5.
Каєн:
Я не думав, що так буває. Навіть не сподівався на ще одну зустріч. Хоча минулого разу її не бачив, упізнав по акценту. Ця жінка деякі звуки вимовляє невластиво для японців — наче карбує крок на плацу. Дізнатися по залишеній тоді мені страві, звідки вона, виявилося ще тою морокою. Хочу більше знати про неї…
Обидва рази зустрів її п'яною і в халепі. Уперше було кумедно. Удруге — на її місці напився би сам.
Почувши несамовитий чоловічий крик, кинувся на допомогу й отетерів: жінка від душі дубасила якогось пройдисвіта. Зважаючи на те, де відбувалося це дійство, той отримав по заслузі.
«Вхід» у закапелок ліхтарями не освітлювався, але навіть здалеку було видно, що там відбувалося.
Пішов за нею з цікавості. Почув у барі голос і зрозумів: це вона.
Назвала мене «альфонсом». Хм… Частково правда. Отримую подарунки від жінок і дівчат. Часом — коштовні. А от «щастям, яке впало в руки»… Якби був звичайним чоловіком, мене б це потішило, запропонував би зустрічатися. А так… Про яке «щастя» може йти мова, коли не господар власного життя?.. Нечасті нічні походеньки інколи вилазять боком: і в прямому, і в переносному сенсі. А це ж іще Року «прикриває»! Якби не він, що тоді?
Року привіз нас усіх до мене додому. У спадок від матері залишився заміський будиночок — єдина моя власність. Так і не захотів нічого тут змінювати. Тож і дивлюся на себе колишнього з посмішкою, якої вже не впізнаю… Як ножем по серцю… Два різних «я»… Два світи… Ні, раніше був цілий Всесвіт, тепер — мій світ затиснутий у папірець із назвою «Контракт»…
Третю халепу для незнайомки я створив сам.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!