19.
Ноа:
Дякувати Богу, ми з Каєном залишилися живими, хоча нас і обсмалило дещо. Та головне — голос Каєна. Лікарі прогнозують йому швидке відновлення, чим сам не можу похвалитися.
Лікарня — наче довга відпустка на курорті, тільки без морського узбережжя.
Не обійшлося без пластичної хірургії. Образ «колишнього» Каєна при потребі візажисти «намалюють». Я став андрогіном. Мій образ точно змінювати треба.
Тільки не треба мене жаліти, цуратись чи сповідати. Я вже не потребую слів, бо мабуть, занадто ними змучений. Тепер моя сила буде тільки в погляді, в позі, в тіні. Щоб, подивившись на мене, відчули історію, яку я вже ніколи не розкажу...
Хочу, щоб мій новий образ викликав подвійне відчуття: бажання наблизитись — і страшно, щоб хотілося зрозуміти — і не хотілося знати. Мовчання замість дії додасть образу глибини. Мене більше не підловити в русі — я просто існуватиму. Сцена і кадри промовлятимуть без слів. Я стану власним відображенням своїх історій: болем, любов'ю, провиною, поезією, пристрастю, пам'яттю...
Новий образ не матиме часу. Він стане втіленим поняттям «вічної спокуси з присмаком загибелі», ніби в моєму домі завішані всі дзеркала, а я — троянда, що виросла на могилі коханця.
Образ «троянди з шипами» — краса, яка ранить... Комусь він нагадає запах крові і загублених клятв...
Я не вимагатиму уваги — я буду в кожному, хто на мене дивитиметься, щоб вони витирали сльози, навіть не знаючи чому...
Я стану частиною легенди, що збереглася у шепотінні листя й гудінні холодного вітру біля старих маєтків... Як сповідь, яку не можна пробачити...
Троянда з присмаком вічності, що огортає, мов оксамитове покривало смерті та ніжності водночас... Мов похорон кохання...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!