15.2. Проти своїх і проти чужих

Не встиг він цю фразу договорити, як Архангел Землі тупнула ногою. Ділянка землі, на якій стояла Аріадна, різко, немов пружина, здійнялась вгору, збивши дівчину і відкинувши її на кілька метрів. Діана підняла долонями до землі руки і звела їх разом. Слідом по обидва боки від лежачої Арії піднялися два земельних блоки і попрямували назустріч один одному, аби затиснути дівчину між собою. Вона, не встигаючи піднятися, розкрила свого списа й поставила над собою поперек блоків. Вони вдарились в його кінці, а Доброславська пропустила крізь зброю сильний потік вогню, який роздробив їх. Не мешкаючи, вона щосили махнула списом, і невелика вогняна хвилька, на яку дівчина спромоглася, поринула до Діани. Райська з легкістю оминула її, створивши поперед себе стіну, але ця невеличка затримка дозволила Аріадні безперешкодно стати на ноги.

Без своєї повної сили вона не могла нічого заподіяти Архангелу Землі у дальній позиції. Необхідно було підібратися ближче. Та це легко сказати! Вся земля була під владою Діани, а по повітрю ширяти без крил Арія ще не навчилася. Проте стояти на місці також не вихід. Зібравшись із силами, дівчина побігла назустріч Діані. Та лише глузливо посміхнулася і почала підіймати по черзі руки, стиснуті в кулаки. Слідом за ними під ногами Аріадни здіймалася земля. Доброславська миттєво втрачала рівновагу й падала. Вона знову вскакувала і бігла далі. І знову падала.

Райська бавилась, не даючи Арії хоча б кроку ступити. Вона навіть крила склала, вважаючи, що вони не знадобляться. Після чергового пориву та падіння Аріадни, Діана повністю зв'язала її лозами, намертво знерухомивши її кінцівки.

— Думаю, це кінець, — задоволено промовила вона, обтрушуючи руки. — Занадто легко.

Інокентій переможно здійняв угору кулак, зиркаючи на сестру. Домініка із досадою відвернулася від нього, надувши губи, а Віра та Нюта лише співчутливо опустили голови.

Але Аріадна не збиралася так швидко здаватися її найлютішому ворогу в шкільному житті. Як це так, що Діана, яка всього кілька днів вивчає свою силу, так легко може перемогти більш досвідчену суперницю, яка побачила вже і смерті невинних, і обличчя самої смерті? Цьому супротивнику Доброславська програвати не збиралася і поклялася, що відсьогодні Райська назавжди забуде прізвисько Мікі Маус. Треба всього лише звільнитися від лоз...

Крізь пори шкіри Аріадна почала випускати сильний жар, але не давала волі самому вогню. Рослини навколо її тіла тліли і слабшали. Діана саме відволіклася розмовою з Інокентієм. Щоб звільнення не привертало увагу, доводилось діяти повільно та акуратно, аби навіть найменший дим не здіймався над Арією. За цей час вона проаналізувала, як їй підібратися ближче до Архангела Землі. Поки Райська мала однотипні прийоми — лози, здіймання окремих частин землі та їхні несильні переміщення, а крилами взагалі не користувалася. Можливо, у запасі Діани були інші хитрощі, але на даний момент вона їх не виказувала. Про це Аріадна вирішила думати пізніше, а поки що обмежилась тими відомостями, які вже знає.

Аріадна різко розірвала залишки лоз і, підірвавшись на ноги, знову направилась до супротивника

— О, ти бажаєш продовжити? Ніяк не заспокоїшся? — протягнула Діана, помітивши Арію. — Ти ж на ногах втриматись не можеш!

Вона знову почала здіймати ділянки землі, тільки цього разу... їй зовсім не вдавалось збити дівчину. І тепер всміхалася вже Аріадна. Річ у тім, що вона помітила, як права рука Діани підіймається тоді, коли Доброславська стає на ліву ногу, а заодно і земля під нею та навпаки. Райська синхронізувала коливання своїх рук із кроками ніг Арії. А та всього лише порушила синхронізацію, бо не поспішала бігти, як звичайно, а після кожного кроку ще пристрибувала один зайвий раз на одній нозі і так само на іншій. Таким чином, Діана не могла вгадати, під якою ногою підіймати землю. Аби Райська заплуталась ще більше, Аріадна змінювала такт стрибків, а також більше рухалась зигзагами, а не тільки по прямій.

— Будь уважнішою, Діано! — гукнув Інокентій, коли та починала сердитися і зовсім хибила.

Вона лише стиснула зуби. Ідея Арії змогла втілитись, бо відстань між нею та Райською значно скоротилася. Архангел Землі створила між собою та суперницею широку двохметрову стіну і штовхнула її на Доброславську. Діана сподівалася, що таким чином віджене від себе Аріадну. Але не на ту нарвалася. Використавши свій спис як жердину, Арія змогла перестрибнути цю стіну і, декілька разів замахнувшись зброєю, направила парочку вогняних хвиль у Райську. Архангел захистилася від них ще однією стіною. Цього Аріадна і очікувала, аби підібратися ближче до Діани, доки в неї обмежений огляд. Коли до Райської залишилось близько десяти метрів, Аріадна міцно стиснула спис, вклала у нього всю вогняну потужність, якою зараз володіла, і кинула його в стіну перед Діаною. Спис пронизливо засвистів у повітрі і наскрізь пролетів через перешкоду. Райська ледве встигла відхилити плече, і спис прибив її через накидку до землі, зачепивши крило.

Домініка, Інокентій, Віра та Нюта вражено спостерігали за тим, як Арія, подібна левиці, підбігла до Діани. Не давши їй навіть поворухнутися, Доброславська своїми ногами і руками притиснула Архангела до землі. Що-що, а у фізичній силі Райська поступалася Аріадні і не могла скинути її із себе. Доброславська глибоко вдихнула у груди повітря, направляючи в нього налюві. Коли концентрація досягла межі, дівчина видихнула. Із рота поринув потік вогню. Але Арія направила його не в Діану, а обабіч від неї. Трава поряд із головою Райської перетворилась у попіл. Аріадна повернула погляд до дівчини і, помітивши її нажахані очі, розплилась у посмішці.

— А ось тепер точно... кінець, — промовила вона, встаючи з Діани, і забрала свій спис.

Вирази обличчя усіх, хто вже довго знав Аріадну, неможливо було описати. Ніхто не бачив у ній раніше такого звіра. Ніхто взагалі не бачив, аби дівчина настільки прагнула перемоги, настільки рвалася б до цього... і не боялася ранити свого супротивника. Адже реально Доброславська не знала, куди потрапить її спис. Арія сама, вже заспокоївшись після переможної ейфорії, відчула, що ця поведінка була їй непритаманна. Як і її Архангелу. Щойно Аріадна була сама не своя, бо ніколи б не завдала смертельної небезпеки навіть Діані.

Мітка на плечі запекла. Дівчина ніби отямилась від забуття, усвідомлюючи свої дії. Вона потирала плече і спостерігала, як Інокентій допомагав піднятися Діані, іноді зиркаючи на неї. Знайоме відчуття провини почало прокрадатися у серце Доброславській. Тільки розум не хотів вибачатися. Діана також могла її покалічити. Але все ж... Тепер Аріадна зрозуміла, що мітка почала впливати на її свідомість, змушуючи по-звірськи битися з іліаннівцем.

— Аріє, з тобою все гаразд? — обережно запитала Домініка, підійшовши до неї.

— Так, я в нормі.

— Ти впевнена? Ти... неначе сказилася...

— Не варто було влаштовувати цей тренувальний поєдинок, — сказала тихо Аріадна, складаючи спис. — Іно і тобі були відомі наші стосунки з Діаною. Ми ворогували із нею від початку нашого знайомства. Це було цілком передбачливо. Нам із нею... не варто тренуватися в парі...

Голубєва кивнула, але занепокоєння все ще не відпускало. Віра настільки тихо опинилась поряд, що Домініка і Аріадна помітили її присутність, коли їм впав у вічі яскравий рожево-чорний одяг.

— Ти була просто незрівнянна, Аріє, — піднісши долоні до губ, відізвалася Міяшко. — Ти у своєму людському образі змогла перемогти Діану, яка була Архангелом. Ти справжній майстер!

— Взагалі-то, — втрутився Інокентій із міною генія, доки із Райською вовтузилась Нюта, замазуючи йодом подряпини, — це був нерівний бій з боку Арії.

— Чого це раптом? — єхидно запитала Ніка.

— Перше — зброя, — загнув палець хлопець. — Як я вже казав, артефакт робить власника сильнішим. Друге — досвід. Аріадна вже брала участь у реальних сутичках...

— Третє — вчитель! — продовжила Домініка, гордо піднявши голову. — Ти вже кілька днів тренуєш Райську, але вона не показала жодного прийому якогось бойового мистецтва. Ти півтори тижні тільки теорію розповідав і до практики перейшов сьогодні?

— Так, так, визнаю, ти гарно постаралася, — закотив очі хлопець. — Але...

— Але, Голубєве Інокентію, припини своє триндіння і просто скажи, що Аріадна і без повної Архангельської сили могутніша, аніж та швабра!

— Тому я мушу Діану тренувати! — розвів руками Іно. — А ти і сама з Арією чудово впораєшся.

— Агррр!!! — проричала голосно Голубєва, схопившись руками за голову від того, що підвела брата до цього висновку. — Який ти бовдур, Іно!

— Ти поки заспокойся, — посміхнувся він, обійнявши за плечі Доброславську, — а я заберу Арію на кілька слів. Аріє, давненько ти, напевно, не була у своєму будиночку, де зазвичай ховалась від людей.

Це було більше схоже не на запитання, а на ствердження. Ніхто, окрім Аріадни, не помітив фальшиву посмішку Інокентія. Він натягував її, поки не завів дівчину в будиночок на другий поверх, подалі від очей друзів. Миттєво Голубєв притиснув Аріадну за плечі до стіни, а на його обличчі не залишилось і сліду від посмішки. Воно стало дуже лютим і настороженим.

— Що це було, Аріє? — низьким голосом запитав Іно.

— Я не знаю, — відповіла пискляво Доброславська.

— Що це в біса було, я питаю?! — повторив голосно Інокентій, сильно труснувши Аріадну.

— Я... Я не знаю, Іно... — перелякано пробелькотіла Арія. — Я чесно не знаю...

— Ти неначе визвірилась на Діану! Так кинулась у бій, як дика кішка!

— Ну, ти же знаєш, які у нас із нею стосунки... — дівчина відвела погляд. — Це не дивно...

— ТИ МОГЛА ЇЇ ВБИТИ!!! — крикнув Голубєв, зі всієї сили вгативши кулаком в стіну біля її вуха. — Просто вбити, проткнути тим клятим списом! А якби Діана не встигла відхилитись?! Я знаю, вона тобі у чомусь насолила, але ж не настільки!

— Я просто хотіла хоч раз перемогти, — у виправдання сказала Аріадна.

— Знову перемогти?! Такою ціною?! Та ти несповна розуму! — хлопець відпустив Арію та відійшов від неї на кілька кроків. — Точно так само ти вчинила, коли хотіла перемогти мене. Що з тобою коїться?! Я ніколи не бачив тебе такою лютою, навіть коли тобою повністю володів Архангел! В твоїх очах світилося бажання знищити Діану, а не просто перемогти!

— Пробач мені, Іно, — прошепотіла Аріадна.

Вона сіла на підлогу і обійняла себе руками. Легке тремтіння пройшлося вздовж її тіла.

— Я справді не знаю, що це було... Я не хотіла завдати шкоди Діані, хай як її недолюблюю. Мною керувало щось більше, аніж бажання перемогти, помститися за ті неприємності, які вона влаштовувала мені в школі, — дівчина рукою стиснула своє плече, яке досі пекло.

— Все зрозуміло, — видихнув Інокентій, помітивши той рух. — Мітка, так? Вона вже починає свою роботу. Відвертає тебе від іліаннівців.

— Можливо...

— Аріє, — вже більш спокійно і лагідно звернувся Інокентій, присівши навпроти, — мітка не може ні з того, ні з сього діяти на твій розум. Це відбувається тоді, коли ти віддаєшся негативним емоціям, інакше кажучи, духовним гріхам. Сім смертних гріхів — ось що слугує каталізатором впливу мітки. Зараз ти проявила гнів, гординю і заздрість...

— Ніяку не заздрість, — відгризнулась Доброславська.

— Якраз заздрість. Ти заздриш Діані, вважаєш її красивішою за себе, кращою за себе, вищою за себе. Все це змусило тебе піддатися владі мітці. Не допускай цього.

— Я завжди намагаюся подавити у собі погані емоції, — промовила Аріадна. — А потім вони все одно виплескуються.

— Бо не треба їх подавляти. Треба перебороти.

— Легко сказати...

— Так, легко. Але знаючи тебе, — Інокентій посміхнувся та погладив по голові дівчину, — я впевнений, що ти впораєшся.

— Помиляєшся.

— Ні, не помиляюсь. Бо я в тебе вірю. Аріє, ти сильна і можеш все!

Доброславська підняла голову і побачила перед собою теплий погляд хлопця. Її охопила хвиля вдячності до Інокентія, адже Аріадна так хотіла почути ці слова чомусь саме від нього. Напевно, ще досі їй пам'ятався невдалий поєдинок із Голубєвим. Але якась іскорка промайнула в очах Іно, і він повільно наблизив своє обличчя до обличчя Арії. Дівчина не могла поворухнутись, її тіло неначе оніміло. Аріадна лише дивилася на Інокентія і відчувала його дихання поряд із собою. А що відбувається — взагалі не розуміла. Проте за сантиметр від її вуст Голубєв завмер, а потім відхилився назад.

— Пробач, — сказав він, махаючи головою. — Щось найшло...

— Нічого... буває... — тільки і змогла видавити Аріадна, щосили намагаючись втамувати шалене гупання серця.

Вони вийшли назовні вже обидва зі штучними, натягнутими посмішками. Щосили намагалися поводитися так, неначе нічого не трапилося. Діана нетерпляче постукувала ногою, очікуючи на свого коханого, Домініка показувала якісь прийоми Нюті і Вірі.

Але раптово Голубєві насторожилися. Їхні голови різко метнулися у різні боки, вишукуючи причину свого занепокоєння. Ця причина сама вийшла з-поміж будинків. Вершник Голоду плескав у долоні, оглядаючи по черзі кожного присутнього, а особливо Аріадну та Діану.

— Я задоволений виставою, — відізвався він. — Чудово! Два Архангели мало не повбивали один одного. Неймовірно! Шкода, що Доброславська стрималась. Мені б роботи менше було.

Обох дівчат відразу відштовхнули назад їхні Хранителі. Голод аж здивувався, поправляючи на кистях шиповані кастети.

— Що, не поговоримо навіть? — запитав він розчаровано. — Наскільки я знаю, із Розбратом ви більш говіркі...

Те, що сталося далі, привело до тимчасового ступору Голубєвих та Аріадну. Миттєво уперед вискочила Нюта і сплеснула в долоні. Ударною хвилею Вершника відкинуло прямо в стіну будинку позаду. Не встиг він і голову підняти, як його руки та ноги обплели лози Архангела Землі. У цю ж саму мить над ним у повітрі опинилася Віра. Між нею та Голодом утворився диск димового згустку — міжпросторова діра. Діана здійняла руку вгору, і земля під чоловіком різко викинула його в діру. Ще один помах рукою Віри — дим випарувався і зник.

Все сталося так швидко, що ніхто нічого не зрозумів. Навіть Діана з Нютою і Вірою. Вони вчинили так, як їм вказав їхній інстинкт, не радячись одна з одною. Дівчата не вірили, що так швидко впорались із ворогом. Не просто ворогом, а з Вершником!

— Нічого собі! — видихнув з очима по п'ять копійок Інокентій, першим усвідомивши все.

— Це ж... був Вершник... А ви... за кілька секунд!.. — ледве говорила Аріадна.

— Це вийшло якось само по собі, — не менш вражено промовила Діана.

— Ні, ні, — Інокентій почав кружляти у повітрі, виглядаючи щось навколо. — Не може бути так легко. Щось тут не те...

Дійсно, неможливо так просто перемогти одного з головних прибічників Мальдерани. На площадку знову вийшов Голод позаду Аріадни та Домініки. Але другий точно такий же Вершник з'явився попереду, і ще двоє з боків. Інокентій завмер у повітрі, машинально потерши очі, чи не двоїться у нього.

— Запам'ятайте перед смертю одну річ, — одночасно відгукнулися усі чотири, знімаючи із себе плащі, — я — Вершник Голоду. І так просто вам не позбутися мене.

Аріадна у заціпенінні схопилася рукою за Домініку, переводячи погляд на кожного мальдеранівця

Аріадна у заціпенінні схопилася рукою за Домініку, переводячи погляд на кожного мальдеранівця. Що це? Ілюзія? Галюцинація? Адже як таке можливо, щоб Вершників Голоду стало четверо? Ні, п'ятеро, адже одного із них засмоктала міжпросторова діра Віри, і що з ним трапилося — невідомо.

Інокентій не вагався і не хотів розбиратися доцільніше, що до чого. Він обрав одного із ворогів і направився на нього з кулаками напоготові. Той Вершник навіть оком не кліпнув. Щойно до нього наблизився Янгол, чоловік просто махнув кистю руки, ніби відбивав мушку. Після, як здавалося, смішного ляпасу, Голубєв відлетів на кілька десятків метрів через гілляки двох дерев і, приземлившись, вирив собою ще довгу траншею. Хлопець знепритомнів. Діана ошаліло затиснула рота руками.

— Той справжній, отже всі інші — ілюзії! — вигукнула Нюта.

Вона розвернулася до другого Вершника і направила на нього хвилю. Голод з легкістю відірвав руками частину стіни від будинку поряд, неначе якусь картонку, і поставив попереду себе. Стіна прийняла на себе удар хвилі, повністю роздробившись, але мальдеранівець залишився неушкодженим.

Це не на жарт налякало дівчат. У паніці Діана спробувала лозами зв'язати інших двох Вершників, але вони порвали рослини, які Аріадні здавалися неймовірно міцними, неначе шовкові ниточки. Більше Вершники-клони не збиралися чекати, доки кожний випробує на них свою атаку. Вони повільно закрокували досередини, окруживши іліаннівок.

Дівчата притиснулись одна до одної.

— Отже, що ми маємо, — тихо сказала нервовим голосом Домініка. — Наш супротивник володіє нелюдською силою. І таких титанів четверо...

— Це не ілюзії, вони цілком реальні, — додала Діана, яка поривалася підбігти до Іно, але її затримувала передбачливо Віра.

— Треба втікати, ми нічого тут не зробимо, — сказала Віра і створила над ними міжпросторову діру. — Всі сюди!

Вершники не барились і миттєво ринули до іліаннівок. Віра розгубилась і втратила контроль над дірою. Вона розвіялась. Домініка схопила попід руки Аріадну, й усі іліаннівки розлетілись у різні сторони. Вороги розділилися і почали переслідувати кожну із втікачок.

Один із них «сів на хвіст» Ніці. Їй довелося нелегко, бо не встигала летіти швидше з Арією в руках. Коли ворог наздогнав, Голубєва кинула Доброславську на землю і в цей же момент встигла ухилитися від удару чоловіка. Вони зчепилися у поєдинку.

Нюта, оскільки була найменшою і літала повільніше, хвилями відганяла від себе ворога, і таким чином на якусь мить відривалася від мальдеранівця, але реально нічого не могла зробити.

Методом втечі користувалася і Віра, щоправда, у більш екзотичному варіанті. Влітаючи в одну міжпросторову діру, вона вилітала з другої на іншому кутку будмайданчика, від чого її Голод значно розгублювався. Дівчина утворила кілька міжпросторових дір, і Вершник не міг здогадатися, які вона використовуватиме.

А ось Діана, чого Арія аж ніяк не очікувала, навпаки вибрала тактику захисту лоб до лоба. Хоча в неї не було вибору, адже Аріадна пошкодила її крило, і вправно літати Райська не могла. Проте чого тільки не робить страх з людиною. Діана так люто захищалася, що поневолі Арія почала хвилюватися за її суперника, а не за саму дівчину. Архангел так заїхала Вершнику загостреним каменем, що чоловік судомно скрикнув від болю і рукою затиснув кровоточивий бік. Але Голода бісило те, як легко Діана ухилялася від його кулаків. Її рухи не були схожі на свідомі. Райська сама дивувалася, як її тілу вдавалось настільки звиватися, що Вершник навіть пальцем не міг її зачепити.

Райська сама дивувалася, як її тілу вдавалось настільки звиватися, що Вершник навіть пальцем не міг її зачепити

Справи Домініки були не найкращими. Її рятувала сила думки. Але дівчина не мала тої могутності, як телекінез Фелікса, який він із легкістю може використовувати, навіть не будучи Вершником. Їй доводилося припускатись до вродженої здібності у крайніх випадках, але сила думки лише пом'якшувала удари Вершника, бо повністю відбити його потужність виявилось неможливим. Ослаблена та знесилена Голубєва робила спроби нападати, але вони були в'ялими та незграбними.

Аріадна уважно спостерігала за всіма Вершниками. Їх не може бути четверо! Хай навіть це не ілюзія, хай вони усі складаються з плоті та крові, але справжній має бути лише один!

Всі Голоди діяли однаково, всі вони володіли небувалою силою, здатною знищити хмарочос. Але ж має бути річ, яка відрізняє одного від решти. З плоті та крові тіла? З плоті — так, але з крові, можливо, і ні. Адже поранений до крові був лише один, той, з ким билася Діана.

Не довго думаючи, Доброславська розправила спис. Вона уважно прицілилась, аби випадково не поранити Домініку, і метнула його у Вершника. Спис зачепив руку. Голод скрикнув, зі злістю кинувши погляд на Арію. В цю ж мить Домініка оживилась і заїхала йому ногою в обличчя. Із пораненої руки кров не капала. Отже, справжній Вершник бився із Діаною.

Віра продовжувала «пірнати» у міжпросторові діри, щоправда, тепер її Вершник вже не ловив мух і встигав за нею, дистанція між ними скорочувалася. Було видно, що дівчина видихується, дір створювала все менше і літала повільніше, доки взагалі не впала на землю із тяжким диханням. Її очі заплющувалися, все тіло було немов ватне.

— Ось і доліталась, — промовив задоволено Голод і, приготувавши кулак для удару, стрімко попрямував до неї.

Аріадна здригнулася, помітивши це, і вже було зірвалась із місця на допомогу подрузі, як та раптово напружила все тіло, а з обличчя зникла будь-яка втома. Щойно відстань між нею та ворогом скоротилася до трьох метрів, як Міяшко раптово викинула руки назустріч Вершнику. Між ними утворилася міжпросторова діра, в яку необачно на повній швидкості влетів чоловік. Віра махнула кистю — і діра зникла. Дівчина вдавала втому, аби заманити ворога. Арія мусила визнати — в акторському таланті вона має суперника.

Віра одразу почала шукати, кому піти на допомогу. Вона почула сильний удар. Це впала без свідомості Голубєва, яка до останнього захищала Доброславську.

— Аріє, я йду! — гукнула Віра.

— Ні, допоможи Діані! — крикнула у відповідь Аріадна, готуючись до самозахисту. — Біля неї справжній Вершник! Переможіть його, тоді інші мають зникнути!

Віра послухалась і полетіла на виручку своєму Архангелу. Але через деякий час Аріадна пожалкувала, що не погодилась на допомогу. Вона щосили намагалася втікати від нападника, але без крил це було неможливим. Дівчині вдавалося чинити опір тільки завдяки тому, що вона використовувала прийоми, які обертали силу ворога проти нього ж. Щоправда, ці прийоми не були розраховані на людей із крилами, але хоч якось давали змогу утриматися на ногах із надією, що вже ось-ось інші дівчата покінчать зі справжнім Голодом. Діані, Вірі та Нюті також доводилось не солодко. Лише об'єднавшись разом вони могли дати раду Голоду, але його клон, який до цього переслідував Нюту, постійно відволікав або одну Хранительку, або іншу.

Аріадна теж невдало відволіклася, хвилюючись за справи іліаннівок, і не змогла вчасно помітити удар ліктем. Вона покотилась по землі, виронивши зброю і крикнувши, коли її нога хруснула. Доброславська валялась на траві, ухопившись за перелом, і вила від болю.

— Хоч ти не моя ціль, — сказав Голод, підійшовши до неї, — але я маю із тобою покінчити.

— Ні! — вигукнув сторонній голос.

Якась сила підняла угору чоловіка і відкинула його вбік. У повітря сам по собі здійнявся спис Аріадни і, дзвінко просвистівши, встромився у п'яту клона Голода. Він розсипався, мов пісок. Біля себе Арія побачила другого Вершника — Розбрата.

— Що ти робиш, Феліксе? — запитав шоковано справжній Голод, залишивши замість себе розправлятися з дівчатами двійника. — Навіщо ти знищив мого клона? Він вже мав покінчити з Доброславською.

— Ні! — твердо сказав Розбрат, затуливши собою дівчину. — Я нікому не дозволю доторкнутися до неї!

— Що з тобою? Ти же знаєш, що трапиться, якщо вона залишиться живою! Ти сам дозволив мені її вбити!

— Я передумав! — холодно відрізав Фелікс. — Я знайду інший вихід. Аріадна залишиться живою доти, доки мені це потрібно.

— Послухай, друже, — промовив спокійно Голод, поклавши руку на плече юнакові, — я бачу, що ти заплутався... І знаю, що ти мені дякуватимеш!

Несподівано чоловік сильно відпихнув Розбрата вбік, а потім схопив Аріадну і кинув зі всієї сили в стіну. У цю мить, звідкіля не візьмись, виринула Віра і миттєво перед самісінькою стіною створила міжпросторову діру, у яку потрапила Доброславська. Ніхто й помітити не встиг, як прямо перед закриттям діри у неї встиг влетіти Вершник Розбрату, і після нього дим розвіявся.

***

— Що... трапилося? — запитав Інокентій, коли отямився від дбайливо покладеної на лоба вологої хустинки.

Біля хлопця сиділи Діана, Віра і Нюта, а трохи далі, спираючись на дерево, обійняла свої коліна Домініка. Голубєв упізнав хустинку сестри.

— Стоп! Тут же був Вершник! — вигукнув Іно, згадавши, чому відключився. — Де він? Де... ДЕ АРІАДНА?!

Запинаючись на кожному слові, Віра переповіла увесь розвиток подій.

— І щоб... врятувати від загибелі Арію, я створила між... просторову діру, в яку вона потрапила. Щоправда, до зникнення діри туди встиг влетіти інший Вершник... Розбрату, здається. Ми перемогли останнього клона, а наш справжній суперник зник. Можливо, в нього залишилось мало налюві, бо я... я впевнена, що для таких двійників... її треба витратити багато. І поранений був... Несильно, правда... Але я хвилююсь за Арію... Вона також була поранена, її артефакт залишився тут. Як вона зможе впоратись із тим другим Вершником?

— Хоч мені гидко це визнавати, але поряд з Вершником Розбрату Арія буде в якійсь мірі у безпеці. В нього немає причин її вбивати, — прокряхтів хлопець, болісно поморщившись. — Я взагалі не розумію, чому це її хотів знищити інший Вершник, адже вигода від життя Арії для всіх мальдеранівців однакова... Добре, що так обійшлося. Залишилось лише забрати Арію із того місця, куди ти, Віро, її відправила.

В цей момент Іно помітив, що усі дівчата, особливо Віра, знітились та поопускали голови. Той запитально підняв брову, але вони мовчали.

— Це моя провина. Річ у тім, — ледве чутно відізвалась Міяшко, перебираючи пальцями, — що в мене... дуже погана реакція, мені важко вчасно взяти себе в руки і... я настільки... квапилась врятувати Арію, що я... Словом, я не знаю... куди її з Розбратом відправила...

— Як це ти не знаєш? — поблід Голубєв. — А хоч приблизно там вулицю, район міста?

— Я хотіла, аби Арія опинилася подалі від... Голода... Тому... — Віра почервоніла від сорому. — Єдине, що я можу сказати більш детальніше — Арія зараз на якомусь іншому континенті... за океаном.

Волога хустинка випала з рук Інокентія, а Домініка тяжко зітхнула.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.