21.2

Кісточки його пальців голосно вдарили по дереву.

– І що ми скажемо? – розгублено запитав Марк, піднімаючись на сходинку.

– Вітаю! – привітно відгукнувся Карі.

– Ні, я не про те. Що ми скажемо Дем'єну?

– День добрий, день добрий, – прошепелявив з-за широкої спини метаморфа старечий голос. – Заходьте, гості дорогі, коли прийшли, нічого топтатися на порозі. Кицю, геть!

Кішка і вухом не повела.

Намагаючись не відтоптати їй ні лап, ні хвоста, «гості» тихцем потягнулися всередину хатини і злагоджено сіли на довгу лаву біля печі.

– Вас пригощати? – поцікавився некромант. – Чи ми не знайомі? Старість не радість, усіх не згадаєш…

Зовні він був зовсім не зловісним. Поріділе сиве волосся, коротка борода, широкий, немов розплющений ніс, глибокі борозни зморшок на лобі і простий одяг навівали думки про вченого на заслуженому відпочинку, проте очі, що поблискували з-під кущистих брів, змушували наїжачуватися.

– Що робити з повернутими від Реха, ви не забули, – дивуючись власній нахабності, промовив Карі. – І від ф'єрі позбавлятися вмієте. Може, вам і робити їх доводилося?

– Ох, молодь, молодь… Знання зберігаються в книгах, а спогади – в головах. Ви занадто молоді, а в мій час навіть найменша дитина знала, що робити з повернутими. Некроманта шукати треба, ось і все! Про ф'єрі і згадувати не варт – від хелли і смерті ніхто не застрахований. Ви тому сюди прийшли? Знову хтось повернувся? Чи потрібно прибрати ф'єрі? З останнім найпростіше – необхідно лише розірвати зв'язок… Зв'язок між нею і людиною, розумієте? Або вбити. Ці створіння дуже вразливі. Звичайно, якщо не працював майстер.

– Майстер? Чи майстриня? Як ваша внучка?

– Кложена? – навіть не здивувався старий. – Вона – звичайна людина, хоча і зуміла передати магію дочці.

– Ільмена, – вперто припустив метаморф.

– Фарме! – одночасно з ним вигукнув Марк.

– Ельміра та її мати! – навмання ляпнула Зеліна

Дем'єн трохи мовчав. Нарешті посміхнувся і сказав:

– Бачу, часу ви не гаяли. Напевно, потрібно все-таки вас пригостити…

***

Їх залишилося всього четверо – прямих нащадків великого некроманта, що колись відмовився від клуського трону. Фарме, яка так зненацька злетіла до вершини, не з цього списку – кровного споріднення між ними не було, хоч імператорська фаворитка і згадувала Дем'єна як свого далекого родича за кожної зручної нагоди.

Правдами і неправдами їй вдалося посісти стійке становище у вищому товаристві Влаї. Можливо, її жіночі чари зведуть із розуму старого імператора настільки, що він запропонує шлюб. Звичайно ж, коли Малдраб занедужав і мрії Фарме опинилися під загрозою, вона злякалась і почала шукати нового покровителя, проте Його Величність повернувся до життя і, схоже, збирався дочекатися правнуків. Тому підозрювати матір спадкоємця імперії в будь-яких змовах старий некромант вважав марнуванням часу – надто боялась вона за своє благополуччя, щоб влазити в щось, серйозніше за дрібні палацові інтриги.

– Зате вона вродлива! – нагадала Зеліна. – Я бачила її, коли зустрічалася з… з ф'єрі. Вродлива і якась… хм, неземна, чи що? Піднесена? Ні, не те! Ніби як розумна… Як же Лін каже?! Глазурна? Гламурна, о!

Карі й Марк розуміюче кивнули, Дем'єн не звернув на репліку богині жодної уваги.

Кложена… Бідна дівчинка, у неї ніколи не було вибору. Свого часу її батько вважався найсильнішим магом Тойяни і, ніде правди діти, найбагатшою людиною північного узбережжя. Як же він розчарувався, дізнавшись, що одна з його дочок не здатна користуватися магією! Він не уявляв, що з нею робити, окрім як вигідно збути з рук. Шлюб із сином графа Тойянського став ідеальним рішенням. Кложені ледь виповнилося вісімнадцять, Малейну було далеко за тридцять… Чи варто говорити, що спільну мову вони не знайшли досі?

Народження дочки, що успадкувала дар дідуся, ще більше віддалило подружжя. Графиня хотіла, щоб у маленької Ільмени було все, чого вона сама ніколи не мала, включно з можливістю самостійно визначити своє майбутнє. Граф підшукував доньці вигідну партію… А дочка дивилася на обох батьків зверху вниз і розуміла: як би вони не старалися наставити її на шлях істинний (звичайно ж, кожен у своєму розумінні), останнє слово буде за нею. Тому принц Веллійської імперії як наречений виявився для неї сюрпризом.

Без сумніву, вона була не проти корони. Але… Королева Тойяни? Правителька глушини?! Це зводило нанівець роки навчання в Клусі, перекреслювало всі плани! Ну чому батько не розумів, що доньці начхати на титул? Її приваблювала влада, сила, могутність магів! Ільмена мріяла одного разу кинути виклик самому Радісу! Хотіла, щоб її ім'я було всесвітньовідомим і не означало простачку, яка не зуміла вибратися з багнюки, хоча мала для цього всі можливості! Але навіть мати не підтримала її прагнення… Точніше, не змогла підтримати.

Молода магиня згадала про «дідуся Дем'єна», з яким її сім'я давно обірвала зв'язки. І яке ж було її здивування, коли вона дізналася: пораду щодо шлюбу батько отримав він некроманта, який не бажав, щоб у місті почалася різанина через ображене самолюбство графа! Виходячи з будинку старого, Ільмена здавалась невимовно засмученою і зневіреною… Тому Дем’єн не зміг проігнорувати її сльози.

«Я допоможу тобі», – сказав він тоді.

«Не треба, дідусю. Мені краще змиритися. Зрештою, Його Величність теж маг… Думаю, у нас будуть теми для розмов», – відповіла дівчина, шморгаючи носом.

Некромант кивнув і зачинив двері. А кілька днів потому виявив: на столі немає стародавнього сувою, витягнутого із бібліотеки для іншої справи, що не мала до Тойяни жодного стосунку. Дем’єн не чекав гостей, тож залишив його у вітальні.

«Зовсім голова дірява… Напевно, грубку розтопив, та й забув. Не біда, зараз запишу на папері, як зробити ф'єрі. Звичайно, навряд чи ця погань коли-небудь знадобиться, але перестрахуватися не завадить, а то з пам'яттю краще не жартувати. Так… Починалося там з хелли…» – бурмотів старий, орудуючи самопискою.

І лише на коронації, на яку він прийшов на прохання вдячного графа, Дем'єн побачив жалюгідне творіння, що мало зійти за наречену. Воно харчувалося життям Ельміри, хоча зв'язок між ними був настільки слабким, що зруйнувався від найпростішого втручання богині Життя. Відверто кажучи, ця ф’єрі нагадувала механічну ляльку з неживим голосом, тому знайомі Ільмени вмить розкусили б підробку, але в переповненому людьми залі ніхто не звернув уваги на дивацтва дівчини, та й померла вона дуже вчасно.

– Напевно, саме тому я вважав, що мене полонила не графська дочка, – вирішив Карі. – О, забудьте, це вже в минулому… Але чому вона зв'язалася з Маргалінайєю?

Дем'єн посунув до нього глибоку миску з чорничним варенням і вказав на великий шматок яблучного пирога, що залишився недоторканим на блюдці метаморфа.

– Навіть не спробуєш? У мене непогано виходить… досвід великий, як ви знаєте. Я не можу нічого сказати ні про веллійську принцесу, ні про її стосунки з Ільменою, але про моїх родичів вам було б корисно знати трохи більше. Отже, хто там залишився?

– Ельміра, – підказав Марк і штовхнув метаморфа. – Не будеш? Лін тебе на сто років уперед відгодувала? А мені з голоду вже ті чорти ввижаються, про яких вона постійно згадує! Дай сюди!

Карі беззаперечно виконав його прохання і знову втупився в некроманта, й не намагаючись приховати свою нелюдську природу.

– Саме ви створили ф'єрі Маргалінайї і не можете говорити про це… Я багато б віддав, щоб дізнатися, як ви взагалі познайомилися з мертвою принцесою, однак зараз мене цікавить тільки моя дружина. Хтось викрав її…

– Відправив у Світ Тварюк! – втрутилася Зеліна. – Туди, інші варіанти відпадають!

– …спробував замінити ф'єрі. І якщо ви маєте до цього стосунок, я вас уб'ю.

Старий некромант задумливо потер бороду і посміхнувся:

– Скільки ж разів я чув щось схоже? Ти засмучений, Початковий, але це не означає, що тобі можна нехтувати ввічливістю. Думаю, ти будеш вражений, коли дізнаєшся, що дехто врятував її. Зв'язок із ф'єрі розірвався тої миті, коли твоя дружина потрапила до Тварюк. Без підживлення штучне створіння прожило зовсім недовго, хоча зроблене воно було напрочуд якісно. Лін постраждала б значно сильніше, якби залишилася в цьому світі. Через хеллу її людська сутність слабшала, а коли порушується рівновага… Все, більше ні слова. Навіть не згадуйте про Маргалінайю в моєму домі, інакше мені доведеться забути про гостинність. Ех, молодь! На гарячу голову справи не вирішуються, хоча неможливо перемогти без гарячого серця.

Ельжена народилася взимку – тієї самої зими, коли Дем'єн перебрався в Кірат і над Тойяною нависло горезвісне «прокляття». Погода немов зійшла з розуму, проте, маючи під рукою відомого некроманта, тойянці навряд чи зіставили негоду з появою на світ маленької магині. Вона завжди була улюбленицею в родині, а після того, як з'ясувалося, що молодша на кілька років Кложена не успадкувала сили батька, взагалі стала повноправним членом сімейної ради. Для неї відкрилися всі шляхи – школа в Клусі, УР, навіть власна вежа і майстерня… Але Ельжена любила дім і прагнула повернутися в Кірат.

– Стривайте! – перервав оповідача Марк. – Ви хочете сказати, що та товстунка в смішному чепчику – магиня, що перевершила найсильнішого мага Тойяни? Маячня!

На нього цикнули з двох боків, змусивши обурено сплеснути руками і замовкнути.

Після смерті батьків виявилося, що йти дівчині нікуди – все майно сім'ї вважалося приданим молодшої сестри. Навіть заміський будинок перейшов у загребущі руки графа Тойянського! Магиня повернулася в Клус, вирішивши працювати, щоб викупити хоча б рідну оселю. Не вийшло – на той час вона чекала дитину.

Ельжена ніколи не прагнула вийти заміж, але Урден був непохитний: кожен повинен відповідати за свої вчинки, і не треба невинному дитяті страждати через гріхи безтурботних батьків. Не факт, що малюк буде магом, а серед людей незаконнонародженому доведеться несолодко. І взагалі, матір'ю бути теж почесно!

Коли народилася Ельміра, тойянське прокляття злегка притихло, але незабаром усе повернулося на круги своя. Ті ж зими без снігу, вічно розмиті дороги, дощ, що тривав тижнями… Природа ніби обурювалася, що над Кіратом скупчується величезна кількість магії, однак той (точніше, та), хто тягне її з усього світу, нею не користується! А Ельжена, пам'ятаючи настанови клуських учителів, які звикли працювати із середньостатистичними магами, навіть не намагалася розвивати здібності. Ще в період навчання вона досягла рівня батька і вважала його вищим показником, можливим для неї. «Прокляття» тим часом набирало силу.

Спокійна і розсудлива Ельміра нагадувала матір у всьому, крім ставлення до людей. Вона була занадто довірлива, кидалася на допомогу кожному і постійно потрапляла в халепи. Ельжена попросила племінницю наглянути за дочкою, і що з цього вийшло, для гостей Дем'єна не було секретом.

– Прокляття зникло цієї зими, – повільно промовив метаморф. – Тоді ж з'явилися перша ф’єрі і «жива книга». Виходить, мати Ельміри брала в цьому участь? Ф'єрі… ні, не думаю. Ельжена хотіла звільнити дочку, так? Магія, що накопичувалася сорок з гаком років, виявилася безсилою? Чому в тої жінки нічого не вийшло?

– Тому що це неможливо, – із сумом зітхнув некромант. – Просто неможливо. Ельміра залишиться «книгою» назавжди, а смерть Ільмени тільки звільнить її від контролю.

– Неможливо? – повторила за ним богиня. – Тоді у нас величезні проблеми…

***

Марк і Карі зникли за воротами, а Зеліна затрималася, щоб обмінятися люб’язностями з Дем'єном. Коли кроки чоловіка і метаморфа затихли, вона насторожено озирнулась і поцікавилася:

– Та качка… вона жива?

– Звісно! – обурився співрозмовник. – Таке питаєте! Я її завжди вчасно воскрешаю, а іноді й наперед!

Руда скосила очі на безтурботну птицю і стишила голос:

– А курку зможете? Ну, це… воскресити?

– Курку? – непідробно здивувався некромант. – Хочете когось піддурити? Недобре, ой недобре так знущатися над тваринами…

Богиня нахилилася до його вуха:

– Ні! Навпаки, мені потрібно, щоб ніхто не помітив обману! Дуже потрібно, справді! Зробите? Це б несказанно полегшило мені життя!

Дем'єн із розумінням кивнув.

– Тіло… тобто тушку принесіть. Сподіваюся, вона свіжа?

Зеліна зморщила ніс і невпевнено запитала:

– Вчорашня згодиться?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.