8.
Котаро:
Знову не ладиться. Ще й батько все зіпсував, ніби вибору їй не залишив. На його питання:
— Тобі хтось подобається?
Чесно відповів:
— Так, — і розказав про Шінко.
Мабуть, треба було мовчати... Досить придивлявся до неї, впевнений: треба по-іншому. Бо й сама Шінко інакша.
Раніше трималася з нами на рівних, тепер стала занадто обережною. Здається, зважує кожне слово й кожен погляд.
Дякую Хіроші і Рюічі, що погодилися своїх «притягти». Шінко просто втекла б, безслідно щезнувши й не залишивши ні найменшого натяку, де її можна знайти.
Рюічі першим помітив мої почуття до неї. Недарма комунікація для нього — не тільки обов'язок, а й покликання. Поки що кайфує від ролі старшого брата, скоро почне викладати. Певен, коли його батьки відійдуть від справ, вчителювання не полише...
Хіроші теж любимчик долі. Хай батьки і не мають власної школи, цілком задовольниться викладанням у школі батьків Рюічі. Тим паче школа престижна, не пасе задніх. Літературою він із дитинства марив. Класиків почав цитувати раніше, ніж читати навчився...
Бачу їхні впевнені кроки, їхні плани. А я...
Як із Шінко бути?..
Хлопці допомогли б, якби знали, де та допомога потрібна. З дитинства разом. І хоча з Рюічі познайомився в молодшій школі, з Хіроші і його братом Кокі росли разом. Їхня родина переживала колись не найкращі часи, батьки влаштувалися працювати в наш рьокан...
Швидко час сплив... тільки я... Що мені робити?..
Мало того, що мене ніби щось тримає, не дає рухатися далі... Так ще й Шінко з'явилася в моєму житті, остаточно позбавивши будь-якої рівноваги... Ніби в космічному вакуумі завис...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!