21

Не встиг я толком і посміхнутися, як „мафія”, що прокинулася попереду, обступила мене. Пʼятеро якихось чуваків, і явно настроєні вони були рішуче. „От халепа!!! Вічно я десь влізу”. Але перше правило карате, згадувати було вже пізно, чи ще ні...

Поки я думав їхній, вочевидь, ватажок мовив:

— Закурить не знайдеться, – і заржав як кінь, його сміх підхопила юрба, один я не сміявся.

— Вибачте, хлопці, не палю і вам... — не встиг я договорити, як отримав в носа, і я відчув, що побігла „юшка”.

— Ти диви, не курить він, – бʼючи мене  промовляли зі злістю хлопці, маневру для втечі вже не було, лишилося лише закритися руками.

— Що ви бісові діти робите? – порятували мене чоловіки, що певно верталися додому зі зміни, мої кривдники хутко таки згадали те правило карате, і дали по педалях.

— От же ж падло... – я підвівся, все тіло нило від стусанів, було боляче й образливо, ні ну що я їм зробив, – Покидьки!

— Як ти хлопче? – підійшов до мене один з дядьків.

— Та жити буду...

— Ох і розмалювали ж тебе. Ну нічого до весілля заживе, тобі куди, можемо провести.

І дійсно їм було по дорозі. Це були працівники залізниці „путєйци” по народному. Кремезні мужики, як з того вірша: „Лупайте цю скалу і нехай ні холод, ні жара не зупинить вас...” Тож не дивно, що гопота спішно покинула свою здобич, себто мене.

Тож так поволі, бо швидко я вже йти не міг, мене довели до підʼїзду, де знову шушукалися старенькі, й пішли далі. А я передчуваючи, що завтра весь будинок буде у курсі про мене, і ще кучі вигаданих подробиць, піднявся до себе.

Потрібно було вмитися і випрати брудний одяг, тому пошкандибав до ванної. Зняв з себе одяг, витрусив кишені, та зніяковів. Мій гаджет було розбито... Цікава ситуація, а якщо... Та ну... Попробував його ввімкнути, але, він хоч і загудів і навіть заграв стартову мелодію, екран був чорним.

Віднести в ремонт, але навряд... Апарат то модифікований, доведеться самому якось. Добре, пізніше цим займусь. Пішов вмився, обробив подряпини й наклав так-сяк компреси на забиті місця.

Потім відшукав стару нокію 1100, яку давно збирався викинути, переставив туди свою сімкарту, щоб мати хоч якийсь зв'язок, і відправився на бокову.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.