14.2. Об'єднання Архангелів Іліанни

***

День обіцяв бути гарним і насиченим. На святі великої перемоги місто гуляло на повну. Цього року міський голова Вінниці запровадив неабияке святкування. Казали, що воно буде наймасштабнішим в усій країні. Не хотілося у такий день залишатися вдома наодинці із телевізором, по якому весь день транслювалися старі радянські фільми про війну, а також нові стрічки. Аріадна особливо не опиралася, коли її потягли із собою погуляти двійнята.

Інокентій запропонував відвідати центральний парк. Після нападу Демона зі снодійним газом і виявлення Іллі як Архангела Води, Арія ще ні разу не ходила в цей парк. Але, не дивлячись на всі дивні речі, які відбулися в останній час у місті, мешканці не побоялись вийти на святкування.

В Аріадни був чудовий настрій, зумовлений вранішнім зібранням Янголів біля Вічного вогню. Ще ніколи такої краси дівчина не бачила, навіть у тих самих снах. І нарешті вона впевнилася, що не одна. Є ще іліаннівці, які зроблять усе для захисту людства від знищення.

— До речі, оскільки сьогодні, в першу чергу, свято іліаннівців, то ми зустрінемось у звичній обстановці зі всіма Архангелами, — повідомила Домініка Аріадні та сплеснула в долоні

— До речі, оскільки сьогодні, в першу чергу, свято іліаннівців, то ми зустрінемось у звичній обстановці зі всіма Архангелами, — повідомила Домініка Аріадні та сплеснула в долоні. — Нарешті всі чотири Архангели будуть разом!

— Зачекай-зачекай, Василіса також прийде?

— Певна річ!

Після того, як поїхала Маргарита, Аріадні конче була необхідна підтримка рідної людини. Хоч Василіса не її родичка, але в неї голос Юнони, тому зустрічі з Архангелом Повітря Доброславська потребувала найдужче. Сама думка про те, що Василіса буде у вигляді звичайної людини, а не Архангела, і тут, у парку, а не в приміщенні Консулату, вже підносила Арії настрій і додавала нетерпіння скоріше побачити цю дивовижну дівчину. Безкінечними дитячими запитаннями про майбутню зустріч вона весь час діставала Голубєвих, доки ті не змусили її замовкнути, купивши смачний хот-дог.

Місце, в якому відбулася сутичка між Аріадною та Демоном, було огороджене зеленим будівельним парканом, але над ним височіли чорні пропалені дерева. Атракціони, які зачепив поєдинок, розпиляли на металобрухт. В їх числі була і карусель, на якій Арія вперше зустрілася з Іллею.

Площадку біля літнього театру заповнили вінничани в очікуванні святкового концерту. Іно та Ніка протягнули Арію крізь натовп ближче до сцени.

— Василіса сказала почекати її тут, — пояснив хлопець. — Десь незабаром вона має з'явитися.

Аріадна нетерпляче кивнула, повернулася спиною до сцени і піднялась на носки, аби краще бачити натовп. Вона шукала Василісу, намагалася оглянути кожну людину, на яку в неї потрапляли очі. Концерт вже розпочався, ведучі щось розповідали, об'явили танцювальний номер, але Арія не звертала уваги, боячись пропустити Василісу. Раптом вона її не знайде, не побачить?

Дівчина відчула, як Домініка просить подивитися на сцену. Дуже неохоче Доброславська відвела свій погляд, аби щось буркнути Голубєвій, але вона роззявила рота, побачивши танцюристів.

Це була Василіса і її партнер, смаглявий юнак, з яким вони виконували танго під музику Ванесси Мей «Tango De Los Exilados». Навіть недосвідченим оком було видно, що це справжні майстри. Скільки Аріадна бачила тих танців — і в телевізорі, і на концертах, але такого — ніколи. Плавні, але водночас точні рухи, витончені, але сильні статури танцюристів. Це було неймовірним видовищем. Василіса рухалася так ніжно, немов листочок від легкого пориву вітру. Її партнер був мужнім, хоча багато хто вважає танці не чоловічою справою. Вони відчували, доповнювали один одного, були ніби одним цілим. Гарна незвичайна сукня з трояндами на ній та у довгому, заплетеному в косу, волоссі перетворювали саму Василісу на квітку. Юнак поряд виглядав надзвичайно романтичним, декілька разів за сюжетом танцю намагався подарувати своїй засоромленій коханій пурпурову, немов кров, троянду.

Аріадна в цьому виступі немов побачила інший світ — без зла, труднощів і турбот. Були тільки світлі почуття. Люди у натовпі стояли зачаровані — настільки пара змогла обіграти маленький елемент життя, елемент кохання. І хоч тематикою сьогоднішнього свята була перемога у Другій світовій війні, але танець неначе показав, що існує не тільки боротьба. У житті завжди знайдеться місце для любові та добра.

Номер завершився бурхливими аплодисментами. Аріадна плескала в долоні до оніміння. Василіса помітила дівчину і тепло посміхнулася, а потім дала якийсь знак Голубєвим і разом з партнером пішла зі сцени.

За кілька хвилин Аріадна та двійнята зустрілися з Василісою та її партнером біля фонтану. Вони вже були переодягнені у звичайний одяг, тільки дівчина не розплітала довгу косу, перекинувши її через плече і вдягнувши на голову симпатичний капелюшок.

— Це... Це був просто незрівняний танець! — із захопленням зустріла її Доброславська. — Я ще ніколи не бачила такого гарного танго!

— Я рада, що тобі сподобалось, Аріадно, — всміхнулася Василіса. — До речі, познайомся, — вона вказала на юнака, — це мій двоюрідний брат Ремі.

Ремі на знак привітання легко вклонився Арії. Він був такого ж зросту, як і Василіса, з темним до плечей волоссям, тонкими вусиками та борідкою. Юнак мав доволі приємну зовнішність. Удвох із Василісою, такою ж смаглявою, вони виглядали як пара. Аріадна, судячи з танцю, так би і ствердила — настільки вдало Василіса і Ремі змогли обіграти закоханих.

— Я дуже радий зустріти ще одного Архангела, синьйорино, — сказав юнак Арії.

Доброславська вражено глянула на Василісу. Санторо відразу зрозуміла, у чому здивування дівчини.

— Ремі також іліаннівець, — пояснила вона. — Він мій Хранитель і партнер у танцях.

— А-а, — з розумінням кивнула Аріадна. — Це чудово, коли рідна людина може тебе захистити. Я, напевно, також була б рада, якби і моя Маргарита виявилась Янголом.

— Я не зрозумів, ми тебе що, більше не влаштовуємо? — заявив Інокентій.

— Ні-ні, влаштовуєте, — швидко замахала руками Аріадна. — Але ж ви не можете все життя бути зі мною. А Маргарита зможе.

— Якщо вже на те пішло, то сестри-брати на цю роль все ж не годяться, — заперечила Домініка. — Хто дійсно буде поряд все життя, то це чоловік або дружина.

Або Арії здалося, або вона помітила, як на секунду промайнув сум в очах Василіси. Вона обійняла руку Ремі і похилила голову йому на плече.

— А в мене Ліса і за сестру, і за дружину, — весело сказав він, погладивши, як малу дитину, сестру по голові. — Куди ж я без моєї Рапунцель? Або як та трійця братів один без одного?

Протискаючись крізь людей і бурмочучи різні прокльони на те, що вони взагалі сьогодні вибралися із дому, до Аріадни та інших направлялися Рибаки: Микита ніс на плечах Іллю, а попереду них пробивав шлях Влад

Протискаючись крізь людей і бурмочучи різні прокльони на те, що вони взагалі сьогодні вибралися із дому, до Аріадни та інших направлялися Рибаки: Микита ніс на плечах Іллю, а попереду них пробивав шлях Влад. Його рука за звичкою сіпалася до кишені з пістолетом, коли хтось випадково штовхав їх або просто звертав бодай якусь увагу на Іллю. Малий міцно тримав у руках своє ведмежа, подеколи кашляючи, коли випадково вдихав дим від сигарети Микити. Арія відразу взяла собі на замітку провести довгу повчальну розмову зі старшим братом щодо паління в присутності малої дитини. Але Іллі самому вже це набридло. Він безцеремонно вихопив цигарку з рота Микити і викинув її у фонтан, щойно вони підійшли до нього.

— Архангел Води доставлений цілий та неушкоджений, — відчитався Микита, знявши малого з плечей, і потягнувся за новою цигаркою до кишені.

Ілля страшенно зрадів, побачивши Аріадну. Він кинувся до дівчини і міцно обійняв її.

— Аріє, ти коли-небудь літала без крил? — відразу запитав він із сяючими очима.

— Без крил? Тобто? — вона запитально подивилася на старших братів.

Ті видавили замучену гримасу.

— Ну там, стрибала з парашутом з літака? Або з тросом з мосту? — уточнив Ілля.

— Ні, а що?

— А я стрибав! — задоволено протягнув він.

— КОЛИ?! — вибухнула Арія.

— Парашут — вчора, трос — позавчора!

— І ви йому це дозволили?! — із докором вона звернулась до двох інших Рибаків.

— А ти спробуй йому відмовити! — відповів єдиною фразою у своє виправдання Микита.

— А ти спробуй йому відмовити! — відповів єдиною фразою у своє виправдання Микита

Спроба не вдалася. Такої непосидючої дитини Аріадна ще ніколи не знала. Він ліз на всі атракціони, вередував, коли його не пускали на дорослі забави. Малий настільки верещав, що вже перехожі почали просити власника одного дуже страшного атракціону впустити його. Той, в свою чергу, обзивав таких перехожих ненормальними та психами. Словом, з Іллею панькалися майже всі. Лише Домініка чомусь осторонь трималася від натовпу. А коли Микита намагався із нею потоваришувати (це занадто легко сказано, скоріше, позалицятися), Голубєва його м'яко відіслала. Варто було йому зняти свої окуляри і зміряти поглядом Ніку в коротких шортах та відкритій майці, як одразу отримав від неї потужного стусана ногою. Микита не знав, що їй відомо про властивості його очей і що Домініка відразу зрозуміє, нащо він зняв окуляри.

Після цього випадку «команда» вирішила все ж піти подалі від людей, аби не доводити їх до сказу і не привертати багато уваги до себе. Сподівання Домініки, що від неї відчепиться надокучливий Микита, розвіялися, бо хлопець тільки більше зацікавився нею.

— Люблю кусючих, — сказав він Владові пошепки.

Аріадна лише розвела руками, бо наступного разу за таких витівок Домініка церемонитися не буде — вріже, куди треба.

Є в парку дуже гарна алея, із клумбами, лавками, а також спеціальним майданчиком для скейтерів та ролерів. Влад затремтів, коли побачив скейтборди. Як пояснив Микита, це була його слабкість і пристрасть поряд із мотоциклами. Але потім здригнулися обидва Рибаки, коли Ілля вислизнув з їхніх міцних рук та побіг до скейтерів просити покататися. Хлопцям знадобилось ще більше часу для того, аби заспокоїти брата. Як та чергова метушня закінчилася — Аріадна не побачила, бо її на кілька слів попросила Василіса.

Вони повільно йшли парком, оминаючи людей і обираючи більш безлюдні стежини.

— Як ти почуваєшся, Аріадно? — запитала дівчина.

— Я? Нормально, а що?

— Просто... мені розповідали, що під час твого останнього поєдинку... із Вершником Розбрату... із тобою відбулись дивні речі. Ти була набагато сильніша за свій звичний стан, але водночас не втрачала самосвідомість, не піддавалась своєму Архангелу. І щось було з твоїми очима... Можеш пояснити свій стан?

— Ні, не можу, — збрехала Аріадна, пнувши ногою камінець.

— Може, це пов'язано із так званим «Алісиним даром»?

Арія здригнулася і, сполохано глянувши на Василісу, зустрілася з її серйозними очима.

— А ти звідки знаєш, Василісо?

— Не важливо, звідки я це знаю. Важливо, що ти сама не розповіла про це. Аріадно, мені здається, що я не давала приводу недовіряти мені, — з гіркотою мовила дівчина. — Я роблю все заради твого блага, навіть іноді проти волі Ради Консулату. Чому ти не сказала відразу?

— Пробач мені, я не могла, — похнюпилась Арія. — Я боюся за свою сестру Маргариту. Якщо з нею щось трапиться...

— Ми ж обіцяли забезпечити охороною Маргариту, ми зробили це. Вона у повній безпеці.

— Ні, — вперто сказала Аріадна. — Доки ми не перемогли Мальдерану, доти Марго завжди загрожуватиме небезпека. Василісо, зрозумій мене, будь ласка... Вона найближча та найдорожча для мене людина. Я не хочу, аби мальдеранівці використали її чи вбили.

— Я знаю, тебе залякали...

— Можливо... Але я не хочу ризикувати. Я більше нічого не скажу про це, тому прошу пробачити мене.

— Я знаю достатньо, Аріадно. Знаю, що «Алісиним даром» володіє Фелікс Сараула, Вершник Розбрату, знаю, що він має доступ до Лабіринту Спогадів і що йому відома ціна за користування ним...

Від цих подробиць Аріадні ставало моторошно, хоча вона вже здогадувалась, звідки Василісі про все відомо.

— Але я не особливо хвилююся за це, — раптом долала Василіса. — Сараула має рацію, ціна занадто велика. Навіть він не буде зловживати користуванням Лабіринтом, інакше це погубить його.

— А яка ціна? — поцікавилася Доброславська.

— Користування Лабіринтом Спогадів віднімає життя. Готова побитися об заклад, Фелікс Сараула більше не доживе до тридцяти. Аріадно, послухай мене, — звернулася серйозно Василіса до дівчини, враженої такою інформацією, — НІКОЛИ не користуйся спогадами, навіть якщо зможеш відшукати Лабіринт Спогадів. Дуже тяжко знайти потрібну інформацію таким методом. Із тисяч книжок необхідно витягнути з полички тільки одну, ключову, а яку саме — не знає ніхто. А за кожну невдалу спробу життя скорочується. Воно не варте таких жертв. Безкарний доступ до спогадів дозволяється тільки через дзеркало Делавенто і лише членам Ради Консулату. Не намагайся обійти це правило, бо ти не знаєш, скільки долею дано прожити. Можливо, ти маєш померти вже за шість років, а через свою цікавість втратиш і їх. Кому, як не тобі, пояснювати цінність кожної хвилини життя?

— І тому ти не хвилюєшся за те, що Розбрат має цей доступ? — запитала Арія.

— Так. І тому не розповім нікому з членів Ради про «Алісин дар». Але можеш мені відповісти на моє найперше запитання — твій стан під час останнього бою пов'язаний із цим даром?

— Напевно, — потиснула плечима Аріадна. — Але не зовсім. Тобто... завдяки «Алісиному дару» я змогла зустрітися зі своїм Архангелом у задзеркаллі. Я просто поговорила з ним, і після цього зі мною щось трапилося. Не дивлячись на мітку, я можу трішки користуватися своєю силою, не перетворюючись на Архангела. А коли перетворююсь, то він добровільно дає мені свою силу і не намагається мною керувати. Ми просто діємо, як одне ціле.

— Не намагається керувати? — із сумнівом протягнула Василіса. — Нетипова реакція для другого «Я». Дуже нетипова.

— Я знаю, втім, ми якось... ну... співіснуємо одночасно. Я думаю, саме це дало мені додаткові сили. Навіть коли я не Архангел, то відчуваю у собі бажання битися.

— Аріадно, я хочу зробити тобі подарунок, — після роздумів сказала Василіса, риючись у своїй сумочці.

Вона дістала дивний предмет, схожий на зброю. На перший погляд це була просто коротка стріла із товстим стрижнем. Василіса дала його Аріадні та попросила направити налюві в предмет. Дівчина так і зробила. Відразу стріла видовжилася, перетворившись у спис.

— Це зброя Архангела Вогню, — пояснила Василіса. — Нею користувалися усі покоління Архангелів Вогню, із ним передається досвід та часточки пам'яті колишніх власників. Він збільшить твою силу та бойовий потенціал, навіть коли ти залишаєшся простою людиною. Спис має гарну вогнепровідність і збільшує твою могутність в рази. В мене також є подібний артефакт — віяла, символ вітру. Моя тобі порада, Аріадно: якщо ти маєш рацію, якщо ти дійсно змогла об'єднатися зі своїм Архангелом, то не сподівайся лише на нього і його здібності. Допомога другого «Я» буде не такою сильною, якщо ти сама залишатимешся слабкою. Розвивайся, доки є час. Вчися в Іно та Ніки бойових мистецтв. Тільки тоді ваш союз із Архангелом стане по-справжньому міцним.

Аріадна із захопленням та вдячністю розглядала подарунок Василіси. Щойно вона доторкнулась до спису, як відразу відчула все, про що казала дівчина: силу, міць, пам'ять поколінь. У спогадах Арії проминули деякі моменти: коли Архангел бувало виходив з-під її контролю, то вогонь в руках часто приймав обриси списа. Він дійсно пам'ятав, чим боровся протягом стількох віків. Доброславська покрутила спис у руках так, неначе вже давно володіла ним. Вона сама здивувалася своєму вмінню.

— Дякую тобі, Василісо, — сказала Арія, не зводячи погляду зі зброї.

Дівчина стиснула спис, і він знову згорнувся у товсту стрілу.

— Аріадно, я перед твоєю сім'єю, особливо перед Юноною, у великому боргу, — сказала раптово Василіса.

Вона сіла на лаву і глянула на небо крізь крони дерев.

— Річ у тім, що мій батько та його брат, тато Ремі — латиноамериканці, наші мами — українки. Уся їхня родина Санторо просто помішана на танцях, усі покоління прославились видатними майстрами танго, сальси та інших видів. Батько та дядько, певна річ, бажали, аби ми з двоюрідним братом продовжили знану традицію і захищали честь родини. З трьох років нас відправили на заняття. Ремі легко навчався, відчуття танцю, такту, слуху були у нього в крові. Дядько пишався своїм сином. Але мій батько не міг похвалитися тим самим. Я не мала ніякого родового таланту, ніяких здібностей. В мене були дуже сильні проблеми з реакцією та координацією рухів. Я ледве на ногах трималася, не встигала виконувати різні па. Тренування й заняття у гуртках для мене були схожі на катування. Ремі підтримував мене, як міг, — додала дівчина із теплотою в голосі. — Оскільки він далеко просунувся вперед, нашу пару розділили. Надалі я займалася сама...

Для батька моя нездарність виявилась дуже сильним ударом. Якось він мало не відрікся мене, коли я з тріском провалила одні змагання і спаплюжила ім'я родини Санторо, танцюристи якої завжди були першими і найкращими. До шістнадцяти років я не досягла ніяких успіхів. Тато навіть змирився із моїм невмінням і готовий був залишити спроби зробити із мене танцюристку. Доки одного разу в мене не почалась якась дивна лихоманка. Вона тривала цілий тиждень. Думали, що помру, оскільки я протягом цього часу не приходила до свідомості. Був навіть стан клінічної смерті. Але коли я вижила, коли думала, що в останній раз йду на тренування, то почалося щось неймовірне. Ніколи я так легко й невимушено не танцювала. Рухи в мене виходили самі по собі, я встигала за музикою, втримувала рівновагу. Я вирішила продовжити тренування. За кілька місяців нас із Ремі знову поставили у пару, я із останньої танцюристки перетворилась на першу. І отримала визнання батька. Тобі може здатися, що танці — дрібниця, не така вже й важлива річ у житті. Але в нашій родині вони — все, будучи обличчям, гідністю і честю роду Санторо.

— А до чого тут моя мама? — не зрозуміла Арія.

— Лихоманка сім років тому була спричинена тим, що Воїна усередині мене витіснив Архангел Повітря. Зазвичай друге «Я» назавжди дається людині від народження. Але бувають випадки, коли посеред життя одне замінює інше, вводячи людину у стан клінічної смерті. Завдяки Архангелу я отримала здатність рухатися, як вітер, відчувати потоки повітря. А також моїм другим талантом стала неймовірна швидкість. Аріадно, я знаю, як тобі тяжко без матері. Її смерть стала великим горем для тебе... Можливо, тобі боляче слухати те, що я рада Архангелу, який зараз в мені...

— Що ти, Василісо, — заперечно похитала головою Аріадна. — Ти ж не винна, що моїх батьків убили. Архангел мами повинен був у когось вселитися. І я дуже щаслива, що він обрав тебе і навіть допоміг тобі вирішити проблеми у звичайному житті. Я вірю, ти зможеш продовжити і закінчити те, що мала зробити мама.

Санторо вдячно посміхнулася, бо Арія поставилася до неї із розумінням. Тяжко, коли твою долю вибирають інші, навіть батьки. Тяжко дотримуватися традицій, коли сама не маєш такого бажання. Але завдяки стихії вітру, яку отримала Василіса, вона врешті полюбила танці. Вони стали для неї частиною життя.

— До речі, з тих пір у мене повністю змінився голос, — додала вона ніби просто так.

Удвох вони повернулися до друзів. За цей короткий відрізок часу, доки Аріадна та Василіса гуляли наодинці, вже встигло багато чого трапитися. Ілля якимось чином досяг свого і робив спроби за допомогою Влада кататися на скейті. Інокентій спілкувався про щось із Ремі, активно жестикулюючи руками. Микита корчився на траві, тоді як Домініка спокійнісінько розминала кисті рук. Очевидно, хлопець таки нарвався.

— Який дитсадок!

До компанії Архангелів і Хранителів наближалась ще одна групка з трьох дівчат. На чолі була Діана, а поряд ще двоє. Перша — маленька дівчинка, ненабагато старша за Іллю, з рудим волоссям, зібраним у два маленьких хвостики. Друга — вже підліток, із темним волоссям і кількома рожевими прядками, також з двома довгими та низькими хвостами. Ця дівчина виглядала незвично у рожево-чорній одежі та з яскраво нафарбованими очима. Вона дещо нагадувала представника субкультури емо. Аріадна не відразу розгледіла знайоме обличчя.

Аріадна не відразу розгледіла знайоме обличчя

— Віро?! — шоковано вирячила очі вона.

— Привіт, Аріє, — тихо привіталась вона.

Віра була тією єдиною подружкою Аріадни, яка жила в селі бабусі та дідуся. Якщо Арію називали сірою мишкою, то порівняно із цією дівчиною вона ще та розбишака. Такої тихої та скромної людини світ, напевно, ще не бачив. Але зараз Віра не була схожа ззовні на колишню ледве помітну Віру.

— Дехто вже цих людей знає, а хтось іще ні, — відізвалася Василіса, підходячи до дівчат. — Прошу любити та жалувати: нині діючий Архангел Землі, Діана Райська.

Інші на зразок слухняних та ввічливих глядачів зааплодували. Іно — найгучніше.

— Перша Хранителька Діани — Віра Міяшко, — Василіса поклала руку на плече дівчині. — А друга, маленька, але дуже сильна, — Ганна Махно. Або просто Нюта.

Знову пролунали оплески. Аріадна не могла прийти до тями — невже оця мала і тиха Віра — також Янголи, ще і Хранителі? Вона відчула, як поряд із нею скрипить зубами Влад, чомусь вороже поглядаючи на Віру. Діана помітила його і підняла одну брову.

— Тебе щось не влаштовує? — запитала вона у хлопця.

— Ні, все гаразд, — буркнув він і відвернувся.

Віра дуже знітилась. Сором'язливий рум'янець проявився на її щоках. Знаючи дівчину, Аріадна готова була покластися, що вона прагне уникнути цих загальних посиденьок і зникнути деінде. А ось мала Нюта виявилась набагато говіркішою і миттю влилась в гурт. З першого погляду стало зрозуміло — вона ще те чортеня, гірше Іллі буде.

Діану притягнув у свої обійми Інокентій і поцілував. Домініка аж скривилася, а тут як тут біля неї з'явився Микита із зірваним з клумби тюльпаном в руці.

— Мамзель, прийміть мій щедрий дар.

— Та відчепись нарешті! — гаркнула Ніка, не зводячи погляду з Діани та Іно.

— О, ти сердишся на брата через цю дівицю? — Микита стиснув тюльпан між зубами. — Люба моя, ти маєш те, чого не має ця Діана — таке ВЕЛИКЕ багатство!

— Тобі мало, ще хочеш?! — прошипіла та.

— Від вас, мадемуазель, все, що завгодно, — широко всміхнувся він і встромив квітку у волосся Домініки.

Аріадну дуже сильно кольнув поцілунок Діани та Іно. Вона весь час ставила собі запитання — а що тоді було, на маївці? Зараз ці двоє виглядали як безтямно закохані одне в одного, але першого травня під час вилазки на природу... Арія вмовляла себе, що Інокентій був просто напідпитку, саме тому до неї поліз. Він, напевне, і не пам'ятає, забув після того, як проспався, бо надалі поводився, ніби нічого не трапилося. Що ж, Доброславській так набагато краще та спокійніше, вона і сама не ворушила дану тему. Але, дивлячись на те, як хлопець та Діана горнуться один до одного, їй ставало боляче. Аріадні хотілося так само пригорнутися до Фелікса Олександровича, без страху та обмежень. Але між ними була дуже велика стіна, ба навіть дві — вчитель-учениця і мальдеранівець-іліаннівка.

— Віро, я ніяк не очікувала на тебе, — розчулилась Аріадна та обійняла подругу. — Ти навіть не уявляєш, як я рада тебе бачити. Невже ти весь час була Янголом? Чому мені нічого не казала?

— Пробач, Аріє, я сама не знала, що ти Архангел або принаймні під підозрою, — винувато опустила голову Міяшко. — Я б тобі з радістю розповіла, якби ж тільки знала.

— Ну, то пусте, — махнула рукою Доброславська. — Ти давно Янгол?

— Порівняно недавно. Десь років зо два. І знаєш, моїм першим і постійним завданням до того, як стати Хранителем Архангела Землі, було наглядати за твоїми бабусею та дідусем.

— Он чому вони казали, що ти часто до них навідуєшся, — Арія повела Віру на лавку, оминувши набурмосеного Влада.

— Так, мені сказали, що вони є свекрами твоєї мами, колишнього Архангела Повітря, і вороги можуть до них навідатися, — промовила дівчина.

— Вони також батьки мого тата, і він так само мав не найкращі стосунки із мальдеранівцями.

— Про твого тата мені нічого не казали, — чомусь засмутилася Віра.

— Напевне через те, що він звичайна людина, — байдуже потиснула плечима Арія, але в душі їй стало гірко, що про батька не згадали. — А як тобі Діана?

— Чудово. Вона до мене добре ставиться. Діана дуже талановита. Уяви собі, вона змогла перетворитися на Архангела в перший же день тренувань! — Віра казала це із такими сяючими очима, неначе Райська була для неї ідолом.

Аріадні стало навіть заздрісно. Ось ця фіфа Діана, яка не може відрізнити часник від цибулі, для якої Наполеон — це торт, а Моцарт — різновид піци, майже відразу перетворилася в Архангела. А Доброславська мучилась довгий час і здійснила перевтілення за смертельної небезпеки. А ще найбільше вразила Аріадну легкість, із якою дівчина прийняла свою місію Архангела і практично без умовлянь погодилася боротися за Іліанну. Ще й Віра стала її Хранителькою. Це все просто бісило!

— Аріє, — обережно звернулася Віра, немов читаючи думки, — коли я дізналася, що ти — Архангел, то дуже просилася стати твоїм Хранителем. Але мені сказали, що в тебе вже є охорона...

— Не хвилюйся за це, Віро. Можливо, так воно і на краще.

Василіса покликала усіх зібратися навколо неї. Дуже неохоче відривався від свого навчання на скейті Ілля, та під дружний стусан братів приєднався до кола.

— Шановні мої Воїни Іліанни, Довгокрилі та Короткокрилі, — почала Василіса. — Ви хоч розумієте, який сьогодні день?

— Е-е-е... День перемоги на Другій світовій, — відповіла Нюта.

— Ні, це день нашої із вами перемоги! Сьогодні знову зібрались воєдино чотири Архангели — Землі, Води, Повітря та Вогню, — дівчина по черзі оглянула кожного. — Об'єднанням усіх стихій ми завдали першого удару Мальдерані. Вершники сподівалися, що Архангели не встигнуть зібратися до великої Битви Сил. А ми їм піднесли такий подарунок. Янголи-Хранителі, на ваші плечі покладена неабияка ноша. Витримайте її, винесіть її. Іліанна вірить у всіх нас, а також вірить у тих, хто був біля Вічного вогню на світанку. Вірить, що ми переможемо, бо віднині ми єдині!

Аматерасу – японська богиня сонця. Згідно міфів, після сварки з братом Сусаноо розгнівана і ображена Аматерасу втекла до Небесного гроту і заперлась там. Без Аматерасу світ поглинула темрява. Небесні камі (боги) ніяк не могли витягнути Аматерасу з гроту, аж поки богиня Ама но Удзуме не вигадала спосіб як це зробити. Вона розвісила дзеркала на сусідньому дереві і розпочала танці. Божества так гучно веселилися, що Аматерасу стало цікаво, і вона виглянула зі схованки. Її відображення у дзеркалах освітило околиці, так що боги змогли побачити її, витягнути з гроту та повернути на належне для богині сонця місце.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.