Маска Сета

Розділ шістдесят третій

За декілька сотень ліг від того місця майстер Грегор поступово виходив із багатодобового трансу. У своєму фізичному тілі він жодного разу не перетинав кордон Північної Коаліції, аби не спровокувати передчасного конфлікту. Процес пробудження розтягнувся на чотири години. Стан Грегора відрізнявся від звичайного сну – ніхто не може спати так довго. На відміну від летаргії чи коми його «відсутність» була контрольованою; він ретельно вивіряв ступінь роз'єднання і тримався на безпечному віддаленні від абсолютної пасивності та несвідомості. Поки тінь Грегора здійснювала позатілесну подорож, навіть наближені до його особи сектанти, чиїм турботам він довіряв своє старе м'ясо, не розуміли до кінця, з чим вони мають справу. Все, що від них вимагалося, це час від часу підживлювати знерухомлену людську оболонку ін'єкціями і оберігати її від небажаних зовнішніх впливів.

Для чергового експерименту місячники обрали занедбане село неподалік північного кордону Конхара, останній житель якого помер з десяток років тому. Таким чином, тут не залишилося здобичи для чуми. Люди із почту Грегора розташувалися у найбільшому будинку і постаралися забезпечити собі максимум зручностей. Майстер вважав за краще не залишати свою карету, і її загнали в порожній сарай.

Потяглися довгі дні та ночі, протягом яких майже нічого не відбувалося. Тільки регулярно змінювалася варта, про всяк випадок виставлена навколо села. Та ще чоловік, єдиний з усіх одягнений у світський костюм, навідувався в сарай, точно дотримуючись заздалегідь отриманих від Грегора інструкцій. Те, що сторонньому була доручена така важлива роль, викликало ревниве ремствування у підручних ватажка секти, але це турбувало його значно менше, ніж неминуча кара у разі невдачі. Він був зацікавлений в успішному завершенні місії, як ніхто інший. Він ризикував не тільки благополуччям та кар'єрою, а й самим життям.

* * *

Геміз, який став супутником і опікуном Грегора за наказом імператора, відкрив дверцята карети і вкотре не зумів стримати дрож огиди. Ганебна слабкість, але в нього було виправдання: до того, що поставало погляду всередині екіпажу, важко було звикнути. Спочатку Геміз намагався дивитися вниз, і в поле зору потрапляли тільки обшарпані чоботи, стегна сидячого товстуна, прикриті рясою, а також пухкі кисті рук, що покоїлися на колінах.

Секретар поставив ліхтар на землю і закотив рукав ряси на напівпрозорій, немов скляній руці. Рука була холодною, але не закляклою – при легкому натиску пальці поринали в желеподібну масу.

Бездиханне тіло майстра Грегора знаходилося тут уже близько тижня. Геміз не міг назвати його трупом хоча б тому, що не помічав ні найменших ознак розпаду. Нарешті він наважився підвести очі й зазирнув під відлогу.

Начебто знайоме видовище, а все одно йому зробилося моторошно. Вже на другий день «відсутності» обличчя місячника почало перетворюватися. Зараз крізь шкіру ясно проступали контури черепа. Застиглу на губах утрирувану посмішку підкреслювали два ряди кривих зубів. Темні волоски відрослої бороди та вусів, здавалося, стирчали прямо з повітря. Під зімкнутими повіками єдиного ока можна було розрізнити чорну плямку потухлої зіниці. По інший бік від перенісся тьмяно поблискувала монета з двоголовим орлом.

Геміз зробив майстру ін'єкцію якоїсь гидоти, приготовленої знахарем секти. Йому було добре видно, як проникає в тіло вістря порожнистої кістяної голки. Секретар видавив вміст із шприца, і темна у всіх сенсах слова рідина почала розповсюджуватися розгалуженою мережею кровоносних судин...

Геміз не вперше допомагав місячнику підтримувати транс і вже уявляв собі, що має відбутися далі. Приблизно через десять хвилин шкіра майстра втратить прозорість і набуде молочно-білого кольору. Фігура Грегора перетвориться на статую, облиту емаллю. Ще півгодини по тому він знову стане схожим на живого чоловіка, який спить безпробудним сном. Але стадія відносно нормального зовнішнього вигляду триватиме ненадовго. Потім розпочнеться зворотне перетворення в прозорий мішок зі студенцем на кістках, мерзенний гібрид медузи та людини.

Однак цього разу Геміз виявився свідком переходу до повільної реанімації та відновлення звичайної частоти дихання. Секретар вважав за краще піти з сараю до того, як майстер зрозуміє, що хтось знаходиться поруч із ним під час остаточного пробудження. Він загасив ліхтар і прикрив за собою дверцята карети, залишивши Грегора на самоті.

Після цього секретар зайнявся годуванням поштового голуба. Той повинен був подолати шлях завдовжки півтори тисячі ліг, щоб добратися до імперського голубника в Кославі. Геміз не гадав даремно, яким буде повідомлення, але раз Грегор «повернувся», значить, новини – хороші або погані – з'являться обов'язково...

* * *

Грегор розплющив очі та підніс до обличчя сверблячі долоні. Деякий час він немов вивчав відновлені на них лінії в промені тьмяного світла, що падав крізь маленький отвір в даху карети. Потім майстер закотив рукав і перерахував сліди ін'єкцій на ліктьовому згині. Переконавшись у точному дотриманні інструкцій, він слабо посміхнувся. Його губи розтягувалися з ледь чутним хрускотом.

Він оцінив результати – далеко не блискучі, але могло бути і гірше. Його підручні не підозрювали, як дорого обходилося його старому м'ясу те, що він посилав свою «ка» в мандрівку, чревату вічними поневіряннями у разі найменшої помилки. Зате виконання його плану наближалося до завершення. Щоправда, лазарю досі не вдалося заволодіти фетишем, і Маска Сета залишалася в чужих руках, але Грегор вбачав у цьому тимчасове утруднення, яке незабаром буде подолано. Крім того, він з'ясував, що в нього з'явився сильний супротивник. Принаймні, не ренегат з-поміж колишніх місячників – таких попросту не існувало. Можливо, неприємностей йому завдавав один із адептів якої-небудь західної секти. Ворожі підступи здавалися майстрові додатковою прикрою завадою, але не більше того.

Грегор твердо визначився, що закінчення партії має бути розігране на території Предвічної імперії – така диспозиція забезпечила б місячникам вирішальну перевагу. Навіть гнів імператора, який обрушився на секту після втечі лазара зі Свійди, тепер не завадить майстру здійснити задумане. А після... після й сам імператор стане зайвим.

Грегор потягнув носом повітря. Всередині карети все ще витав нудотний запах Геміза. Схоже, гостроносий секретар наївно вважав, що зробився своєю людиною в секті та удостоївся повної довіри. Майстер поки не поспішав розчаровувати приставленого до нього наглядача. Грегор відверто забавлявся, розгадуючи його немудрящі інтрижки. Бідолаха Геміз навіть не здогадувався, як мало значить він на цьому світі і з якою легкістю залишить юдоль страждань, коли настане слушний момент.