Розділ двадцять третій

І мені що, розірватися начетверо? За Кажанихою бігай та борошном її обсипай, бо треба чиста дитина. Тобто, не мита дитина, а ще дитина. Невже це маю робити саме я? Чим Тлані гірший? Чи сусідчині діти? Але ні, ми ті намистини в руки брали.

І, що дивно - вони не нові, це хтось не пошкодував власної речі, щоб навести могильну порчу. Кому Кажаниха дорогу перейшла? Чим? То чаклуни чи комусь треба її шматок землі та два горщика?

А ще ж треба води принести, підмести, рибу сушену на мотузочку почепити, бо то вже на продаж, папери прибрати, чорнила налити, про колодязь духів побалакати, а коли це встигнути?

А ще я маю сидіти вночі в осередку. Бо духи до мене теж причепились і якраз такі, що можуть зашкодити вагітним жінкам. Я їх не бачу, а от інші знаючі - ще й як! Таких духів починаєш відчувати, коли вже сам можеш дітей робити. І мені краще додому навіть не заходити, якщо вже все робити як треба. Бо тут щось дуже не те. І це якось пов’язане з родичами Сома, що не Соми. Хтось в нього перейшов до Коней і з-за цього стала біда з тим, хто власник хати. Але отак? Вбивати людину, яка навіть не вашого клану та живе на іншому кутку села? Зовсім здуріли?

Але я ж не знаю, чи правильно почув наші свіжі плітки. Чи дійсно якась Сомиця зможе таке зробити? Та ще й зі знаючою? Бо кажуть - старі баби та малі діти, а що там насправді відбулося, то нам шукати треба. Бо я на Кажаниху вже мішок гарного борошна висипав, і на неї, і на кожен її слід. На Кажаниху від того напало велике чхання. А що з того стане, то наступного вечора дивитися треба. І я таке собі думаю, що дарма борошно перевели. Бо Кажаниха вже не дуже здорова, на неї два рази і не подивишся, хоча вона добра, якщо що. А духам завжди легше шкодити малим, дурним, старим та хворим людям, а такий горб - то хвороба.

Треба чекати. Грати в кості, підмітати та чекати. І битися, коли прийде час. Бо з духами ніколи не виходить гарно та тихо все повирішувати. Завжди буде крові коню по коліно. Цікаво, які в світі духів Сом та Кажан? І товстий знаючий теж до нас прийшов. І не веселий він чомусь.

А це ще хто? Десь так троє чи четверо, лізуть в двері осередку. Соми?

- А він хіба не з вами був, як довіз?

Хто з нами не був? Знаючі усі отут, і я вже програв три риб’ячих хвостика. Я ж не дурний, щоб на гроші грати!

Не можуть знайти того Сома, що ходить до моєї матері? І в неї вже спитали? В сараї дивилися? Під хатою дивилися? У сусідів дивилися? Ніде нема? А коли він останній раз був удома? У вас, а не в моєї матері?

І отут вони стали дивитися один на одного, і рахувати щось на пальцях. Я його останній раз бачив вчора ввечері. Але чи його? В матері йдіть питайте, мені зараз не можна, я ж теж у борошні по самі вуха. А вам видніше, де ваш родич та чи то він був? А як то був не Сом, то хто ж тоді? Духи? Ще чого не вистачало! Чи його брат-близнюк? В нього наче близнюків нема. Та й тут ріка, всі знають, куди йде друга дитина з пари. Особливо - Соми. Вони недарма не їдять своїх тезок.

І як це розуміти? Речей Сома немає. Таких речей, які можна несли на собі, наче на полювання в плавні збирався - плащ узяв, острогу, їжу, ніж, ще один ніж та знайшли мого ножа, на підлозі в хаті лежить, його хаті, як родичі сказали. Тепер викидати треба! Бо хто ж його знає, як він мені ножа попсував! Голову одірву!

О, ще якісь Соми йдуть та несуть якийсь згорток з циновок. Мабуть, я знаю, хто там. Чи ні? Бо тут рука, нога, ще дві ноги. Це що? Хто? В людей дві ноги та дві руки, тобто це може бути Сом і ще хтось, або троє людей, бо ноги всі праві, ступні копчені, відрізані. Копчені? Боже ж мій Тецкатліпоко! Це ж кому таке треба?

Рука теж не чоловіча, жіноча, копчена, розмальована, малюнок врізаний. І вони це знайшли там, де човни лагодять. То воно що? Якісь чари чи то треба кликати варту? Кажаниха зразу ті руки з ногами в мене одібрала, понесла кудись подалі, мерці галасу не люблять. І вони ж копчені! Не вчорашні. Не на тому тижні померлі. Так закоптити - п’ять-шість діб треба! Я ж знаю, сусідка кролів коптить, мені каже, як це робити, бо в Тлані руки - як в риби. Ще гірше, навіть, бо риба хоча б не може так погано побілити хату!

А голова нам нащо? Ще й обгоріла? Тобто це за селом хтось знайшов багаття, а там в ньому - оце? То голова маленька, не Сом. То дитина була чи підліток. Я ж добре бачив Сома. Зуби в тій голові всі, тим більш, а в нього одного спереду немає. І ні, це не наше багаття, ми великих кісток не залишаємо, розбиваємо. Кажаниха знов прибігла, забрала з собою ту голову. Мабуть, вечеряти я не буду, мені зараз і не можна, бо духи від мене ще не відчепились, але і не буду.

А що в нас в селі таке відбувається? Кому треба голову палити? Тобто чия б вона не була, це з місцевих. Щоб не впізнали. Це з-за тої руди в болоті? Чи ні? Я не знаю. Але це якось пов’язане з тим Сомом, і отепер мені страшно. Він же до мене в дім ходив! Не дарма кажуть, що добрий вовк до зайців, їсть одразу.

О, от іде Сом. Отой самий! Де його носило? Він знайшов тіло. Без голови. Добре обгоріло. Наче хлопчик без голови. Отой, що дві доби тому пішов до тітки в гості. Тепер є до кого голову прикладати. І тепер зрозуміло, що то не Сом його спалив, бо він, за його словами, пішов полювати на качок вранці, його бачили на кутку та моя мати. А так тіло згорить за добу, не менше. І як то так треба те багаття палити, з земляним маслом, чи що? А воно тут є, трохи вище за течією, між нашим селом та тим, де крива груша росте, то там така копанка, де те масло є. Воно для жерців потрібне, горить гарно дуже.

- Це була жертва.

Кажаниха вміє підкрадатися! Краще від мене. Сом, той, що не знаючий, злякався ще більше. Намучиться з ним мати. В мене і батько, і брат від бою не тікали, а Сом власної тіні лякається. Він завжди такий був, може, того і до моєї матері причепився, щоб не лякатися.

- А кому жертва і хто з них двох? - Кажан очі мружить.

- Хлопчик. Не богам. Духам. І він виходив від тітки, йшов від груші.

А що ж там у сусідів таке, що мати мене туди не пускала ніколи?

- А я коли казав, що старий Сорокопут вміє чаклувати! Я казав! - Сом, який знаючий, аж кулаком об стінку вдарив. І не боляче йому?

- То не старий, бо він вмер, якраз коли ріка розтала.

- Не він. Старий Майті з Сорокопутів був моєю людиною.

Брат Тескаль! А бодай тобі Тецкатліпоку проти ночі зустріти, пане-брате! Ще краще від Кажанихи підкрадається.

Сом, який не знаючий, просто гепнувся на підлогу долілиць і так там і труситься. Що то з ним? Чи він дійсно подумав, що то не людина стоїть, а наш спільний тезка, Чорне Дзеркало, Ворог Кожному, Ніж? З нього станеться.

Але такого щастя нам не дісталося. Брат Тескаль просто приїхав, бо Сорокопути щось знайшли. І Сорокопути то не клан, а банда, чи товариство, чи братство. Як треба знайти щось старе, то їх просять. І вони дуже жадібні. Як треба знайти щось старе, то їх просять. І вони дуже жадібні.

- Вони знайшли “військову скриню”.

А що то? Вперше чую.

- Сховані речі, дорогі, цінні. На випадок біди. І це речі Черепах.

Що? Оце так знахідка!

- Але не ми одні такі розумні. Бо вона була зачинена на невинну кров, а тепер можна взяти що завгодно. Ті ноги з руками - то звідтіля, діти погрались, старших налякали.

- Вони їх їли, чи що?

- Не знаю. Мабуть, ні, бо ж там самі кістки, ще й малюнок поганий. І у самій скрині багато маленьких речей.

- Але не ми одні такі розумні. Бо вона була зачинена на невинну кров, а тепер можна взяти що завгодно. Ті ноги з руками - то звідтіля, діти погрались, старших налякали.

- Вони їх їли, чи що?

- Не знаю. Мабуть, ні, бо ж там самі кістки, ще й малюнок поганий. І у самій скрині багато маленьких речей. Срібні прикраси, низка водяного каменю, золотий дріт, пластини кісток морських звірів, скарб, коротше кажучи. Але там є ще щось, сама скриня заважка, шестеро не підіймуть, а вона ж з людську голову розмірами, тільки не кругла. І тому тобі, пане-брате, туди ходити не треба.

Ну от! Я ж теж маю право на частину цього! Сорокопути ж не собі ту скриню шукали, а знаючим. А от Кажан і той товстий знаючий теж не раді. Товстого ще можна зрозуміти, а от у Кажана наче чи сестра, чи дружина є.

- Ті ноги з руками, панове-браття, для ворожби зроблені, - товстий знаючий засумував ще більше, - для того, щоб робити дітей, які мають народитися під певними зірками.

Отут навіть той Сом, що так і лежить досі на підлозі, зареготав. Бо можна все розпланувати, а дитина візьме, та й народиться увечері, або уранці, або дівчинкою, коли підбирали зірки на хлопчика. І усі передбачення рибі під хвіст!

- А от вони вміли. Вони пришивали до певної людини певну долю. Особливо - до улюблених дітей.

Брат Тескаль, звісно, тих Черепах сам бачив і ксоло з ними їв, але отак вміти - то казки! Вигадки для дітей.

- Не казки, Тес Ке. Зовсім не казки. Бо у них змінена доля добра, багатство, кохання, все таке. А насправді, то не так. Зовсім не так. Зробити можна тільки горе.

От так завжди. Духи не можуть народити нічого доброго. Гарне - можуть, добре - ні, бо й крокодил гарний, як на сонечку мліє. А навіщо тоді Черепахи так ризикували? Ніхто ж не піде в болото у новому одязі, навіть Тлані, не зробить таку зрозумілу дурість, а вони були розумніші, і отак не поводились.

- Не дурість. Зовсім не дурість. Серед них було багато таких, що начебто бачили майбутнє. А от Гадюк вони і не побачили. Самі собі брехали.

То можна знати майбутнє чи ні?

- Ні. І час власної смерті - теж. Якщо ти не служиш Камаштлі, тоді він тебе шкодує, дає вміння бачити, що стане з іншими людьми, але власну смерть ти все ж не бачиш. І він це робить не задарма.

Та я знаю. Бачив тих сліпих жерців на базарі. І от якось не хочу вчитися на те, щоб справді бачити майбутнє. І кому це треба?

- Старим. Хворим. Наляканим людям. Ти просто ще не знаєш, що таке справжній страх, Тес Ке. Черепахи погано плодилися, занадто загущували свою кров. І вони хотіли, щоб їх діти були здорові, робили для цього усяке погане. Дуже погане.

Це ж що вони робили, щоб саме брат Тескаль, який смерті не має, ними гидував? Знаючі судять та вбивають людей, не знають жалю.

- Що вони робили, я тобі казати не буду, знудить. Мене знудить, а тобі таке ще рано слухати. Ще волосся не зрізав.

Темні люди, ацтеки, з яких брат Тескаль, їли людей. То ж чим займалися Черепахи? Хто б мені сказав?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.