19
Розділ дев'ятнадцятий
Скориставшись відсутністю більшості лікантропів, які охороняли Менген, лазар без особливих перешкод добрався до колишнього монастиря.
Вальц не думав про причини тієї майже неймовірної легкості, якою був відзначений кінцевий етап його місії. Виявилося, що достатньо вбити одного з виставлених Рільке вартових. Вальц зробив це у своєму стилі, нечутно підкравшись ззаду та дозволивши діяти руці, яка тримала ніж. Удар був настільки швидким та точним, що лікантроп не встиг навіть скрикнути. Сховавши труп вартового, Вальц заглибився у лабіринт руїн.
Спочатку йому довелося продиратися через густі чагарники. Згодом стало очевидно, що він потрапив у пастку. Половину ночі він тупо блукав серед напівзруйнованих стін, чортзна-скільки разів повторюючи пройдений шлях. Сила непереборного тяжіння змушувала його знову і знову кружляти навколо одного місця, немов пса, приманеного запахом недоступного їдла. Нічна Мисливиця не обдурила його – те, що він шукав, знаходилося на глибині в чверть ліги під поверхнею землі, поховане серед залишків набагато більш давніх споруд.
На такий випадок лазар не мав жодних інструкцій. Коли перевертні, які не зуміли перешкодити проникненню ворога в Менген через невиправдану віру в ідіотські, з його точки зору, ритуали, повернулися (при цьому й двоногі й чотириногі скидалися на побитих собак), душогубець Вальц все ще переховувався на території стародавнього монастиря, а саме в скрипторії, де кілька років тому преподобний Ансельм знайшов стародавні письмена.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!