Маска Сета

Розділ тридцять дев'ятий

А Марті теж не спалося, хоча невтомний коханець був на висоті та цілком задовольнив її. Зменшивши фізичну активність до рівня глибокого сну, вона лежала із заплющеними очима і згадувала останню розмову з матір'ю, яка відбулася тиждень тому і за три години до моменту, коли овдовіла графиня покинула Клагенфурт. Кандидат у губернатори попросту видалив мачуху з палацу, і це ні для кого не було секретом.

(Звичайно, Рудольф був би не проти замінити всіх підлеглих Теодора Хаммерштайна своїми людьми, проте зі зрозумілих причин у цілому місті в нього не знайшлося жодної своєї людини. Хоча, можливо, був один чоловічок – той, який погано скінчив і здох двічі, перетворений на купу попелу. Що стосується живих, Руді уникав займатися маніпулюванням, дотримуючись обраного способу маскування.)

Марта подумала про те, яково тепер матері жити в ізоляції в родовому замку. Напевно, холодно, самотньо, страшно... Не позаздриш бідолашній. Марта не раз переконувалася, що майже всі техномани перебувають у стані самотності та страху переважну частину часу. Як не дивно, вона змогла зрозуміти їхні фобії та розділити їхні убогі почуття. Чомусь цієї ночі спогади набували зловісного присмаку...

Здебільшого вони говорили про нього – про цього таємничого чоловіка, який лежав зараз поряд з Мартою. Схоже, спав, а втім, чорт його знає... Він ніколи не належав їй повністю і безроздільно. Займаючись з ним любощами, вона не могла позбутися тривожного відчуття, що старанно прихована глибина його деформованої та оманливо примітивної сутності залишається недоступною для її розуміння. Розпалений зовні і холодний усередині, він невтомно і з механічною наполегливістю проробляв те, що іншим було доступне лише в пориві пристрасті. Їй не вдавалося проникнути в його підсвідомість, вплинути на мотиви його вчинків, і, що найгірше, вона не могла контролювати його бажання. Під тонкою оболонкою банальних реакцій вона знаходила наглухо замуровану камеру і, хоч убий, не могла просунутися далі. Що там було – порожнеча або щось нелюдське? Нерозв'язна загадка одночасно бісила, інтригувала, лякала її і не дозволяла ставитися до Рудольфа з презирством, яке Марта зазвичай відчувала до техноманів.

-- У мене відібрали майже все, -- сказала мати перед прощанням. Дійсно, протягом короткого часу графиня втратила чоловіка, сина та одну руку. Її фігура зробилася асиметричною і здавалася перекошеною. До того ж потворна кукса служила постійним болючим нагадуванням про нещодавню втрату і непоправну власну ущербність.

Але для Марти не були таємницею і менш явні наслідки замаху. Зокрема, у темряві чи сутінках вона бачила мерехтливий силует ампутованої руки. Примарна кінцівка безвольно висіла вздовж тулуба Ельзи Хаммерштайн, позначаючи собою порушення енергетичного балансу. Зазвичай такі пробоїни призводили до фіксації на каліцтві, до хвороби, а врешті-решт і до смерті. Той випадок, коли жертва безсила, а допомога ззовні неефективна.

Однак, за чутками, існували люди, які навчилися користуватися своїми енергетичними придатками не гірше, ніж кінцівками із плоті та крові. Якщо це не було лише компенсаційними фантазіями інвалідів, Марта цілком могла уявити собі, яке застосування знаходили такі таланти...

Вона помітила дивовижну зміну в настрої матері. Горе і понесені втрати, які повинні були вбити жінку-техномана або принаймні пригнітити її особистість, зробили вдову злішою і спостережливішою. Найкращим підтвердженням цього явилося те, про що вона говорила. Вони зустрілися в кабінеті губернатора, захищеному від зондування, і тому дозволили собі бути на рідкість відвертими.

-- Якщо ти будеш такою пасивною, він і тебе залишить ні з чим. – Ельза нібито запустила невмілі пальці у свіжу рану.

Марта не повірила своїм вухам.

-- Кого ти маєш на увазі?

-- Рудольфа. Кого ж ще? Хіба не він зайняв твоє місце?

-- Нічого дивного – він єдиний прямий нащадок чоловічої статі. Йому просто пощастило. Опинився в потрібний час у потрібному місці. Але він протримається недовго.

-- Ти говориш необачно. Цей син потаскухи з'явився тут лише пару місяців тому. З явними ознаками деградації. Якщо вірити результатам експертизи, він не володіє «спірито». Протягом багатьох років він не мав зв'язку із сім'єю... І така людина стане губернатором провінції! До речі, звідки надійшов наказ?

-- З центральної імперської канцелярії.

-- Це перевірено?

-- Неодноразово.

-- І що ти думаєш із цього приводу?

-- Хм... Ти натякаєш на високопоставленого покровителя?

-- Звичайно. Причому, не з місцевих. На столичному рівні. Найімовірніше, хтось із найближчого оточення імператора. Довірена особа. А можливо, навіть один із членів правлячого сімейства...

Марта була вражена. Ця жінка, котра ще недавно справляла жалюгідне враження, радикально преобразилася. Вона вголос вимовляла речі, про які навіть помислити було якось моторошно, особливо якщо доводити припущення до логічного кінця. Втім, дочка Хаммерштайна швидко подолала своє збентеження. Вона достобіса хотіла вижити, а ще сильніше – зайняти гідне місце під сонцем.

-- Мені знадобиться залізобетонне алібі.

-- Не поспішай. Спочатку ти теж повинна знайти собі не менш могутнього покровителя. І заручитися підтримкою двох-трьох інших впливових фігур. Це довга гра. Завдавай удару тоді, коли ніхто не зможе тобі перешкодити або помститися... Було б непогано, якби ти зійшлася з бастардом поближче.

-- О, невже ти думаєш, що в ліжку він бовкне зайве?

Вдова заперечливо похитала головою.

-- Ні, не думаю. Але бажання – це гачок, на який іноді навіть не треба чіпляти приманку. Тобі залишається переконатися, що рибка не зірветься, і підсікти в потрібний момент...

Марта подумала, що з прикрим запізненням спізнала свою матір із несподіваного боку.

-- Ти користувалася цим?

-- Тільки в межах допустимого... і завжди на користь сім'ї.

(Вперше за багато років між ними протягнулася тонка нитка взаєморозуміння. Марта була закінченою інтриганкою, яка не гидувала будь-якими способами для досягнення своїх цілей. Вона досконало володіла тактикою таємної боротьби і була готова на скільки завгодно великі жертви. Через три дні після розмови з матір'ю вона стала коханкою Рудольфа. І досі не шкодувала про це.)

-- А тепер про найнеприємніше. – Графіня похмурніла ще більше, хоча здавалося, що це вже неможливо. Її погляд був важким. Він завдавав болісної незручності, як погляд смертельно пораненої тварини. – Каплін убитий. Що ви зробили з його людьми?

-- Ними займався Габер.

Вони обидві розуміли, що для людей посланця це, найімовірніше, означало цементні костюми та мокру могилу на дні якої-небудь віддаленої річки.

-- Інсценізації не мали сенсу, -- продовжувала Марта. – Один із них встиг передати повідомлення.

-- Отже, війна?

-- Майже неминуче. Війна та розслідування. Імперський слідчий уже тут.

* * *

...Сутінки вповзали у вікна кабінету, як передчуття вповзають у душу – так само непомітно і так само наполегливо. А головне, у них немає джерела – просто світло гасне за горизонтом... Марта знову побачила мерехтіння примарної руки на тлі чорної жалобної шати вдови.

-- Я пережила дві міжусобиці, -- сказала графиня. – Мені це коштувало довгих фізичних страждань та чималих жертв, а для тебе війна стане справжнім кошмаром. Я знаю це, бо була поряд із твоїм батьком.

-- Авжеж, ти чесно виконала свій обов'язок, -- сказала Марта холодніше, ніж їй хотілося б. Маска наволочі, абсолютно вільної від сентиментальності, приросла до обличчя.

-- Це правда. І ось яку нагороду отримала... – Ельза гірко посміхнулася, знову перетворюючись на слабку, розбиту горем жінку. – Ти відвідаєш мене у замку?

-- Якщо буде така нагода.

-- Ти не любиш нікого, окрім себе. Вітаю. Ти майже невразлива.

Це було сказано без натяку на сарказм. Вони розлучилися, сухо попрощавшись, і вдова вирушила до місця вигнання на своєму «вольво» у супроводі малолітражки патрульної поліції.

Розмова з матір'ю не зайняла багато часу, але міцно закарбувалася в пам'яті, і думки Марти досі блукали в трикутнику «Рудольф – столичний покровитель – війна проти сибірського клану». Вона не бачила жодного реального способу вплинути на несприятливі обставини. Медитація не допомогла позбавитися почуття злобного безсилля. Чергова ніч позаду, зведений братець давно на гачку і навіть не намагається зірватися, а вона ні на крок не наблизилася до розгадки карколомного кар'єрного успіху цього виродка. Прокляття, вона нічого не досягла... крім декількох неперевершених оргазмів.

І раптом у передсвітанковій тиші Марта почула скреготливі звуки за віконним склом.