34

Зважаючи на обставини, ми з Василем домовилися перенести нашу подорож. Чули б ви, яка радість була на фоні. Марина, мабуть, чи не підстрибувала від радості...

Випав на кінець сніг і тримався аж до весни, аж дивно якось було. Все було чудово. Ми подали заяву до РАГСу, батьки сперечалися, чи варто влаштовувати пишне весілля, чи ліпше не витрачати на вітер кошти, і можливо перший варіант би переміг, але... Знов вмішалося але. Коронавірус не заспокоївся.

Ні з кодом все було гаразд, ніхто насправді не вмирав від невідомої болячки. Всього лиш політика, чи бюрократія. Ой не прискіпуйтесь до слів. Штучна пандемія, якщо коротко. Перезапуск економіки, залякування людей. А що ви думали, у страху великі очі. І це все добре для керівництва держави, чи може й світу.

На жаль консоль не давала змоги читати думки. Тим більш на відстані, та ще й невідомо в кого їх читати. А ще ж і мовний аспект, чи ви думали, що американець думає українською?

Карантин, одним словом, все закрито, транспорт не ходить, колапс. Чи точніше перезапуск. Цікаво до чого вони дозакриваються. Час покаже.

А поки в масках, ніби в лікарні ми зайшли в РАЦС, в простому одязі, бо ж до чого ті пишності, поставили підписи в журналі, і... я побіг займати чергу до банку. А що, в нашій державі безкоштовним може бути лише труд, хоча як-не-як закон оберігає від цього явища.

Відстоявши майже годину в черзі, я таки добрався до каси. І очікувано заплатив в кілька разів більше комісії, ніж самої плати, чи збору, ну щось таке. Я майже біг, треба ж рятувати кохану з полону, нас там ще батьки чекають.

Мамулі ще нарізали салатики, як ми були вже дома. Наталі хизувалася обручкою, що аж сяяла, але звісно, не так яскраво, як очі коханої. Ні не так, не просто коханої, коханої дружини.

Все просто пахло щастям, навіть сонечко особливо, якось заглядало в віконечко. Надворі співали пташечки. Благодать, одним словом.Що нам той карантин, та ще й такий не справжній. Так несправжній, бо ж для чого мені консоль.

В якийсь момент, гості, ніби репетирували перед цим, не змовляючись лишили нас наодинці зі своїм щастям.

Так, отак взяли піднялися з-за столу, вручили конверти, побажали щастя і відкланялися.

А ми пішли в спальню, звісно ж не рахувати гроші, що їх рахувати. Так і пройшов медовий, до речі справді місяць. Карантин же. Режим «Сиди дома». Тільки от гречки не вистачало для повного щастя. Цікаво, чому саме її скупляють в першу чергу. Менталітет? Хтозна, але в нас це ще та валюта, і вибори виграють нею, і мільйонерами на ній стають. Валюта, ліпша за долара.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.