Ніч Віри

Ноа:

З ідеєю джакеші Каєн скочив вище себе. Не знаю як йому вдалося вмовити арт-директора, бо переконуючи, гиркалися з іншими вони вже вдвох. Навіть наш менеджер побачив можливість гурту гучно нагадати про себе. П'ять років ми не випускали нових альбомів. І коли нарешті цей новий альбом з'явився — довелося відкласти його презентацію.

В ідеї Каєна був відступ від загальноприйнятої норми. Менеджер із арт-директором вважали — саме це має привернути увагу. Що привертає увагу — те скрізь обговорюється. Що скрізь обговорюється — стає популярним. В їхніх очікуваннях був ''ефект вибуху''. Каєн взагалі ні на що не очікував — він горів власною ідеєю.

Із встановленням декорацій довелося помучитися. Декілька великих дзеркал потрібно було виставити під певними кутами, щоб дзеркала ''ловили картинку'' не повторюючи її двічі. Підлога з білого мармуру була намальована на ватманах, які до купи склеїли скотчем. Принесли барабанну установку Юі.

Каєну ''навели'' татуювання і напис на грудях, який хотіли ''переписати'' в готичному стилі. Він відмовився. Добре, що написано водонезмивним маркером, а то бідолаха, мабуть, і не мився б.

Його злегка відросле волосся стиліст зробив хвилястим, надавши ''природнього'' об'єму. Акцент — на темний димчастий макіяж очей. Пильно-рожева, майже нюдова, помада. З одягу — вузькі шкіряні штани з срібним поясом.

На Року й Сайне — довгі перуки з підібраними пасмами на скронях і зібраними на потилицях у пучки, на манер самураїв. Довгі, темні наряди зі срібними нашивками, що нагадували кольчуги. Макіяжем зроблені суворими вирази облич — могли б налякати малу дітлашню.

Темно-сіре вбрання Юі було продовженням його довгого білого волосся, якому надали попільнистого відтінку. На вибіленому обличчі виділили вилиці. Важкий, темний акцент на очі й губи. На очах, по центру зіниць — тоненькі горизонтальні лінії вгору й вниз. З аксесуарів — шкіряні рукавички й чорна троянда на грудях.

Мене вбрали в білосніжний одяг. Така ж, середньої довжини, перука зі срібними пасмами. Срібні рукавички і срібна, з шипами, троянда. Димчастий макіяж.

Коли всі були готові приступили до створення самої обкладенки, принесли барабанну установку Юі.

По центру, за барабанами, імітуючи на них гру, має бути Юі. Зліва й справа від нього — Року та Сайне. Один мав закинути гітару на плече, інший — на неї спертися. Внизу маю бути я, наче домашній кіт, який плутається під ногами. Вище Юі — Каєн.

Готова джакеша має мати темну рамку, щедро всипану інієм. І моя скромна персона внизу, має за ту рамку ''вилізти''. Трохи диму, для нереальності — і демо версія готова.

Чесно кажучи не очікував такого результату. Каєн з ''вірою'' на грудях і татуюванням чорних крил на спині, здавався падшим янголом, який ще вірив у Небеса, й Сатаною одночасно.

Сайне з Року, ніби суворі охоронці, з гітарами замість катан. А який вхід: до Раю, чи до Пекла вони охороняли — то вже кому що ближче.

Образ Юі — ніби зупинка між епохами, де кожна хвилина — вічність, а кожен погляд — постріл у серце. Де час — ворог, союзник чи коханець. Недарма саме такий образ Каєн хотів бачити в центрі. Це був не Юі. Це був портал між темним і світлим.

Я навіть собі здивувався, бо було щось, у моїй лежачій позі, дійсно котяче. Срібні пасма перуки, ніби відблиск місячного світла на шовковій шерсті. Я не дивився в камеру, бо це на мене мають дивитися. Срібна, з шипами, троянда в моїй руці — прямий натяк, що краса несе в собі небезпеку.

Дзеркала створили подвійний ефект фото, ніби одночасно було показано ''світлу'' й ''темну'' сторони. Взяти того ж Каєна: на грудях — ''віра'', а дзеркало показало ще й спину з чорними крилами.

Це дійсно має ''вибухнути''. Та чи ''вибухне'' так, як усі того очікують?