Зміст
  • Важке дитинство заручника юриспруденції
  • Буремна юність
  • Армія на шпалах
  • Дембель з віршами
  • Робота для нероби
  • Безвідмовна пропозиція
  • Дилетант береться до роботи
  • Перші кроки гончої
  • Кава-чай, привіт-прощай
  • "Ретро", качелі і сімейний розбрат
  • Примирення і сватання в один день
  • Справа ясна, що діло темне
  • Новий гравець у дивній грі
  • Прикрий політ, колюче приземлення
  • Косметичний марафет, старий знайомий і нова спільниця
  • Нічна пригода і ранкові роздуми
  • Село Затемне не таке вже й темне
  • Небезпечна гра набуває інтриги
  • Не тільки вовка годують ноги
  • Розгадка на поверхні, Круглик релаксує
  • Незвична форма звіту й несподівана винагорода
  • З небес на землю
  • Спиртбол і діла амурні
  • Добробут родини - свята справа
  • Доказів більшає, а загадка все та ж
  • Собачі справи ловеласа
  • Полювання розпочато, та хто ж трофей?
  • Старі знайомі, нові відчуття
  • Цоб-цабе, оце так поворот!
  • Фініта ля трагедія?
  • Фінальний акорд
  • "Ретро", качелі і сімейний розбрат

    У “Ретро” збиралася специфічна аудиторія. Будь-хто сюди не заходив, лише офіцери спецслужб, працівники міліції та прокуратури, судочинці тощо. Заклад доцільніше було б назвати “Фемідою”, адже всі справи вирішувалися саме тут, у спокійні обстановці, за чаркою. Тут влаштовувалися свята і диспути, наради і суперечки, старі завсідники ділилися досвідом з молодим поколінням, обов’язком якого було виставляти потужний арсенал із пляшок. Колись мій брат частенько тут зависав, але, з певних причин, дорога в кафе для нього була заказана. Цікаво, як мене зустрінуть?

    “Ретро” – єдиний заклад такого типу в місті, де на вході стояв швейцар, колишній працівник служби охорони, допомагаючи створювати в кафе відповідну атмосферу. Досвідченим оком есбіста він вправно розподіляв клієнтуру на своїх і чужих і, згідно з вказівками, останніх сюди не впускали. Щоправда, мій вигляд змусив його мозкові звивини суттєво напружитися. Ідентифікація не спрацьовувала: начебто й не міліціонер, і мовби й не злодій. Поки він роздумував, що ж робити, я подарував йому п’ять доларів, знявши всю напругу. Цього виявилося досить, аби мене сприйняли за іноземного резидента. З огляду на кількість контррозвідників у залі, з таким як я мали вправитися за кілька секунд.

    Від кількості спожитої кави без енергетичного підкріплення у виглядів харчів у мене бурчало в животі, а вечерю ще треба було заслужити.

    Багато наслухавшись про славнозвісне “Ретро”, аж ніяк не сподівався такого напливу відвідувачів. Здавалося, яблуку ніде впасти... Сашко, який уже був тут, покликав мене до себе. Макаренка ще не було. Випивши по чарці та трохи потеревенивши, старий знайомий вказав мені на капітана:

    ─ Вибачай, Назаре, але більше нічим зарадити не можу. Степана Йосиповича нині не та муха вкусила. А я ще жити хочу.

    ─ Дякую й за це, друже.

    Одіозна особа, про котру я стільки наслухався, виявилася здоровенним червонощоким суб’єктом з двома підборіддями та чималим черевцем. А я уявляв його зовсім іншим... На щастя, Макаренко щойно прийшов і тільки придивлявся до товариства.

    ─ Добрий вечір, Степане Йосиповичу. Хоч ми з вами незнайомі, але, вислухавши один одного, зможемо просунутися вперед у справах, які мають спільне коріння, -- я аж сам здивувався тому красномовству, яке полилося з моїх вуст.

    ─ Пробачте, але з незнайомцями жодних справ не обговорюю, -- в його очах зблиснув той вогник, притаманний усім, хто випив чарку-другу.

    ─ Якщо я назву своє ім’я – це зможе звести нанівець усі мої наміри.

    Макаренко із значно більшим зацікавленням став розглядати мою фізіономію:

    ─ Якщо ви у розшуку – нічим вам не допоможу, але щиро захоплююся вашою відвагою з’явитися тут. Коли ж у вас все гаразд із законом – не бачу підстав для такої таємничості. З незнайомцями не розмовляю, -- демонстративно відвернувся до свого коктейлю.

    ─ Моє прізвище Круглик...

    Не знаю, може краще було б назватися Сталіном, Гітлером, Аль-Капоне – тоді це не викликало би такої бурхливої реакції капітана. Менше, ніж за хвилину, я почув усе, що він думає про мого брата, батьків та родичів. Мене в цьому переліку не було, але за такі родинні образи годилося б врізати по пиці, не дивлячись на те, що він довший час займався айкідо, а я носив шпали. Проте після з’ясування стосунків мені остаточно доведеться розпрощатися з намірами почути корисну інформацію з вуст слідчого. Мовчки вислухав сплеск емоцій, але не зник з поля зору, як на це сподівався Макаренко.

    ─ Степане Йосиповичу, я не знаю, яка кішка пробігла між вами та моїм братом і, щиро кажучи, не прагну того знати. Сьогодні не ті часи, коли родинні зв’язки понад усе. Хоч ми з Віктором і брати, але наші кишені не сестри. Кожен працює на себе.

    Макаренко дещо заспокоївся і одразу перейшов на ти:

    ─ Як я втомився від вашої породи. Куди не поткнися – усюди Круглики... А ти то чого від мене хочеш?

    ─ Насамперед випити за знайомство. Ви не заперечуватимете, якщо я візьму пляшку “Абсолюту”?

    Цього разу влучив у яблучко. Хто ж відмовиться від частування на дурняк... Однією пляшкою не обійшлося. Я пройшов армійську практику споживання спиртного, а капітан виявився у такому змаганні лише на другому місці. Ймовірно, що він просто стартував раніше за мене... З кожною чаркою язик капітана розв’язувався дедалі більше і я вислухав стільки хороших слів на свою адресу, які повністю компенсували початок зустрічі. Проте не схвальних слів домагався я від Макаренка, однак не так легко було витягнути щось пікантне зі слідчого навіть у такому стані. Спрацював професійний захист, чи він, справді, ні на крок не просунувся? Як нічого не знав до того, так і просвітився лише тим, що міліцію викликала двірничка. Далі капітан відверто сконфузився і втратив контроль над собою. Сашко з виряченими від подиву очима дивився, як його шеф упав нижче плінтуса, а я ще тримаюся.

    Ви ніколи не задумувалися, що не всі закони фізики відкриті, а сили досліджені? Знаємо силу тяжіння, виштовхувальну силу, силу тертя, силу хвильових та електромагнітних потоків. Але чому ніхто не досліджував прихованої сили... асфальту? Ця сила найчастіше відчувається вночі, коли здається, ніби вітер повалив усі стовпи та дерева – так часто доводиться їх переступати. Не можна сказати, що ви напідпитку, адже голова твереза і все тримає під контролем. Ви твердо ставите ноги, рухаєтеся вздовж однієї лінії, а асфальт... тікає. І тут, ні з того, ні з сього, як підніметься! Розминутися неможливо. Трас – аж іскри з очей.

    По дорозі додому мені він піднімався аж тричі і кожного разу боляче бив у лоб. А я зовсім не був п’яним, лише трішки випивши. Чому ж так важко дістатися нашого поверху?

    Подзвонив, бо не було сил повернути ключем. Я так втомився, що присів під дверима. З того боку почулися чиїсь кроки, але ніхто не відчинив. Що за біс? Зіпершись на двері, ледь дотягнувся до дзвінка – і впав у передпокій...

    Отямився від зойків матусі, а Олена виправдовувалася, мовляв, нікого не бачила. Мама виписувала мені за те, що набрався, як свиня, не шаную її праці, вона мене доглядає, а я п’ю кров з її серця. Пам’ятаю, виправдовувався, що нічого мені не бракує, де це вони бачили п’яного... Сказав братові, щоб розбудив мене на зарядку, вислухав його “хіба на катафалку”, побажав усім доброї ночі і пішов спати.

    Я пережив нелегкий день, бо нічого мені не снилося. Прокинувся від страшної задухи. Після вчорашньої суміші спиртного в моїй кімнаті можна було стерилізувати хірургічні інструменти, якщо додати трохи холоду, аби випари краплями спирту проступили на стелі.

    Віктора я вже не застав. Нестерпно боліла голова, немов у ній поселилася родина дятлів, і всі вони нещадно намагалися розбити мою черепну коробку.

    Зібравши рештки сил, таки зав’язав шнурівки і вибіг на вулицю, довівши маму таким учинком до передінфарктного стану.

    Брат закінчував комплекс гімнастичних вправ, коли я приволік на спортивний майданчик своє грішне тіло. На такі муки мене вже не стачило. Кажуть, король футболу Пеле, випивши п’ятдесят грамів коньяку, міг не наздогнати м’яча. Я готовий був вмерти.

    ─ Ти живий, алкоголіку нещасний?

    ─ А хіба щось не так? Між іншим, я не алкоголік, а регулярно питущий непитущий...

    ─ Назаре, на твоєму місці я би пошкодував серце, не своє – так мамине... Так і загнутися можна... А серце таки побережи, його можуть пересадити іншим.

    Я вилив на себе відро води і як спраглий кінь припав до другого... Стало легше.

    ─ Назаре, я маю до тебе серйозну розмову. Оскільки нашого батька нема, а я, як старший...

    Ось і почалося. Добре, що до мене сьогодні тупо доходить. Відпочив учора душею – сьогодні болить усе тіло.

    ─ ... Вчора я подумав, що ти взявся за розум. Бачу, помилився... Зараз для нас не найкращі часи. Я намагаюся втримати наплаву нашу фірму, вкладаючи у неї максимум коштів та зусиль, а ти дозволяєш собі такі дорогі обнови і напиваєшся до курячої сліпоти. Я маю знати, звідкіля в тебе гроші.

    ─ Не переживай, у тебе їх не вкрав.

    ─ У мене – ні, а в когось іншого – цілком можливо. Ти не міг їх заробити, отож я маю знати про джерело їхнього походження. Це ж, так би мовити, і моя особиста справа, адже йдеться про честь сім’ї.

    Цього вже занадто:

    ─ Слухай, нянечко, а чи не забагато ти на себе береш? Я ж не випитую в тебе, чому ти живеш з Оленою стільки літ, а дітей у вас нема досі. Вона безплідна чи ти не можеш? Це також можна назвати сімейною справою...

    Віктор горою посунув на мене. Я не зрушився з місця, міцно затиснувши кулаки. Вперше у житті я не боявся його. Нехай-но спробує зачепити – цього разу не стерплю...

    Брат розвернувся і побіг, залишаючи мене наодинці. Зібравши в кулак усю силу волю та все розбите тіло, я поплентався за ним.

    Вдома панувала мертва тиша. Судячи з того, як мене зустрічали вранці, забава вчора ввечері мені вдалася. Родина снідала мовчки і не озвалась ані словом. Навіть прихильна братова не дивилась на мене. Що ж їй такого наговорив Віктор?

    Не витримавши гнітючої тиші, я першим вирвався на волю, грюкнувши дверима. Цікаво, чи є ще у мене офіційне місце праці після нинішнього ранку, чи я поповнив лави безробітних?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.