33.
Ноа:
Каєн змінився. Став якимось мовчазним і задумливим. Занадто тихим. Навіть менеджера перестав до дідька посилати, бо він його просто не чув. Каєн одночасно був тут і де-інде.
Сам прочитав ті книжки, вислані фанатами. Я розумів їх обох — і Каєна, і Шінко.
Він мовчить. Бо щось у кожному слові з книжки... болить. Наче його хтось роздягнув перед дзеркалом, але лагідно. Без осуду. З розумінням. І знову, як тоді, вранці, на грудях залишив підпис. Тільки цього разу — у словах...
Шінко була... І хай буде хоч мільйон «Шінко» в світі, тільки одна з них написала те, що торкнулося серця — так, що там щось зрушилося назавжди...
Все ж таки треба було її знайти, як хотів того від початку. Облишив цю думку, коли з іншим побачив. Треба було... Можливо, це вберегло б нас усіх — і Каєна, і мене, і її...
За можливості спілкуюся з Шінко в месенджері. Знаю, що вона повернулася в Україну. За її порадою вивчив мову жестів. Також, прислухаючись до неї, створив повноцінний образ Рена.
Фото Рена були на всіх форумах. Я став двійником самого себе. Сам себе запитую: «А хто з нас справжній?»
У нашого менеджера стався б серцевий напад, дізнайся він, що Рен — це я. Раніше тільки «самоволки» Каєна додавали в його волосся сивини.
Ілюзія свободи й ілюзія «звичайного життя» — п'янить. Раз сп'янивши — не відпустить уже ніколи...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!