21.
Віра:
Трохи заспокоївшись, вирішила піти у ванну, щоб привести себе до ладу. Від плачів розболілася голова. Відкрила двері, і Котаро, збиваючи мене з ніг, упав у мою кімнату. При падінні встиг підмостити свою руку під мою голову, щоби не вдарилась.
В його обіймах було тепло й затишно. Сльози знову потоками полилися з очей. Котаро почав підводитися, підіймаючи мене і рукавами витираючи моє обличчя. Добре, що мовчав, бо я й так не витримала — обхопивши його руками, розридалася прямо йому в груди. Він не намагався заспокоїти, стиснув міцніше в обіймах. Стало тепло. Потім вкинуло в жар. Від плачів уже не тільки боліла голова, а й живіт. Але я не могла зупинитися...
Саме таку картину застав Хіроші:
— Ви чого?
Видавила з себе крізь сльози:
— В-від щ-щастя. З-зад-дов-вол-лен-ний?
І, вирвавшись із обіймів Котаро, прожогом кинулася у ванну, зачинивши за собою двері на защіпку.
Перед тим, як повернути кран над раковиною, почула глухий удар. Наче впало щось.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!