22

— Коли ти встиг, – дивувалася Наталі. Бо мій вигляд був ще той. Помʼятий, побитий ще й такий синець добротний під оком...

— Хіба для цього часу багато треба, „упал, потєрял сознаніє, очнулся гіпс”, – віджартувався я словами класика.

— Гарно ж ти падаєш. Ну нічого, підлікую.

І дійсно, що довше і частіше я з нею бачився, то ліпше я себе почував. Я вже втратив лік часу, і ніби в шкільні роки, літні канікули просто пронеслися миттю.

Ложкою дьогтю була робота, хоч робота для мене і була улюбленою, але з Наталкою через неї я бачився лише ввечері. Мені аж набридли ті всі проводки, які постійно треба було лагодити, і різноманітні лампи, що вічно перегорали.

Я так захопився Наталкою, що навіть забув за свій смартфон, чи то консоль, що мирно собі лежав аж до пізньої осені. А потім враз запілікав і зажужав, хоча був без сімки, та й на скільки памʼятаю, був вимкненим. Ба більше, вже б мала розрядитися батарея.

Диво та й годі. А от екран дивним чином, чомусь не зцілився. Печаль. Видно щось Земля знову хоче, але що я можу вдіяти.

Спробував розібрати апарат, довелося позичити набір викруток і фен. Ні не той фен, що голову сушити, і тим більше не той, що сушить мізки, хоча можливо б і не завадило. Бо я вже й забув, що воно таке, благо Наталі не давала задумуватися про цей дурдом. І тут тобі на.

З горем пополам, я розполовинив гаджет, від'єднував всі шлейфи й вийняв батарею. Перевірив напругу. Та ну, хай йому грець. Напруга була 18,88 Вольт. Щось ця цифра мене переслідує, та й нормально в батареї має бути максимум чотири Вольта.

Але на цьому дива не закінчились, батарея була вийнята, всі шлейфи відʼєднано, а телефон знову почав вібрувати. Добре, потім буду розбиратися, на часі екран. Я вийняв всі три плати, щоб не заважали. Прогрів феном розбиту поверхню і акуратно відколупав.

Ну що ж пів роботи зроблено. Зайшов через ПК в пошуковик. Але ну ніде не зміг знайти хоч схожої моделі екрану. Та що мала б сюди підходити, зовсім не така була. Не в сенсі розміру, а в сенсі підключення.

Що ж робити? Спробував скласти все до купи, як є і під'єднати до компʼютера. Але знову невдача. Драйвер не знаходився. Хоча я вже встиг знайти програму, яка виводила зображення на ПК, і навіть дозволяла керувати мишкою всі процеси. Але толку з неї нуль.

Єдине, що вдалося, і то підозрюю не мені, а Землі, це вивести код і чат. Але от поправити я нічого не міг. А правити було що. Бо ж Землі загрожувала нова болячка, а я нічого не міг вдіяти.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.