9.
Ноа:
— Та пішло воно все під три чорти!!! І ти йди до дідька!!!
Доведений до сказу нашим менеджером, Каєн лютував на повну. Не тільки крив того останніми словами, а й жбурляв у його бік усе, що траплялося під руку.
Я зачинив двері, об які відразу щось гепнуло. Сів у дальньому кутку на стілець. Закурив. Подібні напади з боку Каєна почастішали. Здебільшого менеджер сам винен. Ні для кого не секрет, що він родич генерального, то й меж для себе не бачить.
Зробив глибоку затяжку, затримав дим у легенях, повільно випустив. Тонкі двері не притишували сварки за ними.
Каєн завжди був «не від світу цього»... Хай хто й скільки не говорить, що добре його знає, краще за мене його не знає ніхто. І не тому, що він мій кузен. Про наші родинні зв'язки тут взагалі ніхто не в курсі. Ніколи їх не афішували й не обговорювали, як ніколи й не сперечалися. Моє слово дещо важить для Каєна, та частіше він чинить на власний розсуд. Про це Року міг би краще розповісти, тільки з нього зайвого слова не витягнеш. Інколи складається враження, що Року німий...
— Ноа, невже знову?!
Я обернувся на голос Сайне:
— На жаль, так. «Сьогодні» закінчиться не скоро.
Сайне, зітхаючи, поліз у кишеню за цигарками:
— Нам до цього не звикати.
Клацнувши запальничкою, затримав на мені пильний погляд, немов щось зважував. Смачно затягся димом і з іншої кишені дістав мобільний. Копирсаючись у ньому, промовив:
— Знайшов дещо на одному з форумів. Поглянь!
Тицьнув мені свій телефон. Це було нечітке, зроблене «в польових умовах» фото. Машина Року на подвір'ї Каєна — і в неї сідає жінка. Обличчя майже не видно, але точно європейка.
Мовчки повернув Сайне телефон і викинув тліючий фільтр прямо під ноги, роздавивши його черевиком.
Сайне, ховаючи телефон у кишеню:
— Бачу, Ноа, ти теж здивований?
Я кивнув. Сайне, хмикнувши, пішов. Знову поліз за цигаркою: «Та яке там здивований — ошелешений!»
Роблячи затяжку, чомусь пригадав, як Каєн з'явився в моїй родині. Наші матері були рідними сестрами. Його батьки розлучилися. Каєн із матір'ю потрапив в авіакатастрофу і, на відміну від неї, вижив. Невдовзі його батько вдруге одружився. Мої батьки забрали Каєна в свою сім'ю. Нам обом тоді було по п'ять років. Дивні в долі примхи...
Докурив сигарету і загасив недопалок у переповненій попільничці. Такого безладу тут, як сьогодні, ще не було ніколи. Усі втомлені й виснажені...
Знову закурив. Думки повернулися до жінки з фото форуму. Добре, що фото нечітке — «спишуть» на монтаж. Тільки Каєну воно так не минеться...
Він не приводив жінок додому. Для цього є лав-готелі. Без сумніву, вони провели ніч разом. Тільки, можливо, між ними щось трапилося, бо Каєн останнім часом як із ланцюга зірвався...
Я затягся й, піднявши голову догори, повільно випустив дим у стелю:
— Хто ти, в біса, така? Цікаво було б поглянути на тебе пильніше. Зблизька...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!