Маска Сета

Розділ шістдесят восьмий

Перша зустріч принцеси та лазаря відбулася в лабіринті через п'ятнадцять діб після втечі. Вона якраз брела коридором з повним черевом води, жадібно нахлебтавшись з підземного ручаю. Пити їй доводилося рідко, а коли така можливість з'являлася, Дресслеру коштувало чималого труда відрегулювати зневоднений організм і підтримувати його в працездатному стані. Журчання ручаю поступово стихло, і принцеса раптом почула позаду себе інші звуки. Те, що вона спочатку прийняла за слабке відлуння, насправді виявилося чужими кроками.

Сторонній знову покинув її, безтілесною примарою розчинившись у темряві. Тайла залишилася віч-на-віч із догораючою свічкою. У колі трепетного світла їй марилося, що до неї з усіх боків підкрадаються тіні. І поки вона, знесилівши від страху, скиглила, ніби загублене собача, і розмазувала сльози закривавленою огрубілою долонею, Дресслер вирушив назустріч переслідувачу, щоб усунути прикру проблему, яка виникла немов з нізвідки.

Однак чоловік, котрий наздоганяв принцесу, відрізнявся від усіх, з ким Рейнхарду доводилося мати справу дотепер. Його сутність виявилася неймовірно податливою, нічим не захищеною від проникнення ззовні, і в той же час абсолютно нестримною, несприйнятливою до впливу та вкрай слизькою. Дресслер зі своїм сміховинним наміром встановити контроль над цим виродком уподібнився напівсліпому старигану, який намагається зачерпнути води дірявим відром на дні глибокої криниці.

Рейнхард був приголомшений. Він усвідомив, що вперше за довгий час зіткнувся із чужим зомбі. Воістину фантасмагорична ситуація для цього стерилізованого світочка. Вже кілька століть минуло після того, як з лиця землі зник останній боко. Виявити тут породження специфічної магії уявлялося не більш ймовірним, ніж побачити над яким-небудь тутешнім замком реактивний штурмовик, застосовуваний за прямим призначенням. Крім того, цей екземпляр вирізнявся унікальними особливостями. Дресслер ні секунди не вдавався до пустих здогадів відносно того, хто міг ініціювати настільки досконалу маріонетку, але, безумовно, це була робота винятково сильного хунгана.

Доволі скоро Рейнхард переконався в тому, що не зуміє зупинити або хоча б уповільнити просування зомбі. Монстр продовжував рухатися, ніяк не реагуючи на появу ворожої «ка». Голодний вовк під час переслідування здобичі теж не помітив би спротиву павутини на своєму шляху. І все ж таки Дресслер не відступався, поки не виявив дещо більш загрозливе.

Навіть у маячливих фантазіях він не допускав можливості потрійної сполуки та програмування маріонетки, яка володіє здатністю до радикальної трансформації фізичного тіла. Проте довелося змиритися з красномовним свідченням: за нею тягнувся невидимий, але стійкий шлейф присутності одразу трьох людських тіней...

* * *

Тайла застигла на місці, не знаходячи в собі сил рухатися, і приречено дивилася на затиснуту в кулаку догоряючу свічку. Принцеса вже виплакала всі сльози, зате тепла цівка стікала по внутрішній стороні її стегна. Вона раптом відчула власний огидний запах, і це було наймоторошніше: від її рук пахло сирим м'ясом і вмістом чужих нутрощів. Тайла марно намагалася згадати, звідки взялася кров на пальцях і ціле намисто з заточених гомілкових кісток, що висіло у неї на шиї.

Кошмар тривав уже хвилину, дві, три, а пробудження не наставало. Вона ущипнула себе. Ні, тут потрібен сильніший засіб. Вона провела по руці гострим краєм кістки, потім проткнула шкіру і натиснула. У міру того, як біль наростав, принцеса все відчайдушніше сподівалася, що темний коридор, чахлий вогник свічки, сморід, бурі плями зникнуть і вона прокинеться у своїй спальні на чистих ароматних простирадлах. Але все залишалося незмінним. Тільки по передпліччу потекла свіжа кров – цього разу її власна. І ось Тайла знову почула кроки.

Погляд заметався по стінах і склепінню коридору, перемістився на підлогу. Майже спорожніла сумка, в якій вона несла свічки, зіщулилася біля ніг. Принцесі приверзлося, що сумка перетворилася на живу істоту і заворушилася, ніби потривожена лиса кішка. Або кішка, з якої тільки-но здерли шкуру. Тайла заверещала і мало не оглухла від пронизливого звуку.

Стороннього не було поруч, точніше, не було всередині неї, і тепер вона почувала себе безпорадною і позбавленою підтримки, немов покинуте матір'ю немовля. Тайла навіть не пам'ятала точно, звідки вона втекла і з якої причини, і тим паче не знала, куди і навіщо слід йти. Наскільки ж простіше і легше їй було з ним – грубим насильником, який підкорив собі її боязку, слабку душу і вторгся незрівнянно глибше, ніж може проникнути плоть будь-якого чоловіка, зате позбавив її страху перед життям, а заодно і перед смертю. Зараз вона боялася думок про те, що гірше. Зі Стороннім не треба було думати, вибирати, ризикувати...

Хтось наближався з темряви. Спочатку світло заграло на металі та сріблястих хутрах. Тканина переливалася наче риб'яча луска. Тонка фігура, спокійне обличчя. Це була тільки тендітна жінка, але принцесі вона здалася втіленням жаху...

Полум'я свічки мигнуло кілька разів; майже весь віск стік, і оголився залишок ґноту.

Обличчя збільшувалося з кожним спалахом умираючого полум'я. Нарешті воно заслонило собою все інше. І це було знайоме їй обличчя. Принцеса сприймала його фрагментами, поки картинка не склалася в єдине ціле. Тайла відчула нудоту, яка означала, що від страху вона вже не здатна ні метикувати, ні чинити опір. Її тіло перетворилося на обмазаний воском солом'яний каркас, і віск почав танути...

У істоти, котра наздогнала принцесу, було обличчя, до забобонних дрижаків схоже на її власне. Але страх наводила не точна, неймовірно точна зовнішня подоба. Тайла відчула щось набагато більш глибоке – нібито справжній лик відобразився у містичному дзеркалі. Вона усвідомила свою повну ідентичність із двійником. І ще невідомо, хто з них відкидав тінь, а хто був тінню...

* * *

Лазар оскалився і витягнув ножі. Судячи з того, що він бачив, з цією тварюкою особливого клопоту не буде.

* * *

Сторонній повернувся.

Дресслер опанував свідомістю Тайли, висмикнув її із зони затьмарення, утримав від падіння слабнуче тіло. Погляд принцеси прояснився, немов перед нею розвіялася імлиста хмарина. Вона знову зосередилася на гості з підземного задзеркалля. У неї з'явився ще один привід для страху, вірніше, два: ножі в обох руках переслідувачки.

Рейнхард ледве не запізнився назавжди: Тайла вже стояла навколішки, а ножі знаходилися в небезпечній близькості від її ніжної шийки. Дресслер мимоволі занурився у напівзабуту реальність своєї бурхливої молодості, коли йому доводилося битися по-старому, використовуючи не «спірито», а вульгарну фізичну силу. Рука Тайли-принцеси метнулася до сумки і вдарила нею Тайлу-лазаря в обличчя.

Сумка була надто легкою, але секундне збентеження супротивника врятувало принцесу. Лазар доволі швидко усунув перешкоду. Один із ножів проткнув два шари тонкої шкіри та розпоров сумку навпіл. Залишок свічок посипався на підлогу. Принцеса все ж таки встигла підхопитися на ноги. Інше лезо розсікло повітря за кілька міліметрів від її грудей.

Під керуванням Стороннього Тайла начисто позбавилася жертовної покірності та почуття беззахисності. Вона показала, що нігті можуть бути небезпечною зброєю. Лазар поспішно відсахнувся, оберігаючи очі. На лівій скроні з'явилися чотири паралельні подряпини. У відповідь він завдав удару ножем знизу, але недостатньо швидко. Тайла-лазар пропустила дужий стусан ногою в живіт, який змусив її відступити на кілька кроків. Гніт єдиної догоряючої свічки ось-ось мав згаснути...

* * *

Потіха явно не вдалася, а її закінчення стало непередбачуваним. Душогубця Вальца достобіса дратувало те, що ця дурненька сучка Тайла не вміла як слід поводитися з холодною зброєю. Навіть під його повним контролем вона діяла незадовільно. Інстинкту вбивці, відповідних навичок та невідворотного наміру виявилося недостатньо, щоб досягти потрібного йому результату. Та й на що він міг розраховувати із цими слабенькими ручками, в'ялими м'язами, анемічним тілом? Ця лялька надто повільно реагувала на його команди, а коли все-таки реагувала, рухи лазаря були настільки незграбними та малоефективними, що Вальц розреготався б, якби спостерігав за сутичкою зі сторони. Але він спостерігав не зі сторони, і йому було не до сміху.

Зате перелякана вівця, яку лазареві нібито залишалося тільки прикінчити, раптово почала битися, як дика кішка. Це було дивно, але не дивніше, ніж те, що вона взагалі наважилася на втечу з монастиря...

Тайла-принцеса, наче заворожена подібністю, не могла відвести погляду від свого мнимого віддзеркалення. У просторі між ними постійно виникали ефемерні розчерки лез, з яких супротивник сплітав складну мережу атакуючих, захисних, обманних маніпуляцій. У крижаних і раніше непроникних очах Тайли-лазаря з'явився новий вираз. Тепер в них легко вгадувалася абсолютна зосередженість і маніакальна жорстокість. Клинки замелькали ще швидше, і Дресслеру все важче було вишукувати щілини в цій безперервно спалахуючій вервечці сталевих блискавок.

У якийсь момент увага принцеси перейшла з ножів на руки двійника. Рейнхарду, котрий не упускав жодної деталі на периферії поля зору, знадобилося докласти чималих зусиль, щоб подолати раптовий параліч своєї підопічної. А він-то вважав, що налякати її сильніше вже неможливо.

Руки лазаря стали значно довшими і мускулистішими, груба темна шкіра з рідкою порослю чорних волосків була розмальована порізами та шрамами. Випрямлені та опущені, ці руки діставали до колін, по передпліччям зміїлися сплетення вен. З правої були вирвані шматки м'яса, і подекуди біліла оголена кістка. На пальцях майже не збереглося нігтів, а деякі були майже начисто обдерті. Кінцівки виглядали протиприродно, але гралися з ножами так само вправно, як орудує різцем майстерний скульптор.

Дресслер легко міг уявити ублюдка, якому належать такі руки. Затятого вбивцю. У певному розумінні художника пера. А ще Рейнхард зрозумів, що після трансформації зомбі принцеса протримається недовго. І за його командою вона дременула навтіки.

Але встигла зробити лише два кроки. Біль обпік спину, ніби хтось хльоснув по ній батогом. Рана виявилася неглибокою, зате простяглася від плеча до попереку. Тайла-принцеса різко розвернулася і спробувала завдати супротивникові удару рубом долоні. Стрімкі леза за частку секунди покрили руку зигзагами порізів. Вона відсмикнула її, віялом розбризкавши кров. Кілька багряних крапель потрапили на губи Тайли-лазаря, і та облизнулася з неприхованою насолодою.

* * *

...Вальц відчув знайомий смак, і його охопила знайома ейфорія. Тепер він не задовольниться швидкою смертю жертви. Він збирався розважитися на повну котушку.

* * *

Короткий ґніток свічки спалахнув наостанок і згас з тихим прощальним шипінням. Підземний коридор поринув у первозданний морок, рятівний для принцеси. Вона кинулася бігти наосліп, аби опинитися де-небудь подалі від перетвореного вбивці з його спритними ножами. Але, судячи з ледь чутного шелесту тканини, відстань між ними не збільшувалася. Не було сенсу гадати, ким була неймовірна істота, яка переслідувала її. Бездихана тварюка впевнено і безперервно рухалася в кромішній пітьмі, а Тайла втрачала залишок сил з кожною краплею крові...

Вона бігла, потім йшла, під кінець шкутильгала, ледве не стерши долоню об кам'яне мурування, поки не дісталася розвилки, і тут Сторонній зупинив її. Ще трохи – і вона могла б розбити собі голову, врізавшись у гострий виступаючий кут, утворений двома збіжними стінами. Рани боліли нестерпно. Вона мало що тямила і сподівалася тільки на гіпнотичний голос, який розмовляв з нею вкрадливим шепотом. Тихенько стогнучи, вона відступила в правий коридор і повернулася обличчям до загрози.

Наближалися розмірені кроки. Їх супроводжувало таке ж розмірене чавкання – щелепи незнайомця безперервно перемелювали жуйку. Час від часу лунав мерзенний звук, з яким він проводив лезом по стіні. Сторонній ласкаво наказав Тайлі заткнутися і затримати дихання.

* * *

Лазар зупинився на розвилці. Запахи чужої крові, поту і страху різко посилилися, але він не міг визначити точного положення їхнього джерела, нібито здобич знаходилася зовсім близько і при цьому хаотично переміщалася. Якщо принцеса намагалася грати з ним у хованки, то їй вдалося ввести його в оману. Досі він рухався слідом за нею, не усвідомлюючи, чим обумовлений вибір жертви і що означає подібність між її юним личком та одним з його облич. Він уловлював шлейф недавньої присутності живої істоти, значно інтенсивніший, ніж всюдисущий залишковий фон мертвечини. Але й шлейф раптово змінився, перетворившись у щось на кшталт безлічі розмазаних відбитків, розподілених навколо нього більш-менш рівномірно.

Це був рідкісний випадок, коли лазар не знав, з якого боку чекати нападу. Він почав було повертатися на шерех стрімких кроків, виставивши ножі перед собою, але не встиг зустріти супротивника належним чином. Принцеса налетіла на нього ззаду, зібравши останні сили й не пощадивши свого немічного тіла. При зіткненні вона відчула під одягом двійника щось тверде й опукле, наче горб на спині вирощеної в ящику потвори. Від струсу брязнули зуби, на рани знову виплеснувся крутий окріп болю...

Цей відчайдушний наскок не завдав би Лазарю особливої шкоди, якби він не стояв надто близько від виступаючого гострого кута в місці сходження двох коридорів. Ангельська голівка врізалася в кам'яну грань з тихим тріском, який вельми нагадував звук розбитої яєчної шкаралупи. Щоправда, вміст пошкодженої голови був далеко не ангельським.

* * *

Всі троє – Ансельм, Вальц, Тайла – вперше з моменту примусового переселення виявилися ввергнутими в абсолютний морок непритомності. Можливо, такою була і смерть, про яку любив покумекати преподобний, поки вважав, що його життя буде досить довгим. Перед пробудженням усередині саркофагу він бачив сни. Однак тепер, прийшовши до тями, він ніби розсунув шторки, за якими не було жодних снів.

Вальц нічого не пам'ятав про ту діру поза часом і простором, у яку поринула його свідомість, поки тіло бовталося в мотузяному зашморгу. Після того, що він сприйняв як удар кам'яної сокири, лазар просто випав із реальності на невизначений термін. Повернувшись, він не виявив нічого нового – ним керувала все та ж невблаганна сила, що змушувала його якомога швидше пуститися в погоню, аби довести справу до кінця. Він обмацав своє тіло, голову з рваною раною на щоці, потім дотягнувся до найближчої стіни. Мерехтіння шлейфу втікачки в правому коридорі вказало йому напрямок подальшого шляху. Маска Сета вціліла й цього разу.

Лазар підвівся на ноги і випростався, відчуваючи неабиякі проблеми з рівновагою. Його хитало, і стало набагато важче орієнтуватися. Тріщина в черепі могла мати й більш серйозні наслідки. Крім того, коли Лазар вибрався на світ, він дізнався, що осліп на одне око.

* * *

Так закінчилася їхня зустріч. Дуже скоро Дресслер пошкодував, що піддався секундній слабкості, хоч це і була чужа слабкість. Він повинен був примусити Тайлу перевірити, чи здох переслідувач, а якщо ні, то прикінчити його. І авжеж у всякому разі прихопити з собою ножі. Але тоді, відразу після блискавичної сутички, принцеса була настільки знесилена, налякана і розгублена, що інстинкт самозбереження взяв гору над впливом Стороннього. Всепоглинаючий страх гнав її геть. Замість того, щоб придушити первісний порив, Рейнхард випустив принцесу зі своїх безплотних обіймів і дозволив їй тікати, рятуючись від втіленого кошмару.

Весь залишок шляху по коридорам підземелля вона пройшла в повній темряві. Після кожного незручного руху спина знову починала кровоточити. На руках не затягувалися численні порізи. І що гірше, деякі рани загноїлися.

Вона являла собою практично відпрацьований матеріал. Без присутності Стороннього Тайла не протрималася б і тижня. Він забезпечував її життєздатність виключно у своїх інтересах, а його інтереси не обмежувалися виживанням. Він був одержимий помстою і знав, що не простить собі малодушності, якщо споганить останню реальну можливість проникнути крізь вельми досконалий захист імператора.

Вже діставшись до виходу на поверхню і недовірливо жмурячись у промені тьмяного світла, принцеса знову почула віддалені кроки. Вони звучали на межі чутливості та могли здатися тільки відголосками пульсації крові в голові, але Сторонній себе не обманював: тварюка вижила і продовжувала переслідування.