Зміст
  • Важке дитинство заручника юриспруденції
  • Буремна юність
  • Армія на шпалах
  • Дембель з віршами
  • Робота для нероби
  • Безвідмовна пропозиція
  • Дилетант береться до роботи
  • Перші кроки гончої
  • Кава-чай, привіт-прощай
  • "Ретро", качелі і сімейний розбрат
  • Примирення і сватання в один день
  • Справа ясна, що діло темне
  • Новий гравець у дивній грі
  • Прикрий політ, колюче приземлення
  • Косметичний марафет, старий знайомий і нова спільниця
  • Нічна пригода і ранкові роздуми
  • Село Затемне не таке вже й темне
  • Небезпечна гра набуває інтриги
  • Не тільки вовка годують ноги
  • Розгадка на поверхні, Круглик релаксує
  • Незвична форма звіту й несподівана винагорода
  • З небес на землю
  • Спиртбол і діла амурні
  • Добробут родини - свята справа
  • Доказів більшає, а загадка все та ж
  • Собачі справи ловеласа
  • Полювання розпочато, та хто ж трофей?
  • Старі знайомі, нові відчуття
  • Цоб-цабе, оце так поворот!
  • Фініта ля трагедія?
  • Фінальний акорд
  • Фінальний акорд

    Приходжу до тями від чогось липкого, у чому лежить моя рука. Мозок поволі береться виконувати свої функції. Я почуваюся таким слабким, що не можу прибрати руки. Скільки крові зійшло з мене, і як довго триватиме ця мука? Пробую повернутися набік, аби краще роздивитися місце ув’язнення, але не можу. Біль у ногах примушує прийняти оптимальне положення тіла...

    ─ Нарешті ви отямилися, ─ голос долітає не з того боку, де хтось постогнує. Невже тут так багато ув’язнених? Очі звикають до темряви, і я бачу під стіною навпроти Богдана Андрійовича Терлецького... Біля мене лежить... Анатолій Задорожний. Оце так зустріч... Хіба міг подумати, що сьогодні знайду не лише Галину? Правда, це не приносить мені ніякого задоволення. Обидва вони безслідно зникли, отже, й мене не скоро знайдуть. Яка безглузда смерть.

    ─ Ви поранені? – запитує мене директор “Галкому”.

    ─ Так.

    ─ Нічим не можу допомогти. Спробуйте зупинити кровотечу. А в тім, яка різниця... Від нестачі крові легше померти, ніж з розпореним животом.

    Я придивляюся уважніше і бачу, що двома руками він притримує свої нутрощі.

    ─ Тому легше, він уже другий день не приходить до тями, ─ кидає заздрісний погляд на чоловіка Галини.

    Придивляюся до Анатолія. Мені здається, чи він насправді перев’язаний? Намацую бинт на його грудях, крізь який проступила запекла кров, і починаю розуміти, хто підготував замах на нього.

    ─ А вас хто так понівечив? – цікавлюся у Терлецького.

    Крива посмішка з’являється на пересохлих вустах:

    ─ Хто, хто, ніби сам не знаєш... Усі ми тут через неї. Фатальна жінка, згуба, провидіння...

    Тим часом крізь біль і паволоку в очах повертається розум до Анатолія. Зустрічається зі мною поглядом і щось шепче. Намагаюся зрозуміти, чого він хоче.

    ─ ... Я не вбивав... Я... нікого... не вбивав... – знову провалюється в інший вимір. Починається агонія. Важко дивитися, як біля тебе вмирає людина, а ти не те, що не можеш їй нічим допомогти, а й сам не знаєш, коли твоя черга.

    ─ От заладив, хіба має значення, хто вбивця... Та ніхто з нас ним не є, а всі тут поздихаємо... Три чоловіки Задорожної Галини в обіймах смерті... Ха-ха.

    ─ Зарано хороните, я ще жити хочу...

    ─ Я теж, а хто дасть? Пізно, голубе, пізно. Раніше треба було головою думати, так ти у великого слідчого бавився... Не в своє діло встромив носа, я ж тебе попереджав... І люди мої натякали тобі, чи не так?

    Я мовчу.

    ─ Значить, попереджали... Правду закортіло знати? Гірка вона, правда, болюча... І до чого ти докопався?

    ─ До, того, що сиджу разом з вами у цьому льосі. А це значить, що був на правдивому шляху... Та зараз це не має жодного значення, оскільки мегера гуляє на волі... А я не можу спокійно померти, поки не знатиму причин та обставин.

    ─ Дурень ти. Дурень, як нам тебе і змальовували. Мала мама два сини, один розумний, а другий – приватний детектив... Не розумію, навіщо воно тобі зраз... а в тім, кожен по-своєму прощається зі світом. Мені хочеться сповіді, тобі правду кортить знати...

    ─ А мене докори сумління не доймають.

    ─ Можливо, ти й маєш рацію... Я любив її... І він любив... Думаю, і ти до неї небайдужий... А скільки ще таких, як ми? Всі стали жертвами Галини. Справжня дияволиця... Тільки занадто пізно зрозумів я це... Усе думав, що й вона мене кохає... Я багато часу проводив з нею, мав змогу пізнати її. Коли Анатолій їхав у відрядження – я ночував у неї, думав, що вивчив... Помилявся. Інша ляхва розповіла тобі про мої проблеми на роботі. Хотів налякати, щоб сміття з хати не виносила, та не встиг... Що б я зараз не говорив, ти все одно скажеш, що виправдовуюся... Але все далеко не так, як тобі здається... Підставив мене компаньйон, звинуватив у розкраданні інвестиційного фонду. Факти свідчили проти мене... А я стільки зусиль вклав у розвиток підприємства. Сергій же спокійно поклав у кишеню сто тисяч, зробивши мене офірним цапом... Хіба можна у нас легальним шляхом на одній угоді заробити такі гроші? Категорично стверджую: ні. Німцям байдуже до наших стосунків, їм аби цент до цента сходився, а Потапенко підготував наказ про звільнення мене з роботи... Поділився проблемою з Галиною – вона порадила відібрати своє. Коли вже мене звільняють з роботи, приписуючи розкрадання коштів, то гроші повинні бути в мене. Обіцяла вициганити їх в Ірини та зателефонувати мені на роботу. Я мав забрати її з місця пригоди, маючи у кишені квитки на літак у Канаду. Усе так і було б, якби слухавку у той день не підняв Сергій... Не знаю, що вона йому з несподіванки нагородила, здається, щось про те, мовляв, Ірина і малий ідуть від нього назавжди, чи щось схоже. Потапенко покинув нараду і помчав, собі на смерть... Галина – холоднокровна лярва... Дочекалася його і прибрала всіх трьох. А цей, -- він зневажливо кивнув на Задорожного, ─ підслухав нашу розмову та почув, де мала відбутися наша зустріч. Захотів вислідити нас, поїхав начебто до Польщі, а з’явився в невідповідний момент, коли в квартирі три трупи, а він останній, хто переступив її поріг. Він бачив, чиїх рук справа, але обіцяв мовчати, якщо знову заживуть у злагоді. Кохав її, все пробачив би... Галина не захотіла миритися і країну покидати боялася, гадала, що Анатолій у пориві ревнощів видасть її органам правосуддя... А тут ще слідство пішло не у бажаному для нас руслі. Підозри падали на мене, хоч я і не вбивав Сергія, і не думав цього робити... Від друзів довідався, що відставний слідчий прокуратури створив приватне агентство, приткнувши туди свого молодшого брата, повного профана у юриспруденції та криміналістиці, зате молодого і амбітного. Навівши довідки, вирішили з Галиною тебе найняти, ненароком підкинувши версію, що вбивця – Анатолій Задорожний. Ти одразу вхопився за неї, мов цуценя за ганчірку... Спочатку все йшло, як по маслу, аж поки моя спільниця не надумала і мене позбутися. Тоді я приставив своїх людей до секретарки, сподіваючись, що тобі стане олії в голові подивитися на все розумним поглядом... Ти так і зробив, але запізно. Ні мені, ні тобі це вже не допоможе...

    ─ А звідки ви знали, що я візьмуся за цю справу?

    ─ Ми вивчили твої смаки та звички, я знав, що ти не встоїш перед пропозицією Галини. Тобі подобаються красиві жінки...

    ─ Але ж я міг заручитися підтримкою брата, залучити його до співпраці. Ми так і робимо зараз.

    ─ Тут уже мій прорахунок. Мені здавалося, що ти стільки часу провів під тиском та опікою старшого брата, що захочеш самотужки довести всім свою кваліфікацію... А ще я думав, що твій брат не стане хапатися за справу, де тхне духом Макаренка. Ось так. Ти був слухняною лялькою в руках вправних ляльководів, але ми з Галиною не знайшли спільної мови...

    Мені нічого сказати. Біль розпинає тіло, але ще болючіше усвідомлювати, що тебе вважали повною нікчемою, непотребом, дурнем у Бога і блазнем у долі. Мене хотіли використали задля своїх примх. Усе, що я вважав своїми здобутками, прогнозувалося і читалося наперед... Але вони не врахували, що я поділюся з Віктором своїми міркуваннями. Отже, я таки мудріший за цей зловісний мозковий центр. А в тім, яка різниця, коли всіх покарано, окрім вбивці...

    Не знаю, скільки часу минуло. Я провалювався в порожнечу і повертався до тями, іноді здавалося, що я збожеволів. Затих Анатолій, страшенно мучився Терлецький, а там і моя черга...

    Сніп яскравого світла я сприйняв за дорогу на небеса. Нагорі метушилися якісь люди, але я слабо сприймав усе, що там відбувалося... Хтось спускався у наш льох, а потім піднімав мене вгору... Якийсь ангел у білому тикав мені щось смердюче під ніс, а хтось тулив мене до неголеної щоки... До мене повертається свідомість, і я впізнаю брата:

    ─ Вік, ти мене знайшов?

    Він змахує непрохану сльозу:

    ─ Мовчи, тобі не можна говорити... Ти не повіриш, але задля твого порятунку довелося забути старі образи і йти на мирову з Макаренком. Я пообіцяв допомогти йому у здобутті великої зірки, а він – залагодити проблему з податківцями. Об’єднавши зусилля, ми вийшли на слід вбивці. Допоміг нам лист, адресований тобі, який залишився на моєму столі... Галину Задорожну затримали при спробі перетнути державний кордон за фальшивим паспортом. Вона зізналася у вбивстві Потапенків, але не зізналася, що має якесь відношення до зникнення Задорожного, Терлецького, Ціха і тебе. На щастя, хтось зауважив Ромчика в незакінченій будові поблизу дачного масиву. Дві доби шукали тебе, надію втратили, перехвилювалися, але собака навів на слід.

    ─ А Ромчик?

    ─ Виклигає... І ти виберешся. Хіба можуть якісь дві кулі зламати нашу породу? Розслідування закінчено, Пінкертоне.

    Від напливу почуттів я знову втрачаю свідомість...

    Приємно лежати в лікарні, відчуваючи, як тобою опікуються, немов національним героєм. Лікар, щоправда, лякає, що ходити мені з паличкою до кінця днів, але це ніщо в порівнянні з тим, що я міг копита відкинути у тому льосі... Мені заздрять сусіди по палаті, бо кожного дня мене провідують дві найчарівніші істоти жіночої статі – Олена та Гануся, якими тут усі захоплюються... Навіть мати не має нічого проти колишньої секретарки “Галкому”, а братова не може її нахвалитися. Я ж то знаю, на чому їй залежить. Віктор на боці матери та дружини і не акцентує уваги на тому, що Гануся старша од мене на два роки... Після одужання в моєму житті передбачаються суттєві зміни...

    Задорожний помер у тій пастці, яку влаштувала нам його дружина. Життя Терлецькому навіть лікарі не змогли врятувати. Ромчик виклигав і зарікся навіть дивитися на спиртне... Галина перерізала собі вени у слідчому ізоляторі – їй і так світила найвища міра покарання або довічне ув’язнення... Макаренко отримав велику зірку і красується в пагонах майора. Він допоміг знайти кошти і владнати справи з податківцями. Віктор навіть став його кумом. Тільки я лежу на лікарняному ліжку та не думаю про своє майбутнє, життя так нічому мене і не навчило.

    До мене заходить Дуня, який пише роман, чи повість, про мої пригоди. Так що для майбутніх поколінь я безслідно не зникну, тільки знайшовся б хтось охочий видати його писанину...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Лана Філлі
    02.10.2021 12:06
    До частини "Фінальний акорд"
    Найбільше з усіх сподобався образ братової Олени :) їхні взаємини з Назаром - одна з найбільших родзинок книги, НМСД!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Назар Скалюк (Марко Войт)
    02.10.2021 12:12
    До частини "Фінальний акорд"
    То все від молодості))) Текст писався в 1997-2000 роках, багато що можна було би й переписати, але мені самому цікаво інодф переглядати свої старі тексти. Дякую, що не покинули Круглика до фінального акорду.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    02.10.2021 12:18
    Розповідь про Кругликові пригоди скрасила мій вимушений постільний режим,тому я вдячна Вам із ним :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше