20

Стояти то стояв, і стояв би ще довго, але раптом в кишені завібрувало.

— Привіт це знову я.

— Трясця... – ні ну що знову, навіть потупити не дає ця Земля, як це вона, і так мене досі не діставала.

— Не марнослов, треба правити, знов біда.

— І що ж на цей раз, я ж ніби минулого все виправив, чи ні?

— Все виправити не можливо, – зʼявилося на екрані, – Але нині знову критична маса назбиралася, глянь код...

І я глянув... Добре, що поряд лава. Бо те що я там побачив мене шокувало. Ті дурні вирішили, що їхня «Арка» всесильна і надумали розбирати реактор, та ще й форсованими  темпами. І правду кажуть: „Поспішиш – людей насмішиш”.

Хоча чесно було не до сміху, бо апокаліпсис місцевого масштабу був вже близько, надто близько. По даних Землі й прописах в коді було видно, що вся конструкція завалиться з-за одної хиткої конструкції. А далі ефект доміно...

Що ж я почав правити. Зміцнив слабке місце і трохи послабив ті конструкції, котрі в першу чергу будуть знімати, щоб не було спротиву. Ще кілька штрихів, перевірка і «зберегти».

„Надіюся, не буде як минулого разу?” – чи то подумав, чи то сказав в голос я. Відповіддю було лаконічне ні. І мабуть, я таки задовольнив Землю, бо чат сам собою згорнувся, а символи в кутку весело мінялися.

Значить все нормально. Цікаво часто так доведеться правити. А що як... А ні телефон зі мною завжди. До речі це ж таки телефон...

Тож я зайшов в смс і почав друкувати:

„На добраніч моє сонце, здається я пропадаю.

Я під твоїм віконцем і палко я тебе кохаю.

Люблю до нестями, на губах ще той поцілунок.

Ти мій найдорожчий дарунок.

На добраніч”.

Відправив і пішов додому. Все ж час пізній, дорога дальня... Місто вже вкуталося темрявою і лише ліхтарі виборювали в неї невеличку територію дороги та трішки тротуару. Зорі виблискували згори. Поодинокі автівки пролітали, певно теж хотіли вже спати, світло в будинках то там то там гасилося. Згадалася фраза: „Місто засинає, мафія прокидається”. Раптом телефон завібрував, думав, що знову Земля, але ні то було смс.

„Ох ти мій любий любчику любимий

Ти любиш, і я тебе люблю,

Ти в мене кращий і ти милий,

Я майже сплю.

На добраніч, твоя НП”.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.