так, не знала, це я вже з точки зору об'єктивності кажу, що вона таки має на це об'єктивне право

Я дуже вам раджу перекладати історію англійською та розміщувати на англомовних майданчиках. Відьмак отримав популярність у більшості через атмосферу слов'янського фольклору, що для нас є звичним, а ось іншим країнам здається дуже цікавим та привабливим. У вашому творі відчувається саме той колорит, який зараз в тренді у американців, тож вони б оцінили точно. Ну а українці тим паче, бо описи видаються такими рідними й зрозумілими, герої поки що ведуть себе достатньо логічно (а це я люблю). Ви молодець)

Ого, я такого не очікувала ❤️ Радію, що такі відчуття. Дякую за ідею, треба подумати над цим. Частково почала писати її через те що про інші міфології вже знала більше ніж про нашу, тому пішла в дослідження )) Дякую!

Мені Олекса тут нагадав відмака Геральта) видно, що він дуже багато знає про різних духів та створінь, а діти навіть не підозрюють, скільки ж усього існує насправді...

:) Но, трохи знає, таке дитинство. Але він такий полегшений варіант Відьмака )) Дякую, що коментуєте.

Ох і вперті вони обидва)) Вже ж зблизилася далі нікуди та дізналися один про одного багато, а все одно не довіряють. Особливо Мара. Якщо про Олексу вже більш-менш відомо, то про минуле Мари дуже цікаво дізнатися.

)) Скоро все буде.

бо не зблизилися вони. Зближення - це довіра. А спільні пригоди без довіри - це просто спільні пригоди

Довіра, на мій погляд, там якраз була. Нехай вони обидва і не усвідомлювали цього. Без довіри всі їхні пригоди могли закінчитися куди як гірше...

не довіра, а згода на певні дії, і то, скільки вони сперечалися

Мені здається, що замість "надоїла" краще буде "набридла". Поки що Олекса не викликає в мене ніяких сумнівів, тож віритиму йому, як повірила Марічка. Я думаю, що може і в Петрика є якась сила, просто поки що він про неї не знає?)

Дякую, що вказуєте на такі словечка. Ловіть їх і надалі, якщо побачите. Гарні ідеї у вас виникають, все може бути ))

Радію, що атмосфера вдалась. Дуже люблю читати ваші роздуми, дякую. Друга частина має розкрити всі моменти, що досі викликають запитання. )) Але так спершу покладали надії лише на Олексу, ( може яке видіння було 😉), а виявилось що він все ж не аж такий обраний. Надіюсь це не псує враження від твору?

Ні, так навіть цікавіше)) Я взагалі не вірю, що у проблеми є тільки один спосіб вирішення.

Дуже мила глава, попри перешкоди, які довелося долати героям)) Пензлик - просто няша! Сподобалась його вистава і ставлення до Хвої. Але те, що героїв хтось переслідує, насторожує…

Дякую! Хочу його втілити в якійсь картинці, бо в уяві він постійно скочується до котика :)

Так, було б цікаво на його ілюстрацію подивитися))

Якось сумно, що їхня компанія розвалилася… Можливо, герої ще зустрінуться у майбутньому?) Чогось хочеться, щоб Олекса з Данилою порозумілися. А Марі явно подобається Олекса))

Виходить таки вдала була компанія :) Щодо зустрічі, то все може бути ))

мені подобається, як ви описуєте почуття кожного з героїв. Одразу помічаю зміни в їхніх думках і поведінці. Олекса молодець, що вирішив врятувати хлопця, та я все чекала, до Марічка десь поряд вештатиметься)

Дякую! Марічка таки послухала, не стала випробовувати долю )

Дуже гріє душу, що Марічка часто згадує свою бабусю) чомусь мені здається, що не всидить вона і піде слідом за кобзарем) Ви так гарно пишете, наче я розповідь подруги читаю. Все так по-доброму і дуже цікаво)

Дякую за таку оцінку ❤️ Люди з якими ростеш залишають відбиток на все життя, пощастить, якщо вони хороші )) Цікаво читати ваше сприйняття.

Після таких приголомшливих пригод та знаючи по біду, що чекає попереду, відпочинок - саме те. що потрібно)) Шкода, що з панночкою не вдалося поспілкуватися, думаю, вона могла багато чого розповісти. Ще й цікаво, куди вона поділась і на кого замок залишила...

О, вона має що розповісти ... І може в другій частині, щось скаже, а може зникла назавжди 😉

та ж вона не просто так наснилась Олексі, щось із нею не так: дуже схоже, що вона дійсно добровільно працює на темні сили

В цій главі я навіть переживала за Мару, бо Олекса був якимсь неадекватним. Все ж таки він чоловік та фізично сильніший за неї... А потім подумалося, що в цій главі може статися якась гаряча сцена)) Особливо коли Олекса на Марі лежав))ʼ А робота у місцевих "відьмаків" важка, ще й платити потім відмовляються( Отак і спасай сільських панянок з полона відьом(

Угу. дочку звільнили, а грошики зажали( Треба наперед оплату брати 😄

Мені цікаво, хто ж насправді той Кобзар і як він виглядає) А з приводу Марічки зовсім не сумнівалася, чогось так і подумала, що вона слідом піде)

Мені б дуже хотілося, аби історія чоловіка була саме у формі пісні. Це набагато складніше, звичайно, але яка була б краса! Римована історія, яку співає кобзар) Початок і сама ідея - сподобались. Читатиму далі.

Дякую за коментар. Така думка була та він частенько розповідатиме легенди, тому показую через сприйняття слухачів )) Дякую, що читаєте.

Дуже добре відчувається внутрішній конфлікт Олекси, його глибоке бажання знайти батьків, ніби він не може самоіндефікуватися без цього. Ніби без цього йому не вистачає частинки себе самого... І я рада, що він дізнався дещо про своїх матір та баться. Щось мені підказує, історія їхнього знайомства має бути дуже цікавою :) А ще й про Асу цікаво, що ж там трапилося насправді. Але небезпека, яка загрожує світу, звичайно ж, важливіша за особисті справи Олекси. Про замкову відьму я не вгадала, схоже - думала, це саме вона того перевертня врятувала. За його словами вона прям всемогутня була, а цю Олекса з Марою якось надто легко здолали))

Перевертень казав, що вона - теж ланка А Олекса і правда не може самоідентифікуватися без правди про батьків - надто він вже дивний для людського світу, а виховували ж його люди

Чи ой, чи я поспішила і це ще не фінал?😅😅

Фінал, не наважуюсь натиснути завершити. А тоді ще можна буде редагувати частини? Щось не знаю на що впливає та галочка ))

Редагувати можна завжди! І доповнювати також)

Дякую!

ДОЧИТАЛА! ЦЕ БУЛО НЕЙМОВІРНО! А тепер видихнули та трохи вгамували свої емоції 😀 Мені дуже сподобалося, проте вважаю за потрібне відмітити, що початок здається трохи затягнутим все ж таки, деякі розділи від Марічки наче вибивалися з загальної композиції і створювали оманливе відчуття, що вона буде головною героїнею. Мої слова не є рекомендацією до дій, якщо що. Але так, на початку було трохи важкувато читати, хоча текст захоплював атмосферою. Деталями, які створювали дуже живописні картини. Герої почали захоплювати трохи пізніше. Ну, я писала, що закохалася в Мару та її манеру думати. І діяти. Олекса теж... Притягує. Але найбільше мені сподобався Пензлик ☺️ Книга наповнена пригодами, затишком, інтригами, емоціями. Той випадок, коли спочатку сумніваєшся, що тобі сподобається, бо не дуже любиш такий сеттинг, а потім закохуєшся й ще читав би і читав. Тож велике дякую за історію! А коли буде друга частина?

Щиро дякую, за те що читали і коментували, ще й так емоційно ❤️ Щодо початку, то я з вами погоджуюсь і навіть чула схожі відгуки, від перших жертв моєї писанини, але не впевнена, що зараз знаю як це змінити. Мабуть, так трапилось, бо я на цих розділах згадувала як писати щось не про факти та графіки )) Радію, що таки вдалося захопити в результаті. І дякую, що надихаєте продовжити. Друга частина почне з'являтись не раніше кінця осені, бо ще має обрости деталями і сформуватись у цілісну картинку.

З нетерпінням буду чекати продовження! Вже сумую за героями 🥺💔

От ми й дізнаємось у другій частині чи в них це вийде чи розійдуться як у морі кораблі ))))

😭😭 я вмру від інтриги

Хто ж тоді буде читати )) тримайтесь!

Та у Марічки не все так добре, як в її брата. То тільки її гіпервідповідальність за брата їй спокійно, а так дійсно хочеться чогось іншого, а саме - кохання. А у тому краю з цим не дуже добре

Героям дуже повезло, що істота з колодязя ім допомогла) Якщо б ні, то весь їх план провалився би з тріском... Селян можна зрозуміти. Пани деруться, у холопів чуби летять - ця приказка завжди працює, нажаль. Олекса пришлий, а їм ще жити в навколишніх селах. Мені от цікаво, що ніхто толком не міг сказати нічого про хазяйку замку. Хто вона? Звідки взялася? Як потрапила туди? Чи була жінкою якого князя, чи може, донькою. Напевно ж вона податки з селян брала, чи хтось з її родини, а людськи балачки ширяться швидко. Але тепер в нас є шанс про це дізнатися)) Шкода тільки, що відьма мало про батька Олекси сказала.

Ось так і на росії бояться щось робити, бо їм там жити То ж не пан їх закликав із панною битись, а треба було своїх доньок/сестер рятувати та самим рятуватись, але ж - ні Ну ось так і породжується рабство та "моя хата скраю"

Дякую. Влучні зауваження, треба з цим буде розібратись.

ну ось для когось залишилась

Оооось. А мені вона ніколи не подобалася так, як Вам

То ж кожному своє)

Так до Мари важко поступатися.

Дякую! Люблю атмосферу в книгах, може, того й виходить. Щось в мене часто дощ в цій книзі, але пам'ятаю, що в горах, то ще те задоволення ))

Я дощ люблю, тож мені все подобається ☺️

Фух, я вже подумала, Олекса один полізе шукати пригод на філейну часину)) Рада, що він вирішив довіритися Марі. Хоча його план здається мені досить імпульсивним та непродуманим... Мара задає дуже правильні питання!

)) Бавиться в героя. Дякую, що коментуєте!

Так-так, йому точно не вистачає пригод)) Ми тут переїзджали, тому не було можливості коментувати частіше. Але тепер вже надолужу!

А я тут трішки думала-гадала чи не ослабла цікавість до твору.)) Звичайно, розумію, що у всіх нас є життя поза Аркушем )) Надіюсь у вас все добре.

Ні-ні, нічого не ослабло, не переживайте! Просто переїзди для мене завжди великий стрес, плюс до того ще купу речей треба розібрати, поприбирати будинок, та й основну роботу ніхто не відміняв... Але вже трошки розгреблась тут, так що поступово буду повертатися в активне творче життя))

Ну Пензлик справді сонечко 🥺 перед дівчиною своєю хизується, не можу з нього, як він гусінь зображав та повзав 😀

Радію, що звернули увагу на цей момент ))

А як же!

😭😭😭 мені так подобається атмосфера в будинку бабці Юстини, так комфортно і затишно. Навіть шкода, що Олексі з Марою прийдеться йти.

будь-який будинок, який не твій, треба залишати

Дякую! Не очікувала, що місце так припаде до душі, їм пора рушати до розв'язки )) Може, ще в другій частині знайдеться щось затишне ))

Друга частина буде?😭 Найкраща новина за сьогодні.

Щиро вдячна за таку реакцію, мотивує 🙏❤️

Таааак! Не уявляю подорожі Олекси без Мари, хай бере її з собою, хай бере!

😁 та куди ж без неї )))

Подобається мені, як все життя героїв пронизане магією та магічними штучками. Та як ненав'язливо і цікаво вони підперезують сюжет.

Щиро дякую!

О, скучила за вашими коментарями. Надіюсь вам вже краще. А хухи, так, полонили моє серце, я б вигадувала і вигадувала їхні види :)

Трохи краще, дякую! Вчора так за читанням і заснула, сьогодні ще повернуся увечорі) А далі буде більше про хухів?

Трохи буде, але не багато ))

Тепер і я роздумую, що ж такого вичитав Олекса у книзі... Все придумав, мабуть, як пані врятувати. Але якщо в її тілі та сама чаклунка, яка врятувала та зачарувала перевертня, то шансів на це малувато. І побіг же, ні з ким не порадившись)) Ото вже імпульсивний. Сподіваюся, Мара його знайде і, якщо не відмовить, то хоча б допоможе.

Олекса справді імпульсивний, втрата Аси змушує його старатись понад міру у цій справі.

Так... Цей маленький розділ наштовхнув на думку, що, можливо, і не поженуться за героями до Юстининої хати... Бо Олекса потрібен таємничій пані для якогось важливішого діла, то ж скоріш за все, його залишать живим. І, мабуть, саме через це відьма зробила вігляд, що не побачила його, коли Олекса дивися на неї через громовину. Але те діло може принести героям більше біди, ніж якби їх схопили в замку. А може, не тільки для них, а й для усього світу...

О, герої точне не знають у що вплутались.

Тим цікавіше))

Він ще минулого разу казав, що Олекса потрібен, щоби знайти Книгу А ось що пані - це лише ланка, то вже цікаво

Дякую, що зауважили. ))

Дуже напружена глава! У деяких моментах навіть забувала, як дихати - думала, героїв наших схоплять,,, Добре, що Галю вдалося визволити, але іноземна пані тепер явно розлютиться. Як би не заявився її вовк до домівки Юстини. Якщо він може вислідити людину по запаху, то слід якраз приведе туди( Я так розумію, ця відьма і є таємнича пані, яка врятувала перевертня, з яким бився Олекса? А про кроваві вани я вгадала.... Бррр! Повезло Галі та її дитині, що герої за нею прийшли. А той водяний явно чимось привʼязаний до замку та колодязя. Можливо, він навіть допоможе героям, якщо ті пообіцяють його звільнити.

Дякую. З панною не все так просто, все проясниться остаточно у другій частині. З ваннами ви вгадали, справді, цікаво читати ваші роздуми. Водяний має чим здивувати :)

Подобається, що Мара залишається для хлопців голосом розсудливості. Бо, як я і писала раніше, Олекса все ж сильно імпульсивний в деяких моментах, але, бачу, вже почав прислухатися до Мари. Це добре)) Вона явно вміє виживати, такий навик зайвим не буде. Але все одно переживаю за неї, бо вона, як я зрозуміла, буде виконувати найнебезпечнішу місію з їхньої команди - наблизиться до господарки замку. Як би та не спробувала її занапастити... А те, що Галя не виходить на звʼязок, насторожує - якщо та господиня в молоці людському купається, то може й кровʼяні ванни приймати...

Та ж Галя думає, що Василя вже у живих немає, з ким вона має виходити на зв'язок?

Чи не володарку замку зустріли Данил із Василем того вечора? Навіть якось сваритися на них не хочеться за те, що вони хотіли заподіяти жінці - отримали вони набагато більше за шкуду, яку могли заподіяти. Хоча я й не виправдовую їхній вчинок. Хочеш заробити грошей, іди працювати, заробляй чесним шляхом, а не на панночок нападай у темряві. Але тут, схоже, "панночка" їх перехитрила... Як я і очікувала, Мара боїться, що Олекса втече від неї, якщо дізнається її таємницю) Тепер і мені цікаво, що ж вона такого приховує, що не можна розказати синові мавки)

Так бідолах швидше шкода. А щодо Мари, то людині завжди її таємниця здається вкрай важливою, інакше не треба й приховувати.

Думаю, я знаю, хто наслав ту грозу на перехрестя)) А от те, що Олекса та Мара віддали кров демонові, заставляє турбуватися - багато хто вважає, що кров маєть навіть сильнішу за імʼя владу над людиною. Тож як би це ще не вилізло їм боком... А демон по факту нічого їм і не сказав( Більше сказали примари, ніж він. А він тільки посилив недовіру між Олексою та Марою, мені здається. Бо Мара явно щось приховує і не спішить розкривати свої таємниці.

:) добре, що знаєте, там все натякає. Так, демон ще той демон, а нема чого з ними зв'язуватися :)

Круто, що трохи відкрилася особа того вовка. Хоча все ж не дуже зрозуміло, яка ціль в його пані, але його мотиви трішки відкрилися. І навіть тошки шкода його стало, бо, по факту, й Олекса міг стати таким, якби прийомні батько та мати відхрестилися б від нього. Мені дуже подобається, коли розкриваються різні шляхи схожих героїв, де показано, наскільки любов та турбота можуть змінити долю людини)

Дякую, що оцінили.

Так, тут він правильно говорить: яке зло у 2-3-річної дитини? Якби він пізнав любов, він би став іншим, натомість його батьки обрали страх і тепер за це вигрібають інші люди

В цій главі дуже чітко відчувається небезпека, яка наче хмара, нависла над Олексою та Марою. Здається, вони розворушили осине гнніздо чиїхось таємниць, і так просто їм це не минеться. Зникнення хуха, напад вовків у лісі, напад біля таверни - все це явно якось повʼязано. Боюся, як би герої не потрапили в ще більшу халепу. Бо на перехресті їх може очікувати ще більша небезпека... Але й сама Мара має таємниці - явно не просто так згадалося про те, що Олекса побачив біля неї, коли тримав у руці квітку папоротті.

Дякую. Так трохи влипли :)

Між Марою та Олексою така хімія, аж іскрить)) Подобаються їхні перепалки. А ще мені здалося, що Олекса, попри те, що старається діяти розсудливо, все ж більш імпульсивний. На відміну від нього Мара більш виважена в своїх рішеннях, бо, мабуть, вже ковтнула лиха у житті. Але Олексі може здатися, що вона просто байдужа до біди інший, що тільки за гроші допомагає. Думаю, їх обох очікують сюрпризи стосовно один одного) А ще кльово, що в історію зʼявилася детективна складова - я їх обожнюю!

Теж люблю детективи :) першочергово задумала таких собі етно-агентів по міфологічних проблемах :) А от чи вдалось, буде видно в кінці :)

Не знаю, чому, але мені також складно поки що уявляти Олексу як молодого вродливого парубка - чомусь закарбувалося в памʼяті, що він старий з кобзою)) Але, думаю, пора звикати до його справжнього образу. Бабка Юстина дуже затишна, як і її дім. Дуже добре уявила собі убранство кімнат, навіть, здається, аромат сушених трав майнув в уяві. А ще вона дуже турботлива, лагідна та мудра. На відміну від Мари)) Але Мара також не здалась мені поганою людиною. Думаю, вона була травмована в минулому, тому і не довіряє людям.

Та ще буде можливість запам'ятати його молодим :) За бабцю дякую, віддалено схожа на мою прабабусю, але та більше була по зливанню воску :) і випічці. А Мара таки мусила щось мати у минулому, що змусило її стати такою як вона є))

Підозріло дивний вовк в підозрілій близкості до місця, де зниклі молоді дівчата. Що ще більше запевняє мене в тому, що він причетний до зникнень. Ну нарешті лісова дівчина хоча б імʼя своє сказала)) А то така таємнича, що починаш підозрювать і її також 😏

Надіюсь виникає бажання розгадувати і будувати версії :) Та вона його просто дражнить, мабуть.))

Поки що дуже інтригує)

Так,план не ідеальний. Виправдати все це можна ти , що їх мало, а зволікати нема куди. Дякую за ваші роздуми.

І то вірно. Я б і такого плану не вигадала, якби потрібно було поспішати 😅 Олекса все одно молодець. Вірю в нього!

Люблю те, як у Мари летять думки. А ще те, як вона оцінює оточуючих. Наче з сарказмом, але щиро та по доброму.

Ви, напевно, й самі знаєте як це, коли герої ведуть діалоги в голові, поки миєш посуд 🙃 Так от Мара була найактивнішою і постійно сперечалась з Олексою, довелось записувати ))

Хіхіхі, супер. По тексту видно, що вона найжвавіша☺️ мені доволі рідко так сильно подобаються якісь герої. А Мара прям закохала в себе ♥️

Ой, ой, ой, який він злий. Че лише через бійку в лісі? Чи в ньому є й інші мотиви?

Ох, я щось з початку коментаря вирішила, що переборщила :) Трохи мала мороки з цим розділом 🙂 Дякую.

Ні! Все шикарно вийшло!

Тепер буду думати, чи не повʼязані зникненні тих дівчат з нападом дивних вовків серед ночі)) Схоже, закінчилось для Олекси спокійне життя. А ще здається, ці вовки - не останнє, с чим стикнуться герої на шляху до мети. Майнула ще думка, що не випадково тоді лісова дівчина, яка до сих пір не зізналася, як її звати, врятувала Олексу. І в лісі тому опинилася також не випадково. Бойова сцена вийшла дуже динамічною, переживала, щоб той вовк не нашкодив Олексі сильно))

Спокійне життя, точно закінчилось )) Ваші коментарі як маленькі анотації до розділу )) Але добре, що їхні пригоди інтригують. А щодо бойової сцени, то Олексій пора вилізти із такої зручної личини музики :)

Це точно)) Але ж він сам відмовився від спокійного життя поруч із батьком.

Я к я люблю, коли в конфліктах між героями кожен по-своєму правий :) Можна зрозуміти Миколу, який намагається вберегти єдину рідну людину з тих, хто залишився, від біди. І, як і кожен з батьків, хоче залишити дитя біля себе, але в глибині душі розуміє, що у дитини є власний шлях. Також можна зрозуміти Олексу, який прагне дізнатися про себе більше, зрозуміти, хто він такий. Марічку також... По факту їй нема в чому звинувачувати Олексу, бо той і так заради неї багато зробив: врятував Петрика, взяв із собою, пристроїв на навчання до батька. То ж їй слід йому скоріш подякувати, ніж вичитувати. Але розумію і її образу: для неї дя подорож - вихід із зони комфорту, бо життя повністю змінило свій напрямок. А тут ще й Олекса їде. Що ж, сподіваюсь, він знайде те, що шукає. І повернеться біл врівноваженим))

Ох, дякую, що розумієте героїв, співпереживаєте.

Рада більше дізнатися про сімʼю Олекси, теперь почало прояснятися трохи про його минуле. Добре відчувається його біль та провина, а також, мені здається, він підсвідомо проецує цю провину на власне життя. Від цього і пошуки своїх батьків (чи не був він породженням темної істоти і чи не тому занапастив Асу), і співчуття до Марічки та її проблем (якщо не помиляюся, вона приблизно того ж віку, якого була Аса). І неспроста ця дівчина з лісу здається йому такою знайомою))

Дякую, що коментуєте, допомагаєте зрозуміти як сприймається історія читачем. Від вас нічого не приховати :)

Момент зі спогадами знайомства Олекси та Данила дуже зворушливий. А ще Мара знов молодець, що піддає сумніву всі плани та перевіряє їх додатковими запитаннями. Усе ж таки діло серйозне, сподіваюся, у них все вийде...

Дякую ❤️ Хотілось поступово відкривати деталі з минулого Олекси. Виходить, що Мара в них голос розуму, бо заробляє собі на життя таким :)

Мені здається, Марічці треба трохи часу, щоб осмислити все, що з нею нещодавно трапилося, і повірити в надприроднє)) Я її розумію - думками вона ще в минулому, де все здавалося простим та зрозумілим. а тут в одну ніч все перевернулось догори дригом: брат загубився, кобзар виявився перевертнем, а у нього в домі живе магічне створіння. Щоб звикнути, треба хоча б переспати з цією думкою)

Так, одразу з головою прийшлось зануритись у вир подій. :)

Он воно як сталося)) Все ж таки припала Олексі Марічка до душі, не дарма липла, наче репʼях. Що ж, дуже цікаво буде прочитати про навчання мольфарської майстерності, завжди вабила ця тема. Петрик, здається, зрадів. Не знаючи всієї правди, він все ж таки припустив, що знайшов квітку папороття) Але ж легенди нічого не кажуть про те, що її треба обовʼязково утримати, тільки про те, що треба знайти. Тому, можливо, не такий він і неправий про вдачу.

Має Олекса комплекс рятівника, напевно. А Марічка чуття :) хто ж його знає як та квітка діє, то ще ніхто в житті не признавався, що знайшов. :) Дякую, що коментуєте і підкидаєте мені деякі ідеї.

Но, ви піймали емоцію, яка була при написанні (надіюсь, гумор не завадив ) Хм,а ще надіюсь пригоди будуть вам настільки цікаві, що захочете перевірити власну теорію і дочитаєте 🙂🙏

Обовʼязково дочитаю!

Ну не можу я! Люблю Мару та її непохитність. Її судження та міркування всі. Найколоритніша дівчина. Данило викликає деякі підозри. Але Олексі я довіряю. А якщо він довіряє товаришу, то хай так і буде.

Добре, що є близький герой, так цікавіше читати. Моя подруга бідкалась, що Марі мало надприродніх сил дісталось, але її перевага в іншому. Дякую, що коментуєте.

Мені поки здається, що всього у Мари достатньо 🤔 вона і так крута 😎

Радію, що моторошний, я його писала в ночі і як за вікном, щось стукнуло, то правила вже в день 🙂 Мара ще та штучка. А щодо стилю письма, то дякую, з усіх сил намагаюсь відійти від бажання скорочувати. (Залишки навчання і роботи)

Інколи скорочувати теж треба, але то тільки до серденька потрібно прислухатися, як воно підказує, що буде краще ☺️

От і розкрилася таємниця Олекси, від Марічки так просто не відчепишся)) Малий репʼяшок, а не дівчина! Але її можна зрозуміти - схоже, Петрик едина близька людина у неї. Добре, що Олекса згодився допомогти, бо навряд хто їнший став би слухати балачки Марічки про квітку. Дуже подобається, як вплетені міфи в оповідання. Та й загалом, текст дуже добрий, я би навіть сказала, лагідний якийсь, просочений світлом. Пензлик - особлива фішечка, такий милий вийшов)) Згодна с рішенням Олекси не брати Марічку з собою. Вона там мало чим допоможе, а він уже втратив у минулому одну дівчинку під впливом магічного створіння. Зрозуміло, чому він не хоче ризикувати знову.

Подобаються мені ваші коментарі, так детально і з розумінням. Дякую!

Коли читала минулу главу, в мене найнула думка, що кобзар - і є той хлопчик, подруга якого загинула в завалі. Так він проникливо співав про це, наче власну долю знов переживав. Дуже сумно, що після того Олекса став одинаком, та ще й приховує магічні таємниці. котрими не може ні з ким поділитися... Відчувається його сум та самотність. Але ж Марічка тепер не відчепиться)) Чи не нагадає вона Олексі ту дівчину, яку він втратив багато років тому?

Мені подобається хід ваших думок. Надіюсь, не все так очевидно :)

Я обожнюю детективи та загадки, тому в голові завжди намагаюся прорахувати мотиви героїв)) Але автори часто дивують приголомшливими поворотами!

Ого-го... Двоєдушник звучить дуже гарно. І розділ такий короткий, але такий проникливий. Тепер моторошно за Олексу з Марою...